З’ясування вихідного рівня знань студентів.

1. Епідеміологія – це наука про:

А – закономірності епідемічного процесу, заходи боротьби та профі­лактики інфекційних хвороб;

В – перебіг епізоотичного процесу та режимно-обмежувальні заходи;

С – закономірності інфекційного процесу та надання лікувально-профілактичної допомоги;

Д – закономірності реалізації механізму передачі та його перериван­ня;

Е – перебіг епідемій та вивчення епідемічної ситуації.

2. Об’єктом вивчення епідеміології є:

А – епідемічний процес;

В – заразоносій;

С – джерело інфекції;

Д – мікро- та макроорганізми;

Е – інфекційні стани.

3. Термін «інфекційний стан» включає в себе:

А – інфекційне захворювання;

В – хворобу та носійство;

С – заразоносійство;

Д – гострий і хронічний перебіг захворювання;

Е – первинне і вторинне носійство.

4. Предметом вивчення епідеміології є:

А – хвора людина;

В – джерело інфекції;

С – заразоносій;

Д – епідемічний процес;

Е – інфекційний стан.

5. Епідемічний процес – це:

А – поширення інфекційних захворювань на популяційному рівні;

В – процес переміщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму, що сформувався в процесі еволюції;

С – складне соціально-біологічне явище, що виникає внаслідок взаємодії мікро- та макроорганізмів на популяційному рівні та проявляється специфічними інфекційними станами і забезпечує збереження збудника як виду;

Д – реалізація механізму передачі в конкретних умовах місця і часу;

Е – боротьба з інфекційними хворобами шляхом організації профілактичних і протиепідемічних заходів.

6. Епізоотичний процес виникає серед:

А – об’єктів довкілля;

В – мисливців;

С – тварин;

Д – осіб, які працюють у тваринницьких господарствах;

Е – ветеринарів.

7. Первинні рушійні сили епідемічного процесу це:

А – соціальні умови, резервуар збудника, механізм передачі;

В – природні чинники, переносники, сприйнятливі організми;

С – джерела збудників, механізми передачі збудників, сприйнятливі організми;

Д – чинники передачі, природне середовище, джерела збудників;

Е – соціальні та природні чинники, джерела інфекції.

8. Вторинні рушійні сили епідемічного процесу це:

А – джерела та механізми передачі збудників;

В – переносники та сприйнятливі організми;

С – соціальні та природні чинники;

Д – механізми та шляхи передачі;

Е – чинники передачі та мікроорганізми.

9. Заразність – це:

А – виділення збудника із організму хворого;

В – поширення збудника в довкіллі;

С – властивість збудника до виділення, поширення і проникнення до сприйнятливого організму;

Д – проникнення до сприйнятливого організму;

Е – виділення збудника із організму носія.

10. Виберіть категорії джерел інфекції:

А – хвора людина;

В – хвора тварина і людина;

С – хвора тварина і довкілля;

Д – довкілля;

Е – хвора людина, хвора тварина і контаміноване довкілля.

11. Види джерел інфекції:

А – первинне, основне, вторинне;

В – основне, резервуар та носійство;

С – транзиторне, основне і додаткове;

Д – основне, додаткове і випадкове;

Е – гостре, хронічне та основне.

12. Основне джерело інфекції – це:

А – заражений організм чи довкілля, які є природним середовищем перебування збудників і забезпечує існування їх як біологічного виду;

В – заражений організм чи довкілля, з яких збудники виділяються рідко і це забезпечує існування їх як біологічного виду;

С – заражений організм чи довкілля, які є тимчасовим середовищем перебування збудників і не забезпечує існування їх як біологічного виду;

Д – заражений організм чи довкілля, з яких збудники виділяються рідко і це не забезпечує існування їх як біологічного виду;

Е – заражений організм чи довкілля, які є тимчасовим середовищем перебування збудників і забезпечує існування їх як біологічного виду.

13. Додаткове джерело збудників інфекції – це:

А – заражений організм чи довкілля, які є природним середовищем перебування збудників і забезпечує існування їх як біологічного виду;

В – заражений організм чи довкілля, з яких збудники виділяються рідко і це забезпечує існування їх як біологічного виду;

С – заражений організм чи довкілля, які є тимчасовим середовищем перебування збудників за певних умов і не забезпечує існування їх як біологічного виду;

Д – заражений організм чи довкілля, з яких збудники виділяються рідко і це не забезпечує існування їх як біологічного виду;

Е – заражений організм чи довкілля, які є тимчасовим середовищем перебування збудників і забезпечує існування їх як біологічного виду.

14. Випадкове джерело збудників інфекції – це:

А – заражений організм чи довкілля, які є природним середовищем перебування збудників і забезпечує існування їх як біологічного виду;

В – заражений організм чи довкілля, з яких збудники виділяються рідко і це забезпечує існування їх як біологічного виду;

С – заражений організм чи довкілля, які є тимчасовим середовищем перебування збудників за певних умов і не забезпечує існування їх як біологічного виду;

Д – заражений організм чи довкілля, з яких збудники виділяються рідко і це не забезпечує існування їх як біологічного виду;

Е – заражений організм чи довкілля, які є тимчасовим середовищем перебування збудників і забезпечує існування їх як біологічного виду.

15. При антропонозних інфекціях резервуаром збудників інфекції буде:

А – біологічний вид тварин, що забезпечує існування збудників в природі;

В – хвора людина;

С – людина-заразоносій;

Д – біологічний вид «людина», що забезпечує існування збудників у природі;

Е – хвора тварина.

16. Резервуар інфекції забезпечує:

А – виділення збудника у навколишнє середовище;

В – переміщення збудника від джерела інфекції до сприйнятливого організму;

С – розмноження і нагромадження збудника;

Д – існування збудника як біологічного виду;

Е – виділення і переміщення збудника у довкіллі.

17. При зоонозних інфекціях резервуаром збудників інфекції буде:

А – біологічний вид тварин, що забезпечує існування збудників інфекції в природі;

В – біологічний вид «людина», що забезпечує існування збудників в природі;

С – популяція тварин, що поширена в певному районі;

Д – колектив, в якому циркулює збудник;

Е – популяція членистоногих, що поширена на певній території.

18. При сапронозних інфекціях резервуаром збудників інфекції буде:

А – колектив, в якому циркулюють збудники;

В – населення окремого населеного пункту;

С – об’єкти довкілля, де збудники розмножуються і зберігаються невизначено довго;

Д – популяція тварин, серед якої циркулює збудник;

Е – біологічний вид тварин, що забезпечує існування збудників в природі.

19. Джерело збудника антропонозної інфекції:

А – інфікована собака;

В – інфікований комар;

С – інфікований кліщ;

Д – інфікована людина;

Е – інфікована корова.

20. Джерело збудника зоонозної інфекції:

А – людина - носій;

В – інфікована коза;

С – контаміноване м’ясо;

Д – хвора людина;

Е – контамінована вода.

21. Види вторинного носійства:

А – первинне і вторинне;

В – гостре і вторинне;

С – первинне і хронічне;

Д – інапарантне, транзиторне;

Е – постінфекційне та імунне.

22. Види носійства:

А – первинне і вторинне;

В – гостре і вторинне;

С – первинне і хронічне;

Д – інапарантне, транзиторне і хронічне;

Е – постінфекційне та імунне.

23. Види первинного носійства:

А – первинне і вторинне;

В – гостре і вторинне;

С – первинне і хронічне;

Д – інапарантне, транзиторне;

Е – постінфекційне та імунне.

24. Вторинне постінфекційне заразоносійство буває:

А – первинне і вторинне;

В – гостре і хронічне;

С – первинне та імунне;

Д – інапарантне, транзиторне;

Е – постінфекційне та вторинне.

25. Види локалізації збудників:

А – первинна і специфічна;

В – первинна і вторинна;

С – специфічна і вторинна;

Д – специфічна, первинна і вторинна;

Е – специфічна і неспецифічна.

26. Виберіть визначення механізму передачі збудників:

А – це основна локалізація збудника;

В – це процес переміщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму;

С – це об’єкт довкілля, за допомогою якого збудник передається від джерела до сприйнятливого організму;

Д – виділення збудника із організму хворого;

Е – поширення збудника в довкіллі.

27. Вкажіть, до якої ланки епідемічного процесу відноситься механізм передачі збудників:

А – першої;

В – другої;

С – третьої;

Д – жодної;

Е – четвертої.

28. Виберіть типи механізмів передачі збудників:

А – горизонтальний;

В – вертикальний;

С – правильні відповіді А і В;

Д – фекально-оральний;

Е – правильні відповіді А і Д.

29. Вкажіть кількість фаз горизонтального механізму передачі збудників:

А – одна;

В – дві;

С – три;

Д – чотири;

Е – шість.

30. Яка послідовність фаз горизонтального механізму передачі збудників?

А – проникнення збудників до сприйнятливого організму, перебування збудників у зовнішньому середовищі та виділення збудника від джерела інфекції;

В – перебування збудників у зовнішньому середовищі та проникнення збудників до сприйнятливого організму;

С – виділення збудників від джерела інфекції та проникнення збудників до сприйнятливого організму;

Д – виділення збудників від джерела інфекції, перебування збудників у зовнішньому середовищі та проникнення збудників до сприйнятливого організму;

Е – проникнення збудників до сприйнятливого організму, виділення збудника від джерела інфекції, перебування збудників у зовнішньому середовищі.

31. Виберіть визначення трансплацентарного механізму передачі збудників:

А – це передача збудників від матері до плоду;

В – це передача збудників за допомогою переносників – кровосисних комах;

С – це передача збудників через забруднені кров’ю шприци, медичні інструменти;

Д – це процес переміщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму;

Е – це передача збудників через харчові продукти.

32. Який спосіб передачі відноситься до вертикального типу передачі?

А – трансмісивний;

В – гермінативний;

С – аерогенний;

Д – фекально-оральний;

Е – контактний.

33. Виберіть визначення шляху передачі збудників:

А – це реалізація механізму передачі в конкретних умовах місця і часу;

В – це процес переміщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму;

С – правильні відповіді А і Е;

Д – правильні відповіді А і В;

Е – це об’єкти довкілля, за допомогою яких збудники передаються від джерела до сприйнятливого організму.

34. Виберіть шлях передачі, що не відноситься до горизонтального типу передачі:

А – трансмісивний;

В – повітряний;

С – внутрішньоутробний;

Д – фекально-оральний;

Е – контактний.

35. Якими шляхами реалізується аерогенний механізм передачі інфекції?

А – водним;

В – повітряно-пиловим;

С – контактно-побутовим;

Д – контактним;

Е – трансмісивним.

36. Якими шляхами реалізується фекально-оральний механізм передачі інфекції?

А – водним;

В – харчовим;

С – контактно-побутовим;

Д – правильні вище вказані відповіді;

Е – аерозольним.

37. Чинники передачі збудників інфекційних захворювань – це:

А – реалізація механізму передачі в конкретних умовах місця і часу;

В – процес переміщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму;

С – об’єкти довкілля, за допомогою яких збудники передаються від джерела до сприйнятливого організму;

Д – основна локалізація збудника;

Е – правильні відповіді А і В.

38. Чинники епідемічного процесу поділяються на:

А – біологічні та природні;

В – соціальні та природні;

С – біологічні, соціальні та природні;

Д – біологічні та неживі;

Е – живі та неживі.

39. Що належить до живих чинників передачі збудників?

А – вода;

В – ґрунт;

С – предмети побуту;

Д – харчові продукти;

Е – воші.

40. Виберіть неживі чинники передачі збудників:

А – людина;

В – комарі;

С – предмети побуту;

Д – тварина;

Е – воші.

41. Вкажіть принципи профілактичної та протиепідемічної роботи:

А – одночасна дія на три ланки ЕП;

В – вплив на провідну ланку ЕП;

С – правильні відповіді А і В ;

Д – вплив на механізм передачі;

Е – правильні відповіді А і Д.

42. Виберіть, що відноситься до пасивного виявлення хворого:

А – профілактичні огляди певних груп населення;

В – хворий сам звертається за медичною допомогою;

С – профілактичні огляди певних груп населення і звернення за медичною допомогою;

Д – правильні відповіді В і Е;

Е – профілактичні огляди населення.

43. Виберіть, що відноситься до активного виявлення хворого:

А – профілактичні огляди певних груп населення;

В – хворий особисто звертається за медичною допомогою;

С – профілактичні огляди певних груп населення і звернення за медичною допомогою;

Д – правильні відповіді В і Е;

Е – профілактичні огляди населення.

44. Госпіталізація за епідеміологічними показаннями – це:

А – госпіталізація з врахуванням важкості перебігу хвороби;

В – у випадку, якщо дома немає належних умов для ізоляції хворого;

С – у випадку, якщо хворий належить до декретованої групи населення;

Д – у випадку, якщо хворий ВІЛ-інфікований;

Е – правильні відповіді В і С.

45. Госпіталізація за клінічними показаннями – це:

А – госпіталізація з врахуванням важкості перебігу хвороби;

В – у випадку, якщо дома немає належних умов для ізоляції хворого;

С – у випадку, якщо хворий належить до декретованої групи населення;

Д – правильні відповіді В і С;

Е – у випадку, якщо хворий ВІЛ-інфікований.

46. В основу класифікації інфекційних хвороб людини за Л. В. Громашевським покладено:

А – біологічні властивості збудника;

В – специфічну локалізацію;

С – механізм передачі;

Д – все вище вказане;

Е – особливості сприйнятливого організму.

47. Етапи епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання:

А – санітарний огляд осередку, опитування хворого, лабораторні дослідження;

В – власне епідеміологічне обстеження, спостереження за епідемічним осередком з проведенням протиепідемічних заходів, висновки після ліквідації осередку;

С – спостереження за осередком, лабораторні дослідження, висновки після ліквідації осередку;

Д – опитування хворого і контактних, лабораторні дослідження в осередку, проведення протиепідемічних заходів;

Е – клініко-лабораторні дослідження, вивчення медичної документації, ліквідація осередку.

47. Яка мета епідобстеження осередку інфекційної хвороби?

А – виявити джерело збудника, призначити лікування;

В – встановити межі епідемічного осередку і захворюваність в ньому;

С – виявити джерело збудника, встановити механізм передачі;

Д – встановити захворюваність в осередку і провести санацію носіїв;

Е – поставити епідеміологічний діагноз, визначити сезонність.

47. Основні групи протиепідемічних заходів в осередку:

А – дотримання правил особистої гігієни, дотримання технології приготування їжі, створення резистентності організму;

В – знешкодження джерела, розрив механізму передачі, підвищення резистентності організму;

С – звільнення осередку від переносників, ізоляція джерела, проведення дезінфекційних заходів;

Д – знезараження чинників і розрив шляхів розповсюдження інфекції, проведення санітарної обробки в осередку, створення несприйнятливості організму;

Е – проведення санітарно-гігієнічних заходів в осередку, підвищення резистентності організму осіб, що спілкувалися з хворим, інсектицидні заходи.

47. Методика проведення епідобстеження осередку інфекційного захворювання:

А – лабораторні дослідження, опитування хворого, постановка епіддіагнозу;

В – опитування хворого і осіб, що спілкувалися з ним, санітарний огляд осередку, лабораторні дослідження, епідспостереження;

С – опитування хворого і осіб, що спілкувалися з ним, санітарний огляд осередку;

Д – санітарний огляд осередку інфекційного захворювання і проведення протиепідемічних заходів;

Е – опитування хворого і осіб, що спілкувалися з ним, встановлення епідспостереження за осередком.

47. Які документи оформляються після проведеного епідобстеження осередку інфекційного захворювання;

А – журнал обліку інфекційних хворих, термінове повідомлення про інфекційне захворювання;

В – направлення на бактеріологічне дослідження змивів, наряд на евакуацію інфекційного хворого;

С – акт санітарно-епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання, акт перевірки дотримання санітарного законодавства;

Д – карта епідеміологічного обстеження осередку, акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкту;

Е – карта епідеміологічного обстеження осередку, журнал обліку інфекційних хворих.

47. Хто проводить спостереження за особами, що спілкувалися з хворим в осередку інфекційного захворювання?

А – лікар інфекційної лікарні;

В – районний епідеміолог;

С – дільничний терапевт;

Д – лікар терапевтичного відділення;

Е – всі перераховані.

47. За ким не ведеться диспансерний нагляд у КІЗі?

А – за реконвалесцентами;

В – за хронічними хворими;

С – за гострими носіями;

Д – за хронічними носіями;

Е – за щепленими.

47. Кого із перерахованих хворих дільничний терапевт зобов’язаний скерувати у КІЗ?

А – хворого на вірусний гепатит;

В – хворого на відкриту форму туберкульозу;

С – хворого з дрібною петехіальною висипкою;

Д – хворого з дисфункцією кишківника протягом 5 днів;

Е – всіх перерахованих хворих.

47. Кого із перерахованих хворих дільничний терапевт повинен скерувати у КІЗ?

А – хворого на гостру дизентерію;

В – хворого на вірусний гепатит А;

С – хворого на ГРВЗ, що має гарячку протягом 2 днів;

Д – хворого на черевний тиф;

Е – хворого на ГРВЗ, що має гарячку протягом 5 днів.

47. Хто проводить диспансерний нагляд за реконвалесцентами і хронічними заразоносіями?

А – лікар КІЗ;

В – лікар-бактеріолог;

С – дільничний терапевт;

Д – дільничний медперсонал;

Е – всі перераховані.

47. За якими категоріями перерахованих перехворілих диспансерний нагляд не проводиться?

А – вірусний гепатит А;

В – ГРВЗ;

С – дизентерія;

Д – сальмонельоз;

Е – дифтерія.

47. Яку документацію повинен вести лікар КІЗу для щоденного обліку диспансерних хворих?

А – журнал амбулаторного прийому лікаря КІЗ;

В – щоденник роботи лікаря поліклініки;

С – журнал запису висновків ЛКК;

Д – контрольні карти диспансерних хворих;

Е – журнал реєстрації інфекційних хворих.

47. Які основні напрямки роботи лікаря КІЗ?

А – організаційно-методична робота;

В – лікувально-профілактична робота;

С – діагностична робота;

Д – диспансерний нагляд за перехворілими на інфекційні хвороби;

Е – всі перераховані.

47. КІЗ організовується у складі:

А – інфекційного відділення лікарні;

В – терапевтичного відділення лікарні;

С – міської поліклініки;

Д – міської СЕС;

Е – обласної СЕС.

47. Умови розташування КІЗ :

А – не менше 3-х кімнат з окремим входом;

В – не менше 2-х кімнат з загальним входом;

С – 1а кімната з окремим входом;

Д – не менше 2-х кімнат з окремим входом;

Е – 3 кімнати з загальним входом.

47. Хто проводить диспансерний нагляд за перехворілими на інфекційні хвороби?

А – епідеміолог;

В – лікар КІЗу;

С – лікар інфекційної лікарні;

Д – лікар терапевтичного відділення;

Е – всі перераховані.

63. Кабінет інфекційних захворювань входить до складу:

А – шкірно-венерологічного диспансеру;

В – стаціонару;

С – поліклініки;

Д – травматологічного пункту;

Е – діагностичної лабораторії.

64. Основним завданням КІЗу є:

А – раннє виявлення інфекційних хворих та їх диспансеризація;

В – консультативна допомога інфекційним хворим;

С – вивчення епідситуації та аналіз інфекційної захворюваності;

Д – розробка та вдосконалення лікування, діагностики та профілактики інфекційних хвороб;

Е – все вище перераховане.

65. Основним завданням КІЗу є:

А – раннє виявлення інфекційних хворих та їх диспансеризація;

В – консультативна допомога хворим на венеричні захворювання;

С – госпіталізація та стаціонарне лікування;

Д – невідкладна допомога у випадку політравми;

Е – все вище перераховане.

66. Основним завданням КІЗу є:

А – раннє виявлення соматичних хворих та їх диспансеризація;

В – консультативна допомога інфекційним хворим;

С – епідеміологічне розслідування випадку інфекційного захворювання;

Д – розробка та вдосконалення лікування, діагностики та профілактики професійних хвороб;

Е – все вище перераховане.

67. Основним завданням КІЗу є:

А – розробка та вдосконалення лікування, діагностики та профілактики професійних хвороб;

В – консультативна допомога хворим на венеричні захворювання;

С – вивчення епідситуації та аналіз інфекційної захворюваності;

Д – раннє виявлення соматичних хворих та їх диспансеризація;

Е – все вище перераховане.

68. Розробку та здійснення заходів по підвищенню якості та ефективності діагностики, лікування і профілактики інфекційних хвороб в поліклініці забезпечують спеціалісти:

А – реєстратури;

В – жіночої консультації;

С – травмпункту;

Д – кабінету інфекційних захворювань;

Е – фізкабінету.

69. Організацію та проведення диспансерного нагляду за перехворілими на інфекційні захворювання і хронічними хворими забезпечують спеціалісти:

А – фізкабінету;

В – лабораторії;

С – кабінету інфекційних захворювань;

Д – травмпункту;

Е – жіночої консультації.

70. Приміщення КІЗу складається із:

А – оглядової, санвузла, клізменної;

В – оглядової, санвузла, лабораторії, маніпуляційної;

С – оглядової, кімнати для реєстрації, санвузла і гардеробної;

Д – оглядової, кімнати для реєстрації, гардеробної;

Е – оглядової, маніпуляційної, лабораторії.

71. Дезінфекція приміщень КІЗу проводиться:

А – не менше 2 разів на день;

В – щоденно;

С – не менше 3 разів на день;

Д – не менше 4 разів на день;

Е – у випадку звернення.

72. До штату КІЗу входять:

А – лікар-епідеміолог, лікар-інфекціоніст, санітарка;

В – лікар-інфекціоніст, санітарка та медсестра;

С – лікар-епідеміолог, лікар-інфекціоніст, помічник епідеміолога;

Д – лікар-інфекціоніст, санітарка, помічник епідеміолога;

Е – лікар-епідеміолог, медсестра, помічник епідеміолога.

73. До функцій лікаря-інфекціоніста КІЗу входить:

А – диспансерний нагляд;

В – організаційно-методична робота;

С – лікувальна допомога;

Д – профілактична робота;

Е – все вище перераховане.

74. Медичний працівник, який виявив чи запідозрив інфекційне захворювання зобов’язаний надіслати форму:

А – ф. 063/О;

В – ф. 060/О;

С – ф. 058/О;

Д – ф. 357/О;

Е – ф. 025/О.

75. Умовою для амбулаторно-поліклінічного лікування інфекційних хворих є:

А – важкий перебіг захворювання;

В – уcкладнення захворювання;

С – особливо небезпечна інфекція;

Д – легкий перебіг захворювання;

Е – неналежні умови проживання.

76. Умовою для амбулаторно-поліклінічного лікування інфекційних хворих є:

А – субклінічний перебіг захворювання;

В – уcкладнення захворювання;

С – особливо небезпечна інфекція;

Д – важкий перебіг захворювання;

Е – неналежні умови проживання.

77. Умовою для амбулаторно-поліклінічного лікування інфекційних хворих є:

А – ускладнений перебіг захворювання;

В – супутні захворювання;

С – особливо небезпечна інфекція;

Д – важкий перебіг захворювання;

Е – належні умови проживання.

78. Умовою для амбулаторно-поліклінічного лікування інфекційних хворих є:

А – ускладнений перебіг захворювання;

В – хворий не належить до декретованих контингентів;

С – особливо небезпечна інфекція;

Д – важкий перебіг захворювання;

Е – неналежні умови проживання.

79 Одним із провідних напрямків організаційно-методичної роботи лікаря-інфекціоніста є:

А – санітарно-просвітня робота;

В – лікування хворих;

С – санація носіїв;

Д – діагностична робота;

Е – реєстрація та облік випадків інфекційних захворювань.

80. Медичне спостереження за контактними особами встановлюється на термін:

А – інкубаційного періоду;

В – мінімального інкубаційного періоду;

С – максимального інкубаційного періоду;

Д – заразного періоду;

Е – все вище перелічене.

81. Метою диспансерного нагляду є:

А – виявлення заразоносійства;

В – попередження рецидивів та хронізації захворювання;

С – профілактика інвалідності;

Д – відновлення працездатності;

Е – все вище перераховане.

82. Основним документом для особи, яка перебуває на диспансерному обліку є:

А – ф. 063/О;

В – ф. 060/О;

С – ф. 058/О;

Д – ф. 357/О;

Е – ф. 025/О.

83. На кожного реконвалесцента, хронічного хворого і заразоносія заповнюється:

А – ф. 064/О;

В – ф. 030/О;

С – ф. 058/О;

Д – ф. 357/О;

Е – ф. 025/О.

84. З диспансерного обліку має право зняти:

А – лікар КІЗу; В – лікар-епідеміолог;

С – заступник головного лікаря поліклініки по лікувальній роботі;

Д – комісія, до складу якої входять вище перелічені спеціалісти;

Е – сімейний лікар після обстеження диспансеризованого.

85. Організаційно-методична робота лікаря КІЗу включає:

А – планування роботи КІЗу на рік, щоквартально;

В – лабораторно-діагностичні обстеження;

С – відвідування негоспіталізованих хворих;

Д – контроль диспансеризації;

Е – проведення профілактичних щеплень.

86. Діагностична робота лікаря КІЗу включає:

А – планування роботи КІЗу на рік, щоквартально;

В – контроль диспансеризації;

С – відвідування негоспіталізованих хворих;

Д – активне виявлення інфекційних хворих;

Е – проведення профілактичних щеплень.

87. Диспансерний нагляд лікаря КІЗу включає:

А – планування роботи КІЗу на рік, щоквартально;

В – лабораторно-діагностичні обстеження;

С – облік заразоносіїв та їх обстеження за епідпоказами;

Д – відвідування негоспіталізованих хворих;

Е – проведення профілактичних щеплень.

88. Профілактична робота лікаря КІЗу включає:

А – планування роботи КІЗу на рік, щоквартально;

В – інструктаж медпрацівників, які проводять профілактичні щеплення;

С – відвідування негоспіталізованих хворих;

Д – контроль диспансеризації;

Е – лабораторно-діагностичні обстеження.

89. Лікувальна робота лікаря КІЗу включає:

А – лабораторно-діагностичні обстеження;

В – інструктаж медпрацівників, які проводять профілактичні щеплення;

С – контроль лікування хворого в домашніх умовах;

Д – контроль диспансеризації;

Е – планування роботи КІЗу на рік, щоквартально.

90. Дайте визначення поняття «осередок інфекційної хвороби».

Еталони відповідей: 1. А; 2. Е; 3. В; 4. Д; 5. С; 6. С; 7. С; 8. С; 9. С; 10. Е; 11. Д; 12. А; 13. С; 14. Д; 15. Д; 16. Д; 17. А; 18. С; 19. Д; 20. В; 21. Е; 22. А; 23. Д; 24. В; 25. Д; 26. В; 27. В; 28. С; 29. С; 30. Д; 31. А; 32. В; 33. А; 34. С; 35. В; 36. Д; 37. С; 38. Е; 39. Е; 40. С; 41. С; 42. В; 43. А; 44. Е; 45. А; 46. С; 47. В; 48. С; 49. В; 50. В; 51. Д; 52. С; 53. Е; 54. Д; 55. Е; 56. А; 57. В; 58. Д; 59. Е; 60. С; 61. Д; 62. В; 63. С; 64. Е; 65. А; 66. В; 67. С; 68. Д; 69. С; 70. С; 71. А; 72. В; 73. Е; 74. С; 75. Д; 76. А; 77. Е; 78. В; 79. Е; 80. С; 81. Е; 82. Е; 83. В; 84. Д; 85. А; 86. Д; 87. С; 88. В; 89. С; 90. Епідемічний осередок – це місце перебування джерела інфекції з оточуючою територією, в тих межах, в яких він здатний в даній конкретній обстановці при даній інфекції передавати збудника оточуючим (Л.В. Громашевський).