Оцінка ефективності імунопрофілактики

На ефективність вакцинації впливають: фізико-хімічна структура АГ; доза препарату; час між вакцинаціями; ад’юванти; вік пацієнта; спосіб введення (п/ш і д/м введення дають більш виражену імунологічну відповідь); харчування (сприяє формуванню імунітету білково-вітамінна їжа); наявність вроджених дефектів імунної системи, генетичні вади; інтенсивність основного обміну; супутні захворювання (імунодефіцит, діабет); вживання антибіотиків, кортикостероїдів, опромінення та інші чинники, що спричиняють імуносупресію.

Оцінка ефективності проведених щеплень передбачає визначення трьох показників: клінічної, імунологічної та епідеміологічної.

Клінічна ефективність – це зафіксовані зміни у клінічному перебігу інфекційного процесу у щеплених на відміну від не щеплених із розвитком більш легких форм, відсутністю ускладнень, зменшенням (попередженням) летальності.

Оцінка епідеміологічної ефективності базується на: порівнянні показників захворюваності й смертності в до- і післящепний період; вивченні якісних показників ЕП (періодичність, сезонність, віковий розподіл, тощо); визначенні індексу ефективності імунопрофілактики, що показує, у скільки разів захворюваність щеплених (a) нижча від захворюваності не щеплених (b) або щеплених плацебо за формулою:

К=;

визначенні коефіцієнту ефективності (Е), що показує на скільки відсотків захворюваність імунізованих (a) нижча від захворюваності неімунізованих (b) за формулою:

Е=;

розрахунку коефіцієнта кореляції (r) між показниками охоплення населення імунопрофілактикою (х) і захворюваністю (y):

r = .

Про імунологічну ефективність судять за часткою осіб, які мали позитивні серологічні реакції після щеплення (РПГА, РГГА, РН, ІФА, тощо). Для цього вираховується індекс імунологічної ефективності (Е) за формулою:

Е = а×100/А або Е = (а×100/А) – (в×100/В), де

а – кількість щеплених осіб, які мали позитивні імунологічні реакції;

в – кількість не щеплених, або щеплених плацебо, які мали позитивні імунологічні реакції;

А – кількість щеплених;

В – кількість не щеплених.

Термінова імунопрофілактика

Для створення несприйнятливості до інфекційних агентів проводиться імунізація за епідемічними показаннями, що включає активну і пасивну. Кожен працівник ЛПУ повинен знати принципи організації й проведення негайної профілактики сказу і правцю (див. Додаток 3, 4).

Показаннями до проведення термінової профілактики правцю є: травми із порушенням цілісності шкірних покривів та слизових оболонок; відмороження та опіки II, III та IV ступенів; позашпитальні аборти; пологи поза медичною установою; гангрена або некрози тканин будь-якого типу, абсцеси; укуси тваринами; проникаючі ушкодження шлунково-кишкового тракту. В обсяг надання термінової профілактики входить первинна хірургічна обробка рани та створення набутого штучного специфічного імунітету. Для термінової специфічної профілактики правцю використовують наступні препарати: адсорбований правцевий анатоксин (АП-анатоксин); протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ); протиправцеву сироватку (ППС) очищену (за відсутності ППЛІ) (див. Додаток 3).

Після введення АП-анатоксину можуть бути як місцеві реакції (почервоніння, набряк, болючість – до 24-48 год.), так і загальні (нездужання і підвищення температури тіла), вкрай рідко – анафілактичний шок. Протипоказань до застосування ППЛІ немає. Як правило, реакція на введення препарату відсутня, у окремих випадках – незначна місцева реакція і підвищення температури. На введення ППС можуть виникнути ускладнення у вигляді сироваткової хвороби або анафілактичного шоку, що вимагає встановлення за кожним щепленим медичного нагляду протягом 1 години.

Термінову профілактику сказу проводять особам, які одержали подряпини, укуси або ослинення зовнішніх покривів тваринами, що можуть бути ДЗІ. Першим етапом надання допомоги є первинна місцева обробка рани, що проводиться якомога раніше: рани рясно промивають водою з милом або детергентом і обробляють 40 % – 70 % спиртом або настоянкою йоду.

Із метою проведення активно-пасивної термінової профілактики використовують антирабічну вакцину і антирабічний імуноглобулін відповідно до рекомендованих схем (див. Додаток 4). Курс імунізації необхідно розпочинати негайно, щойно потерпілий звернувся за медичною допомогою. Протипоказання до лікувально-профілактичної імунізації щодо сказу відсутні.

Із профілактичною метою проти сказу імунізують осіб із груп ризику – співробітників лабораторій, які працюють із вуличним вірусом сказу, ветеринарів, мисливців, лісників, гицлів, робітників боєнь, таксидермістів.

На введення антирабічних препаратів можливі місцеві та загальні ПВР. Місцева реакція характеризується незначним набряком, почервонінням, свербінням, збільшенням периферійних лімфатичних вузлів; загальна – нездужанням, головним болем, слабкістю, підвищенням температури тіла, можливі неврологічні прояви, що потребують госпіталізації. Після введення антирабічного гетерологічного імуноглобуліну можуть спостерігатися ускладнення: анафілактичний шок, місцева алергічна реакція (на 1-2 день введення), сироваткова хвороба (найчастіше на 6-8 день). Введення антирабічного гомологічного (людського) імуноглобуліну є більш безпечним щодо виникнення анафілактичної реакції.

Додаток 1