Рекомендована література

1. Гемонов В.В., Масик М.В., Саносян Г.В. Нервный аппарат периодонта и его место в системе рефлексогенных зон организма //Стоматология.– 2001.– №4.– С. 4-7.

2. Гістіологія та ембріогенез органів ротової порожнини: Навч. посібник для студентів стомат. ф-тів вищих мед. навч. закладів. У 3-х частинах.– Ч. 3 /О.І. Дєльцова, Ю.Б. Чайковський, С.Б. Геращенко.– Івано-Франківськ, 2001.– 38 с.

3. Терапевтическая стоматология /Е.В. Боровский, В.С. Иванов, Ю.М. Максимовский, Л.Н. Максимовская.– М.: Медицина, 1998.– 736 с.

4. Хельвиг Э., Климек Й., Антин Т. Терапевтическая стоматология: пер. с нем. /Под. ред. проф. А.М. Политун, проф. И.И. Смоляр.– Львов: ГалДент, 1999.– 409 с.

Практичне заняття № 29

Тема:Гострі верхівкові періодонтити. Етіологія, патогенез, патоморфологія, клініка і диференційна діагностика.

Мета заняття:засвоїти етіологічні фактори, патогенез та методи діагностики гострих верхівкових періодонтитів, знати патоморфологічні зміни, притаманні гострим періодонтитам, вміти проводити диференційну діагностику захворювання.

Коротка характеристика теми

Етіологічні чинники.

Етіологічними факторами виникнення гострих періодонтитів є травма, інфекція, токсична дія на періодонт продуктів розпаду пульпи, медикаментів, що використовуються для обробки та пломбування кореневого каналу при пульпітах. При гострому запаленні в періодонті розширюються судини, сповільнюється кровотік, випотіває серозний ексудат – це характерна картина для серозного періодонтиту. Якщо процес прогресує, то активізується міграція нейтрофільних лейкоцитів, лімфоцитів, гістіоцитів і настає наступна фаза – гнійний періодонтит.

Патогенез.

Гострий періодонтит розвивається за схемою катарального запалення з домінуванням альтерації та ексудації, активацією лізосомних ферментів і медіаторів запалення, що зрештою призводить до деструкції періодонту і кісткової тканини.

У патогенезі гострого періодонтиту беруть участь імунні реакції негайного типу (І) (типу Артюса) та сповільненого (ІІІ) типу. У реакціях І типу проходить активація макрофагів та остеокластів і запальна резорбція кісткової тканини періапікальної ділянки. При цьому підвищується проникність судинної стінки, посилюється ексудація та лейкоцитарна інфільтрація.

Клініка гострого серозного періодонтиту.

Пацієнти скаржаться на постійні больові відчуття, що підсилюються при накушуванні на зуб. Пацієнт вказує на „виростання зуба” і на причинний зуб.

Об’єктивно виявляється каріозна порожнина, яка не завжди сполучена з порожниною зуба, зондування її дна безболісне, реакція на термічні подразники відсутня. Якщо раніше зуб був лікований з приводу карієсу чи пульпіту, він може бути пломбований або вкритий коронкою В проекції верхівки кореня виявляється гіперемія, вертикальна перкусія зуба болюча. Реґіонарні лімфатичні вузли збільшені, дещо болісні при пальпації. Якщо хворий вчасно не звертається до стоматолога, процес швидко прогресує і серозне запалення переходить у гнійну форму періодонтиту. При масованому потраплянні вірулентної інфекції у періодонт, при пониженій реактивності організму серозна фаза може бути дуже короткою.

Диференційну діагностику гострого серозного періодонтиту проводимо з гострим дифузним пульпітом і гострим гнійним періодонтитом. Для гострого дифузного пульпіту характерні нападоподібні болі, їх іррадіація. Біль посилюється ввечері, вночі та від дії термічних подразників, тоді як біль у хворих на серозний періодонтит постійний, ниючий, меншої інтенсивності, ніж при пульпіті. Лімфаденіт у хворих на пульпіт відсутній. Диференційна діагностика між гострим серозним і гострим гнійним періодонтитом ґрунтується на тяжкості стану хворого та характері болю, а також загальній клінічній картині. У хворих на серозний періодонтит біль локалізований, не інтенсивний. Зміни слизової оболонки в ділянці верхівки кореня незначні, найчастіше у формі легкої гіперемії. Зуб злегка болючий при перкусії. Загальний стан хворого не порушений.

Клінічна картина гострого гнійного періодонтиту типова. Перебіг захворювання бурхливий, виражені загальні прояви.

Скарги хворих на гострий безперервний біль пульсуючого характеру. На початку захворювання біль локалізований, а далі він стає дифузним, іррадіюючим. Пацієнт чітко вказує на причинний зуб, який він відчуває „як більш високий”, дуже болючий при натискуванні і контакті з антагоністами. Біль підсилюється під впливом тепла, а від холоду заспокоюється.

Об’єктивно: причинний зуб може бути пломбований, покритий коронкою або ж уражений карієсом. Каріозна порожнина не завжди сполучається з порожниною зуба. Пульпа перебуває в стані гангренозного розпаду. Горизонтальна та вертикальна перкусія дуже болючі. Електрозбудливість 100-150 мА і більше. Зуб рухомий в медіодистальному напрямку, деколи і в напрямку поздовжньої осі. Рухомість зуба буває особливо значною, якщо гній досягає циркулярної зв’язки або виходить через пародонтальну кишеню. Слизова оболонка в ділянці верхівки набрякла та гіперемійована. Перехідна складка згладжена, дуже болюча при пальпації. Реґіонарні лімфатичні вузли болючі, збільшені. Спостерігаються загальні порушення, коли на фоні високої температури тіла (38-39⁰С) виникають нестерпний біль, явища інтоксикації, біль голови, запаморочення, слабкість.

Рентгенологічно спостерігається затемнення структури губчатої частини кістки внаслідок інфільтрації гаверсових просторів ексудатом. Періодонтальна щілина розширена.

Диференційну діагностику гострого гнійного періодонтиту проводять з гострим серозним періодонтитом, гострим одонтогенним остеомієлітом, загостреним хронічним періодонтитом, з гайморитом.

При гострому гнійному періодонтиті на відміну від серозного біль нестерпний, інтенсивний пульсуючого характеру з іррадіацією. Більш виражена рухомість зуба, особливо в поздовжній осі. Наявність абсцесів, виділення гною і загальний стан хворого не залишають сумнівів в діагнозі.

Гострий гнійний періодонтит, особливо з вираженою загальною симптоматикою, диференціюємо від остеомієліту. При остеомієліті спостерігається важкий загальний стан хворого, місцеві запальні зміни поширюються на групу зубів або ж на половину щелепи. Остаточний діагноз можемо встановити за допомогою рентгенологічного дослідження.

При диференційній діагностиці гострого гнійного періодонтиту із загостреним хронічним періодонтитом в анамнезі захворювання для загостреного періодонтиту можливий постійний ниючий або гострий самовільний біль в минулому, рухомість зубів І ступеня, болюча перкусія. На слизовій гіперемія, набряк, згладженість перехідної складки, можлива нориця з гнійним виділенням або рубці від неї, що не характерно для гострого гнійного періодонтиту. Вирішальне значення мають дані рентгенологічного обстеження – при загостреному хронічному періодонтиті завжди будуть деструктивні зміни у періапікальній ділянці.

Якщо гострий гнійний періодонтит виникає в ділянці 16, 15, 14, 24, 25, 26 зубів, слід проводити диференційну діагностику із гайморитом. Хворі на гайморит скаржаться на спонтанний біль, почуття важкості у щічній ділянці, перкусія зубів болюча. При порівняльному дослідженні обох синусів, біль виникає при натискуванні на щоку над ураженою пазухою. При огляді можна спостерігати витікання гнійного ексудату із ніздрі. Рентгенологічно спостерігається затемнення максилярного синуса.