Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

BZhD_dlya_studentov / БЖД посібник

.pdf
Скачиваний:
251
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
15.35 Mб
Скачать

мально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеження кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за станом cередовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця; використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизуючих (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) доповнювачів.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела за­ палювання досягається: використанням устаткування та пристроїв при роботі яких не виникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає за виконанням класу вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використання устаткування, що задовольняє вимогам електростатичної іскробезпеки; влаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій; використання при роботі з легко займистими речовинами інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов для само спалахування речовин і матеріалів.

Вражаючі фактори, що діють на людей у зоні пожежі: висока температура і чадний газ.

3.6.6. Суть і складові системи пожежного захисту, її призначення. Правила поведінки в зоні пожежі

Система пожежного захисту це комплекс методів, захо-

дів та засобів, які направлені на обмеження розповсюдження та локалізацію пожежі, виявлення пожежі, створення умов для ліквідації пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

Протипожежний захист — це комплекс інженерно-

технічних заходів, спрямованих на створення пожежної безпеки об’єктів і споруд. Пожежний зв’язок та сигналізація відіграють важливу роль у запобіганні пожежам і сприяють сво-

251

єчасному виклику пожежних підрозділів на місце загоряння. Системи сигналізації дозволяють без участі людей автоматично передати повідомлення про пожежу і її адресу на центральний пункт пожежного зв’язку, а також автоматично провести запуск стаціонарних вогнегасник установок.

Протипожежний режим у закладах та установах включає розробку ефективних, економічно доцільних і технічно обґрунтованих заходів і засобів попередження пожеж, виробленні заходів, що запобігають поширення пожежі, що виникла і заходів для її ліквідації.

Керівники та інші працівники закладів, установ і організацій зобов’язані знати і виконувати правила пожежної безпеки, а в разі пожежі — вживати всіх залежних від них заходів для евакуації людей і гасіння пожежі. Відповідальність за пожежну безпеку закладів, установ і організацій несуть їх керівники і уповноважені ними особи, які залежно від характеру порушень і наслідків несуть адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність згідно з чинним законодавством.

Навчання та перевірка знань з питань пожежної безпеки (рис. 3.57) проводиться один раз на три роки одночасно з перевіркоюзнаньзпитаньбезпекижиттєдіяльностііохоронипраці. Відповідальність за пожежну безпеку структурних підрозділів закладів, установ і організацій несуть їх керівники. Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових інструкціях.

Для працівників охорони повинна бути розроблена інструкція, в якій слід визначити їхні обов’язки щодо контролю за до-

 

держанням протипожежного режи-

 

му, огляду території і приміщень,

 

порядок дій в разі виявлення поже-

 

жі, спрацювання засобів пожежної

 

сигналізації та автоматичного по-

 

жежогасіння, а також вказати, кого

 

з посадових осіб мають викликати

 

в нічний час у разі пожежі. У ви-

 

хідні та святкові дні, а також у ве-

Рис. 3.57

чірні і нічні години, заступаючи на

252

чергування черговий зобов’язаний перевірити наявність і стан засобів пожежогасіння, справність телефонного зв’язку, чергового освітлення і пожежної сигналізації; пересвідчитися, що всі шляхи евакуації не захаращено, а двері евакуаційних виходів при потребі можуть бути без перешкод відчинені. Під час виявлення порушення протипожежного режиму і несправностей, внаслідок яких можливе виникнення пожежі, вжити заходів щодо їх усунення, а при потребі повідомити керівника або працівника, що його заміщує. Працівники охорони мають постійно мати при собі комплект ключів від дверей евакуаційних виходів та воріт, автомобільних в’їздів на територію установи, а також ручний електричний ліхтар.

Відповідно до цих правил у кожному структурному підрозділі закладу, установи і організації має бути розроблена конкретна інструкція щодо заходів пожежної безпеки. Інструкція розміщується на видному місці.

Укожному закладі, установі повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим і порядок оповіщення людей про пожежу, з якими потрібно ознайомити всіх працівників. Території закладів, установ і організацій слід постійно утримувати в чистоті. Дороги, проїзди та під’їзди до будівель, а також доступи до пожежного інвентарю та обладнання мають бути завжди вільними. На території закладів, установ і організацій не дозволяється розкладання вогнищ, спалювання сміття.

Укожному приміщенні повинна висіти табличка, на якій вказано прізвище відповідального за пожежну безпеку, номер телефону найближчої пожежної частини, а також розміщена інструкція з пожежної безпеки. Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимовий захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання та інші захисні пристрої) необхідно постійно утримувати

усправному робочому стані.

Уприміщеннях та кабінетах не дозволяється:

застосовувати для миття підлоги та обладнання легкозаймисті або горючі речовини (бензин, ацетон, гас тощо);

користуватися електронагрівачами з відкритою спіраллю;

залишати без нагляду робоче місце, запалені пальники та інші нагрівальні прилади;

253

сушити предмети, що можуть горіти, на опалювальних приладах;

зберігати будь-які речовини, пожежонебезпечні властивості яких не досліджені;

тримати легкозаймисті та горючі речовини біля відкритого вогню, нагрівальних приладів, пальників тощо;

виливати відпрацьовані легкозаймисті та горючі рідини

вканалізацію.

Усі працівники, під час прийому на роботу і за місцем праці, повинні проходити інструктажі з пожежної безпеки. Організація своєчасного проведення навчання, інструктажів та перевірки знань покладається на керівника установи, а в структурному підрозділі — на його керівника. Допуск до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання, інструктажу і перевірки знань, не дозволяється. Програми для проведення вступно-

го та первинного протипожежних інструктажів затверджуються керівником.

Первинний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності (рис. 3.58). Його повинні пройти усі особи, яких прийняли на роботу, студенти під час виробничої практики, а також перед проведенням з ними практичних занять в майстернях та лабораторіях. Проведення протипожежних інструктажів може здійснюватись

Рис. 3.58 разом з проведенням відповідних інструктажів з охорони праці.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструкта-

жі завершуються перевіркою знань

 

(рис. 3.59). Про проведення всіх ви­

 

дів інструктажів робиться запис

 

в спеціальному журналі з підписом

 

осіб з якими проводився інструк-

 

таж, і тих хто його проводив.

 

У разі виникнення пожежі дії

 

працівників закладів, установ і ор-

 

ганізацій, залучених до гасіння по-

 

жежі, мають бути спрямовані на

Рис. 3.59

254

створення безпеки людей, і в першу чергу дітей, їх евакуацію та рятування.

Кожен працівник закладу, установи і організації, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов’язаний:

негайно повідомити про це службу порятунку за телефоном: 101 (при цьому слід чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);

задіяти систему сповіщення людей про пожежу, розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

сповістити про пожежу керівника закладу або установи чи відповідну компетентну посадову особу та чергового по об’єкту;

вжити (за можливістю) заходів для гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів до гасіння пожежі наявними в установі засобами пожежогасіння;

у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газову та ін.);

якщо неможливо погасити пожежу власними силами, потрібно якнайшвидше залишити приміщення через основні та запасні виходи;

виходячи з приміщення, де виникла пожежа, потрібно щільно зачинити двері, щоб зменшити надходження кисню до приміщення.

Посадова особа об’єкта, що прибула на місце пожежі,

зобов’язана:

• перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублюва-

ти повідомлення), довести подію до відома роботодавця;

• уразізагрозижиттюлюдейнегайноорганізуватиїхрятуван-

ня (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

• видалити за межі небезпечної зони всіх працюючих, не

пов’язаних з ліквідацією пожежі;

• припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом), крім робіт, пов’язаних із заходами по ліквідації пожежі;

255

пожежі встановлюються
Рис. 3.61
Рис. 3.60

• здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за виняткомсистемпротипожежного захисту),зупиненнятранспортуючихпристроїв,агрегатів,апаратів, перекриття газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимово-

го захисту) та виконати інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;

перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;

організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, подати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під’їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела;

одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;

забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі (рис. 3.60).

3.6.7. Засоби виявлення пожежі та оповіщення про неї. Пожежна сигналізація

Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі (рис. 3.61).

Системи автоматичного гасіння у найбільш пожежонебезпечних при­ міщеннях, виникнення загоряння в яких може завдати значної матеріальної шкоди, а гасіння вимагає значних зусиль.

Для гасіння пожеж застосовуються різні види стаціонарних установок. Ці установки можна класифікувати за їх призначенням,

256

принципом дії, режимом роботи, видом використовуваного вогнегасного засобу, способом живлення і способом їх подачі. За призначенням установки підрозділяються на: комплексні установки, установки для попередження пожеж, установки для гасіння пожеж, установки для локалізації пожеж, установки блокування об’єктів від пожеж.

Установки для попередження пожеж призначенні для вве-

дення в небезпечну зону вогнегасник засобів або зміни режиму роботи устаткування і тим самим запобігання виникненню вибухів та загорянь.

Установки для гасіння пожеж призначенні для повної лік-

відації виниклих осередків горіння вогнегасник засобом або створення умов, за яких горіння припиняється.

Установки локалізації пожеж призначені для стримування розвитку осередку горіння дією вогнегасник засобів на вогонь до прибуття рухомого підрозділу пожежної охорони.

Установки блокування від пожеж призначені для захисту об’єктів від небезпечного впливу високих температур, що виникають при пожежі, наприклад, для захисту технологічних установок з ємкісними апаратами, які містять легкозаймисті рідини та горючі гази тощо.

Нині найбільшого поширення набули спринклерні та дренчерні установки автоматичного гасіння пожежі.

Для боротьби з пожежами застосовують пожежні сигналіза­ ції різноманітного принципу дії. Основними складовими систем автоматичної сигналізації є: датчики, що монтуються в будинках або на території об’єктів і служать для подачі сигналу при пожежі; приймальні апарати (станції), що забезпечують прийом сигналів від датчиків; лінії комунікацій, що з’єднують датчики з приймальними апаратами; джерела електропостачання.

Установки пожежної сигналізації є з автоматичним або ручним пуском в залежності від призначення, а також від особливостей оточуючого середовища. Їх монтують на пожежонебезпечних і особливо важливих об’єктах. В залежності від факторів, що викликають спрацьовування повідомлювачів, їх поділяють на теплові, які реагують на підвищення температури оточуючого середовища; димові, що реагують на появу диму;

257

світлові, що спрацьовують при появі відкритого полум’я; ультразвукові, які реагують на зміну частоти коливання; фотоелектричні, що спрацьовують при перетинанні інфрачервоних променів і комбіновані.

При виникненні пожежі або заго- Рис. 3.62 ранні в будь-якому підрозділі закладу чи установи негайно оголошується по-

жежна тривога та сповіщається служба порятунку (рис. 3.62) за телефоном: 101. Про пожежу доповідають чітко, називаючи точну адресу підприємства та прізвище того, хто робить повідомлення. Одночасно з повідомленням про пожежу працівники вживають заходів щодо її ліквідації та евакуації людей з приміщення, а також заходів щодо посилення охорони об’єкта. Для гасіння пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння що є на підприємстві.

3.6.8. Способи і засоби гасіння пожежі. Вогнегасні речовини

Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські та інші будинки і споруди організацій обладнуються, первинними засобами пожежогасіння, вогнегасниками, ящиками з піском, установками пожежогасіння, автоматикою для виявлення і запобігання пожеж.

За способом припинення горіння вогнегасні речовини поділяються на охолоджуючі, ізолюючі, розчинні і гальмівні.

Вогнегасні речовини охолодження: вода, розчин води зі змо-

чувачем, твердий двооксид вуглецю (вуглекислота в снігоподібному стані), водні розчини солей.

Вогнегасні речовини ізоляції: вогнегасні піни (хімічні,

повітряно-механічні); вогнегасні порошкові сполуки; негорючі сипучі речовини (пісок, земля, шлаки, флюси, графіт); листові матеріали (покривала, щити).

Вогнегасні речовини розчинення: інертні гази, двооксид вуг-

лецю, азот, аргон; димові гази, водяний пар, тонко розпилена

258

Рис. 3.63

вода, газоводневі суміші, леткі інгібітори, що утворюються при розпаді галоідовуглеводнів.

Вогнегасні речовини хімічного гальмування горіння: галоїд-

ні вуглеводи (бромистий етил, хладони, тетрафтордиброметан, трифторброметан); водоброметилові розчини (емульсії); вогнегасні порошкові сполуки.

За фізичним складом вогнегасні речовини можуть бути твердими, рідкими, газоподібними або в змішаному вигляді.

Найбільш розповсюдженим та доступним засобом для гасіння пожежі є вода. Вона має такі вогнегасні властивості: знижує температуру в епіцентрі пожежі; випаровуючись, припиняє доступ кисню в епіцентр пожежі; потрапляючи в епіцентр пожежі під тиском діє на нього механічно.

Струмені води використовують для гасіння важкодоступних осередків горіння. Водою ефективно гасяться тверді речовини і матеріали, легкозаймисті і горючі рідини. Не рекомендується гасити розпиленими струменями води рідкі паливні матеріали, оскільки при попаданні води в ємність, речовина витікає з неї, що сприяє поширенню осередку пожежі. Воду не можна засто-

совувати для гасіння речовин, що вступають з нею в реакцію, утворюючи вибухонебезпечну суміш. Воду не можна використовувати при гасінні електричних установок, які знаходяться під напругою.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж в приміщеннях об’ємом до 500 куб.м і невеликих пожеж на відкритих майданчиках і установках. Пара зволожує палаючі предмети і знижує концентрацію кисню.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювач, сульфаноли, сульфонати, змочувач.

Хімічну піну для гасіння пожеж одержують в піногенераторах із піногенеруючих порошків і води­ , а у вогнегасниках при взаємодії лужного і кислотного розчинів.

259

У вогнегасниках типу ВХП, ВП піна утворюється в результаті хімічної реакції взаємодії лугу з кислотою. Хімічною піною не можна гасити електроприлади, а також натрій, калій, які будуть взаємодіяти з водою, яка міститься в піні. Хімічну піну застосовують в основному для гасіння легкозаймистих горючих речовин. Повітряно-механічна піну для гасіння пожеж отримують при змішуванні водного розчину піноутворювача з повітрям. Її застосовують для гасіння горючих рідин, що знаходяться в резервуарах, в приміщеннях, а також для гасіння горючих твердих матеріалів і речовин.

Вогнегасні порошкові сполуки для гасіння пожеж поділя-

ються на дві основні групи: загального призначення (здатні створювати вогнегасну хмару для гасіння більшості пожеж) та спеціальні, які утворюють на поверхні палаючих матеріалів плівку, що запобігає доступу кисню з повітря. Їх використовують для гасіння лужних металів, металоорганічних сполук, магнієвих сплавів, електроустановок та ін. Порошок в епіцентр пожежі подається стисненим повітрям або азотом, які малочутливі до зміни температури і мають незначну гігроскопічність.

Вуглекислота в снігоподібному і газоподібному стані застосовуються для гасіння пожеж в різних вогнегасниках, стаціонарних установках в закритих приміщеннях об’ємом не більше 1000 м3 і невеликого відкритого полум’я. Вона ефективно діє при гасінні невеликих поверхонь, палаючих рідин, стендів, двигунів внутрішнього згорання, електродвигунів та установок, які знаходяться під напругою.

Пісок є ефективним засобом гасіння розлитих ГММ, які знаходяться в невеликих об’ємах. Об’єм ящика з піском повинен бути 0,5 м3. Такий ящик має бути в кожному виробничому приміщенні (з розрахунку 1 ящик на 100 м2 площі).

3.6.9. Первинні засоби гасіння пожеж. Вибір типу та визначення кількості вогнегасників

Первинні засоби пожежогасіння слугують для гасіння по-

жеж в початковій стадії їх розвитку до прибуття пожежних підрозділів. До них відносяться ручні і пересувні вогнегасники, гідропульти, відра, бочки з водою, внутрішньопожежні

260

Соседние файлы в папке BZhD_dlya_studentov