7. Завдання для самостійної роботи методичні рекомендації до самостійної роботи

Самостійна робота з історії середніх віків займає особливе місце у процесі засвоєння курсу студентами дисципліни. Основне завдання цієї форми – поглиблення знань студентів з найбільш важливих питань середньовічної історії, а також вироблення ними необхідних навичок самостійної роботи. Студент лише тоді зможе опанувати цей складний історичний курс, якщо він органічно поєднає самостійну роботу над літературою з ретельним дотриманням вимог до практичних занять.

В ході опрацювання тем, що винесені на самостійне опрацювання, студент має навчитись самостійно, творчо опрацьовувати рекомендовану літературу, чітко аргументувати свою думку, робити необхідні теоретичні узагальнення, працювати з історичними документами, бібліографічно правильно вести свої записи тощо. Лише в такому разі знання студента будуть не формальними, а усвідомленими й творчими. В сучасних умовах, коли обсяг необхідних для людини знань різко і швидко зростає, вже неможливо робити головну ставку на засвоєння певної суми фактів. Важливо прищеплювати вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись у стрімкому потоці наукової і політичної інформації.

В даному комплексі опрацьовані найбільш важливі і складні теми з трьох періодів середньовічної історії, які охоплюють різні сторони життя західноєвропейського феодального суспільства. До кожної теми даються короткі методичні вказівки, в яких вказується напрям розв’язання поставленої проблеми, найбільш важлива література і даються поради до її опрацювання, визначаються також питання, які треба висвітлити на джерельних матеріалах. На допомогу студенту до кожної теми подається її план, який чітко членує матеріал і сприяє кращому розумінню розглянутих історичних фактів і явищ. До кожної теми, крім основної літератури, вказана і додаткова література, яка подається з метою розширення бібліографічних знань студента.

Приступаючи до вивчення певної теми, студент повинен насамперед ознайомитися з методичними вказівками до цієї теми, а далі перейти до опрацювання рекомендованої літератури. Вивчення треба починати зі старанного опрацювання рекомендованих монографій, які дадуть студенту правильну методологічну настанову і допоможуть йому творчо сприймати всі розглянуті питання. Бажано, щоб студент опрацював одну з рекомендованих праць, або її частину.

Треба нарешті відзначити, що робота над літературою дає лише тоді необхідний ефект, коли вона супроводжується певними нотатками. Без цього робота знецінюється і часто зводиться до даремно затраченого часу. Знання в даному випадку будуть неконкретні, неміцні, поверхові, а пізніше взагалі “вивітрюються”. Записи треба вести в різній формі – конспекту, тез, розширеного плану, анотації, окремих нотаток і ін. Природно, що бажано вести окремі конспекти, з широкими виписками важливих визначень і понять. Письмові записки треба вести, послідовно дотримуючись загальноприйнятих бібліографічних правил. Посилаючись на опрацьовану книгу, статтю чи джерело, треба завжди точно вказати назву, автора, номер сторінки, місце і рік видання. Лише така ретельна і кропітка робота студента дає бажані наслідки. Лише в даних умовах робота над пропонованими проблемами перетворюються у важливий засіб підготовки висококваліфікованих вчителів-істориків, яких потребує сучасна школа. Особливу увагу звертаємо на ретельне і кропітке вивчення історіографічних питань, що має виключне значення в професіоналізації навчального процесу.

Основною метою самостійної роботи студентів з історії середніх віків є знайомство студентів з історичними документами. Завдання до самостійної роботи ідуть у комплексі з лекційним курсом та семінарськими завданнями, таким чином, щоб охопити в цілому всі основні теми програми курсу.