Література

Основна:

1. Атаман О.B. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях. Навч. посібник. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 511 с.

2. Патологічна фізіологія: Підручник / М.Н. Зайко, Ю.В. Биць та і інші. – К.: Вища школа, 1995. – 615 с.

Додаткова:

1. Невідкладні стани: за редакцією доктора медичних наук Регеди М.С. / Регеда М.С., Трутяк І.Р., Гайдучок І.Г., Плєшанов Є.В., Назаров К.Ю., Данилюк І.М., Ванівський М.М., Грицько Р.Ю., Диміна Л.М., Селезінка М.І., Король Г.М., Кунта О.В та інші; – Львів, 2001. – 587 с.

2. Общая патология человека: Руководство для врачей / Под ред. А.И. Струкова, В.В. Серова, Д.С. Саркисова. Т. 1. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1990. – 447 с.

3. Патофизиология // Под ред. В.Ю. Шанина – СПб: ЭЛБИ-СПб, 2005. – 639 с.

Тема3. Патофізіологія екстремальних станів і. Актуальність теми

Екстремальні стани це важлива проблема не лише економічно і соціально розвинутих країн, але і країн мало розвинутих і тих, що розвиваються, оскільки будь-яка людина протягом життя може пот­рапити під вплив різних екстремальних факторів. Дія екстремальних факторів на організм спричинює розвиток або екстреної адаптації до цього фактору, або екстремального стану.

Як правило, екстремальні стани проявляються максимально напруженою активацією адаптаційних механізмів з наступним їх вис­наженням, розладами функцій органів і систем, часто несумісних з життям і потребують невідкладної лікарської допомоги. Від екстре­мальних станів необхідно відрізняти термінальні стани – пограничні стани між життям і смертю, які є кінцевими етапами життя організму.

Враховуючи це, є важливим вивчення етіології та патогенезу екстремальних станів з метою набуття чітких знань та навичок зі своєчасної їх діагностики та терапії. Терапія екстремальних станів переважно є патогенетичною, що обумовлює необхідність знань меха­нізмів розвитку окремих видів екстремальних станів для адекватного їх лікування. Слід зазначити, що у більшості випадків ступінь тяжкості екстремального стану є нижчим, якщо його терапію було розпочато на ранніх стадіях його розвитку.

Найчастіше в клінічній практиці зустрічаються шок, колапс і кома.

Іі. Конкретні цілі

1. Вміти визначати поняття «екстремальні стани», та диференціювати їх окремі види – кому, шок та колапс.

2. Пояснити причини, умови та механізми розвитку цих станів, щоб у клінічній практиці виробити вміння давати правильну оцінку цим явищам.

3. Вміти пояснити необхідність використання тих чи інших терапевтич­них підходів до лікування екстремального стану в залежності від стадії перебігу.

4. Проводити експериментальне відтворення геморагічного колапсу в експерименті, визначити зміни ЕКГ та мікроциркуляції при ньому та пояснити які засоби невідкладної допомоги можуть бути застосовані на різних стадіях його перебігу

Ііі. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Біологія	Структурна і функціональна органі­зація клітин.
Гістологія	Будова мембрани клітини і органел
Анатомія	Будова системи кровообігу, дихаль­ної, ендокринної та нервової систем
Біохімія	Утворення і роль біологічно активних речовин. Порушення обміну речовин
Фізіологія	Механізми регуляції нервової, ендо­кринної, серцево-судинної та дихаль­ної систем. Реєстрація ЕКГ та її інтерпритація.