Файловый архив студентов. Файловый архив студентов.
1259 вузов, 4592 предметов.
/ Регистрация
FAQ Обратная связь Вопросы и предложения
Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Львовский национальный медицинский университет им. Д. Галицкого
Предмет:
[НЕСОРТИРОВАННОЕ]
Файл:
metod_rekom епідеміологія / метод_мод_3.doc
Скачиваний:
352
Добавлен:
15.02.2016
Размер:
647.68 Кб
Скачать
☆
►Содержание►

Міністерство охорони здоров’я України

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

кафедра епідеміології

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Тематичний модуль 3.

«Імунопрофілактика інфекційних хвороб.

Календар профілактичних щеплень.

Правові аспекти вакцинопрофілактики»

для студентів V курсу за спеціальностями

7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія»,

7.11.0105 – «Медико-профілактична справа»

підготовки 1101 «Медицина»

вищих медичних навчальних закладів

ІІІ-IV рівнів акредитації

Львів – 2012

Методичні рекомендації «Тематичний модуль 3. «Імунопрофілактика інфекційних хвороб. Календар профілактичних щеплень. Правові аспекти вакцинопрофілактики»» для студентів V курсу за спеціальностями 7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія», 7.11.0105 – «Медико-профілактична справа» підготовки 1101 «Медицина» вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації затверджені на цикловій методичній комісії з профілактичної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 1 від 9 лютого 2012 р.).

У розробці «Методичних рекомендацій» прийняли участь: завідувач кафедри епідеміології, професор, доктор медичних наук Виноград Н.О., доцент, кандидат медичних наук Василишин З.П., доцент, кандидат медичних наук Козак Л.П.

За загальною редакцією завідувача кафедри, професора, доктора медичних наук Виноград Н.О.

Відповідальний за випуск – перший проректор з науково-педагогічної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, доктор медичних наук, академік АНВО України М.Р. Гжегоцький.

Тематичний модуль 3. Імунопрофілактика інфекційних хвороб. Календар профілактичних щеплень. Правові аспекти вакцинопрофілактики.

Актуальність теми: Імунопрофілактика – високоефективний засіб масової та індивідуальної профілактики інфекційних захворювань. Ідея створення несприйнятливості до інфекційних захворювань зародилася ще в глибоку давнину. В Україні щорічно вакцинують близько десяти мільйонів людей і в першу чергу дітей. Завдяки щепленням показники захворюваності і смертності знизилися в сотні і тисячі разів. Студентам усіх факультетів необхідно знати цю тему в зв’язку з тим, що вони будуть як організовувати так і проводити профілактичні щеплення серед населення, враховуючи сучасну епідемічну ситуацію в Україні та світі. Крім цього, вони майбутні батьки і їм необхідно володіти інформацією щодо організації та проведення профілактичних щеплень, характеристик препаратів для імунопрофілактики, термінів введення вакцин і анатоксинів, протипоказання до їх введення, можливі реакції та ускладнення після отримання щеплення.

Мета заняття: ознайомити із законодавчими актами щодо імунопрофілактики населення, яке чинне в Україні та з основами імунопрофілактики інфекційних захворювань, визначити препарати для проведення імунізації, способи та терміни проведення щеплень згідно календаря щеплень, а також можливі поствакцинальні реакції та ускладнення на введення імунопрепаратів.

Студент повинен знати:

  • нормативно-правові акти, які регламентують роботу із проведення щеплень в Україні;

  • види профілактичних щеплень;

  • календар профілактичних щеплень;

  • характеристики препаратів для імунізації;

  • протипоказання до проведення щеплень;

  • ознаки поствакцинальних реакцій і ускладнень.

Студент повинен вміти:

  • підібрати препарати для імунопрофілактики згідно календаря щеплень;

  • проводити бракераж медичних імунобіологічних препаратів;

  • оцінити несприятливі події після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного.

Завдання на самопідготовку:

А. Дайте відповідь на поставлені запитання.

  1. Види імунітету та їх характеристика.

  2. Поняття про популяційний імунітет населення.

  3. Імунопрофілактика (активна, пасивна).

  4. Типи вакцин, принципи їх отримання.

  5. Препарати для пасивної імунопрофілактики.

  6. Вимоги до препаратів, що використовуються для імунопрофілактики, умови їх транспортування та зберігання.

  7. Поняття «холодового ланцюга».

  8. Препарати для планової імунопрофілактики (форма випуску, спосіб введення, доза, реакція на введення).

  9. Способи введення імунопрепаратів в організм людини.

  10. Календар профілактичних щеплень України, його розділи.

  11. Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

  12. Поствакцинальні реакції, заходи щодо їх профілактики.

  13. Поствакцинальні ускладнення, заходи щодо їх профілактики.

  14. Організація нагляду за несприятливими подіями після імунізації.

  15. Основи законодавства про охорону здоров’я, основні директивні документи (накази, інструкції) з організації та проведення специфічної імунопрофілактики.

Б. Вирішіть контрольну задачу, занотуйте рішення в зошит.

№

з/п

Запитання, задачі

Варіанти відповідей

Коментарі до запитань

1

2

3

4

1.

Імунопрофілактика – це створення імунного прошарку серед населення з використанням…

1. Тільки живих, інактивованих і хімічних вакцин.

1. Правильно, але відповідь не повна.

2. Тільки анатоксинів.

2. Правильно, але відповідь не повна.

3. Живих, інактивованих, хімічних, рекомбінантних вакцин, анатоксинів та імуноглобулінів.

3. Правильно. В результаті вдається попередити або знизити інфекційну захворюваність.

2.

Вкажіть ймовірні шляхи формування активного природного імунітету.

1. Введення вакцини.

1. Неправильно. Вакцинація створює активний штучний імунітет.

2. Перенесене захворювання.

2. Правильно.

3. Введення імуноглобуліну.

3. Неправильно. Це створює пасивний імунітет, не тривалий у часі.

3.

Вкажіть можливі шляхи формування активного штучного імунітету.

1. Перенесене захворювання.

1. Неправильно. У результаті хвороби створюється активний природний постінфекційний імунітет.

2. Введення живої вакцини.

2. Правильно.

3. Введення інактивованої вакцини.

3. Правильно.

4. Введення лікувальної сироватки.

4. Неправильно. Це призводить до створення пасивного імунітету.

5. Введення анатоксину.

5. Правильно.

6. Введення хімічної вакцини.

6. Правильно.

7. Застосування бактеріофагу.

7. Неправильно. Бактеріофаг не створює імунітету, а забезпечує лізис бактерій.

4.

Вкажіть можливі шляхи формування пасивного штучного імунітету:

1. Введення гетерологічного імуноглобуліну.

1. Правильно.

2. Введення гетерологічної сироватки.

2. Правильно.

3. Введення вакцини.

3. Неправильно. Введення вакцини створює активний поствакцинальний імунітет.

4. Введення гомологічного імуноглобуліну.

4. Правильно.

5. Введення плазми.

5. Правильно.

6. Отримання антитіл плодом від матері через плаценту.

6. Неправильно. Це пасивний природний імунітет.

5.

Вакцина – це препарат із …

1. Живих авірулентних збудників.

1. Правильно. Це жива вакцина: наприклад, корева, паротитна тощо.

2. Вбитих корпускулярних патогенних мікроорганізмів.

2. Правильно. Це інактивована вакцина: наприклад, лептоспірозна, черевнотифозна.

3. Продуктів хімічного розкладання бактерій.

3. Правильно. Це хімічна вакцина: наприклад, менінгококової групи А полісахаридна суха.

4. Інактивованих екзотоксинів.

4. Правильно. Це анатоксин: наприклад, дифтерійний, правцевий, гангренозний.

5. Гіперімунної сироватки крові людини або тварини.

5. Неправильно. Це імуноглобулін.

6.

Імуногенність вакцини – це …

1. Сукупність властивостей, що визначають здатність індукувати в імунокомпетентних організмах або клітинах гуморальний або клітинний імунітет.

1. Правильно.

2. Здатність викликати формування первинної сенсибілізації організму.

2. Неправильно. Формування поствакцинального імунітету не призводить до сенсибілізації організму.

3. Ступінь її чужерідності, що необхідна для формування поствакцинального імунітету.

3.Неправильно. Поняття чужерідності є однією з складових частин, від якої залежить імуногенність.

7.

Імуногенність вакцини залежить …

1. Від хімічного і фізичного стану антигена.

1. Правильно, але відповідь не повна.

2. Від хімічного, фізичного стану антигена, що вводиться, і ступеню його чужерідності.

2. Правильно, але відповідь не повна.

3. Від розміру молекули, конформації, хімічної структури, фізичного стану і ступеня чужерідності АГ, що вводиться.

3. Правильно.

8.

Які властивості повинен мати вакцинний штам для виготовлення живої вакцини?

1. Збереження імуногенності.

1. Правильно, але відповідь не повна. Повноцінний набір АГ забезпечить протективність вакцини.

2. Збереження вірулентності.

2. Неправильно, бо це може призвести до захворювання щеплених.

3. Втрата вірулентності.

3. Правильно, але відповідь не повна. Це необхідна вимога до вакцинного штаму.

4. Збереження здатності до розмноження в організмі.

4. Правильно, але відповідь не повна. Це забезпечує довготривалий імунітет при одноразовому введенні живої вакцини.

5. Спадково закріплені авірулентність, імуногенність та здатність розмножуватися в організмі імунізованої особи.

5. Правильно. Саме ці властивості роблять живу вакцину безпечною для застосування і високоефективною.

9.

Живі вакцини застосовують для імунопрофілактики …

1. Кору.

1. Правильно.

2. Туберкульозу.

2. Правильно.

3. Епідемічного паротиту.

3. Правильно.

4. Поліомієліту (ОПВ).

4. Правильно.

5. Бруцельозу.

5. Правильно.

6. Туляремії.

6. Правильно.

7. Лептоспірозу.

7. Неправильно. Використовують інактивовану вакцину.

8. Сказу.

8. Неправильно. Використовують інактивовану вакцину.

9. Сибірки.

9. Правильно.

10. Жовтої гарячки.

10. Правильно.

10.

Інактивовані вакцини застосовують для імунопрофілактики …

1. Кашлюка.

1. Правильно. Створена і хімічна вакцина.

2. Епідемічного паротиту.

2. Неправильно. Використовують живу вакцину.

3. Черевного тифу.

3. Правильно. Є і хімічна вакцина.

4. Кліщового енцефаліту.

4. Правильно. Є і жива вакцина.

5. Ку-гарячки.

5. Неправильно. Використовують живу вакцину.

6. Менінгококової інфекції.

6. Неправильно. Використовують хімічну вакцину.

11.

Хімічна вакцина містить…

1. Усі АГ мікробної клітини.

1. Неправильно. Хімічна вакцина – це вилучені протективні АГ мікробної клітини.

2. Ліпополісахаридні білкові антигенні комплекси (ЛПС) мікробної клітини.

2. Неправильно. Навіть мінімальні кількості ЛПС призводять до підвищення реактогенності вакцин.

3. Переважно протективні АГмікробної клітини.

3. Правильно. Саме ці АГ створюють найбільш надійний захист від хвороби.

12.

Хімічні вакцини застосовують для імунопрофілактики …

1. Туляремії.

1. Неправильно. Застосовують живу вакцину.

2. Менінгококової інфекції.

2. Правильно.

3. Пневмококової інфекції.

3. Правильно.

4. Кору.

4. Неправильно. Застосовують живу вакцину.

5. Холери.

5. Правильно. Є і інактивована вакцина.

6. Сибірки.

6. Неправильно. Застосовують живу вакцину.

7. Черевного тифу.

7. Правильно. Є і інактивована вакцина.

13.

Для профілактики яких інфекційних захворювань використовують анатоксини?

1. Правцю.

1. Правильно.

2. Кору.

2. Неправильно. Застосовують живу вакцину.

3. Дифтерії.

3. Правильно.

4. Кашлюка.

4. Неправильно. Застосовують інактивовану вакцину.

5. Ботулізму.

5. Правильно.

6. Газової гангрени.

6. Правильно.

7. Менінгококової інфекції.

7. Неправильно. Застосовують хімічну вакцину.

14.

У відповідь на введення вакцинного препарату можуть виникати …

1. Сильна місцева реакція.

1. Правильно. Сильна місцева реакція характеризується клінічними ознаками - набряком м’яких тканин понад 50 мм у діаметрі, інфільтратом понад 20 мм, гіперемією по-над 80 мм у діаметрі.

2. Сильна загальна реакція.

2. Правильно. До сильної загальної реакції належить підвищення температури тіла ≥39оС.

3. Ускладнення.

3. Правильно. Наприклад, набряк Квінке, анафілактичний шок, фебрильні судоми, келоїдний рубець.

15.

Основні критерії контролю якості вакцинних препаратів …

1. Стерильність.

1. Правильно.

2. Нешкідливість.

2. Правильно.

3. Імуногенність.

3. Правильно.

4. Розчинність.

4. Неправильно. Це фізична якість вакцинного препарату.

16.

Імуноглобуліни і сироватки застосовуються…

1. Для лікування хворих.

1. Правильно.

2. Для термінової профілактики інфекційних хвороб.

2. Правильно.

3. Для імунізації всього населення.

3. Неправильно. Такі заходи не проводяться.

17.

Для отримання гомологічних імуноглобулінів використовуються…

1. Кров гіперімунізованих тварин.

1. Неправильно. Із крові імунізованих тварин отримують гетерологічні препарати.

2. Кров імунізованих донорів.

2. Правильно.

3. Кров перехворілих людей.

3. Правильно.

4. Плацентарна кров.

4. Правильно.

5. Кров, зібрана при абортах.

5. Правильно.

18.

Максимальна тривалість захисної дії гетерологічних імуноглобулінів і сироваток…

1. 1-2 тижні.

1. Правильно.

2. 4-6 тижнів.

2. Неправильно. Це термін дії гомологічних препаратів.

19.

Із представленого списку оберіть гомологічні препарати:

1. Нормальний людський імуноглобулін.

1. Правильно.

2. Протиправцева сироватка.

2. Неправильно. Це гетерологічний препарат.

3. Протигрипозний імуноглобулін.

3. Правильно.

4. Протикашлюковий імуноглобулін.

4. Правильно.

5. Протидифтерійна сироватка.

5. Неправильно. Це гетерологічний препарат.

6. Протилептоспірозний імуноглобулін.

6. Неправильно. Це гетерологічний препарат.

7. Протиправцевий імуноглобулін.

7. Правильно.

8. Антирабічний імуноглобулін.

8. Правильно. Комерційний випуск обмежений; головним чином використовують гетерологічний препарат.

9. Антистафілококовий імуноглобулін.

9. Правильно.

10. Імуноглобулін проти кліщового енцефаліту.

10. Правильно. Є і гетерологічний препарат.

11. Протиботуліністичний імуноглобулін.

11. Правильно.

12. Протиботуліністичні сироватки.

12. Неправильно. Це гетерологічні препарати.

13. Протигангренозні сироватки.

13.Неправильно. Це гетерологічні препарати.

20.

За методом Безредка слід вводити…

1. Гомологічні імуноглобуліни.

1. Неправильно. За методом Безредка вводять тільки гетерологічні препарати.

2. Гетерологічні імуноглобуліни та сироватки.

2. Правильно.

3. Вакцини.

3. Неправильно. За методом Безредка вводять тільки гетерологічні препарати.

Обов’язкова література:

  1. Зуева Л.П., Яфаев Р.Х. Эпидемиология. – Санкт-Петербург.: Фолиант, 2008. – 745 с.

  2. Інформаційний матеріал (нормативно-правові акти):

  • Закон України від 24.02. 94 р. № 4000-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

  • Закон України від 06.04. 2000 р. № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

  • Наказ МОЗ України № 595 від 16.09.2011 р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контролю якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».

  • Подаваленко А.П., Чумаченко Т.О., Задорожна В.І. і ін. Імунопрофілактика в практиці сімейного лікаря. – Харків.: Фоліо, 2008. – 221 с.

  1. Руководство к практическим занятиям по эпидемиологии. Под редакцией И.И. Елкина. М., Медицина, 1975. – С. 48 -120.

  2. Синяк К.М., Гирін В.М. Епідеміологія. – Київ.: Здоров’я. – 1998. – 476 с.

  3. Смирнов В.В., Сельнікова О.П., Уманський В.Д. і ін. Імунобіологічні препарати. Довідник. – Київ.: Моріон, 2001. – 192 с.

  4. Черкасский Б.Л. Глобальная эпидемиология. – Москва.: Практическая медицина, 2008. – 447 с.

  5. Шляхов З.Н. Практическая эпидемиология. Кишинев. Штиинца., 1991. – с. 122-134.

Додаткова література:

  1. Бактерийные, вирусные и сывороточные лечебно-профилактические препараты. Аллергены. Дезинфекционно-стерилизационные режимы поликлиник. – С.-Пб.: Фолиант, 1998. – 512 с.

  2. Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби. – К.: Здоров’я, 2001 – 592 с.

  3. Гоц Ю.Д., Колеснікова І.П., Махорт Г.А. Епідеміологія. – Київ.: Асканія, 2007. – 353 с.

  4. Медуницын Н.В. Вакцинология. – Москва.: Триада-Х, 1999. – 272 с.

  5. Покровский В.И. Инфекционные болезни и эпидемиология. – Москва.: ГЭОТАР Медицина, 2000. – 384 с.

  6. Покровский В.И., Брико Н.И. Общая эпидемиология с основами доказательной медицины. Руководство к практическим занятиям. – Москва.: ГЭОТАР Медиа, 2008. – 399 с.

  7. Стандарты эпидемиологического надзора, рекомендуемые ВОЗ // Департамент по эпидемиологическому надзору и борьбе с инфекционными болезнями. – Женева, ВОЗ. – 1999.

  8. Шляхов Э.Н. Практическая эпидемиология. – Кишинев.: Картя молдовеняскэ, 1974. – 509 с.

Вид заняття: практичне заняття.

Місце проведення: учбова кімната.

Оснащення: схеми, таблиці, накази, методичні рекомендації, дезінфектанти.

Час: 2 академічні години (90 хвилин).

Зміст та структура заняття

1.

Вступ

5 хв.

2.

Виконання завдань для визначення вихідного рівня

5 хв.

3.

Ознайомлення з інструктивно-методичними та нормативними документами, медичними імунобіологічними препаратами

35 хв.

4.

Вирішення ситуаційних задач

20 хв.

5.

Підсумковий контроль

10 хв.

6.

Заключення

5 хв.

Всього

90 хв.

Орієнтовна основа діяльності /ООД/ студентів на занятті.

При опрацюванні питань імунопрофілактики інфекційних захворювань необхідно виходити із наступних положень:

  • в Україні щеплення проводяться згідно чинного законодавчого документу – Наказу МОЗ України № 595 від 16.09.2011 р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контролю якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»;

  • в країні проводяться планові щеплення та за епідемічними показаннями;

  • для вакцинації використовують живі, вбиті, хімічні вакцини та анатоксини;

  • транспортування імунобіологічних препаратів проводиться із дотриманням «холодового» ланцюга;

  • проти туберкульозу проводять щеплення живою вакциною;

  • проти поліомієліту проводять щеплення живою і вбитою вакцинами;

  • проти дифтерії, кашлюку, правцю щеплюють АКДП і АаКДП вакцинами, АДП, АДП-М, АД і АП анатоксинами;

  • проти кору, краснухи і епідемічного паротиту проводять щеплення живою моно- або тривакциною;

  • проти вірусного гепатиту В використовують генно-інженерну вакцину;

  • проти гемофільної інфекції проводять щеплення хімічною вакциною.

Соседние файлы в папке metod_rekom епідеміологія
Помощь Обратная связь Вопросы и предложения Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности