Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет ім. Івана Франка

Реферат на тему:Наукове та побутове розуміння психічних явищ

Виконав студент

12Групи

Історичного факультету:

Сторожука Руслана

Житомир 2011

Тема: Міжособистісні стосунки у групах і колективах

1. Групи та їх види.

2. Колектив як вища форма розвитку групи.

3. Диференціація в групах і колективах.

4. Інтеграція у групах і колективах.

5. Формування колективу та колективізму.

1.Групи та їх види

Термін «група» означає спільність людей, об’єднаних за певними ознаками. Виділяють такі види груп:

І. За безпосередністю взаємостосунків або формою існування групи виділяють:

1. умовні групи - це спільності людей, які утворені за певною ознакою (вік, стать, рівень освіти, професія, соціальна приналежність, національність тощо) і ці люди не вступають у безпосередню взаємодію та спілкування з іншими членами групи. Наприклад, студентство України.

2. реальні групи – це спільності, учасники яких вступають в безпосередню взаємодію та спілкування між собою (академічна група студентів).

ІІ. За розміром виділяють:

1. великі групи – це спільності людей, які об’єднані за певними соціальними ознаками (клас, нація, соціальний прошарок), або реальні складно організовані групи з великою кількістю членів (певні організації);

2. малі групи – це невеликі за кількістю учасників спільності, які передбачають безпосередню взаємодію між членами групи (учнівський клас).

ІІІ. За суспільним статусом виділяють:

1. формальні (офіційні) групи, які мають задані ззовні суспільно-цінні цілі спільної діяльності, мають юридичний статус і нормативне визначення структури керівництва та підлеглості, прав та обов’язків членів групи;

2. неформальні (неофіційні) групи, які утворюються під впливом їх внутрішніх факторів (симпатії, дружби, спільності інтересів) і які не мають юридичного статусу і законодавчо визначених прав та обов’язків. Неформальні групи можуть формуватися я к у межах офіційних груп, так і поза цими межами.

ІV. За значущістю для особистості:

1. референтна група – це група, на яку орієнтується людина, з якою порівнює себе і на норми та цінності якої спирається. Референтна група виконує дві функції:

   • нормативна функція виявляється у мотивації, тобто соціальні норми, соціальні установки та цінності цієї групи є еталоном для людини;

   • порівняльна функція полягає у тому, що людина оціню себе шляхом порівняння з референтною групою як еталоном.

2. група належності – це реальна група, членом якої є людина.

V. За рівнем розвитку:

1. колектив;

2. просоціальна асоціація;

3. дифузна група;

4. асоціальна асоціація;

5. корпорація.

2.Колектив як вища форма розвитку групи

За рівнем розвитку виділяють певні види груп, враховуючи при цьому два види параметрів:

1. соціальна цінність цілей даної групи;

2. ступінь опосередкованості міжособистісних стосунків у групі змістом та цінностями спільної діяльності учасників групи.

1. Колектив – це група, яка має максимальну соціальну цінність своїх цілей та максимальну опосередкованість міжособистісних стосунків змістом спільної діяльності.

2. Просоціальна асоціація – це група з максимально соціально цінними цілями, але мінімальним ступенем опосередкування міжособистісних стосунків спільною діяльністю, оскільки така діяльність ще не сформована (дружня компанія).

3. Дифузна група – це група, у якій відсутня спільна діяльність, а тому ні спільних стосунків така група не має (група пасажирів в автобусі).

4. Асоціальна асоціація – це група, цілі якої мають асоціальний характер, тобто суперечать цілям суспільства, а міжособистісні стосунки мінімальною мірою опосередковуються спільною діяльністю (група підлітків-хуліганів).

5. Корпорація – це група з максимально вираженими анти суспільними та реакційними цілями і максимальною опосередкованістю міжособистісних стосунків змістом спільної (мафія).

Отже, колектив – це вища форма розвитку групи, у якій міжособистісні стосунки її учасників визначаються цілями, змістом та цінностями спільної діяльності.

Феномени колективу

Феномени колективу – це ті характеристики, які притаманні лише колективу і відрізняють його від усіх інших груп.

1. Колективістське самовизначення.

2. Колективістська ідентифікація.

3. Згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність.

4. Адекватність покладання відповідальності за успіхи і невдачі спільної діяльності.

У зарубіжній психології при дослідженні малих груп, які мають характер дифузних груп були виявлені явища конформізму та нонконформізму. Явище конформізму означає, що певна частина членів групи під тиском групи змінює свою позицію на точку зору, яка прийнята більшістю членів групи, тобто не обстоює, не захищає власну позицію. У інших членів групи було виявлено явище нонконформізму, тобто відкрите протиставлення власно точки зору позиції більшості членів групи. Вітчизняні психологи вирішили експериментально дослідити явище конформізму та нонконформізму в колективі. При цьому вони висунули гіпотезу, що в колективі виникає своєрідна якість колективності, яка суттєво відрізняється від нонконформізму і конформізму. Дослідження проводилось методом підставної групи. В процесі такого дослідження було виявлено, що в умовах вирішення членами колективу завдань, які не стосуються їх життєвих цінностей та цілей і змісту спільної діяльності поведінка членів колективу не відрізняється від поведінки членів дифузної групи, тобто і тут спостерігається явище конформізму і нонконформізму. Коли проводили дослідження членів колективу за допомогою того ж методу підставної групи стосовно заходів, які безпосередньо стосувались цілей і змісту спільної діяльності колективу, життєвих цінностей ленів колективу, було виявлено нову якість. яка притаманна учасникам колективу. Так якість назвали колективістським самовизначенням.

Колективістське самовизначення – це здатність членів колективу вибірково реагувати на будь-які впливи з позиції, цілей, ідеалів, принципів, завдань спільної діяльності колективу. Це означає, що члени колективу були здатні захищати певну точку зору, навіть тоді, коли така позиція не підтримувалась більшістю членів колективу при умові, що дана точка зору об’єктивно сприяла згуртуванню колективу і відповідала змісту його спільної діяльності. Конформіст – людина, яка слідкує за групою. Нонконформіст – її цілі протистоять цілям групи, настоює на своєму, на своїх цілях.