- •Лекція 1-2. Тема: суб’єкти вищої професійної освіти (4 год.)
- •План лекції
- •1. Види професійної діяльності фахівця з соціальної педагогіки
- •2. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців
- •3. Функції та ролі викладача соціально-педагогічних дисциплін
- •Лекція 1-2. Тема: технологія розробки навчального курсу (4 год.)
- •План лекції
1. Види професійної діяльності фахівця з соціальної педагогіки
Курс «Методика викладання соціально-педагогічних дисциплін» є базовим у підготовці майбутніх магістрів як викладачів соціальної педагогіки у ВНЗ І-ІІІ рівня акредитації. Поряд з оволодінням студентами теоретичними знаннями щодо форм, методів і технологій здійснення викладацької діяльності цей предмет надає можливість ознайомитися з практикою викладання у ВНЗ, осмислити власний досвід, включитися у відповідну діяльність, сформувати професійну готовність до забезпечення навчально-виховного процесу вищої школи. Ця мета конкретизується у таких завданнях курсу:
оволодіти знаннями про теоретичні засади, технології та методи викладання у ВНЗ;
визначити специфіку викладання дисциплін соціально-педагогічного циклу;
оволодіти уміннями й навичками планування та викладу навчальної інформації;
розкрити умови та завдання методики викладання соціально-педагогічних дисциплін;
охарактеризувати особливості навчально-виховного процесу ВНЗ.
Матеріал курсу орієнтований на підготовку майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності; на оволодіння суб’єкт-суб’єктною технологією викладання соціально-педагогічних дисциплін; стимулювання потреби у самовдосконаленні; формування у студентів індивідуального стилю професійної діяльності; розвиток саморефлексії професійної компетентності.
Практична спрямованість курсу визначається його змістом та співвідношенням видів занять: лекцій, семінарів, практикумів, екскурсій, самостійної роботи, позанавчальної роботи, обговорення результатів практики.
Курс виконує систематизуючу функцію по відношенню цілого ряду навчальних дисциплін: педагогіки, педагогіки вищої школи, історії педагогіки, методики соціально-педагогічної діяльності, технологій соціально-педагогічної діяльності, етики соціально-педагогічної діяльності, загальної психології, вікової і педагогічної психології, методологічних засад соціально-педагогічної діяльності.
Вивчивши курс студент повинен знати:
психологічні особливості студентської молоді як вікової та соціальної групи;
історію і сучасні тенденції педагогіки вищої школи;
зміст та форми організації навчально-виховного процесу у вищій школі;
особистісні і професійні характеристики суб’єктів навчально-виховного процесу у вищій школі;
теоретичні підходи до організації професійної соціально-педагогічної освіти;
функції та професійні ролі викладача соціально-педагогічних дисциплін;
зміст соціально-педагогічної освіти;
технологію розробки навчальної дисципліни;
методи навчання соціально-педагогічним дисциплінам;
специфіку організації навчальних занять у вищій школі.
Вивчивши курс студент повинен уміти:
самостійно працювати з літературою з проблем вищої освіти;
працювати із нормативно-правовою, програмною, методичною документацією;
проводити порівняльний аналіз педагогічного досвіду професійної підготовки фахівців із соціальної педагогіки в Україні та за кордоном;
планувати діяльність навчально-виховної роботи у ВНЗ;
аналізувати ефективність системи навчання майбутніх соціальних педагогів;
володіти методами навчання соціально-педагогічним дисциплінам;
проектувати навчально-виховний процес у ВНЗ;
моделювати систему взаємодії «викладач – студент»;
створювати інформаційно-методичне забезпечення соціально-педагогічних курсів.
Соціальна педагогіка як галузь діяльності має три базові цілі:
1. Пошук нових соціально-педагогічних знань (соціальна педагогіка як наука);
2. Застосування соціально-педагогічних знань для розв’язання практичних проблем (соціальна педагогіка як галузь діяльності; професія);
3. Передача соціально-педагогічних знань (методика викладання соціально-педагогічних дисциплін).
Соціальна педагогіка як навчальний предмет і соціальна педагогіка як наука – не тотожні поняття – соціально-педагогічні дисципліни мають свої дидактичні цілі, тому для їх успішного викладання недостатньо лише соціально-педагогічних знань, необхідно уміння викладати.
Методика – сукупність способів доцільної діяльності.
Методика викладання соціально-педагогічних дисциплін – це методика навчання соціально-педагогічним знанням і навичкам, соціально-педагогічної просвіти.
Методика викладання соціально-педагогічних дисциплін є «метадіяльністю», тобто такою, що формує іншу діяльність. А саме: робота викладача соціально-педагогічних дисциплін надбудовується над навчальною діяльністю студентів: цілі, які ставить перед собою викладач, формуються як потенційні ефекти зростання студента; процес реалізації зазначених цілей здійснюється через організацію діяльності студентів; оцінка успішності викладання відбувається через ефективність особистісного й професійного зростання студентів.
Структуру методики викладання соціально-педагогічних дисциплін можна представити через взаємозв’язок таких компонентів:
педагогічне прогнозування реалізації у процесі викладання суспільних, освітніх, особистісних цілей;
методичне усвідомлення інструментів навчально-виховного впливу у вищій школі;
організація інформаційних, виховних, освітніх впливів;
аналіз досягнутого результату, співвіднесення його з поставленими цілями.
Випускник спеціальності «Соціальна педагогіка» повинен уміти здійснювати такі видидіяльності:
Соціально-педагогічна– забезпечення цілеспрямованого впливу на поведінку та діяльність дітей і підлітків, розвиток ініціативи та творчості; здійснення соціальної допомоги та підтримки клієнтів; сприяння в отриманні компенсацій, адресної допомоги клієнтам; соціально-педагогічний патронаж сімей груп ризику; створення сприятливого мікроклімату у мікросоціумі клієнтів; допомога в адаптації та соціалізації; діагностична, корекційна, реабілітаційна робота з людьми, які опинилися у складній життєвій ситуації.
Діагностична– вивчення соціально-побутових умов життя клієнтів; виявлення дітей, які потребують особливої соціально-педагогічної уваги; визначення інтересів та потреб дітей і підлітків, проблемних ситуацій на різних етапах розвитку дитини з метою попередження негативних наслідків; вивчення психолого-медико-педагогічних особливостей особистості клієнтів у межах власної компетентності.
Корекційно-розвиваюча та реабілітаційна– соціально-педагогічна корекція та реабілітація особистості, міжособистісних стосунків, виховних впливів; здійснення заходів по відновленню психологічного, морального, емоційного стану та здоров’я дітей і підлітків.
Профілактична– проведення роботи з попередження відхилень від норм соціального розвитку (девіантної, делінквентної та адиктивної поведінки) дітей і підлітків; різних негативних явищ у соціумі (бродяжництво, соціальна дезадаптація, тощо).
Правозахисна– охорона прав особистості; забезпечення клієнтів інформацією з питань соціального захисту та підтримки; сприяння в реалізації правових гарантій різних категорій дітей; правове виховання дітей з житлових, сімейних, трудових та ін. питань; надання посередницьких послуг клієнтам у соціально-правових питаннях.
Культурно-просвітницька– організація різнобічної, соціально сприятливої культурно-дозвіллєвої діяльності дітей і підлітків; проведення профорієнтаційної роботи; пропаганда соціально-педагогічних знань.
Організаційно-управлінська– збір та обробка професійно значимої інформації; забезпечення взаємодії різних спеціалістів освітніх, медичних, культурних, спортивних, правових закладів; залучення добровольців та координування їх участі у соціально-педагогічних проектах.
Методична– проектування й планування соціально-педагогічної діяльності на основі вивчення державних документів, соціальних програм, навчально-методичної літератури з врахуванням досягнутих результатів і проблем; самоосвіта.