- •1.Поняття про спілкування та його види
- •2.Спілкування як обмін інформацією. Вербальна і невербальна комунікації.
- •3.Мовлення як спілкування за допомогою мови, його фізіологічні механізми та розвиток дітей. Спілкування вчителя.
- •4.Спілкування як міжособистісна взаємодія. Основні засоби впливу у процесі спілкування.
- •Механізми взаємовпливу (основні засоби впливу в процесі спілкування)
- •5.Спілкування як розуміння людьми один одного. Психологічні механізми сприймання людини людиною
5.Спілкування як розуміння людьми один одного. Психологічні механізми сприймання людини людиною
Спілкування стає можливим лише у тому випадку, якщо люди, які вступають у взаємодію, можуть оцінити рівень взаєморозуміння і усвідомити, що являє собою партнер по спілкуванню. Учасники спілкування прагнуть реконструювати у свідомості внутрішній світ один одного, зрозуміти почуття, мотиви поведінки, ставлення до значимих об’єктів.
Проте ця реконструкція внутрішнього світу іншої людини – завдання дуже складне. Людині надається можливість бачити лише зовнішній вигляд інших людей, їх поведінку і вчинки, використовувані ними засоби, і їй доводиться здійснювати певну роботу для того, щоб опираючись на ці дані, зрозуміти, що являють собою люди з якими вона вступає у спілкування, зробити висновок про їх здібності, думки, наміри. Сам по собі окремий вчинок однозначно не пов’язаний з внутрішнім психологічним планом, який за ними стоїть, і ця обставина перетворює міжособистісне сприймання у розв’язання психологічної задачі. Перцептивний аспект спілкування – це сприймання, розуміння та оцінка людини людиною. Пізнаючи інших людей, індивід отримує можливість краще, більш надійно визначити перспективи спільної діяльності з ними.
В процес спілкування включені щонайменше дві же чином кожна з них, орієнтуючись на поведінкові характеристики іншої людини, які виявляються ззовні, формує уявлення про неї, про її внутрішній світ? В актах взаємодії пізнання повинна бути виділена дія трьох найважливіших механізмів міжособистісного спілкування: ідентифікації, рефлексії, стереотипізації.
-
Ідентифікація – це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлене чи неусвідомлене уподібнення цієї людини характеристикам самого суб’єкта. В ситуаціях взаємодії люди будують передбачення про внутрішній стан, наміри і почуття іншої людини на основі спроб поставити себе на її місце.
-
Проте суб’єкту спілкування важливо не лише відсторонено, зі сторони зрозуміти іншу людину, але й брати до уваги, як індивід, який вступив з ним у спілкування, буде сприймати і розуміти його самого. Усвідомлення суб’єктом того, як він сприймається партнером по спілкуванню, називається рефлексією. Рефлексія входить у склад сприймання іншої людини. Зрозуміти іншого означає, зокрема усвідомити його ставлення до себе як до суб’єкта сприймання. У процесах спілкування ідентифікація і рефлексія виступають у єдності.
Якщо б кожна людина завжди мала повну, науково обґрунтовану інформацію про людей, з якими вона вступає у спілкування, то вона могла б будувати тактику взаємодії з ними з безпомилковою точністю. Проте у повсякденному житті суб’єкт, як правило, не має такої точної інформації, що примушує його приписувати іншим причини їхніх дій і вчинків. Причинне пояснення вчинків іншої людини шляхом приписування їй почуттів, намірів, думок і мотивів поведінки носить назву каузальної атрибуції або причинної інтерпретації. Каузальна атрибуція здійснюється частіше неусвідомлено або на основі ідентифікації з іншою людиною, тобто приписуванні іншому тих мотивів чи почуттів, які сам суб’єкт, як він вважає, виявив би в аналогічній ситуації, або шляхом віднесення партнера по спілкуванню до певної категорії осіб, щодо якої вироблені деякі стереотипні уявлення.
-
Стереотипізація – класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин шляхом віднесення до вже відомих явищ чи явищ, які здаються відомими, тобто таких, які відповідають соціальним стереотипам. Стереотип тут – сформований образ людини, яким користуються як штампом.