Каріофільоз

Каріофільоз - захворювання коропа і сазана - викликає цестода Caryophyllaeus fimbriceps з ряду гвоздичникових. В даний час зустрічається порівняно рідко.

ЗБУДНИК - нерозчленований стрічковий черв'як з одним статевим комплексом в задній частині тіла і чисельними сім'яниками та жовточниками відразу за голівкою. Передній край голівки розширений з глибокими фестонами. Довжиною тіла 1,5-2,5 см (рис.1).

Розвиток цих цестод проходить аналогічно розвитку кавій. Процеркоїди в тілі проміжного хазяїна (трубочників) стають інвазійними через 3,5-4 місяці і перезимовують в них. В кінцевому хазяїні (рибі) гельмінти стають статевозрілими через 1,5-2 місяці, життєвий цикл закінчується на протязі року. Зараженість риби досягає 70-80%, а інтенсивність інвазії - 300 паразитів на рибу. До кінця літа зараженість зменшується, а взимку зникає. Нове зараження риби відбувається навесні при поїданні трубочників, які були заражені в минулому році.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ. Каріофільоз характеризується такими ознаками як і кавіоз. Мальки гинуть при наявності в кишечнику 20-40 гельмінтів. Клініка захворювання подібна до клініки при кавіозі.

ДІАГНОЗ. Встановлюють на підставі паразитологічного обстеження і визначення видової належності паразита.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. При каріофільозі застосовують заходи, такі як і при кавіозі. Крім того, рекомендується в тих господарствах, де тяжко проводити дезинфекцію і осушення ставів, вирощувати види риб, які не схильні до каріофільозу - линя і карася.

Триєнофороз

Захворювання викликають стрічкові черви роду Triaenophorus ряду Псеудофілід, розповсюджених там де є щука. Триєнофороз зареєстрований в північній Америці і країнах Європи.

З

Рис. 3 І - Збудник триєнофорозу Triaenophorus nodulosus: а - голівка, 6 - гачок.

II - Життєвий цикл розвитку Т. nodulosus: а - яйце; б - корацидій; в -циклоп, перший хазяїн; г - форель, другий проміжний хазяїн; д - щука, кінцевий хазяїн.

III - Капсула триено­форуса в печінці форелі.

БУДНИК. Найбільш відомі три види триенофорусів:Triaenophorus nodulosus довжиною 15-30 см, T.crassus довжиною 25-48 см, T.amurensis довжиною до 54 см. Статевозрілі триєнофоруси - стрічкоподібні черви, зовнішнього розчленування немає. Голівка округлена з чотирма характерними тризубцевими гачками, які розташовані попарно на спинній і черевній сторонах з боків від неглибоких ямок - псевдоподій, шийки немає, є внутрішня метамерія з чисельними статевими комплексами (рис. 3). На території СНД описано 5 видів триєнофорусів, які відрізняються за формою гачків; а також розповсюдженням.

Розвиток триєнофорусів відбувається з участю проміжних хозяїв веслоногих рачків і різних прісноводних риб. Кінцевим хазяїном є щука. З яйця, яке попало у воду з екскрементами, вилуплюється вільно плаваюча личинка — корацидій. В першому проміжному хазяїні (циклопі, діаптомусі) корацидій через 7-10 днів перетворюється в процеркоїд. Після того як рачка з процеркоїдом проковтує другий проміжний хазяїн - форель, окунь, лин та інші, він проникає в печінку, м'язи цих риб, де навкруги нього утворюється сполучнотканинна капсула. В цей час гельмінт має гачки на голівці і називається плероцеркоїд, який може жити в тілі риби дуже довго, до декількох років.

Статевозрілим гельмінт стає тільки в організмі щуки, де може паразитувати велика кількість триєнофорусів.

Велику небезпеку мають плероцеркоїд й для цінних риб, як лососеві. Особливо схильні до цього захворювання струмкова і райдужна форель. Мальки форелі довжиною 3-5 см гинуть через декілька днів після зараження, тобто незабаром після переходу на живлення рачками, сильне зараження (до 86 гельмінтів в рибі) і загибель відмічали навіть у форелі старших вікових груп.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ. Хвора риба млява, тримається на дні, відстає в рості і вгодованості. У молоді райдужної форелі відмічається здуття черевця, накопичення рідини в порожнині тіла і запалення печінки. При розтині риби в різних ділянках печінки видно крупні капсули білого кольору, всередині яких лежать скручені плероцеркоїди довжиною до 100 мм і більше. У мальків форелі довжиною 3-4 см нараховували до 16 капсул, у більш дорослих риб - до 50. При сильній інвазії форель гине. У інших видів риб запалення печінки в зв'язку з локалізацією плероцеркоїдів відмічається не так сильно, а якщо риба не гине, то в подальшому навколо паразита утворюється щільна капсула.

У амурських щук і деяких лососевих плероцеркоїди скупчені в клубок або витягнуті вздовж тіла, знаходяться в м'язах, рідко в порожнині тіла і на внутрішніх органах. Сильне ураження м'язів сигових риб погіршує якість продукції.

ДІАГНОЗ. Встановлюють на підставі клінічних ознак, паразитологічного аналізу і визначення видової належності паразита.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Лікування не розроблене. В зв'язку з тим, що джерелом захворювання є щуки і заражені личинками паразита циклопи, в господарствах неблагополучних щодо триєнофорозу, необхідно ізолювати джерело водопостачання від попадання щуки. З цією метою на водоподачі встановлюють різні фільтри і грати. В озерних господарствах рекомендується заселяти риб, не сприйнятливих до триєнофорозу, таких як пелядь, короп.