- •1.Основними завданнями регіональної служби держветсанконтролю та нагляду є:
- •2. Все органів і тушок кролів
- •1.1 Характеристика хвороби
- •17.Міжнародна класиф. Хв.. Риб раків. Молюсків
- •18.Вет –сан екс. При еаромонозах краснуха )коропа.
- •19.Вет-сан експерт. При фурункульозі лососевих риб
- •20.Які ознаки враховують при все рослинних харчових продуктів
- •21.Все грибів в умовах лабораторії на прод. Ринку
- •22. Все органів і тушок птиці в лабораторії на ринку
- •24.Оглушення і знекровлення кролів і Птиці.
- •25. Порядок нанесення позначки придатності в лабораторії вет. Сан експерт. На ринку.
- •26.Будова і класиф. ,хім. Склад та калорійність грибів.
- •27.Категорії та види норм.- тех. Видів док. У стандартизації та сертифікації прод тв.
- •28.Морфологія та хім.. Склад мяса риби,його харчова і біолог. Цінність.
- •28. Все сметани та кисло-молочного сиру.
- •30.Все вершкового масла.
- •1.Ветеринарно-санітарна експертиза меду
- •2.Морфологічний склад м’яса сільськогосподарських тварин
- •4. Ветеринарно - санітарна експертиза продуктів забою тварин при ящурі і чумі врх
- •5. Ветсанекспертиза продуктів забою при віспі тварин та класичній чумі свиней
- •6. Ветсанекспертиза продуктів забою тварин при туберкульозі та бруцельозі.
- •7. Все продуктів забою при лейкозі та хв. Ауєскі
- •8. Все продуктів забою при Сибірці та лептоспірозі
- •9.Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою тварин при емкарі та парагрипі Емфізематозний карбункул
- •10.Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою тварин при пастерельозі та бешисі.
- •11. Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою тварин при миті та сапі.
- •12. Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою тварин при цистицеркозі та ехінококозі.
- •13.Ветеринарно –санітарна експертиза продуктів забою тварин при трихінельозі і фасціолюзі.
- •14. Ветеринарно –санітарна експертиза продуктів забою тварин при нематодах.
- •15. Оглушення та знекровлення тварин
- •16. Клеймування мяса врх,свиней,птиці.
- •17. Вет-сан експертиза харчових тваринних жирів.
- •18. Сальмонельоз, етіологія, значення, санітарна оцінка.
- •19.Вет-сан експертиза банкових консервів.
- •20.Ветеринарно-санітарна оцінка ковбасних виробів
- •21. Хімічний склад та властивості молока.
- •22. Вимоги до молока згідно дсту 36_62_97
- •23.Класифікація яєць та вимоги до їх якості
- •24 Харчова та біологічна цінність риби.
- •2. Методика відбору проб та їх приготування для трихінелоскопії.
- •3. Методи контролю натуральності молока.
- •4. Значення якісної реакції на глікоген і реакції преципітації при встановленні видової належності м’яса.
- •5. Реакція на пероксидазу.
- •6. Метод визначення бактеріального забруднення молока.
- •7. Способи фальсифікації меду.
- •8. Бактеріоскопія
10.Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою тварин при пастерельозі та бешисі.
Пастерельоз (геморагічна септицемія) — хвороба свійських, диких тварин і птахів. У разі гострого перебігу, вона характеризується ознаками септицемії і геморагічного діатезу, за умов хронічного перебігу — гнійнонекротичною пневмонією, інколи з геморагічним ентеритом. Збудники — Рasteurella multocida i Рasteurella heamolytica — короткі нерухомі грамнегативні неспороутворюючі палички. Пастерели нестійкі в зовнішньому середовищі. Нагрівання до 70 °С вбиває їх протягом 5—10 хв., кип’ятіння —миттєво. Витримує заморожування при –20 °С. У крові (без доступу світла)пастерели зберігають свою вірулентність протягом 6—10 днів. У воді без доступу повітря при температурі 5—8 °С вони зберігаються до 18 днів, у льоду — до 3х тижнів. Пастерели, що містяться в м’ясному ковбасному фарші, гинуть після варіння при температурах виготовлення варених ковбас.
Післязабійна діагностика. У підшкірній клітковині в ділянці голови, міжщелепного простору, шиї, підгрудка, виявляють драглисті серозно9фібринозні інфільтрати. На серозних та слизових оболонках, у паренхіматозних органах спостерігаються численні крововиливи. Печінка й нирки перероджені. Регіональні лімфовузли збільшені, темночервоного кольору. За умов гострого перебігу спостерігають крупозну або крупознонекротичну пневмонію у червоній,сірій та жовтій стадії гепатизації. Диференційний діагноз. Гостру форму пастерельозу необхідно диференціювати від сибірки у великої рогатої худоби, а також від запалення легень. Пастерельоз відрізняється від перипневмонії відсутністю в останньої численних крововиливів, дегенеративних змін в органах. Остаточний діагноз можна поставити за допомогою бактеріологічного дослідження, зокрема бактеріоскопії. У свиней пастерельоз необхідно диференціювати від чуми та бешихи. Санітарна оцінка м’яса. Туші і продукти забою від тварин, хворих і підозрілих у захворюванні пастерельозом, випускати в сирому вигляді забороняється.За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м’язах, тушу з внутрішніми органами направляють на утилізацію. Якщо патологічні зміни у туші й органах відсутні, рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. У випадку виявлення сальмонел, внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або направляють на виготовлення консервів.Якщо сальмонел немає, тушу, сало і внутрішні органи дозволяється переробляти на варені або варенокопчені ковбаси, варенокопчені грудинки, корейки.Патологічно змінені внутрішні органи, кишки і кров утилізують.Шкури дезінфікують. Ветеринарно!санітарні заходи. Приміщення дезінфікують 2 %м розчином їдкого натру (70—80 °С), освітленим розчином хлорного вапна (не менше 1 % активного хлору), 0,5 %м розчином формальдегіду (1 л/м2). Експозиція для перших двох препаратів — 1 год., для останнього — 3 год. Робочий інвентар знезаражують зануренням у киплячий розчин кальцинованої соди на 5—10 хв.
Бешиха свиней — інфекційна хвороба свиней 3—12 місячного віку. За гострого перебігу, характеризується септицемією, запальною еритемою шкіри, за хронічного — ендокардитом, поліартритами та некротичним ураженням шкіри. Збудник бешихи свиней (Erysipelotrix insidiosaе) — нерухома тонка пряма або злегка зігнута паличка, що не утворює спор і капсул. Збудник бешихи досить чутливий до нагрівання. Температури, що застосовуються для теплової обробки варених ковбас, діаметром 3,5—9 см, інгібують його, повністю знезаражуючи ковбаси. Внаслідок нагрівання до 70 °С збудник гине через 5 хв. Соління й копчення м’яса свиней, хворих бешихою, слабко впливають на збудника бешихи: його виявляли в копченій свинині через 3 міс., а в солонині — через 170 днів після виготовлення. Низькі температури (–7...–15 °С) навіть за умов тривалої дії не знешкоджують м’ясо.
Післязабійна діагностика. На шкірі виявляють червоні або сині плями різної величини і форми, у разі хронічного перебігу хвороби — некроз шкіри. На серозних оболонках — дрібні крововиливи. Лімфатичні вузли майже всі збільшені, соковиті, наповнені кров’ю, зафарбовані в фіолетово9червоний колір, інколи з крововиливами. У легенях — катаральногнійний бронхіт, венозний застій і набряк. Слизова оболонка тонкого відділу кишечнику гіперемована, інколи має крововиливи. Селезінка досить збільшена і наповнена кров’ю. Печінка більшена,паренхіматозна тканина перероджена, інколи бувають некротичні ділянки. Нирки трохи збільшені, на поверхні усіяні крапковими крововиливами; межа між корковим і мозковим шаром стерта.Для хронічних форм основною патологічною ознакою є бородавчастий ендокардит — на клапанах серця, частіше всього на двостулковому; виявляють пухкі розростання, схожі на грона цвітної капусти, що являють собою відкладання фібрину. Санітарна оцінка м’яса. Туші і продукти забою тварин, хворих і підозрілих у захворюванні бешихою, випускати в сирому вигляді забороняється. За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м’язах, тушу з внутрішніми органами направляють на утилізацію. Якщо патологічних змін у туші й органах немає, рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. У випадку виявлення сальмонел, внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або направляють на виготовлення консервів. За умови відсутності сальмонел, тушу, сало і внутрішні органи дозволяється переробляти на варені або варенокопчені ковбаси, варенокопчені грудинки, корейки.Патологічно змінені внутрішні органи, кишки і кров утилізують. Шкури дезінфікують. Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції приміщень, де утримувались тварини, і місць їх забою використовують освітлений розчин хлорного вапна (3 % активного хлору), 2 %й розчин їдкого натру (70—80 °С), 0,4 %й розчин формальдегіду, 4 %й розчин кальцинованої соди (70—80 °С) та інші препарати (із розрахунку 1 л/м2 площі). Обробка одноразова при експозиції 1 год., з використанням кальцинованої соди — 3 год.