2.1. Виникнення і розвиток землевпорядного проектування

Первісне впорядкування землі було порівняно нескладним. Воно зводилося до описів земель, а потім до землемірно-технічних дій щодо їхнього розмежування, закріплення меж межовими знаками (каменями, стовпами, зарубками на деревах тощо). При цьому ви­користовували найпростіші геодезичні інструменти (мірний лан­цюг, астролябію, екер). Землемірні дії супроводжувалися видачею документів, які засвідчували право власності на землю або право землекористування.

Надалі впорядкування почало переслідувати не тільки цілі правового і технічного оформлення і позначення меж земель власників, а й вибір раціональної, найефективнішої форми господарського використання землі й організаційно-економічного устрою землеволодіння. З часом це стало одним з основних завдань землеустрою. З'явилася необхідність заздалегідь продумувати землевпорядні дії, аналізувати можливі варіанти, оцінювати ефективність землевпорядних робіт і узгоджувати їх із землевласниками і землекористувачами, тобто розробляти визначену документацію (креслення, розрахунки, обґрунтування, пояснювальні записки), що у сукупності складала проект землеустрою.

Отже, ускладнення землевпорядних дій, особливо технічних і економічних, а надалі й екологічних аспектів потребувало від землевпорядників складання спеціальних проектів землеустрою, в яких кожне рішення щодо перерозподілу й організації використання земель підлягало ретельному обґрунтуванню і підтвердженню відповідними розрахунками, графічними матеріалами (планами, картами, кресленнями). Розвиток землевпорядної проектної справи зумовив появу галузі спочатку практичних, а потім і наукових знань, які оформилися у нову наукову дисципліну «Землевпорядне проектування».

Землевпорядна проектна справа з'явилася в Росії на початку XX ст., хоча і раніше на основі спеціально розроблюваних проектів вирішували деякі завдання з межування земель, устрою поміщиць­ких маєтків, укрупнення, розукрупнення або зведення в єдині масиви земельних ділянок, що належать одному землевласникові, ліквідації черезсмужжя і далекоземелля.

У 1915 р. у Константиновському межовому інституті розділ «Зем­левпорядне проектування» входив у курс «Геодезія», а через кілька років став самостійним предметом. Надалі землевпорядне проекту­вання зайняло пануюче положення в здійсненні землевпорядних заходів.

Землевпорядне проектування — центральна ланка землеустрою. Це основна стадія землевпорядного процесу і його підсумок, оскіль­ки саме на основі проектів землеустрою здійснюється перехід до інших форм землеволодіння і землекористування, організації терито­рії, порядку використання землі. Не випадково багато фахівців три­палий час ототожнювали поняття «землеустрій» і «землевпорядне проектування». Наприклад, у шести виданнях підручника «Землевпорядне проектування», що вийшли з 1940 по 1976 рр. за участю провідних вчених у цій галузі, основним предметом вивчення фактично був землеустрій у цілому. Тільки у виданні 1986 р. (за редакцією професора М.А. Гендельмана) ця дисципліна виокремилася в розділ землевпорядної науки, визначилися її предмет і метод.

На початку XX ст. розроблення проектів вважалося однією із стадій землевпорядно-технічних дій. Професор О.А. Ржаніцин зазначав, що землевпорядно-технічні дії можуть бути відособлені в три стадії: придбання даних для складання проекту, складання землевпорядного проекту і приведення його у дію. Про необхідність виокремлення землевпорядного проектування в самостійну галузь знання вперше заговорив професор Ф.Г. Некрасов. Він вважав, що при землеустрої з великої кількості можливих

варіантів проекту потрібно вибирати саме той, який найбільше відповідає певним умовам і завданням. Тому проектування є зовсім самостійною галуззю практичного знання.

Виходячи з різного розуміння землеустрою, його політичних і соціально-економічних завдань, засобів і методів здійснення, на різних історичних етапах змінювався також зміст землевпорядного

проектування, визначалися його місце і роль у системі суміжних

наукових дисциплін. У період створення одноосібного землекористування в ході Столипінської земельної реформи в Росії (1906 - 1911), а також у 1921 -1927 рр. земельні ділянки хуторів і отрубів (з російської), наділи селянських СУСПІЛЬСТВ І особливо дворів у клинах суспільних сівозмін проектували з високою точністю, як правило, аналітичним способом. Велика увага приділялася юридичному оформленню відведених земель з видачею документів, які засвідчували право земле володіння і землекористування. Тому землеустрій поділявся на кілька дисциплін: земельне право, техніка землеустрою, економіка й організація землеустрою. При цьому земельне право вивчало зе­мельне законодавство та інші види законодавства щодо землевпо­рядного юридичного процесу, економіка й організація землеуст­рою — порядок фінансування і раціональної організації землевпо­рядних робіт, а техніка землеустрою передбачала вивчення його методів, основного змісту, елементів і порядку проведення.

Оскільки в цей час при землеустрої переважали межові дії, пи­тання техніки землеустрою і юридичні питання регулювання прав земельної власності в ході здійснення землевпорядного процесу бу­ли об'єднані в одну дисципліну — «Землевпорядне проектування». Тому перші підручники з цього предмета містили в основному тех­нічні вказівки щодо проведення геодезичних робіт, математичні закономірності організації земельної площі, заперечували еконо­мічний характер землеустрою. Тим самим передбачалося, що осно­вою землевпорядного проектування були технічні дії, пов'язані з роботою з площами і межами. Тому першими елементами землевпорядної техніки були відокремлення, округлення, пристосування, зрівнювання тощо.

Уперше землевпорядне проектування як наукову дисципліну визначив професор К.М. Сазонов у 1930 р. Він розумів його як навчання про землевпорядне виробництво, форми, елементи і методи землевпорядної роботи і визначив як систему знання, прикладного, переважно технічного, характеру, що розглядає землеустрій як організований у відомому соціальному середовищі захід, об'єктом якого є землекористування, а не землеволодіння, і виходить із соціально-виробничих завдань використання землі та її природних властивостей.

3 часів колективізації землевпорядне проектування почало набувати іншого змісту. У цей період значно збільшилися обсяги проведення землевпорядних робіт. Так, якщо за період з 1919 по 1927 рр. було землевпорядковано всього 5129 колгоспів на площі 1410,6 тис. га, то тільки під час польової кампанії 1928 р. — 12 083 господарств на площі 3039,4 тис. га. У цей час у зв'язку з масовим вступом селян у колгоспи, недостачею фахівців-землевпорядників і необхідністю оперативного проведення робіт, пов'язаних з формуванням колективних підприємств, проекти землеустрою практично не складалися, а сам землеустрій мав характер землевказівок. Тобто нових зйомок і обстежень території не проводилося, використовувався планово-картографічний матеріал минулих років. Межі господарств і угідь колгоспникам і робітникам радгоспів тільки показувалися в натурі і змінювалися в міру вступу в колективні господарства нових селян-одноосібників.

У період завершення колективізації і зміцнення землекористування колгоспів і радгоспів (1932 - 1938) землевпорядна наука була націлена на пошуки нових методів землевпорядного проектування, що сприяло їх організаційно-господарському зміцненню. Потрібно було розробити такі методи землеустрою, які б забезпечували формування, організаційно-господарський і організаційно-територіальний устрій великих сільськогосподарських господарств, високо­продуктивне використання сільськогосподарської техніки, організацію колективної праці, раціональну перебудову великих масивів землі. Правові й технічні питання землеустрою відійшли на другий план, основними стали організаційні, економічні та соціальні за­вдання.

Наприкінці 20-х років XX ст. землевпорядне проектування почали ототожнювати з організацією території (О.В. Купріянов, В.В. Редькін та ін.). Так, О.В. Купріянов зазначав, що землевпорядне проектування є насамперед методикою реорганізації території. При цьому завдання проектувальника полягало у виборі найкращого варіанта виробничого устрою як земельного масиву в цілому, так і його окремих експлуатаційних ділянок. З цього часу почали розробляти проекти внутрішньогосподарського землеустрою, які охоплювали питання розміщення нових колгоспних і радгоспних селищ, організації і розміщення виробничих підрозділів (відділень, бригад, ділянок), тваринницьких ферм, установлення раціональної структури і площ сільськогосподарських угідь, проведення правильних сівозмін, устрою території сівозмін, багаторічних насаджень і кормових угідь.

На зміну міжселищному і внутрішньоселищному прийшов міжгосподарський і внутрішньогосподарський землеустрій, який також здійснювався на основі відповідних проектів.

Надалі (наприкінці 60-х — початку 70-х років XX ст.) розвиток теорії й удосконалювання методики землевпорядного проектування передбачав облік особливостей колгоспної і радгоспної форм ведення господарства, природних і економічних умов території, комплексного вирішення проектних завдань у взаємозв'язку з меліорацією, виробничим і дорожнім будівництвом, агролісомеліорацією, плануванням сільських районів і населених місць, земельно-оціночними роботами, сільськогосподарським картографуванням.

У зв'язку з розвитком вітрової і водяної ерозії, деградації ґрунтів до кінця 60-х років XX ст. землевпорядне проектування почало набувати природоохоронного змісту. У цей час було теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано методику складання проектів протиерозійної організації території. При цьому проект земле­устрою передбачав вирішення питань не тільки організаційно господарського й організаційно-територіального устрою сільськогос­подарських підприємств, а й проектування комплексу протиерозій­них заходів (організаційно-господарських, агротехнічних, лісомелі­оративних, гідротехнічних).

Ідея взаємозв'язку землеустрою із системами ведення господарс­тва (з їхнім основним компонентом — системами землеробства) знайшла своє відображення в розробленні на всіх сільгосппідприєм­ствах Росії на початку 80-х років XX ст. проектів систем землеробст­ва і землеустрою. У цих проектах на основі проектованої організації території розроблялися заходи щодо проведення сівозмін, викорис­тання систем добрив і машин, захисту рослин, насіння тощо.

У 70-ті роки XX ст. у зв'язку з розвитком процесів міжгосподарсь­кої кооперації й агропромислової інтеграції, спеціалізації і концен­трації виробництва між сільгосппідприємствами почали виникати складні технологічні, організаційні, економічні й соціальні взаємо­зв'язки. Тому виникла потреба до складання проектів землеустрою розробляти передпроектні землевпорядні документи — схеми землеустрою районів. Вони були основою для планування, використання й охорони земель, застосовувалися як контрольні цифри (у вигляді «завдань на проектування») при внутрішньогосподарському землеустрої підприємств району, а також були інформаційно пов'язані з генеральними схемами використання й охорони земельних ресурсів областей (країв, республік), що призначалися для планування і прогнозування.

Оскільки проекти внутрішньогосподарського землеустрою мали комплексний характер і багато проектних рішень у них розроблялося на рівні схем (з дорожнього будівництва, закладання лісосмуг, освоєння нових земель, поліпшення угідь тощо), почали розробляти робочі проекти. Особливо швидкого розвитку робоче проектування в землеустрої набуло в 80-х роках XX ст. після ухвалення ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР постанови «Про заходи для подальшого поліпшення проектно-кошторисної справи» (1981 р.). Робочі проекти складалися по окремих особливо складних об'єктах, які потребували проведення додаткових інженерних обстежень, вишукувань, спеціальної методики проектування, економічного обґрунтування і складання проектно-кошторисної докумен­тації.

Отже, у країні поступово склалася чітка система землевпорядного проектування, яка охоплювала роботи, що проводилися:

♦ на передпроектному етапі (землевпорядні вишукування);

♦ у процесі розроблення проектів територіального

(міжгосподарського) і внутрішньогосподарського землеустрою та

складання робо­чих проектів, пов'язаних з використанням і охороною

земель;

♦ на етапі здійснення проектів землеустрою.

Дані про обсяги і вартість робіт, пов'язаних зі складанням схем і Проектів землеустрою за період з 1993 по 2000 рр., подано в табл. 2.1 Вони мають явну тенденцію до зниження, що пов'язано зі зни­женням розуміння ролі землеустрою у приведенні у відповідність організації території з розвитком і змінами в земельних відносинах, зростаючими вимогами охорони довкілля.

У землевпорядних схемах і проектах більше уваги почали приділити економічному обґрунтуванню проектних рішень, істотно розширилися природоохоронні функції землеустрою. Як при міжгосподарському, так і при внутрішньогосподарському землеустрої значною мірою враховувалися міжгосподарські зв'язки сільськогосподарських і переробних підприємств, що виникають у процесі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

Подальше вдосконалення змісту і методів землеустрою тісно погоджувалося із системами землеробства. Наприклад, ґрунтозахисна система землеробства широко запроваджувалась у степових районах країни і районах розвиненої водяної ерозії.

Важливим соціально-економічним завданням стала рекультивація земель, порушених промисловістю. У багатьох районах значні території, зайняті відпрацьованими кар'єрами, відвалами порожньої породи, зазнали руйнування поверхневого шару внаслідок геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт. Ці території не тільки не використовувалися в народному господарстві, а й впливали на природний комплекс. Використання рекультивованих земель було значним резервом у реалізації Продовольчої програми.

У розв'язанні продовольчої проблеми значне місце приділялося підсобним господарствам промислових, транспортних та інших несільськогосподарських підприємств і організацій. їхнє створення і функціонування мало здійснюватися тільки на основі проектів землеустрою.

Подальшого розвитку набули садові й городні кооперативи та товариства, що створювалися здебільшого на раніше не використовуваних землях.

У зв'язку з розвитком особистого підсобного господарства сільських жителів проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств мали враховувати потреби в кормах для худоби в особистому користуванні, передбачати ділянки для її випасання і сінокосіння.

Розв'язати ці проблеми без наукового обґрунтування було неможливо. Тому найважливішими чинниками подальшого розвитку стали наукові дослідження в галузі землекористування і землеустрою, розроблення теорії і методів практичної реалізації заходів, спрямованих на поліпшення використання земель і організації території. Значний внесок тут був зроблений системою інституту «Укрземпроект», який згодом перейменували у науково-дослідний інститут.

Таблиця 2.1. Динаміка фактичних обсягів і структури землевпорядних робіт

Види робіт			Рік				«+», «—» 2000 до 1993 р.
	1993		1995		2000
	Вартість, тис. грн	% до обсягу	Вартість, тис. грн	%ДО обсягу	Вартість, тис. грн	%Д0 обсягу
Уточнення меж і
площ територій та встановлення меж сільських
населених пунк­тів	20,39	5,5	446,95	1,6	5621,50	8,6	3,1
Проведення інве­нтаризації земель та робіт з пере­розподілу земель запасу	55,41	15,0	3326,40	11,5	11 834,55	18,2	3,2
Видача держав­них актів	57,55	15,6	10 357,72	35,9	19 493,29	29,9	14,3
Розроблення проектів відве­дення земель	40,20	10,9	1527,42	5,3	3354,47	5,1	-5,8
Розроблення проектів роздер­жавлення і при-
ватизації земель та формування резервного фонду земель Паювання земель	40,76	11,0	2510,03	8,7	356,90	0,5	-10,5
та реструктури­зація господарств	—	—	1,83	0,0	2274,91	3,5	3,5
Земельно-оціночні роботи	11,30	3,1	619,80	2,1	8497,31	13,0	9,9
Матеріально-технічне забезпе­чення та розроб­лення програм автоматизації земельного када­стру			935,62	3,2	1648,60	2,5	2,5
Розроблення проектів землеус­трою та перене­сення їх у натуру	7,91	2,1	99,91	0,3	171,76	0,3	-1,8
Поновлення
планово-карто­графічних мате­ріалів	25,25	6,8	1695,85	5,9	2460,00	3,8	3,0

Продовження табл. 2.1

			Рік				«+», «—» 2000 до 1993 р.
	1993		1995		2000
Види робіт	Вартість, тис. грн	%ДО обсягу	Вартість, тис. грн	%ДО обсягу	Вартість, тис. грн	%ДО обсягу
Проведення ґрун-тових обстежень	21,98	6,0	396,27	1,4	1026,38	1,6	-4,4
Охорона зе­мель — всього	84,52	22,9	6710,08	23,3	8001,65	12,3	-10,6
з них:
будівництво протиерозійних споруд і ство­рення лісонаса­джень	58,43	15,8	4917,42	17,1	3175,36	4,9	-10,9
розроблення проектів земле­устрою з кон­турно-меліо­ративною орга­нізацією тери­торії			506,03	1,8	672,00	1,0	1,0
розроблення робочих проек­тів на ДТС та
захисних наса­джень	—	—	29,36	0,1	406,18	0,6	0,6
рекультивація та поліпшення
малопродуктив­них угідь	26,11	7,1	1257,27	4,4	3455,75	5,3	-1,8
ґрунтове обсте­ження Інші види робіт Всього по Україні	3,61 368,88	1,0 100,0	201,59 28 829,47	0,7 100,0	292,46 435,71 65 177,03	0,4 0,7 100,0	0,4 -0,3 -4,6