3. Функції та ролі викладача соціально-педагогічних дисциплін

Перехід магістранта до викладацької діяльності передбачає адаптацію до нових ролей:

Від ролі	До ролі
Підлеглого	Керівника
Реагуючого	Ініціатора
Слухача	Говорящого
Того, кого ведуть (вєдомого)	Лідера
Низької відповідальності	Високої відповідальності
Члена групи	Лідера групи
Мотивованого	Мотивуючого
Відповідаю чого	Запитуючого
Оцінюваного	Оцінюючого
Учня	Вчителя

Перехідний період пов’язаний із переживанням страхів. Розглянемо 5 найгірших сценаріїв, розроблених для того, щоб допомогти молодим викладачам зрозуміти, що:

1) інші викладачі зіштовхуються з такими ж проблемами;

2) ці викладачі вижили і досягли успіхів.

Страх №1 – «Я їм не сподобаюсь» - тривога з приводу особистісного ставлення студентів заважає працювати над змістом навчальної дисципліни, яка викладається. Намагайтеся приходити на заняття раніше і включитися у повсякденну розмову зі студентами. Це дає можливість не лише краще познайомитися, але й обговорити зі студентами питання навчання.

Страх №2 – «Я загублю контроль над групою» - цей страх може бути подоланий лише шляхом відповідної підготовки та очікування певних подій. Занадто велике прагнення контролювати події може бути саморуйнуючим, оскільки призводить до протидії з боку студентів. Краще починати кожне заняття з обговорення його плану і вислуховування пропозицій студентів. Студенти, які знають, що їх очікує, будуть більш сприйнятливі до ваших намірів.

Страх №3 – «Я їм набридну» - тривожні люди стають заторможеними, уповільненими. Уповільнені люди викликають нудьгу. Пам’ятайте, що ви маєте власний досвід і знання про ваш предмет, які заслуговують того, аби поділитися зі студентами. Поділіться тим, що цікаво для вас у навчальній дисципліні. Запитайте у студентів, які теми їх цікавлять. Ваші студенти будуть більше зацікавлені у предметі, якщо ви будете співставляти свої слова з їх інтересами.

Страх №4 – «Мене спіймають на глупій помилці або я не буду знать відповіді на питання студента» - найкращий спосіб справитися із допущеною помилкою – це швидко її визнати. Ви швидше загубите довіру студентів, якщо будете блефувати і стверджувати, що знаєте відповіді на усі їх запитання. Краще визнавати: «Я не знаю відповіді, але дам її пізніше» (і постарайтеся не забути про обіцяне). Якщо вам здається, що питання завело вас у тупик, спросіть інших студентів – можливо вони допоможуть відповісти? Природно, студенти очікують, що ви добре підготовлені до заняття, однак досконалості від вас не очікують навіть найрозумніші:-).

Страх №5 – «Деякі студенти можуть знати більше, ніж я» - здібні студенти із певних тем дійсно можуть знати більше вас. Це прекрасно. Але не забувайте, що ви – людина, обрана кафедрою для викладання цього предмета. Ви володієте більш широкими знаннями, ніж будь-який із ваших студентів. Ті студенти, які добре ознайомлені у певних темах, можуть виступати у якості залучених лекторів, вести дискусії, робити спеціалізовані доклади. Потенційний «негатив» може бути обернений в позитив.

Таким чином, від вас не очікують, що ви знаєте все і що ви – досконалість. Ваша робота полягає у використанні ваших знань для допомоги студентам учитися.

Діяльність викладача схожа діяльності актора, який стоїть перед студентами і виконує роль «Я – вчитель». Багатьох людей лякає ситуація, коли вони змушені виступати публічно; викладання вимагає здібностей до публічних дій. Одночасно багато викладачів говорять «Я соромлива людина», «Я мовчазна людина». Але люди різних типів можуть бути успішними викладачами. Професія викладача не вимагає переробки себе як особистості або розставання зі своїм «Я»; вона вимагає лише прийняття ролі учителя.

Рольові позиції викладача.

«Викладач – спеціаліст у своїй сфері». Ця позиція передбачає повагу до викладача і одночасно велику психологічну дистанцію й формальне професійне спілкування.

«Викладач – вірний друг». Ця позиція передбачає більш неформальне спілкування. Студент потребує доброзичливого в розуміючого старшого друга. Однак може виникнути проблема зменшення соціальної дистанції між учителем та учнем, коли студенти взагалі перестають сприймати викладача як спеціаліста.

«Викладач – психотерапевт». Деякі студенти уважають, що оскільки викладач соціальний педагог, то він в змозі розв’язати їх особисті проблеми та проблеми їх знайомих. Іноді викладач сам (через брак досвіду) погоджується взяти на себе таку роль, але потім часто про це жалкує. Завдання викладача інше.

«Викладач – приклад для наслідування». Це не найгірша позиція, головне, щоб було з чого брати приклад. Студент сильно переживає, коли виявляється, що улюблений викладач у чомусь недосконалий, а іноді й порочний. Це може стати причиною «кризи розчарування» у вразливих студентів. На самого викладача це покладає особливу відповідальність, адже важко бути ідеальним та зразковим.

«Викладач – об’єкт насмішок». Студенти часто знаходять задоволення у «перемиванні кісточок» своїм викладачам. Це нормальне явище. Інша справа, коли такі дії набувають грубої форми. Дослідниками було помічено, що грубі насмішки зазвичай звернені до викладачів, які на це заслуговують (злі, некомпетентні, тощо). Стосовно викладачів, які знають свій предмет і люблять студентів (нехай по-своєму), то ставлення до них зазвичай хороше, незважаючи на недоліки у поведінці, мовленні або одязі. Найбільш презирливе ставлення студентів до викладачів, яких називають словом «ніякі» (їм не цікавлять на студенти, ні дисципліна, що викладається).

«Викладач – поліцейський». Студентам з їх неорганізованим вільним часом іноді вимагається строгий старший товариш. Але студент – це доросла людина, головне для нього – навчиться бути справжнім дорослим. Але при постійному контролі та опіці з боку викладача це зробити важко. Однак деякі студенти з радістю приймають таких викладачів.