10. Поточна дезинфекція

Описується поточна дезинфекція, яка необхідна при даній хворобі.

10. Диференціальний діагноз

Проводиться із хворобами, які мають схожу симптоматику та перебіг. Диференціальна діагностика повинна базуватись на симптоматиці та результатах додаткових досліджень, які виявлені у даного конкретного хворого, причому в динаміці, а не абстраговано від обстежуваного хворого, лише за даними літератури. При цьому потрібно вказати, на основі яких даних береться до уваги та чи інша хвороба, з якою проводять диференційну діагностику.

Виклад диференціального діагнозу повинен відображати динаміку процесу діагностики (від синдрому до нозологічного діагнозу) з врахуванням послідовності одержаної інформації. Наприклад, при поступленні констатовано синдром мозкової гіпертензії, хворого госпіталізовано із синдромальним діагнозом «менінгіт». Далі проведено люмбальну пункцію і діагноз уточнено («серозний менінгіт» або «гнійний менінгіт»). Після чого можна встановити етіологічний діагноз (наприклад, «Менінгококова хвороба. Гнійний менінгіт», «Лептоспіроз. Серозний менінгіт»).

У цьому розділі необхідно відобразити хід клінічного мислення куратора, вміння виділити основне від другорядного, здатність до аналізу і синтезу усієї одержаної про хворого інформації.

10. Заключний діагноз

Випливає з попереднього розділу. Приводиться повне аргументоване формулювання діагнозу за прийнятою класифікацією: основна хвороба, її клінічна форма, тяжкість перебігу, ускладнення і супутні захворювання, наводиться коротке обґрунтовання.

16. Лікування

У першій частині цього розділу необхідно коротко навести сучасні принципи і методи лікування хвороби, яка виявлена у хворого.

У другій частині слід у вигляді листа призначень описати лікування, яке призначене даному конкретному хворому (додаток 2). При цьому обґрунтовується режим, дієта, кожне призначення.

У третій частині необхідно виписати всі призначені ліки у вигляді рецептів латинською мовою за прийнятими правилами.

17. Епікриз

У короткій формі дається характеристика хвороби. Вона повинна бути квінтесенцією історії хвороби. При цьому вказують прізвище, ім'я та по батькові хворого, вік, обґрунтування діагнозу, перебіг хвороби, результати лікування, тривалість гіпертермії, динаміку основних симптомів, термін нормалізації лабораторних показників. Оцінюється стан хворого після курації, прогноз для життя і працездатності. Даються рекомендації щодо подальшого режиму, дієти, якщо потрібно й лікування. При необхідності вказується характер і тривалість наступного диспансерного спостереження.

У кінці подається список використаної літератури за прийнятою в бібліографії формою та підпис куратора.

Деякі лабораторні константи Загальний аналіз крові

Досліджувані компоненти	Норма (в одиницях СІ)
Еритроцити (RBC)	ч: 4,0-5,0 х1012/л ж: 3,9-4,7 х1012/л
Гемоглобін (HGB)	ч: 130-170 г/л ж: 120-150 г/л
Кольоровий показник	0,85-1,05
Гематокрит (HCT)	ч: 39-48 % ж: 34-44 %
Тромбоцити (PLT)	180-320 х109/л
Лейкоцити (WBC)	4,0-9,0 х109/л
Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)	ч: 2-10 мм/год ж: 2-15 мм/год
Нейтрофіли
Паличкоядерні	1,0-6,0 %
Сегментоядерні	47,0-72,0 %
Еозинофіли	0,5-5,0 %
Базофіли	0,0-1,0 %
Лімфоцити	19,0-37,0 %
Моноцити	3,0-11,0 %