- •Міністерство охорони здоров’я України
- •З’ясування вихідного рівня знань студентів.
- •Самостійна робота студентів
- •Інформаційний матеріал. Вчення про епідемічний процес
- •Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб Осередок інфекційної хвороби
- •Обстеження осередку інфекційної хвороби
- •Заходи щодо локалізації й ліквідації осередку інфекційної хвороби
- •Етапиепідеміологічного обстеження осередку
- •Протиепідемічна робота дільничного (сімейного) лікаря та лікаря-інфекціоніста
- •Відповіді до ситуаційних задач
- •Заразність людини у різні періоди деяких інфекційних (паразитарних) захворювань
- •Тривалість інкубаційного періоду при деяких інфекційних хворобах
- •Список Скорочень
Міністерство охорони здоров’я України
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
кафедра епідеміології
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ 1.
«Вчення про епідемічний процес.
Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб.
Протиепідемічна робота дільничного (сімейного) лікаря
та лікаря-інфекціоніста»
для студентів V курсу за спеціальностями
7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія»,
7.11.0105 – «Медико-профілактична справа»
підготовки 1101 «Медицина»
вищих медичних навчальних закладів
ІІІ-IV рівнів акредитації
Львів – 2012
Методичні рекомендації «Тематичний модуль 1. «Вчення про епідемічний процес. Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб. Протиепідемічна робота дільничного (сімейного) лікаря та лікаря-інфекціоніста» для студентів V курсу за спеціальностями 7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія», 7.11.0105 – «Медико-профілактична справа» підготовки 1101 «Медицина» затверджені на цикловій методичній комісії з профілактичної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 1 від 9 лютого 2012 р.).
У розробці «Методичних рекомендацій» прийняли участь: завідувач кафедри епідеміології, професор, доктор медичних наук Виноград Н.О., доцент, кандидат медичних наук Василишин З.П., доцент, кандидат медичних наук Козак Л.П.
За загальною редакцією завідувача кафедри, професора, доктора медичних наук Виноград Н.О.
Відповідальний за випуск – перший проректор з науково-педагогічної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, доктор медичних наук, академік АНВО України М.Р. Гжегоцький.
Тематичний модуль 1. Вчення про епідемічний процес. Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб. Протиепідемічна робота дільничного (сімейного) лікаря та лікаря-інфекціоніста
Актуальність теми: Вчення про епідемічний процес висвітлює теоретичні засади щодо розуміння закономірностей та особливостей поширення інфекційних захворювань у людській популяції, організації заходів із профілактики їх виникнення і при необхідності боротьби з ними та мінімізації їх негативного впливу.
Майбутнім лікарям необхідно добре знати і володіти практичними навичками щодо організації протиепідемічних заходів в осередках інфекційних захворювань та протиепідемічної роботи на лікарській дільниці.
Мета заняття: Засвоїти основні епідеміологічні поняття. Ознайомитися з основами вчення про епідемічний процес та групами заходів щодо боротьби із інфекційними захворюваннями. Вивчити напрямки проведення протиепідемічної роботи, вміти організувати протиепідемічні заходи в осередку інфекційного захворювання.
Студент повинен знати:
визначення епідеміології як науки;
предмет епідеміології;
рушійні сили епідемічного процесу;
категорії джерел збудника інфекції;
типи механізмів і шляхів передачі збудників інфекції;
сприйнятливість до інфекційних захворювань;
визначення осередоку інфекційної хвороби та етапи його обстеження;
заходи щодо локалізації й ліквідації осередку інфекційної хвороби;
протиепідемічну роботу дільничного (сімейного) лікаря;
завдання кабінету інфекційних захворювань.
Студент повинен вміти:
- організувати протиепідемічні заходи в осередку інфекційної хвороби;
- реалізовувати всі напрямки протиепідемічної роботи на лікарській дільниці.
Завдання на самопідготовку:
А. Дайте відповідь на поставлені запитання.
Предмет і об’єкт епідеміології.
Епідемічний процес та його складові.
Поняття про антропонози, зоонози, сапронози.
Джерело і резервуар збудників інфекційних хвороб.
Категорії носіїв збудників інфекційних хвороб, їх епідеміологічне значення.
Заходи щодо знезараження хворих та носіїв як джерел збудників інфекційних хвороб.
Визначення механізму передачі, його фази.
Чинники і шляхи передачі збудників інфекційних хвороб.
Типи механізмів передачі збудників інфекційних хвороб людини.
Сприйнятливість і обставини, що впливають на її показники.
Поняття про осередок інфекційної хвороби, межі та час його існування.
Етапи обстеження епідемічного осередку.
Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб.
Обліково-медична документація щодо випадків інфекційних захворювань у роботі сімейного лікаря (педіатра, інфекціоніста).
КІЗ та його функції.
Б. Вирішіть контрольну задачу, занотуйте рішення в зошит.
|
№ з/п |
Запитання, задачі |
Варіанти відповідей |
Коментарі до запитань |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1. |
Епідеміологія інфекційних станів як наука вивчає ... |
1. Закономірності виникнення і поширення різних за своєю природою масових порушень стану здоров’я населення. |
1. Неправильно. Цим займається епідеміологія неінфекційних захворювань, використовуючи ЕМ. |
|
2. Принципи і форми організації протиепідемічної роботи. |
2. Неправильно. Це – один із розділів епідеміології інфекційних станів. | ||
|
3. Закономірності виникнення і поширення інфекційних захворювань серед людей і розробляє способи профілактики, боротьби і ліквідації цих захворювань. |
3. Правильно. Включає розділи загальної і спеціальної епідеміології. | ||
|
2. |
Епідемічний процес – це... |
1.Поширення інфекційних захворювань серед тварин. |
1. Неправильно. Це епізоотичний процес. |
|
2. Поширення інфекційних захворювань серед кровосисних переносників. |
2. Неправильно. Це лише створює умови для появи ЕП. | ||
|
3. Поширення інфекційних захворювань у популяції людей. |
3. Правильно. Цей процес проявляється при певних соціальних і природних умовах. | ||
|
4. Стан зараженості організму людини чи тварини. |
4. Неправильно. Це інфекційний процес. | ||
|
3. |
Прояв інфекційного процесу – це... |
1. Хвороба або носійство. |
1. Правильно. Це клінічно виражений прояв зараженості або його безсимптомний перебіг. |
|
2. Епідемія грипу в країні. |
2. Неправильно. Це прояв ЕП. | ||
|
3. Спалах інфекційної хвороби серед гризунів. |
3. Неправильно. Це епізоотичний процес. | ||
|
4. |
Вкажіть, що із зазначеного є проявом епізоотичного процесу. |
1. На фермі у корів зареєстровано декілька випадків бруцельозу. |
1. Правильно. |
|
2. У захворілого коня діагностовано ящур. |
2. Неправильно. Це інфекційний процес. | ||
|
3. У школі-інтернат спалах скарлатини серед дітей початкових класів. |
3. Неправильно. Це прояв ЕП. | ||
|
4. На свинофермі виявлено 10 тварин хворих на лептоспіроз. |
4. Правильно. | ||
|
5. Спалах туляремії на території 3-х районів Рівненської області. |
5. Правильно. | ||
|
5. |
Ланки епідемічного процесу – це... |
1. Збудники інфекційних хвороб. |
1. Неправильно. Це етіологічні агенти інфекційних хвороб. |
|
2. Джерело збудника інфекції. |
2. Правильно. Це перша ланка ЕП. | ||
|
3. Механізм передачі збудника. |
3. Правильно. Це друга ланка ЕП. | ||
|
4. Вода, повітря, грунт, харчові продукти, предмети побуту і виробництва, живі переносники. |
4. Неправильно. Все перераховане – це чинники, що забезпечують реалізацію МПЗІ. | ||
|
5. Сприйнятливий організм. |
5. Правильно. Це третя ланка ЕП. | ||
|
6. |
Джерело збудника інфекції – це... |
1. Будь-які об’єкти, на яких виявлений збудник. |
1. Неправильно. Це невірне розуміння ДЗІ. |
|
2. Живий заражений організм людини або тварини. |
2. Правильно. Це природне середовище, у якому збудник зберігається, розмножується і з якого виділяється у навколишнє середовище. | ||
|
3. Будь-яке середовище, у якому збудник зберігається тривалий термін. |
3. Неправильно. Це чинники передачі збудника інфекції. | ||
|
4. Переносники, в яких збудник проходить певний цикл розвитку. |
4. Неправильно. Переносники забезпечують переміщення збудника від ДЗІ до сприйнятливих осіб, тобто є живими чинниками передачі. | ||
|
7. |
Резервуар збудника інфекції – це... |
1. Заражені біотичні і абіотичні об’єкти, що є природним середовищем існування збудника і забезпечують існування його у природі як біологічного виду. |
1. Правильно. |
|
2. Заражений організм людини або тварини, який є природним середовищем існуванням збудника. |
2. Неправильно. Це визначення ДЗІ. | ||
|
8. |
Джерелом інфекції при антропонозах є... |
1. Заражені люди. |
1. Правильно. Організм людини – єдиний резервуар збудника у природі для антропонозних інфекцій. |
|
2. Заражені тварини. |
2. Неправильно. Інфекційні хвороби, при яких тварини є джерелом інфекції, відносяться до зоонозів. | ||
|
3. Заражені комарі. |
3. Неправильно. Це чинники передачі збудника інфекції. | ||
|
4. Заражені об’єкти навколишнього середовища. |
4. Неправильно. При антропонозах і зоонозах ці об’єкти – чинники передачі збудника інфекції, однак для збудників деяких інфекційних хвороб (сапронозів) вони є резервуаром. | ||
|
9. |
В які періоди інфекційної хвороби хвора людина небезпечна для оточуючих? |
1. Протягом усього періоду інкубації. |
1. Неправильно. У цей період збудник не виділяється у довкілля у достатній інфікуючій дозі. |
|
2. У останні дні інкубаційного періоду. |
2. Правильно, для окремих захворювань: кір, вірусний гепатит А (ВГА). | ||
|
3. У продромальний період. |
3. Правильно. Для більшості захворювань. | ||
|
4. У період розпалу хвороби. |
4. Правильно. У цей час небезпечні всі хворі, але найнебезпечніші – хворі на кишкові інфекції. | ||
|
5. У період реконвалесценції. |
5. Правильно. Не завжди клінічне одужання співпадає з закінченням виділення збудника (черевний тиф, шигельоз). | ||
|
10. |
Джерелами збудника інфекції для людини можуть бути... |
1. Домашні тварини (кішки, собаки та інші). |
1. Правильно. Наприклад, при токсоплазмозі, ієрсиніозі, сказі. |
|
2. Сільськогосподарські тварини (ВРХ, кози, вівці, коні, свині тощо). |
2. Правильно. Наприклад, при бруцельозі, сальмонельозі, лептоспірозі, сибірці, ієрсиніозі, кампілобактеріозі. | ||
|
3. Дикі тварини (вовки, лисиці, зайці, мишоподібні гризуни та інші). |
3. Правильно. Наприклад, при сказі, туляремії, кліщовому енцефаліті, геморагічних гарячках. | ||
|
4. Синантропні гризуни (миші, щури). |
4. Правильно. Наприклад, при псевдотуберкульозі, лептоспірозі, кампілобактеріозі, туляремії, сальмонельозі. | ||
|
5. Птахи (домашні, декоративні, перелітні). |
5. Правильно. Наприклад, при сальмонельозі, орнітозі, кліщовому енцефаліті, кампілобактеріозі. | ||
|
11. |
Специфічність МПЗІ визначається... |
1. Важкістю перебігу інфекційної хвороби. |
1. Неправильно. Це створює рівень зараженості збудниками навколишнього середовища, але не визначає варіанти механізму передачі. |
|
2. Локалізацією збудника у зараженому організмі. |
2. Правильно. Наприклад, локалізація збудника у кишківнику супроводжується лише одним способом виділення його у навколишнє середовище – при дефекації. | ||
|
3. Поведінкою і умовами життя джерел інфекції. |
3. Неправильно. Активність ДЗІ і навколишнє середовище можуть у більшій або меншій мірі сприяти реалізації МПЗІ, але не визначають його специфіку. | ||
|
12. |
Із запропонованого переліку виберіть природні варіанти МПЗІ. |
1. Трансмісивний. |
1. Правильно. |
|
2. Фекально-оральний. |
2. Правильно. | ||
|
3. Харчовий. |
3. Неправильно. Це один із шляхів реалізації фекально-орального механізму передачі. | ||
|
4. Повітряний. |
4. Правильно. | ||
|
5. Вертикальний. |
5. Правильно. | ||
|
6. Контактний. |
6. Правильно. | ||
|
7. Інструментальний. |
7. Неправильно. Це штучний (артифіціальний) шлях передачі збудника. | ||
|
13. |
Повітряний механізм передачі реалізується шляхами… |
1. Повітряно-краплинним. |
1. Правильно. |
|
2. Повітряно-пиловим. |
2. Правильно. У випадку, якщо збудник стійкий у зовнішньому середовищі. | ||
|
3. Через живих переносників. |
3. Неправильно. Так реалізується трансмісивний механізм передачі. | ||
|
14. |
Вкажіть інфекційні хвороби з повітряним механізмом передачі. |
1. Дифтерія. |
1. Правильно. |
|
2. Кір. |
2. Правильно. | ||
|
3. Токсоплазмоз. |
3. Неправильно. Це інфекція з фекально-оральним механізмом передачі. | ||
|
4. ВГА. |
4. Неправильно. Це інфекція з фекально-оральним механізмом передачі. | ||
|
5. Скарлатина. |
5. Правильно. | ||
|
6. Вітряна віспа. |
6. Правильно. | ||
|
15. |
Трансмісивний механізм передачі збудника означає поширення їх... |
1. Аерозолем. |
1. Неправильно. |
|
2. Живими переносниками. |
2. Правильно. Живі переносники не є пасивним засобом переміщення збудника: у вошах розмножуються, накопичуються рикетсії; у блохах – чумні бактерії; у комарах проходить статевий цикл розвитку ма-лярійних плазмодіїв; у кліщах – трансфазова і трансоваріальна передача вірусу КЕ. | ||
|
3. Предметами оточуючого середовища. |
3. Неправильно. | ||
|
16. |
Вкажіть інфекції, яким властивий контактний МПЗІ. |
1. Вітряна віспа. |
1. Неправильно. Механізм передачі повітряний. |
|
2. Менінгококова інфекція. |
2. Неправильно. Механізм передачі повітряний. | ||
|
3. Сказ (гідрофобія). |
3. Правильно. | ||
|
4. Вірусний гепатит Е. |
4. Неправильно. Механізм передачі фекально-оральний. | ||
|
5. Бешиха. |
5. Правильно. | ||
|
6. ВІЛ-інфекція. |
6. Правильно. | ||
|
17. |
Фекально-оральний МПЗІ реалізується... |
1. Через воду. |
1. Правильно. Це водний шлях передачі. |
|
2. Через продукти харчування. |
2. Правильно. Це харчовий шлях передачі. | ||
|
3. Через предмети навколишнього середовища. |
3. Правильно. Це контактно-побутовий шлях передачі. | ||
|
4. Через переносників (контамінація). |
4. Правильно. Наприклад, через мух. | ||
|
5. Через повітря. |
5. Неправильно. Це повітряний механізм передачі. | ||
|
18. |
Вертикальний механізм означає, що збудник передається... |
1. Із контамінованого ґрунту. |
1. Неправильно. Так реалізуються фекально-оральний, повітряний і контактний МПЗІ. |
|
2. Через контаміновані овочі. |
2. Неправильно. Це один із шляхів реалізації фекально-орального МПЗІ. | ||
|
3. Через пил у приміщенні. |
3. Неправильно. Це повітряно-пиловий шлях поширення збудника. | ||
|
4. Від матері до плоду. |
4. Правильно. | ||
|
19. |
Етапи епідеміологічного обстеження осередку інфекційної хвороби: |
1. Санітарний огляд осередку, опитування хворого, лабораторні дослідження. |
1. Неправильно. Це складові власне епідеміологічного обстеження осередку. |
|
2. Власне епідобстеження, спостереження за епідосередком з проведенням ПеЗ, висновки після ліквідації осередку. |
2. Правильно. | ||
|
3. Спостереження за осередком, лабораторні дослідження, висновки після ліквідації осередку. |
3. Неправильно. Це складові власне епідеміологічного обстеження осередку. | ||
|
4. Опитування хворого і контактних, лабораторні дослідження в осередку. |
4. Неправильно. Це складові власне епідеміологічного обстеження осередку. | ||
|
5. Клініко-лабораторні дослідження, вивчення медичної документації, ліквідація осередку. |
5. Неправильно. Це складові власне епідеміологічного обстеження осередку. | ||
|
20. |
Виберіть основні групи ПеЗ в осередку:
|
1. Дотримання правил особистої гігієни, дотримання технології приготування їжі, підвищення резистентності організму. |
1. Неправильно. Це складові окремих напрямків ПеЗ в осередку. |
|
2. Знешкодження ДЗІ, розрив МПЗІ, підвищення резистентності організму. |
2. Правильно. | ||
|
3. Звільнення осередку від переносників, ізоляція ДЗІ, проведення дезінфекційних заходів. |
3. Неправильно. Це складові окремих напрямків ПеЗ в осередку. | ||
|
4. Знезараження чинників і розрив шляхів розповсюдження інфекції, проведення санітарної обробки в осередку, створення несприйнятливості організму. |
4. Неправильно. Це складові окремих напрямків ПеЗ в осередку. | ||
|
5. Проведення санітарно-гігієнічних заходів в осередку, підвищення резистентності організму осіб, які спілкувалися з хворим, використання інсектицидів. |
5. Неправильно. Це складові окремих напрямків ПеЗ в осередку. |
Обов’язкова література:
Виноград Н.О., Грицко Р.Ю. Паразитарні хвороби людини. Гельмінтози. – Львів, 2004. – 192 с.
Гоц Ю.Д., Колеснікова І.П., Махорт Г.А. Епідеміологія. – Київ.: Асканія, 2007. – 353 с.
Зуева Л.П., Яфаев Р.Х., Эпидемиология. – Санкт-Петербург.: Фолиант, 2008. – 745 с.
Подаваленко А.П., Чумаченко Т.О., Задорожна В.І. і ін. Імунопрофілактика в практиці сімейного лікаря. – Харків.: Фоліо, 2008. – 221 с.
Покровский В.И. Инфекционные болезни и эпидемиология. – Москва.: ГЭОТАР Медицина, 2000. – 384 с.
Покровский В.И., Брико Н.И. Общая эпидемиология с основами доказательной медицины. Руководство к практическим занятиям. – Москва.: ГЭОТАР Медиа, 2008. – 399 с.
Руководство к практическим занятиям по эпидемиологии. Под редакцией И.И. Елкина. М., Медицина, 1975. – С. 48 -120.
Сергиев В.П. Паразитарные болезни человека. – СПб.: Фолиант, 2006. – 592 с.
Синяк К.М. , Гирін В.М. Епідеміологія. – Київ.: Здоров’я. – 1998. – 476 с.
Черкаський Б.Л. Глобальная эпидемиология. – Москва.: Практическая медицина, 2008. – 447 с.
Черкаський Б.Л. Риск в эпидемиологии. – Москва.: Практическая медицина, 2007. – 480 с.
Шляхов Э.Н. Практическая эпидемиология. – Кишинев.: Картя молдовеняскэ, 1974. – 509 с.
Інформаційний матеріал (нормативно-правові акти):
Конституція України (254 к / 96 – ВР).
Постанова Верховної Ради України від 19.11.92 р. «Основи законодавства України про охорону здоров’я».
Закон України від 24.02.94 р. № 4000-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Закон України від 06.04.2000 р. № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Закон України від 15.11.2001 р. № 2776-ІІІ (2776-14) «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення».
Наказ МОЗ України № 3 від 05.01.95 р. «Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров’я України».
Наказ МОЗ України № 66 від 14.04.95 р. «Про затвердження Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності».
Наказ МОЗ України № 107-ДСК від 01.06.90 р. «Про порядок надання інформації про надзвичайні ситуації».
Наказ МОЗ України № 133 від 19.07.95 р. «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб».
Додаткова література:
Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби. – К.: Здоров'я, 2001. – 592 с.
Денисюк В.І., Денисюк О.В. Доказова внутрішня медицина. – Вінниця, 2006. – 704 с.
Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем. Десятий перегляд. – Женева: ВООЗ, 1998. – т. 1, ч. 1. – 685 с.
Стандарты эпидемиологического надзора, рекомендуемые ВОЗ // Департамент по эпидемиологическому надзору и борьбе с инфекционными болезнями. – Женева, ВОЗ. – 1999.
Флетчер Р., Флетчер С., Вагнер Э. Клиническая эпидемиология. Основы доказательной медицины. – Москва.: Медиа Сфера, 2004. – 352 с.
Хирургические инфекции. Практическое руководство под редакцией И.А. Ерюхина. – Москва.: Литтерра, 2006. – 736 с.
Яфаев Р.Х., Зуева Л.П. Эпидемиология внутрибольничных инфекций. – Л.: Медицина, 1989. – 268 с.
Вид заняття: практичне заняття.
Місце заняття: учбова кімната.
Оснащення: схеми, таблиці, накази, методичні рекомендації.
Час: 2 академічні години (90 хвилин).
Зміст і структура заняття
|
1. |
Вступ |
5 хв. |
|
2. |
Виконання завдань для визначення вихідного рівня |
5 хв. |
|
3. |
Ознайомлення з інструктивно-методичними та нормативними документами. |
35 хв. |
|
4. |
Вирішення ситуаційних задач |
20 хв. |
|
5. |
Підсумковий контроль |
10 хв. |
|
6. |
Заключення |
5 хв. |
|
|
Всього |
90 хв. |
Орієнтовна основа діяльності /ООД/ студентів на занятті.
При опрацюванні питань із вивчення основних положень вчення про епідемічний процес, проведення протиепідемічних заходів в осередках інфекційних хвороб та виконання протиепідемічної роботи дільничного (сімейного) лікаря та лікаря-інфекціоніста необхідно виходити з наступного:
вчення про епідемічний процес (ЕП) є базисною теорією епідеміології інфекційних станів;
ЕП – ланцюг пов’язаних один з одним інфекційних станів людей, що виникає та підтримується лише за наявності та взаємодії трьох ланок (елементів): джерела збудника інфекції (ДЗІ), механізму передачі збудника інфекції (МПЗІ) та сприйнятливого організму;
виділяють категорії ДЗІ: людина (хвора, носій); тварина (хвора, носій); довкілля, епідеміологічне значення яких оцінюють на підставі результатів епідеміологічного обстеження та аналізу лабораторних і клінічних досліджень;
при визначенні шляху передачі збудників інфекційних захворювань враховують останній чинник передачі збудників за допомогою якого інфекційні агенти потрапляють в організм людини;
при визначенні видової сприйнятливості людей до інфекційних хвороб враховують відсоток осіб, у яких виник інфекційний процес від загальної кількості осіб, що піддалися ризику інфікування;
епідемічний осередок формується при виникненні інфекційного захворювання та охоплює територію, в межах якої здійснюється передача збудника від ДЗІ до сприйнятливого організму із певною тривалість існування, що визначається часом існування ДЗІ; ефективністю і тривалістю реалізації МПЗІ; кількістю сприйнятливих осіб, які потенційно можуть бути задіяними у ЕП.
в осередку інфекційної хвороби проводять різнонаправлені групи заходів, що скеровані на три ланки епідемічного процесу з метою їх блокування.
протиепідемічну роботу серед населення, що включає участь в організації та проведенні профілактичних щеплень певних контингентів; активне і пасивне виявлення інфекційних хворих; диспансерний нагляд за перехворілими; дегельмінтизацію населення; санітарно-освітню роботу; ПеЗ в осередках інфекційних хвороб проводять лікарі лікувального профілю.
в країні існує система динамічного та комплексного стеження за динамікою, тенденцією епідемічного процесу конкретних інфекційних захворювань, що організовується та здійснюється структурами державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичними закладами, ветеринарною службою.