Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Семінар 3,4.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
44.29 Кб
Скачать

Іспанія

Іспанський бізнес дуже офіційний. Так, збираючись у Іспанію, неодмінно треба повідомити іспанським партнерам про своє прибуття у країну. Церемонія вітання звичайною: рукостискання та обмін візитними картками. Однак у самої Іспанії під час зустрічі чоловіки міцно обіймаються, що можна пам'ятати.

Важливе значення надається тому, щоб переговори велися для людей одного службового або громадського рангу, як й у Італії. Переговори зазвичай проходять з участю однієї чи кількох партнерів, і традиційно розпочинаються з загальних тим – погоди, спорту, місцевих пам'яток тощо. Говорити іспанці люблять багато, тому регламент зустрічей часто вже не дотримується. Так само пунктуальність й дотримання термінів – не найпоширеніша риса іспанців. Стиль ведення переговорів із ними істотно менш динамічний, ніж, наприклад, з американцями. Характерні риси іспанців – серйозність, відкритість, людяність, галантність, відчуття гумору.

2)Особливості етики бізнесу у Північній Америці (сша, Канада)

Особливості поведінки ділових американців обумовлені рисами власне національної вдачі, освіти, лідерством США у світі. Від самого дитинства у яких виховують незалежність, самостійність, вміння змагатися і вигравати. Останнє властиво кожному виду діяльності – роботі, спорту, відпочинку тощо. Мірилом успіху є зароблені кошти. Цим зумовлена їх енергійність, напористість, владність, яка завжди вітається іншими націями. Зазначені риси чітко виявляється на переговорах з американцями: вони наполегливо гнуть свою лінію, жорстко обстоюючи свої і інтереси. Втім, можуть бути люблять поторгуватися. У стилі ділового спілкування переважають професіоналізм і компетентність. Маючи зазвичай велику волю прийнятті остаточних рішень, ніж представники інших країнах, американські партнери нерідко намагаються нав'язати свої умови гри, проявляючи відому агресивність і навіть грубість. На переговорах дотримуються трьох правил: аналізуй, розділяй обов'язки, перевіряй виконання.

Переговори, зазвичай, йдуть віч-на-віч. Пропозиції починають обговорювати із загального питання, поступово переходячи до деталей. Деталі, тобто. «дрібниці», їм дуже важливі,т.к. немає жодних дрібниць з організацією будь-якої справи – чи це підготовка до переговорів чи практична реалізація договору. На формальності американці часу не витрачають, відразу переходять до суті, проявляючи у своїй здоровий прагматизм. Не люблять пауз у розмові, задають багато запитань, чимало з яких дуже прямолінійні. У прийнято звертатися друг до друга під назвою незалежно від віку та становища, що вони переносять і гостей; це дає спілкуванню чи переговорів із американцями дружній характері і неформальну атмосферу. Разом про те, годі було американців втягувати в релігійні чи політичні дискусії. Отримавши запрошення до будинку американця (що вона зробить, якщо ділової партнер важливий йому), стоїть принести подарунок – будь-якої сувенір чи пляшку вина. Американці воліють укладати великі угоди та перебільшувати значимість своєї компанії, проте самі воліють мати вичерпні відомості про те, з ким входять у контакт (зокрема, вони наполягають на наданні відомостей учасників переговорів: хто, що й ким працює), відомості про освіту, друкованих працях, винаходи, ученого ступені та т.д. Американці живуть за окремим розкладом, яке становлять на день, тож дуже пунктуальні, на ділові зустрічі будь-коли спізнюються. Час таких зустрічей, і переговорів суворо обмежена – трохи більше години.

Канада більш схильна до церемоніям, ніж США. Ділові люди тут, на відміну своїх американських колег, несхильні переходити на «ти». Характерна риса поведінки канадців на ділі – консерватизм.

Привітання у діловій обстановці – рукостискання. Офіційних мов – два: англійську і французьку. Англійською кажуть майже скрізь, крім провінції Квебек та деякі районів. Канадці не люблять, якщо їх сприймають як американців. Тому факт, що вони вимовляють англійською, зовсім не від означає, що вважають себе американцями. Ділові розваги, зазвичай, влаштовують в ресторанах, а чи не вдома. На офіційних заходах зазвичай подають щось суто національне, наприклад, арктичного гольця, тихоокеанськунерку чи сьомгу з Нової Шотландії.