Рекомендована література:

1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т. 1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

2. Терапевтична стоматологія: підручник у4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

3. Шмидседер Дж. Эстетическая стоматология /Джозеф Шмидседер; пер. с англ. под ред. проф. Т.Ф. Виноградовой.– М.: МЕДпресс-информ, 2004.– 320 с.

4. Беєр Р. Ілюстрований довідник з ендодонтії /Рудольф Беєр, Міхаель А. Бауман, Андрей М. Кієльбаса ; Пер. з нім.; За ред. Є.О. Волкова.– М.: МЕДпресс-информ, 2008.– 240 с.

5. Довганик В.В., Синиця В.В. Вибілювання девітальних зубів. Методичні вказівки.– Львів, 2007.– 18 с.

Практичне заняття № 35

Тема: Фізіотерапевтичні методи лікування хвороб ендодонта. Покази та протипокази.

Мета заняття:ознайомитись з основними методиками фізіотерапевтичного лікування в ендодонтії, знати показання та протипоказання для їхнього застосування, вивчити принцип дії фізіотерапевтичних факторів на тканини ендодонта.

Коротка характеристика теми

Фізичні методи лікування в ендодонтії мають давню історію, вони застосовуються за необхідності вплинути на інфекцію у кореневому каналі та системі мікроканалів а також на вогнище запалення у ділянці верхівки кореня. Фізіотерапевтичне лікування є засобом вибору у тих ситуаціях, коли медикаментозна терапія є неефективною або ж вона не може бути застосована через ймовірність алергічної реакції у пацієнта.

Показання до застосування фізичних методів лікування:

1. Лікування періодонтиту у зубах з непрохідними кореневими каналами, зокрема зі зламаними в них інструментами.

2. Лікування періодонтитів, які не витримують герметичного закриття або дуже повільно піддаються медикаментозному лікуванню.

3. Лікування хронічного гранулюючого періодонтиту, схильного до рецидивів та утворення нориць.

4. У хворих з алергією на стоматологічні медикаментозні препарати, у хворих зі зниженою резистентністю організму.

5. Для профілактики та лікування ускладнень після ендодонтичного лікування.

Діатермокоагуляція – застосування змінного електричного струму високої частоти (1-2 МГц), невеликої напруги (150-200 В) та великої сили (2 А), що веде до локального підвищення температури тканин, денатурації білкових структур і мікроорганізмів. Діатермокоагуляцію застосовують для коагуляції вмісту кореневих каналів при пульпітах і періодонтитах, а також як етап заапікальної терапії – для коагуляції грануляційної тканини.

Анодна гальванізація– використання неперервного постійного електричного струму низької напруги (30-80 В) та невеликої сили (до 50 мА) з лікувальною метою. При анодній гальванізації кореневого каналу не використовуються ніякі ліки. У якості активного електрода використовується анод з благородного матеріалу. Електричний струм спричинює дисоціацію тканинних рідин у каналі, внаслідок чого утворюються хлор, хлоридна та хлорнуватиста кислоти, кисень. Ефект анодної гальванізації полягає у поєднанні бактерицидної дії хлору, який стерилізує непрохідні канали та мікроканальці, з терапевтичними властивостями постійного електричного струму.

Електрофорез– одна з найпоширеніших фізіотерапевтичних методик, поєднує терапевтичну дію постійного електричного струму і лікувальної речовини, грунтується на явищах дисоціації та спрямованого руху іонів використовуваної речовини під дією постійного струму. Залежно від полярності іона, який необхідно спрямувати в тканини, електрофорез здійснюють з катода або анода. Шляхом електрофорезу можна створити високу локальну концентрацію необхідного іона в тканинах, метод дозволяє звести до мінімуму можливу побічну дію препарату, оскільки в тканини вводяться лише необхідні його складові частини. Перевага електрофорезу у тому, що за його допомогою можна вводити необхідні іони у важкодоступні для інших способів місця – дентинні канальці, дельтовидні розгалуження каналу, заапікальну ділянку. Найпоширеніші речовини для електрофорезу – йодид калію, хлорид кальцію, лідаза, трипсин, сульфат міді, нітрат срібла, хлорид цинку, сульфат магнію, саліцилат натрію та ін. Тривалість процедури електрофорезу – 15-20 хв, сила струму близько 3 мА, сеанси проводять щодня або через день.

Протипоказанням до призначення гальванізації та електрофорезу є гострі запальні, особливо гнійні процеси, злоякісні новоутвори, декомпенсація серцевої діяльності, склероз судин мозку, епілепсія, токсичні стани, наявність кардіостимулятора.

Ультрафонофорез– введення в тканини лікарських речовин за допомогою ультразвуку. Ультразвук посилює обмін речовин, активність ферментів, збільшує проникність клітинних мембран, посилює фагоцитоз, покращує процеси регенерації. Під впливом ультразвуку лікарські речовини дисоціюють і активно накопичуються у тканинах. Найчастіше проводять ультрафонофорез йоду, кальцію, фосфору, анальгіну, гідрокортизону. Інтенсивність ультразвуку – 0,1-0,4 Вт/см², режим безперервний або імпульсний, тривалість процедури – до 10 хв.

Мікрохвильова терапія– застосування змінних електромагнітних коливань надвисокої частоти (2,38 ГГц) сантиметрового діапазону (СМВ – 12,4 см) з лікувальною метою. Електромагнітні хвилі такої частоти інтенсивно поглинаються тканинами на глибині до 5 – 7 см, що веде до утворення тепла. Проходить розширення судин, пришвидчення крово- та лімфообігу, підвищується проникність судинної стінки, обмін речовин, захисні реакції тканин. Показання: гострі та загострені періодонтити з наявністю відтоку ексудату, болі та реакція тканин після пломбування кореневого каналу. Тривалість процедури – 5-7 хв, кількість процедур – до 10, вихідна потужність – 1-5 Вт.

Депофорез міді-кальцію. Метод грунтується на тому, що під дією постійного струму гідроксил-іони (ОН¯) та іони гідроксикупрату [Сu (ОН)4]²¯ проникають в апікальну частину як макроканалу, так і у його дельтовидні відгалуження. Гідроксид міді-кальцію накопичується у просвіті каналів, частково випидає в осад і вистеляє стінки. У ділянці верхівки відбувається розпад іонів гідроксикупрату та перехід їх у слабо розчинний Сu(ОН)2, який теж випадає в осад, надійно обтуруючи всі кореневі канальці. Просвіт каналу та апікальної дельти стерилізується завдяки бактерицідній дії застосовуваних препаратів. Лужне середовище стимулює функцію остеобластів та регенерацію кісткової тканини в періапікальній ділянці.

Методика депофорезу: кореневі канали проходять і розширюють на 2/3 довжини, в один із каналів вносять водну суспензію гідроксиду міді-кальцію, вводять голковий електрод (катод). Пасивний електрод розміщують за щокою з протилежного боку. Аналогічно обробляють інші канали. Курс лікування – 3 процедури з інтервалом 1-2 тижні. Після закінчення курсу депофорезу канали пломбують спеціальним цементом, що містить мідь – „Атацамітом” або його аналогом. Протипокази до депофорезу такі ж, як для електрофорезу, а також алергічна реакція на мідь. Переваги депофорезу міді-кальцію:

1) можливість успішного ендодонтичного лікування зубів з непрохідними кореневими каналами;

2) висока (до 96%) клінічна ефективність;

3) зниження ризику ускладнень, що можуть виникнути при інструментальній обробці каналу: перфорацій, зламів інструментів тощо;

4) непотрібно визначати робочу довжину каналу – знижується променеве навантаження на пацієнта;

5) мінімальний ризик виведення пломбувального матеріалу за верхівку кореня;

6) стерилізація усієї апікальної дельти, що виключає необхідність проведення консервативно-хірургічних методів.

Діадинамотерапія– вплив постійним імпульсним струмом напівсинусоїдальної форми з частотами 50 і 100 Гц та їх комбінаціями. Метод грунтується на впливі, який чинить діадинамічний струм на тканинний метаболізм, тому його застосування сприяє стимуляції процесів регенерації в періапікальних тканинах, його призначають як у процесі лікування, так і після пломбування каналів для профілактики та терапії ускладнень.

УВЧ-терапія– використання змінного електричного поля ультрависокої частоти (40 МГц). Електричне поле УВЧ викликає розширення судин, особливо у глибоких тканинах, активізацію крово- і лімфообігу, обміну речовин, діяльності ферментних систем. Підвищується проникність судинної стінки, утворення лейкоцитів і фагоцитоз, активуються клітинні та тканинні захисні механізми, відбувається дегідратація тканин у вогнищі запалення, на фоні зниження бактеріальної активності. Внаслідок накопичення іонів кальцію рН зсувається у лужну сторону. Таким чином, електричне поле УВЧ має протизапальну дію, стимулює регенерацію пошкоджених тканин, знімає спазми судин, біль. Показання: гострі, загострені, у тому числі гнійні періодонтити. Вихідна потужність поля УВЧ при цьому – 5 Вт, курс лікування – 4-6 сеансів по 10 хв.

Флюктуоризація– застосування з лікувальною метою синусоїдального змінного струму, що хаотично змінює амплітуду та частоту в межах від 100 до 2000 Гц. Вона має знеболюючу дію, пришвидчує перебіг загоєння ран, сприяє відмежуванню гнійного вогнища від здорової тканини, зворотньому розвитку запального інфільтрату, посилює процеси регенерації внаслідок посилення крово- та лімфообігу, підвищення проникності судинної стінки, прискорення обмінних процесів, активації фагоцитозу та ферментної діяльності. Флюктуоризація показана при болях при загостренні хронічного періодонтиту, після пломбування кореневих каналів.

Лазеротерапія– використання низькочастотних гелієво-неонових лазерів з випромінюванням в інфрачервоній частині спектра. Для лікування періодонтиту призначають протизапальні параметри – густина потужності 50-200 мВт/см², експозиція – 1-2 хв на поле, сумарно 10-15 хв. Терапевтична дія лазера пов’язана з фотосенсибілізацією уражених клітин періодонта, внаслідок чого досягається знеболювальний, протизапальний та стимулюючий регенерацію ефекти. Окрім цього, лазерне випромінювання стимулює загальні реакції організму та адаптаційні механізми.