Сім’я та здоровий спосіб життя
Підсумовуючи викладене, можна сказати, що високий рівень матеріаль- ного забезпечення позитивно впливає на здоров’я, особливо коли достаток поєднується з високим освітнім і культурним рівнем сім’ї.
Економічна ситуація в державі безпосередньо позначається на умовах життя людей і, відповідно, на їхньому здоров’ї. Україна ще не змогла подо- лати наслідки економічної кризи перехідного періоду 90-х років минулого століття. Досить високим є рівень безробіття, гострою є проблема забезпе- чення житлом, охорони здоров’я.
Проте багато залежить від усіх нас, від нашої активної громадянської по- зиції і наших зусиль у розбудові України. Відомою є фраза про те, що не тре- ба питати у країни, що вона для тебе зробила, а спитайте у себе, що я роблю для Батьківщини. Держава ж сильна і процвітаюча тоді, коли міцні і щас- ливі сім’ї. Отже, піклуватися про свою родину — це означає також і дбати про суспільство.
Запитання і завдання
1. Охарактеризуйте шлюбно-сімейну ситуацію в Україні. 2. Які прояви має в Україні демо- графічна криза? 3. У чому полягає роль сім’ї у подоланні демографічної кризи? 4. Як залежить здоров’я від рівня добробуту? 5. Що таке здоров’я? 6. Назвіть основні складові здоров’я. 7. Дайте визначення поняття «здоровий спосіб життя». 8. Складові здорового способу життя — що залежить від суспільства, а що від родини?
1.13.ЗАКОНОДАВЧА БАЗА ЩОДО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДОРОСЛИХ І ДІТЕЙ В УКРАЇНІ
Права громадян України у галузі охорони здоров’я закріплено законо- давчо.
Стаття 49 Конституції України стверджує: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я за- безпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економіч- них, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких за- кладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних за- кладів усіх форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує сані- тарно-епідемічне благополуччя».
Згідно зі статтею 50 Конституції України «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».
37
Р о з д і л І
Одним із основних законодавчих актів України у галузі охорони здоров’я є Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р., де зазначено, що кожна людина має природне невiд’ємне i непо- рушне право на охорону здоров’я. Суспiльство i держава вiдповiдальнi перед сучасним i майбутнiми поколiннями за рiвень здоров’я i збереження гено- фонду народу України, полiпшення умов працi, навчання, побуту i вiдпо- чинку населення, вирішення екологiчних проблем, вдосконалення медичної допомоги i запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правовi, органiзацiйнi, економiчнi та соцiальнi засади охорони здоров’я в Українi, регулюють суспiльнi вiдносини у цiй галузi з метою забезпечення гар- монiйного розвитку фiзичних i духовних сил, високої працездатностi i дов- голiтнього активного життя громадян, попередження i зниження захворю- ваностi, інвалiдностi та смертностi, полiпшення спадковості, усунення чин- ників, що шкiдливо впливають на здоров’я.
Законодавча база щодо охорони здоров’я в Україні є досить розвиненою, про це свідчить значна кількість законодавчих актів у цій галузі, серед яких Закони України: «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благо- получчя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про лікарські засоби», «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення», «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», «Про психіатричну допомогу» та ін.
1.14. ПЛАНУВАННЯ СІМ’Ї
В умовах кризової демографічної ситуації, яка склалася в нашій державі (див. п. 1.11), особливого, державного значення набувають питання плану- вання сім’ї1. За визначенням ВООЗ, поняття «планування сім’ї» означає:
³народити бажаних дітей;
³уникнути небажаної вагітності;
³регулювати інтервали між вагітностями;
³вибирати час народження дитини залежно від віку батьків та стану їх здоров’я;
³визначати кількість дітей у родині.
У 1995 р. в Україні було прийнято Національну програму «Планування сім’ї», основними напрямами якої є:
³організація служб планування сім’ї;
³інформація і консультування населення з питань планування сім’ї;
³забезпечення населення засобами контрацепції;
³лікування безплідності і сексуальних розладів;
³формування суспільної думки, зміна сформованих уявлень про плану- вання родини як про суто медичну чи внутрішньосімейну проблему;
³підвищення рівня знань і кваліфікації щодо цієї проблеми акушерів- гінекологів, лікарів інших спеціальностей, а також медичних працівників з середньою освітою (акушерок та фельдшерів);
1 Гойда Н.Г. Організація, структура і завдання служби планування сім’ї // Нова медицина. — 2002. — № 4. — С. 18–19.
38
Сім’я та здоровий спосіб життя
³поглиблення і розширення роботи зі статевого виховання дітей і підлі- тків, підготовка педагогів і батьків з питань сексуального розвитку дітей;
³підвищення доступності й якості медичних послуг у службі планування
сім’ї;
³залучення засобів масової інформації до висвітлення проблем плану- вання сім’ї, сексуальної культури, сімейних взаємовідносин.
За час реалізації цієї програми створено ефективно діючу службу плану- вання сім’ї, завданнями якої на перспективу є:
³вивчення основ сексуальної поведінки і методів контрацепції в навча- льних закладах і центрах молоді;
³поширення сучасних методів контрацепції;
³підвищення безпечності абортів і удосконалення рекомендацій щодо запобігання небажаній вагітності після абортів і пологів;
³запобігання захворюванням, що передаються статевим шляхом;
³широка інформаційна діяльність з проблем планування сім’ї;
³надання допомоги жінкам і дівчаткам-підліткам — жертвам сексуаль- ного насильства.
Службу планування сім’ї в Україні очолює Державний Центр плануван- ня сім’ї, який має навчальний центр, інформаційно-аналітичний, консуль- таційно-діагностичний та стаціонарний відділи.
Державному Центру підпорядковані обласні центри планування сім’ї з аналогічною структурою. У районах Центр планування сім’ї функціонує, як правило, в центральній районній лікарні, в селах — у дільничній лікарні, лікарській амбулаторії або фельдшерсько-акушерському пункті. Наукову, методичну та організаційну роботу з проблем планування сім’ї в Україні ви- конує центр, створений на базі Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.
Правонаступницею програми «Планування сім’ї» стала Національна про- грама «Репродуктивне здоров’я 2001 – 2005», де планування сім’ї розгляда- ється як складова збереження репродуктивного здоров’я і здоров’я народу в широкому значенні цього слова.
Аборт. Аборт — переривання вагітності у терміни до 28 тижнів (тобто до моменту, коли можливе народження життєздатного плоду). Аборт буває ми- мовільний та штучний. Мимовільний аборт може виникнути в разі недороз- виненості статевих органів, деяких захворювань матері чи плоду. Штучний аборт роблять до 12 тижнів вагітності за бажанням жінки, за медичними показаннями — у більш пізні терміни.
Уразі штучного аборту завжди існує небезпека фізичного і психічного травмування жінки. Інструментальне видалення плідного яйця пов’язано з певним ризиком сильної кровотечі, проривання стінки матки і кишок, інфі- кування матки з подальшим розвитком запального процесу, що призводить до порушення прохідності маткових труб і вторинного безпліддя і потребує наполегливого і тривалого лікування. Нерідко виникають стійкі порушення менструальної функції, значно знижується статеве почуття, спостерігаються нервозність, дратівливість, швидке втомлення, безсоння. У жінок, які пере- несли аборт, наступні пологи часто супроводжуються ускладненнями: не- своєчасним відходженням вод, передчасними пологами і слабкістю пологової
39
Р о з д і л І
діяльності, кровотечами. Штучний аборт може спричинити у жінки докори сумління і почуття провини, інколи призводить до розвитку неврастенії, ре- активної депресії та інших психічних захворювань, нерідко після аборту спостерігаються різні, інколи тривалі, сексуальні порушення, які негативно впливають на сімейні відносини.
Особливо небезпечний аборт при першій вагітності, коли всі зазначені ускладнення трапляються набагато частіше. У жінок, які не народжували, пошкоджуються тканини, особливо шийки матки, що може призводити до звичного невиношування вагітності, переривання її на ранніх стадіях роз- витку плоду. Переривання першої вагітності може призвести до безпліддя або порушення менструальної функції1.
Контрацепція2. Сучасна медицина пропонує велику кількість методів, які дають змогу запобігти небажаній вагітності. Види та засоби контрацепції відрізняються один від одного способом дії на організм, ефективністю та зручністю застосування.
Аборт не є засобом контрацепції. Уникнути аборту, який є дуже шкідли- вою та небезпечною для здоров’я жінки операцією, допоможуть контрацеп- тивні засоби.
Наскільки ефективні методи сучасної контрацепції? Жоден метод сучас- ної контрацепції не дає 100%-ї гарантії запобігання вагітності. Реальна ефективність навіть найефективніших засобів на практиці не перевищує 98 – 99 %. Це пов’язано насамперед з неправильним або недбалим застосу- ванням того або іншого протизаплідного засобу.
За механізмом дії сучасні методи контрацепції поділяють на групи:
³гормональні протизаплідні таблетки;
³внутрішньоматкова контрацепція (до порожнини матки вводять спе-
ціальні спіралі або петлю);
³бар’єрна контрацепція (презервативи, діафрагми, тампони, губки); презервативи можуть захистити від зараження ВІЛ/СНІДом, ІПСШ (інфек- ції, які передаються статевим шляхом). Презервативи не дають 100%-ї гаран- тії захисту від зараження, проте при правильному використанні та постій- ному застосуванні якісних презервативів ризик зараження ВІЛ значно знижується. Презервативи підводять у разі низької якості або неправиль- ного використання їх;
³хімічні засоби контрацепції — різні сперміцидні розчини, пінки, аеро- золі, пасти та ін.;
³пролонгована контрацепція (уведення до організму препаратів, які запобігають вагітності на термін від трьох місяців до п’яти років);
³посткоїтальна контрацепція — контрацепція після статевого акту (застосування спеціальних гормональних таблеток або введення спіралі в матку протягом 3–5 днів після статевого акту);
³природні методи запобігання вагітності (утримання від статевого кон- такту в певні дні менструального циклу);
1Сексология: Энцикл. справ. по сексологии и смежн. обл. — 3-е изд. — Минск, 1995. — 351 с.
2За матеріалами брошури «Школа репродуктивного здоров’я «Шануй себе». — К., 2001. — 48 с.
40
Сім’я та здоровий спосіб життя
³перерваний статевий акт, коли сім’явиверження відбувається поза піхвою (офіційно не визнаний за метод контрацепції через низьку ефектив- ність);
³стерилізація (операції з перев’язування сім’явивідних канатиків у чо- ловіків і маткових труб у жінок).
Основні правила контрацепції. Більшість сучасних методів контрацепції
євисокоефективними. Трапляється, що особливості організму та стан здо- ров’я жінки не дають змоги легко підібрати спосіб контрацепції, але це — виняток. Найчастіше жінки потерпають від власної необізнаності: вони ко- ристуються ненадійними або взагалі безглуздими методами, вважаючи їх ефективними, або використовуючи справжні якісні контрацептиви, не до- тримуються при цьому основних правил контрацепції.
Перше головне правило контрацепції: турбота про запобігання вагіт-
ності має бути при кожному статевому контакті. Буває, що жінка може вести активне статеве життя і не вагітніти. Це пов’язано з різними причинами: здатність організму до зачаття знижується в разі недостатньої кількості гор- монів, на яку непрямими способами можуть впливати перевтома, недостатнє харчування, дефіцит вітамінів, різні внутрішні захворювання і навіть пога- на екологія. Якщо названих причин не існує — жінка здатна до зачаття що- місяця. Статистика свідчить, що 40 % жінок вагітніють протягом перших двох місяців після початку статевого життя. Багато з них вагітніють після першого ж статевого акту. Тому кожний «незахищений» статевий акт може спричинити вагітність.
Друге важливе правило — використання надійних засобів, рекомендо- ваних сучасною медициною.
Третє правило полягає у комбінованому використанні контрацептивів. Наприклад, використання презервативів разом з протизаплідними таблет- ками, або сперміцидними препаратами. Таке поєднання дає гарантію запо- бігання вагітності, а також захищає від статевих інфекцій.
Четверте правило — індивідуальний добір протизаплідного засобу. Дуже важливо підібрати той засіб, який підходить жінці, зважаючи на її ін- дивідуальні особливості та період життя. Вибираючи метод контрацепції, дізнайтеся якомога більше про той чи інший засіб, зверніться до служби планування сім’ї за консультацією. Універсального протизаплідного засобу, який підходить всім і завжди, ще не існує.
Безпліддя. Безпліддя — нездатність зрілого організму до відтворення потомства. Існує жіноче та чоловіче безпліддя. Розрізняють первинне без- пліддя, коли вагітність не настає у жінки впродовж статевого життя більше від одного року, яка не вживає контрацептивні засоби, і вторинне, яке роз- вивається під впливом різних чинників у жінки, що вже мала вагітності.
У 85 % подружніх пар вагітність настає, як правило, на першому році ста- тевого життя, у 15 % — на 2 – 3-му році. Частота безплідних шлюбів колива- ється від 10 до 20 випадків на 100 подружніх пар. Причини його різноманітні і є специфічними для жінок і чоловіків. У середньому відзначається однакова кількість випадків безпліддя подружжя (чоловіка чи дружини), що становить 40 % усіх випадків безплідного шлюбу. Наявність патології в обох з подруж- жя як причина безпліддя трапляється в 10 – 20 % випадків.
41
Р о з д і л І
Профілактика безпліддя полягає у своєчасному виявленні і лікуванні вад розвитку статевої системи, а також запальних процесів статевих органів ве- неричного і невенеричного походження, запобіганні абортам у жінок, дотри- манні гігієни статевого життя, усуненні шкідливих впливів на організм у по- буті і на виробництві, у здоровому способі життя.
Безпліддя — складна проблема, адже не виконується одна з основних функцій сім’ї — репродуктивна — людина не може задовольнити свою потре- бу в дітях, а суспільство потерпає від демографічної кризи. Безплідний шлюб є важливою проблемою як в соціальному, так і в медичному аспектах. Без- пліддя в сім’ях у кожному четвертому випадку є причиною розірвання шлю- бу. Воно завжди травмує подружні пари незалежно від змісту внутрішніх конфліктів у сім’ї на цьому ґрунті.
У разі безплідного шлюбу слід звернутися до жіночої консультації за міс- цем проживання чи до консультації з планування сім’ї.
Онкологічні захворювання жінок. Суть онкологічних захворювань полягає в безконтрольному розмноженні клітин. Блокування надлишкового поділу клітин після періоду росту і розвитку організму закладено в генах, однак з якихось причин в окремій клітині це блокування знімається, кліти- на «бунтує» і починає розвиватися за своїми законами. Це виявляється у де- далі прискорюваному поділі і розростанні пухлини. Далі окремі пухлинні клітини прориваються в лімфатичні чи кровоносні судини і «засівають» інші частини тіла, даючи початок новим пухлинам — метастазам.
Первинна пухлина і метастази порушують функції органів, а з часом змі- нюють і життєдіяльність організму. Розвивається ракове виснаження — ка- хексія, яка призводить до смерті протягом кількох місяців.
Існує кілька гіпотез виникнення раку, серед них припущення про онкові- руси, які взаємодіють зі специфічними онкогенами, як правило, теж забло- кованими. Ймовірно пухлини періодично виникають з моменту народження, але імунна система знищує «бунтівників» зі зміненими генами. Зі старін- ням, а також з інших причин ця функція слабшає, деякі ракові клітини встигають набратися сили і вже повністю виходять з-під контролю.
Підозра на рак виникає при появі скарг на порушення функції органу. «Сигнальний біль» при раку найчастіше відсутній, інші ознаки неспецифіч- ні, тому запізнілі діагнози, на жаль, трапляються часто.
Діагнози пухлин ставлять за допомогою спеціальних методів досліджень підозрілих органів і ділянок тіла. Тепер найчастіше використовується ульт- развукове дослідження, яке дає змогу легко виявити «плюс-тканину». Лікарі широко використовують і так звані ендоскопії — огляд внутрішніх порож- нинних органів через тонкі оптичні системи. Проводять також біопсію — мі- кроскопічне дослідження шматочків тканини, що дає найвірогідніші ре- зультати1.
Основні онкологічні захворювання жінок — рак молочної залози, рак шийки матки, тіла матки і яєчників. Ці захворювання можуть виникати у будь-якому віці. Особливо важлива вчасна діагностика. Адже чим раніше встановлено діагноз, тим ефективніше лікування. За сучасного розвитку ме-
1 Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья / Н.М. Амосов. — М.; Донецк, 2003. —
С. 146 – 147.
42