BZhD_dlya_studentov / БЖД посібник

Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню роботодавцем від нещасних випадків і професійних захворювань.

Із фонду соціального страхування здійснюються виплати працівникові за період його тимчасової непрацездатності або як відшкодування шкоди та одноразова допомога. Роботодавець зобов’язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталося з його вини. Законом передбачаються також пільги і компенсації працівникам за важкі і шкідливі умови праці та відшкодування разі ушкодження здоров’я.

3.1.6. Охорона праці жінок

Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок (рис. 3.10).

Забороняється застосування праці жінок на важких робо-

тах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (не пов’язаних з фізичною працею або робіт з санітарного та побутового обслуговування).

Гранично допустиме навантаження для жінок при перемі-

щенні вантажів почергово з іншою роботою (до 2 разів на годину) складає 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.

Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, а з підлоги — 175 кг.

181

чатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди.

Вагітні жінки переводяться на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку на попередньому місці. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиноювікутрьохроків.Передвідпусткоюповагітностііпологам або безпосередньо після неї, жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві.

Крім відпустки по вагітності і пологам, жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиноювікутрьохроків.Зачасвідпусткизберігаєтьсямісцероботи (посада) і виплачується допомога з держстрахування. Жінкам, що мають дітей у віці до півтора років, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не рідше ніж через три години тривалістю не менше від 30 хв. кожна. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства

вагітних жінок, жінок що мають дітей у віці до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини до 14 років або дитиниінваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

3.1.7. Охорона праці молоді

Законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також і на підземних роботах. Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до нічних і надурочних робіт і до робіт у вихідні дні (рис. 3.11).

Не допускається прийняття на робо­ ту осіб, молодших 16 років. У винятко- Рис. 3.11 вих випадках, за згодою батьків, можуть

182

прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Всі особи, молодші 18 років, щорічно підлягають обов’язковому медич­ ному огляду.

Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць в літній час або на їх бажання в будь-яку іншу пору року.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи роботодавця не допускається без попередньої згоди районної (міської) комісії в справах неповнолітніх.

Забороняєтьсязалучатиосіб,молодших18років, до перене-

сення і пересування важких речей, вага яких перевищує встановлені граничні норми.

Час перенесення вантажів підлітками має становити не більш як 1/3 робочого часу в разі максимальної маси вантажу, що переноситься, а саме: 5,6–6,3 кг — для дівчат 16–17 років; 11,2–12,6 кг — для хлопців 16–17 років.

3.1.8. Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці (рис. 3.12), безоплатно забезпечуються моло-

ком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, спеціальним одягом і взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення трива­ лості робочого часу — не більше як

36 годин на тиждень, додаткову оплачувану відпустку, оплату пра­ ці в підвищеному розмірі; зменшен­ ня пенсійного віку.

Протягом дії трудового договору роботодавець повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

183

3.1.9. Відшкодування шкоди потерпілому

Роботодавець зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям потерпілого) одноразову допомогу.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не меншою від суми, а визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги по-

винен бути не меншим від п’ятирічного заробітку працівника

на сім’ю, крім того, не менше від однорічного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після смерті.

Якщо нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, роз-

мір одноразової допомоги може бути зменшений в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням роботодавця та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п’ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією з розслідування нещасного випадку.

Доказом вини потерпілого може бути:

•акт за формою Н-І або про професійне захворювання;

•висновок службових осіб (контролюючих органів);

•медичний висновок про професійне захворювання;

•вирок або рішення суду;

•рішення про адміністративну або дисциплінарну відповідальність;

•рішення органів соцстраху про відшкодування витрат на допомогу працівникам у разі тимчасової непрацездатності,

узв’язку з ушкодженням здоров’я;

•свідчення свідків.

184

Ступінь втрати працездатнос­ ті потерпілим визначає медикосоціальнаекспертнакомісія(МСЕК) у відсотках професійне працездатності (рис. 3.13). Вона визначає обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого на підставі: домовленості сторін, рішення комісії з трудових суперечок, рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди — не більше за

20 мінімальних заробітних плат.

Роботодавець відшкодовує потерпілому витрати згідно з висновку МСЕК не менше від трьох мінімальних зарплат на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи); двох мінімальних зарплат на звичайний догляд, однієї мінімальної зарплати на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання).

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюван-

ням, зберігається місце роботи та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілимпопередньоїроботироботодавецьзобов’язанийзабезпечити, відповідно до медичних рекомендацій, його перепідготовку працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

3.1.10. Робочий час

Робочий час — це встановлений законом або визначений на його підставі час, протягом якого робітник або службовець відповідно до правил внутрішнього розпорядку підприємства повинен виконувати свої обов’язки.

185

Види робочого часу:

•нормальної тривалості — не може перевищувати 40 годин на тиждень;

•скороченої тривалості. Встановлюється:

•для підлітків (від 16 до 18 років) — 36 год. на тиждень,

•осіб віком від 15 до 16 років та учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул, — 24 години на тиждень;

•для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці — не більш як 36 годин на тиждень;

•неповний робочий час передбачається для вагітних жінок, жінок, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, або здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену три-

валість робочого дня. Надурочні роботи, як правило, не допускаються.

Роботодавець може застосувати надурочні роботи тільки

увиняткових випадках:

•при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків (рис. 3.14);

•при проведенні громадсько необхідних робіт з водопостачання, газо-

постачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушу-

ють їх функціонування;

• при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не може бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, коли несправність їх викликає зупинку робіт для значної кількості людей;

186

•принеобхідностівиконаннявантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

•для продовження роботи, якщо не з’явився працівник, який заступає, коли робота не допускає перерви.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні до­ пускається в таких випадках:

•для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків;

•для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

•для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства;

•для виконання невідкладних вантажно-розвантажуваль­ ­ них робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Часвідпочинкупрацівників(рис.3.15):

•вихідні дні (при п’ятиденному робо-

187

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

•зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці;

•зайнятимвокремихгалузяхнародногогосподарстваітим, що мають тривалий стаж роботи на одному підприємстві;

•з ненормованим робочим днем;

•які працюють на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров’я;

•як заохочення за виконання державних або громадських обов’язків;

•відпустка по тимчасовій непрацездатності, а також на вагітність і пологи;

Відпустка без збереження заробітної плати надається за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

3.1.11. Навчання з питань охорони праці

Закон України «Про охорону праці» вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і періодично в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж перевірку знань з охорони праці, заборо­ няється. Вивчення основ охорони праці проводиться в усіх навчальних закладах України.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднєспеціальненавчанняіодинразнарікперевіркузнань відповідних нормативних актів про охорону праці. Посадові особи до початку виконання своїх обов’язків періодично один раз на три роки проходять навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.

Для перевірки знань працівників з охорони праці на підприємстві утворюється постійно діюча комісія. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні

188

результати, видаються посвідчення. При незадовільному результаті протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника. Якщо наступна перевірка також покаже незадовільний результат, то буде вирішуватись питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці. Працівники, які мають перерву в роботі за професією більше одного року, проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи.

Допуск до самостійної роботи дозволяється тільки після вступного інструктажу, навчання, перевірки теоретичних знань, первинного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці.

За характером і часом проведення інструктажі з питань ОП поділяються на (рис. 3.16): вступний; первинний; повторний; позаплановий; цільовий.

Вступний інструктаж з пи-

тань охорони праці проводять з усіма працівниками за програмою, що

розроблена службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва і орієнтовного переліку питань вступного інструктажу. Його мета — ознайомлення з загальними правилами охорони праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії, з правилами внутрішнього розпорядку, поведінки на території закладу, з питаннями профілактики виробничого травматизму, організацією роботи з охороні праці. Інструктаж проводить інженер з охорони праці у відповідно обладнаному кабінеті. Проведення інструктажу реєструється в спеціальному журналі.

Первинний інструктаж на робочому місці проводять до початку виробничої діяльності з усіма працівниками, робота яких пов’язана з обслуговуванням обладнання, застосуванням інструментів, використанням матеріалів тощо. Його мета — ознайомлення з вимогами безпеки при виконанні конкретної роботи. Під час інструктажу знайомлять з технологічним про-

189

цесом, механізмами, їх небезпечними зонами, запобіжними пристроями, з організацією і порядком утримання робочого місця, з безпечними методами робіт, з діями при виникненні небезпечних ситуацій і причинами виробничого травматизму, засобами індивідуального захисту, зі схемою безпечного переміщення працюючих по території, з правилами електрота пожежної безпеки.

Після первинного інструктажу всі повинні протягом 2–15 змін пройти стажування під керівництвом досвідчених спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству.

Повторний інструктаж проводять з усіма працівниками за програмою первинного інструктажу. Його проводять через 6 місяців після первинного (3-х місяців — для працівників на роботах з підвищеною небезпекою). Повторний інструктаж можна проводити не тільки індивідуально, але й з групою працівників.

Позаплановий інструктаж з працюючими проводиться у разі порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що може призвести чи призвело до травм, аварій, пожеж, при зміні умов виконання завдань (лабораторних робіт, виробничої практики, професійної підготовки). Такі інструктажі проводять також при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації обладнання та інших чинників, що впливають на безпеку праці, а також при перерві в роботі на протязі 1–2 місяців.

Реєстрація позапланового інструктажу проводиться в жур­ налі реєстрації інструктажів, що зберігається в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, цеху, спортзалі тощо. В жур­ налі·інструктажів вказують причину його проведення. Обсяг та зміст позапланового інструктажу визначають в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні одноразових робіт, що не пов’язані з прямими обов’язками, ліквідації наслідків аварій, організації масових заходів.

Поточний інструктаж проводиться з робітниками, які виконують завдання підвищеної небезпеки, на які повинен оформлятися наряд-допуск.

190