О. Вишневський Сучасна укр педагогіка

майбутній час до самостійних справ", – писав відомий російський педагог П. Ф. Каптєрєв [Каптєрєв П. , 1982: 89]. В такому долученні молоді до громадської організації на основі власного волевиявлення – дорога до громадянського суспільства, справжня школа демократії.

2.Молодь від природи має схильність об’єднуватись у спільноти, групи і ватаги, в тому числі і

зметою протистояти старшому поколінню, домагатись власного впливу на своє життя. Вона хоче самоствердитись, зміцнити свою соціальну значущість. Такі об’єднання не завжди мають позитивний зміст. Потреби самовизначення іноді мають у своїй основі навіть банди і асоціальні групи. За всіх випадків вияву такої молодіжної активності працювати слід з ними, а не проти них. Такою повинна бути і державна політика. У молоді варто зміцнювати почуття господаря власного життя, але водночас намагатись повернути її активність у річище соціально прийнятної поведінки. Помітною опорою тут може бути спорт та інші форми фізичного розвитку юнаків.

3.У громадському житті нашої молоді виявляють себе як позитивні, так і негативні риси нашого українського характеру. Участь підлітка у діяльності громадської організації, потреба підпорядкування себе вимогам її статуту і громадської думки – надійний засіб подолання нашої схильності до індивідуалізму, а відтак через розвиток соціальної активності до нарощування екстравертності в характері.

4.На особливу увагу заслуговують молодіжні організації, що своїм завданням обирають служіння високим цілям, зокрема ті, чия діяльність має національно-патріотичну спрямованість. Такою свого часу, наприклад, була організація "Юнаки", яка жертовно діяла підпільно в період другої світової війни. "Захоплення якоюсь високою ідеєю, – писав Г. Ващенко, – виключає ...

егоцентризм і дає можливість критично поставитись до власних учинків і думок" [Ващенко Г., 2003: 29].

5.Трактуючи завдання української молоді і українських молодіжних організацій у сучасному житті, Г. Ващенко наголошує найперше на потребі подбати про розвиток національної свідомості. Це завдання диктується минулим і сучасним нашого народу. На його думку, людину не можна визнати за повноцінно виховану, якщо вона, будучи фізично здоровою і розумово розвиненою, використовує свої здібності і знання лише в своїх особистих інтересах і забуває про свій народ [Ващенко Г., 2003: 171]. Вихована людина велику мету визволення свого народу робить своєю власною метою і в досягненні її відчуває радість і власне щастя. Егоцентрику чужі такі почуття і така спрямованість мислення.

6.Г. Ващенко завжди стояв близько до молоді і прихильно та з великою надією ставився до неї. На його думку, недовірливе ставлення до неї може дуже нашкодити українцям у їх боротьбі за незалежність. Він виступає проти того, щоб українській молоді приписувати вузький егоцентризм, відсутність ініціативи і широких поглядів на життя [Ващенко Г., 2003: 148]. Сьогодні, після подій Помаранчевої революції і участі в ній нашої молоді ці погляди Г. Ващенка знайшли повне підтвердження. Наша молодь продемонструвала, що вона має загострене почуття справедливості, неламаний хребет і готова відстоювати інтереси власного народу. Йдеться, отже, про довірливе ставлення і оптимістичний погляд на її роль у перспективі нашого державного розвитку.

"Молодь має великі запаси енергії і завзяття, – писав Г. Ващенко. – Їй властиві ініціатива і палкі поривання" [Ващенко Г., 2003: 165].Варто відзначити, що розвиток молодіжного руху у нас в останні роки набуває все виразнішого патріотичного забарвлення.

Виклики часу і виховання. Навряд чи варто доводити, що сучасна педагогіка стикається і з такими проблемами, яких не знала ніколи раніше – найперше в ділянці соціального виховання молоді. Так звана «сексуальна революція», пияцтво і наркоманія в цілому світі, а надто в «цивілізованих» державах набули такого поширення, що педагогічна наука і школа почувають себе розгублено.

Не маємо тут можливості вдаватися до детального аналізу ситуації, а тому проілюструємо її

деякими даними з праці М. Красовицького, де висвітлюються проблеми морального виховання молоді в США [Красовицький М., 1998: 29–52]. Ці дані мають сенс не тому, що вважаємо цю державу взірцем суспільного устрою для України. Радше йдеться тут лише про певне застереження.

Так, сучасний стан сексуальності серед підлітків трактується в США як «сексуальна історія». Планка вступу у статеве життя знизилася до 12 років і, як наслідок, 70% дівчат до закінчення школи вже мають досвід сексуальних стосунків. Вагітність 12-річних президент Клінтон оголосив національною катастрофою. За даними згадуваного автора, в одній із шкіл Чикаґо кожна третя дівчина була вагітною. 2 мільйони підлітків мають венеричні захворювання; 1 мільйон школярок вагітніють щорічно.

Очевидно, що все це позначається і на стійкості родини, про що вже йшлося вище. Додамо лише, що сьогодні в неповних сім’ях живуть 35–40% американських школярів, а серед афроамериканців – 80%–90%.

В атмосфері сексуальної розбещеності американські педагоги та школа навіть і не ставлять питання про потребу сексуального саморегулювання людини, про будь-яке її самообмеження і виховання стриманості (це суперечило б ідеї «прав людини»!). Натомість дітей навчають практики «безпечного сексу» (використання протизачаткових засобів, запобігання венеричним захворюванням, СНІДу, попередження сексуального насильства тощо). У деяких школах перейшли навіть до безплатної роздачі презервативів.

Іншими «дарами цивілізації» в США є схильність підлітків до вживання наркотиків та алкоголю. Не вдаючись тут до конкретних даних, зауважимо тільки, що в усіх випадках жахливі болячки технічно передового суспільства поєднуються, з одного боку, з гіпертрофованим культом прав людини, з демократією, доведеною до абсурду, а з другого, – зі шкідливою функцією телебачення. І саме тут причина того, що зусилля виховників спрямовуються не на оздоровлення виховання, а на розробку «інструкцій» як протистояти сексуальним домаганням, «кодексів» сексуальної поведінки тощо. Мішанина з культу насолод і прав людини («маю право розпоряджатися своїм тілом, як хочу») готується телебаченням, на яке педагогіка ніякого впливу не має. Тут діти можуть поділитися «досвідом» свого сексуального життя, обговорити якість різних наркотиків, а відтак засвоїти не лише «кримінальний азарт», але й технологію бандитизму, підігріти інтерес до сексу, звикати до вбивства як до чогось нормального тощо. Навіть американські педагоги, звиклі до витівок засобів масової інформації, вважають, що тепер дає про себе знати масовий сексуальний психоз, що ними розпалюється [Красовицький М., 1998: 41].

Дослідження ситуації виховання в американських школах дає підстави також констатувати очевидну недооцінку духовного впливу на молодь. І навіть більше: тут взагалі характерна недооцінка ролі виховання як спеціальної педагогічної діяльності, найперше школи.

Нарешті, варто відзначити ще один факт: в американському суспільстві завжди існує тісний зв’язок між сексуальною розбещеністю, наркоманією та насильством. Внутрішня сутність цих явищ зводиться, врешті-решт, до антропоцентризму, що проростає на гіпертрофії прав людини.

За таких обставин, хоча американські педагоги і роблять певні намагання протистояти злу, нерідко відстоюють за повернення до духовних засад виховання і навіть дискутують про можливість обов’язкового викладання релігії в школі, – все ж тут вони явно виявляються безсилими [Красовицький М., 1998: 44].

Мало маємо підстав пишатися тим, що у нас ситуація набагато краща. Зрештою, навряд чи коректно взагалі зіставляти успіхи та прорахунки сучасної педагогіки США і України: бо це суспільства різної історії і різної природи. Відтак чи можна ототожнювати описану вище ситуацію з вихованням молоді в США і в таких розвинутих державах Європи як Голландія, Австрія, Швеція чи навіть Німеччина? Все це предмет для спеціальних роздумів. Для себе виведемо з цього лише очевидну застанову: сьогодні ми «на старті», на початку шляху до цивілізації. Та чи не повинна

описана вище ситуація слугувати нам застереженням чи бодай спонукою до роздумів? Чи цю цивілізацію ми збираємося наздогнати ? І чи туди нас має вести наша дорога ?

Спроба відповісти на ці запитання випливає з самого вибору стратегії нашого виховання, про що йшлося у першій частині цієї праці. Тут лише конкретизуємо відповідну точку зору стосовно названих вище «дарів цивілізації». Всі вони, як стає очевидним, мають спільне коріння і зводяться до одного: глибинна втрата засад духовності і домінування антропократії, втрата умінь

людини знайти насолоду в духовному і тотальне прагнення її до насолод примітивних, тілесних. І вина тут не педагогіки і не школи: все це йде від хвороб суспільства, від глобального процесу його "матеріалізації" і "оскотинювання". За цих умов, яким би химерним не видався заклик (в тому числі і американських педагогів!) щодо повернення до духовності та ідеалізму, прислухатися до нього необхідно, бо іншої перспективи просто нема.

Завдання для самоконтролю

1.У чому особливості педагогічного трактування праці К. Ушинським?

2.Які три види спонук до праці ілюструє наведений у тексті епізод з будівельниками?

3.Які свої головні потреби людина задовольняє з допомогою праці?

4.Які риси характеру виховуються у процесі гри і заняття спортом?

5.Яке відношення до розвитку людини має рідна мова і що означає її домінанта?

6.Яка функція українознавства у школі?

7.Розкрийте поняття "мистецтво як чинник духовного розвитку".

8.Що включає у себе поняття "естетичного досвіду"?

9.Назвіть способи самооборони суспільства від морально шкідливої інформації.

10.Розвиткові яких рис людини сприяє її участь у громадському житті?

Ващенко Г., 2003 – Ващенко Г. Хвороби в галузі національної пам’яті. – К.: Школяр – Фада ЛТД, 2003. – 336 с.

Вернадский В., 1989 – Вернадский В.И. Начало и вечность жизни. – Москва: Советская Россия, 1989. – 704 с.

Вітулкас Д., 1997 – Витулкас Дж. Новая модель здоровья и болезни. – Москва, 1997. Вишневський О., 1996 – Вишневський О. Сучасне українське виховання. – Львів, 1996. – 224 с.

Вишневський О., 2001 – Вишневський О. "Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене" // Рідна школа. – 2001. – № 10. –С. 24-28.

Войтило К., 1991 – Войтыла К. Основания этики // Вопросы философии. 1991. – № 1. – С. 29–60. Волкова Н., 2001 – Волкова Н. Педагогіка. – К.: Вид. центр "Академія", 2001. – 576 с.

Гончаренко І., 1961 – Гончаренко І. Уваги до українського національного характеру. –Новий Ульм, 1961. – 74 с.

Горохович А., 1992 – Горохович А. Плекаймо в дитині і розум, і душу. – Дрогобич: Бескид, 1992. – 112 с.

Джонс Дж. та ін, 1995 – Jack Jones, Ilona Kickbusch, Desmond O`Byrne. Укрепление здоровья при содействии школ // Здоровье мира. – март – апрель, 1995. – с. 10 – 11.

Дзерович Ю., 1937 – Дзерович Ю. Педаґоґіка. Львів: Накладом Греко-католицької Богословської Академії, 1937. – 240 с.

Дорошенко В., 1992 – Дорошенко В. Короткий бібліографічний огляд // Українська душа. – К., 1992. – С.113–119.

Елліс А., 1993 – Arthur K. Ellis. The Search for Ultimate Values and the Moral Basis of Teaching and Learning // Symposium on Curriculum Reform in Education. – 19–21 May, 1993. – p. 17– 32.

Ельмер Д., 1993 – Duane Elmer. Building on the Past, Creating the Future: Education from the classroom to Life // 19 – 21 May, 1993, Kiev. – p. 105 – 122.

Жуйко П., 1993 – Жуйко П. Психологія Гомо Совєтикуса // Сучасність. 1993. – № 9. – С. 148–152. «За поворот…», 1997 – За поворот до вічних вартостей // Авангард. – Ч. 1, 1997. – С. 19–21. Зощук С., 1984 – Зощук С. Піст // Авангард. 1984. – Ч. 2. – С. 149–152.

Зязюн І.А., 1997 – Зязюн І.А. Молодь напередодні ХХІ століття // Цінності освіти і виховання. – К., 1997. – С. 43–47.

Ільін И., 2003 – Ильин И. Религиозный смысл философии. – Москва, АСТ, 2003.

Ігнатенко П. та ін., 1997 – Ігнатенко П., Поплужний В., Косарєва Н. Виховання громадянина. – К.: Рідна школа, 1997. 146 с.

Каптєрєв П., 1982 – Каптерев П. Что может сделать школа для развития характера учащихся? // Избранные педагогические сочинения / под ред. В.М.Арсеньева. – Москва, Педагогика, 1982. – С. 75–91.

Карлет Д., 1986 – Карлетт Д. Физическое воспитание в развивающихся странах // Всемирный форум здравоохранения. – Женева. 1986. – Т. 6. – № 2. – С. 29–38.

Ковалів П., 1977 – Ковалів П. Сучасна цивілізація і християнство // Визвольний шлях. 1977. – № 7– 8. – С. 840–858.

Колісник В., 1993 – Колісник В. Завдання довгочасної стратегії відродження України. Моральний аспект // Сучасність. – 1993. – № 9. – С. 121–128.

Колодій А., 2002 – Колодій А. На шляху до громадянського суспільства . – Львів: Червона Калина, 2002. 276 с.

Кононенко П., 1994 – Кононенко П. Українознавство. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.

«Концептуальні засади…», 1997 – Концептуальні засади демократизації і реформування освіти в Україні. – К.: Школяр, 1997. – 150 с.

Корсунський В., 2001 – Корсунський В. Християнського Бога позбувся я далеко не одразу // Рідна школа. – 2001. – №7. – С. 5–9.

Кравець В., 1995 – Кравець В. Психологія сімейного життя. Т. 1. – Тернопіль: Тернопіль, 1995. – 696 с.

Красовицький М., 1998 – Красовицький М. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи // Рідна школа. – № 4, 1998. – С. 29–52.

Кремень В. та ін., 1996 – Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. – К.: ARC-Ukraine, 1996. – 780 c.

Куліш П., 1989 – Куліш П. Твори. – К., 1989.

«Культура…», 1991 – Культура і побут населення України. – К., 1991.

Кульчицький О., 1992 – Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. – К., 1992. – С. 48–65.

Кураєв А., 1992 – Кураев А. О вере и знании – без антиномий // Вопросы философии. – 1992. – №7.

– С. 45–63.

Кухта І., 1934 – Кухта І. Учитель – виховник і його постава до учня // Шлях виховання й навчання.

– 1934 (VІІІ-й річник). – С. 167–183.

Леві В., 1999 – Леви В. Искусство быть собой. Индивидуальная психотехника. – Москва, 1999. Ловел С., 1989 – Lowell S. Levin. Здоровье сегодняшней молодежи – надежда будущего мира //

Всемирный форум здравоохранения. – Женева. – Т. 10. – № 2, 1989 – 1990. – С. 3 – 8. Лосскій Н., 1991 – Лосский Н. Условия абсолютного добра. – Москва: Политиздат, 1991. – 386 с. Ляховицький М., 1981 – Ляховицкий М. Методика преподавания иностранных языков. – М.:

Высшая школа, 1981. – 160 с.

Макаренко А., 1947 – Макаренко А. C. Вибрані педагогічні твори. Статті, лекції, виступи. – КиївХарків, 1947.

Макаренко А., 1958 – Макаренко А. C. Сочинения в семи томах. Т. 5. – М.: Изд. АПН, 1958; – 598

с.

Маланюк С., 1933 – Маланюк С. Місцеві цінності в скарбниці національного виховання // Шлях виховання і навчання. – 1933. – Ч. 4. – С. 203–211.

Малерб М., 1997 – Малерб М. Религии человечества. – Москва-Санкт-Петербург: «Рудомино, 1997. «Національна програма…», 2005 – «Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в

Україні // Світ виховання. – № 4 (5), 2005. – С. 7–30.

«Національна доктрина…», 2002 – Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. –24.04.– 01.05.2002.

Огієнко І., 1934 – Огієнко І. Рідна мова і культура народу // Шлях виховання й навчання. – (VІІІ-й річник). – 1934. – С. 31–34.

Онацький Є., 1992 – Онацький Є. Українська емоційність // Українська душа. – К., 1992. – С. 36– 47.

Оржеховська В., 1997 – Оржеховська В. Здоровий спосіб життя як пріоритетна цінність у вихованні підлітків // Цінності освіти і виховання. – К., 1997. – С. 188–191.

Паращин П., 1980 – Паращин П. Дайте дітям характер // Авангард. – Ч. 5, 1980. – С. 297–300. «Педагогіка», 1986 – Педагогіка / За ред. Ярмаченка М. – К.: Вища школа, – 1986. – 544 с. «Перший український педагогічний…», 1938 – Перший український педагогічний конґрес. 1935. –

Львів: накладом товариства «Рідна школа», 1938. – 252 с.

«Повчання Володимира…», 1961 – Повчання Володимира Мономаха дітям // Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки (За заг. редакцією доц. С.А.Литвинова). Держ. учбовопедагогічне видавництво "Радянська школа".– К., – 1961. – С.10–11.

Погрібний А., 1999 – Погрібний А. Розмови про наболіле, або якби ми вчились так, як треба ... – К.: Просвіта, 1999. – 320 с.

Помиткін Е., 1996 – Помиткін Е. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти. – К.: МО України, 1996. – 163 с.

«Психологія…», 1996 – Психологія і педагогіка життєтворчості. – К.: Віпол, 1996. – 792 с. Розмозер Г., 1991 – Розмозер Г. Ситуація християнства в епоху "пост модерна". Глазами

християнского публіциста // Вопр. фил., 1991. – № 5. – С. 75–86.

Руденко Ю., 2003 – Руденко Ю. Основи сучасного українського ви ховання. – К.:Ви-во імені Олени Теліги, 2003. – 328 с.

Русова С., 1933 – Русова С. Краєзнавство в народній школі //Шлях виховання й навчання. – VІІ-й річник, 1933. – С.25–33.

Русова С., 1994 – Русова С. Нова школа соціального виховання // Український освітній журнал. – 1994. – № 1. – С. 12–43; – 1994, – № 2. – С. 5–33.

Русова С., 1996 – Русова С. Вибрані твори. – К.: Освіта, 1996. – 296 с.

Савчин М., 2001 – Савчин М. Духовний потенціал людини. – Івано-Франківськ, 2001. – 204 с.

Сверстюк Є., 1993 – Сверстюк Є. Блудні сини України. – К., 1993. – 254 с.

Сімович В., 1934 – Сімович В. Рідна мова й інтелектуальний розвиток дитини //Шлях виховання й навчання. – 1934. – VІІІ-й річник. – С. 35–43.

Січинський В., 1946 – Січинський В. Чужинці про Україну. –Авґсбург: Видання Петра Павловича, 1946. – 220 с.

Сковорода Г., 1961 – Сковорода Г. Твори в 2-х томах. – К., 1961.

Сокульський Д., 1939 – Сокульський Д. Дитячі провини та реакція на них у світлі сучасної педагогіки // Шлях виховання й навчання. – Кн. 11. – 1939. – С. 100–114.

Соловейчик С., 1989 – Соловейчик С. Педагогика для всех. – Москва: Дет. лит., 1989. – 365 с. Стельмахович М., 1996 – Стельмахович М. Українська родинна педагогіка. – К.: ІСДО, 1996. Стельмахович М., 1997 – Стельмахович М. Виховні цінності традиційної української родини //

Цінності освіти і виховання. – К., 1997. – С. 129–132.

Сухомлинський В., 1977 – Сухомлинський В. Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1976– 1977.

Терлецький Г., 1938 – Терлецький Г. Виховне навчання // Шлях виховання й навчання. – 1938. – Кн.ІV. – С. 202–217.

Троїцький С., 1996 – Троицкий С. Философия христианского брака. – К.: ТОВ «За друга», 1996. – 132 с.

«Українська педагогічна думка…», 2003 – Українська педагогічна думка Галичини в іменах. Вип.1. Яким Ярема. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

Ушинський К.,1954 – Ушинський К. Твори в шести томах. – К.: Радянська школа, 1954. Ушинський К.,1975 – Ушинський К. Сімейне виховання в творах Костянтина Ушинського //

Авангард. – Ч. 6, 1975. – С. 379–383.

Ушинський К.,1983 – Ушинський К. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1983.

Уест М., 1966 – Уэст М. Обучение английскому языку в трудных условиях. – Москва: Просвещение, 1966. – 116 с.

Фіцула М., 2000 – Фіцула М. Педагогіка. –К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 544 с.

Фоутс Г., 1993 – G. T. Fouts. Education for Moral Living: Guidelines for School Programs // Symposium on Curriculum Reform in Education. – Kiev, 19 – 21 May, 1993.

Франк С., 1992 – Франк С. Духовные основы общества. – Москва: Республика, 1992. – 511 с. Франко І., 1960 – Франко І. Педагогічні статті і висловлювання. – К.: Радянська школа, 1960. 299 с. Франко І., 19… – Франко І. Зібрання творів в п’ятдесяти томах. –К.: Наукова думка, 1982; Т. 35. –

511 с.

Франко І., 2004 – Франко І. Вибрані твори у трьох томах. – Дрогобич: Коло, 2004. Храплива-Щур Л., 1994 – Храплива-Щур Л. Нова українська людина. – "Основа". – 15.02.94.

Цимбалістий Б., 1992 – Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. – К., – 1992. – С.

66–96.

«Цінності у процесі виховання …», 1992 – Wartości w procesie wychowania młodzieźy. – Kraków, 1992.

Швед М., 1997 – Швед М. Екологічна едукація за кордоном і в Україні. – Львів, 1997. Шлемкевич М., 1992 – Шлемкевич М. Загублена Українська людина. – К., М.П. \ Фенікс. – 1992.

Шльосберґ Г., 1993 – Herbert Schlossberg. The Education that Comes before Schooling // Symposium on Curriculum Reform in Education. – 19 – 21 May, 1993. – Kiev. – p. 16 – 22.

Шойєрман Р., 1992 – Richard Scheuerman. Educational Means for Reaching Ultimate Values and Desirable Outcomes // Symposium on curriculum Reform and Impact on Public Policy. – Moscow. April 27 – 29, 1992. – p. 47 – 62.

Юркевич П., 1993 – Юркевич П. Вибране. – К.: Абрис, 1993.

Ющишин І., 1933 – Ющишин І. Географія як предмет навчання і виховання в народній школі // Шлях виховання й навчання. – VІІ-й річник. – 1933. – С. 13–25.

Ющишин І., 1937 – Ющишин І. Значіння сучасного фізичного виховання, спорту й військової підготовки молоді // Шлях виховання й навчання. – 1937; – Ч. 1. – С.4–14.

Янів В. 1969 – Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал // Визвольний шлях. – 1969. – № 7 – 8. – С.806 – 816; № 9. – С. 970–981.