Курсовая

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. Теоретичний аналіз проблематики адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій………………………………….

1. Адаптація студентів першокурсників у ВНЗ………………

2. Смисложиттєві орієнтації як чинник рівня адаптації……..

3. Психологічні особливості юнацького віку, які проявляються у процесі адаптації…………………………………………….

РОЗДІЛ 2.Методи та методики дослідження адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій…………………………………

2.1. Методологічні засади особливості адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій………………………….

2.2. Методи дослідження смисложиттєвих орієнтацій………….

2.3. Проективні методики для дослідження образів, які існують у свідомості першокурсників та які сприяють або ускладнюють процес

адаптації……………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 3. Результати емпіричного дослідження адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій, їх аналіз та інтерпретація

…………………………………………………………………………………

3.1. Результати дослідження адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій………………………………………...

3.2. Результат дослідження СЖО……………………………….

3.3. Результат асоціативного документу……………………….

3.4. Результат кореляційного аналізу адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій……………………………...

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..

ДОДАТКИ……………………………………………………………………

ВСТУП

Актуальність проблеми пристосування першокурсників до університету є невід’ємною частиною адаптації у ньому. Для студента першокурсника навчання у ВНЗ це щось нове, деякою мірою страшне чи веселе і багато із них передивляється свої смисложиттєві орієнтації. На них і будується все те, як людина буде адаптуватися до нового середовища, що поставить на мету, досягнути висот у навчанні чи у студентському житті, знайти багато друзів серед педагогів чи серед одноліток.

Незважаючи на велику кількість досліджень, проблема адаптації у ВНЗ залишається актуальною. Зокрема мало досліджуваною залишається особливість взаємозв’язку між адаптацією та смисложиттєвими орієнтаціями. Саме цим і обумовлено актуальність нашого дослідження.

Дослідженню проблеми адаптації першокурсників до нових умов навчальної діяльності у вищих навчальних закладах освіти присвячено багато праць. Під адаптацією студента до умов вищого закладу освіти вчені розуміють процес приведення основних параметрів його соціальної та особистісної характеристик у відповідність до нових умов середовища, виникнення динамічної рівноваги з вимогами навчальної діяльності. Саме у ВНЗ закладаються основи особистих якостей спеціаліста.

З точки зору П.С. Кузнєцова, адаптація – це процес встановлення відповідностей між рівнем актуальних проблем особистості та рівнем їх задоволення.

Перший курс – це період соціально-педагогічної адаптації. Процес адаптації студентів першого курсу проходить через пристосування до нової системи навчання, до зміни режиму праці та відпочинку, до входження в новий колектив. Куратор разом з викладачами, що викладають дисципліни, повинен допомогти першокурсникові пристосуватися до умов студентського життя як психологічно, так і соціально.

На думку дослідників, серед факторів, які визначають оптимальний вплив на процес адаптації студентів в якості основного, можна виокремити ставлення до навчання та обраної спеціальності. А тому правильно обрана професія – неодмінна умова успішної адаптації студентів-першокурсників.

Аналізуючи проблему адаптації першокурсників ВНЗ, ми помітили, що ознаками неуспішної адаптації є: зниження працездатності, утома, сонливість, головний біль, домінування пригніченого настрою, вікові рівні тривожності, загальмованість або, навпаки, гіперактивність, яка супроводжується порушенням дисципліни, пропусками занять, відсутністю мотивації навчальної діяльності.

Безперечно, кожен з нас за своє життя переживає декілька періодів адаптації, тобто пристосування до умов зовнішнього середовища.

Адаптація першокурсника полягає в здатності відповідати вимогам і нормам навчального закладу, а також в умінні розвиватися в новому для себе середовищі, реалізувати свої здібності та потреби, не вступаючи із цим середовищем у протиріччя.

Будь-яке навчання, особливо вузівське, вимагає наполегливості. Однією з найважливіших передумов успішної навчальної діяльності студента є їх своєчасна адаптація до умов навчання у вузі як навчального етапу залучення їх до професійної спільноти. Перший курс може стати точкою опори для студента, а може призвести до різних деградацій у поведінці, навчанні та спілкуванні. Саме на першому курсі формуються ставлення студента до навчання, до майбутньої професійної діяльності, продовжується активний пошук себе. Навіть перша невдача може призвести до розчарування, утрати перспективи, відчуження, пасивності.

Причиною труднощів для студента можуть бути й нові умови життя, первинна соціалізація у вузі. Разом з присвоєнням статусу студента молоді люди зіштовхуються з такими проблемами, як нова система навчання, взаємостосунки з одногрупниками та викладачами, соціально-побутові умови, самостійне життя в міських умовах, недостатні знання структур і принципів роботи університету та можливість для самореалізації у творчості, науці, громадському житті, спорті. Крім цього, виникають протиріччя та труднощі в становленні самооцінки, самосвідомості та формування образу ,,Я’’.

У процесі адаптації першокурсників у групі створюється не тільки система взаємостосунків, але й мікрогрупи. У процесі становлення студентського колективу серед мікрогруп виділяється лідируюча. Саме ця група, її спрямованість, згуртованість, моральні норми та система міжособистісних стосунків у ній створюють тенденції розвитку всієї групи.

Студенту-першокурснику будь-якого вузу доводиться проходити декілька важливих етапів адаптації. Одним з найважливіших, на наш погляд, є знайомство та спілкування з новим колективом, де кожний є новою людиною для її члена. Процес адаптації залежить від багатьох чинників, зокрема обстановки в групі, психологічного клімату, ситуацій взаємодії з однокурсниками та педагогами, комфорту та безпеки під час занять тощо.

Таким чином, кожний член групи бере участь у встановленні правил і норм поведінки, у формуванні характеристики певної групи. У всіх членів нового студентського колективу є можливість проявити себе, завоювати авторитет й повагу одногрупників. Існує безліч різних критеріїв прояву особистості, зокрема, поведінка, вчинки, стиль спілкування, творчі та професійні здібності.

Об’єкт: Адаптація першокурсників у навчанні в ВНЗ.

Предмет: Особливості взаємозв’язку між адаптацією і рівнем домагань.

Мета: Дослідити особливості взаємозв’язку між адаптацією і рівнем домагань.

Завдання:

1. Провести теоретичний аналіз проблематики адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій;

2. Обрати методики для дослідження адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій;

3. Проаналізувати результати емпіричного дослідження адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій.

Методи дослідження:

1. Тестування (Методика Р.Даймонда) для дослідження особливостей адаптації;

2. Опросник Джеймса Крамбо і Леонарда Махоліка «Смисложиттєві орієнтації» (СЖО)

3. Математичні методи, кореляційний аналіз, для виявлення взаємодії адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій.

Наукова новизна: Вперше на даній вибірці досліджується особливості адаптації першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій.

Практичне значення: Результати даного емпіричного дослідження можуть бути використані психологом ВНЗ, куратором для організування навчальної роботи і полегшення процедури адаптації до навчання у ВНЗ.

Гіпотеза: Існує взаємозв’язок між адаптацією першокурсників у ВНЗ з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій.

РОЗДІЛ 1. Теоретичний аналіз проблематики адаптації в ВНЗ студентів першокурсників з різним рівнем смисложиттєвих орієнтацій.

Актуальність проблеми пристосування першокурсників до університету є невід’ємною частиною адаптації у ньому. Для студента першокурсника навчання у ВНЗ це щось нове, деякою мірою страшне чи веселе і багато із них передивляється свої смисложиттєві орієнтації. На них і будується все те, як людина буде адаптуватися до нового середовища, що поставить на мету, досягнути висот у навчанні чи у студентському житті, знайти багато друзів серед педагогів чи серед одноліток.

Незважаючи на велику кількість досліджень, проблема адаптації у ВНЗ залишається актуальною. Зокрема мало досліджуваною залишається особливість взаємозв’язку між адаптацією та смисложиттєвими орієнтаціями. Саме цим і обумовлено актуальність нашого дослідження.

Дослідженню проблеми адаптації першокурсників до нових умов навчальної діяльності у вищих навчальних закладах освіти присвячено багато праць. Під адаптацією студента до умов вищого закладу освіти вчені розуміють процес приведення основних параметрів його соціальної та особистісної характеристик у відповідність до нових умов середовища, виникнення динамічної рівноваги з вимогами навчальної діяльності. Саме у ВНЗ закладаються основи особистих якостей спеціаліста.

Перший курс – це період соціально-педагогічної адаптації. Процес адаптації студентів першого курсу проходить через пристосування до нової системи навчання, до зміни режиму праці та відпочинку, до входження в новий колектив. Куратор разом з викладачами, що викладають дисципліни, повинен допомогти першокурсникові пристосуватися до умов студентського життя як психологічно, так і соціально.

На думку дослідників, серед факторів, які визначають оптимальний вплив на процес адаптації студентів в якості основного, можна виокремити ставлення до навчання та обраної спеціальності. А тому правильно обрана професія – неодмінна умова успішної адаптації студентів-першокурсників.

Аналізуючи проблему адаптації першокурсників ВНЗ, ми помітили, що ознаками неуспішної адаптації є: зниження працездатності, утома, сонливість, головний біль, домінування пригніченого настрою, вікові рівні тривожності, загальмованість або, навпаки, гіперактивність, яка супроводжується порушенням дисципліни, пропусками занять, відсутністю мотивації навчальної діяльності.

Безперечно, кожен з нас за своє життя переживає декілька періодів адаптації, тобто пристосування до умов зовнішнього середовища.

Адаптація першокурсника полягає в здатності відповідати вимогам і нормам навчального закладу, а також в умінні розвиватися в новому для себе середовищі, реалізувати свої здібності та потреби, не вступаючи із цим середовищем у протиріччя.

Будь-яке навчання, особливо вузівське, вимагає наполегливості. Однією з найважливіших передумов успішної навчальної діяльності студента є їх своєчасна адаптація до умов навчання у вузі як навчального етапу залучення їх до професійної спільноти. Перший курс може стати точкою опори для студента, а може призвести до різних деградацій у поведінці, навчанні та спілкуванні. Саме на першому курсі формуються ставлення студента до навчання, до майбутньої професійної діяльності, продовжується активний пошук себе. Навіть перша невдача може призвести до розчарування, утрати перспективи, відчуження, пасивності.

Причиною труднощів для студента можуть бути й нові умови життя, первинна соціалізація у вузі. Разом з присвоєнням статусу студента молоді люди зіштовхуються з такими проблемами, як нова система навчання, взаємостосунки з одногрупниками та викладачами, соціально-побутові умови, самостійне життя в міських умовах, недостатні знання структур і принципів роботи університету та можливість для самореалізації у творчості, науці, громадському житті, спорті. Крім цього, виникають протиріччя та труднощі в становленні самооцінки, самосвідомості та формування образу ,,Я’’.

У процесі адаптації першокурсників у групі створюється не тільки система взаємостосунків, але й мікрогрупи. У процесі становлення студентського колективу серед мікрогруп виділяється лідируюча. Саме ця група, її спрямованість, згуртованість, моральні норми та система міжособистісних стосунків у ній створюють тенденції розвитку всієї групи.

Студенту-першокурснику будь-якого вузу доводиться проходити декілька важливих етапів адаптації. Одним з найважливіших, на наш погляд, є знайомство та спілкування з новим колективом, де кожний є новою людиною для її члена. Процес адаптації залежить від багатьох чинників, зокрема обстановки в групі, психологічного клімату, ситуацій взаємодії з однокурсниками та педагогами, комфорту та безпеки під час занять тощо.

Таким чином, кожний член групи бере участь у встановленні правил і норм поведінки, у формуванні характеристики певної групи. У всіх членів нового студентського колективу є можливість проявити себе, завоювати авторитет й повагу одногрупників. Існує безліч різних критеріїв прояву особистості, зокрема, поведінка, вчинки, стиль спілкування, творчі та професійні здібності.

Студентство - це період у становленні людини, коли особистість виходить на нові рубежі осмислення світу, активно засвоює, відтворює соціальні змісту (норми, соціальні ролі), що відповідає процесу соціалізації, і одночасно трансформує ці вмісту в смислові (спочатку на рівні особистісних смислів, далі на рівні більше стійких смислових утворень - смислових коструктов і диспозиції). Ці трансформації здійснюються в процесі нормотворчості, соціально-рольового експериментування, результатом якого є індивідуальна система смислів, конструирующая самобутність, неповторність, унікальність особистості.

Важливою умовою в досягненні життєвого і професійного самовизначення студента стає формування смисложиттєвих орієнтацій у системі освіти. Це пов'язано з тим, що даний віковий період сензитивен для освіти смислової сфери, смисложиттєвих орієнтацій як системи зв'язків, що відображають спрямованість особистості, формує світогляд людини.

Смисложиттєві орієнтації - це цілісна система свідомих і виборчих зв'язків, що відображає спрямованість особистості, наявність життєвих цілей, осмисленість виборів і оцінок, задоволеність життям (самореалізацією) і здатність брати за неї відповідальність, впливаючи на її хід.

Смисложиттєві орієнтації можна розглянути в двох аспектах. По-перше, це ті сфери життя, в яких даний конкретна людина з найбільшою ймовірністю може знайти сенс свого життя. По-друге, це зв'язок сенсу життя з майбутнім, теперішнім і минулим людини. Смисложиттєві орієнтації відображають те, наскільки в житті людини присутній значуща мета, якою мірою він вважає процес свого життя насиченим і цікавим, і в якій мірі він задоволений тими результатами, яких вже досяг.

У сучасному суспільстві в умовах соціальної нестабільності, коли колишні цінності вже не працюють, студенти шукають нові смисложиттєві орієнтації і прагнуть їх адаптувати до своїх умов. Смисложиттєві орієнтації формуються в соціокультурному середовищі при засвоєнні соціального досвіду. Вони проявляються в цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах та інших аспектах свідомості особистості і направляють поведінку і особистісний розвиток, визначають вибір життєвого шляху, самовизначення людини, визначаючи його потенціал в сьогоденні і майбутньому. Вони дозволяють судити про осмисленості, насиченості життя. Від цих орієнтирів залежить не тільки існування конкретної людини, а й всього співтовариства людей.Наявність сенсу життя є провідним критерієм сформованості особистості, показником того, наскільки людина готова керувати своїм життям і незалежний від зовнішніх обставин.Пошук і знаходження сенсу життя - це тривалий процес, його трансформація може відбуватися протягом усього життя людини. Найбільш сензитивним періодом життєвого самовизначення прийнято вважати юнацький, коли відбувається усвідомлення себе, свого "Я", прояснення тимчасової перспективи майбутнього, визначення життєвих і професійних планів.

1.1. Адаптація студентів першокурсників у ВНЗ

Проблема професійної адаптації судента до умов нової організації полягає у створенні сприятливого соціально-психологічного клімату як своєрідної системи. У цій системі процес адаптації студента аналізують з фізіологічного, середовищного, соціального, діяльнісного, професійного та індивідуально-особистісного бокав. Такий підхід дає можливість максимально врахувати особливості психофізіологічного стану студента, зовнішнього середовища, взаємин студента з іншими суб’єктами навчального процесу, специфіку навчального процесу тощо. Важливо знати наскільни переконливо студент сприймає й переосмислює зовнішні впливи та процеси, адже від цього залежатиме успішність його когнітивного та емоційного входження в соціально-психічний простір навчального закладу. Усі ці процеси ми намагаємось відстежити та проаналізувати.

Останнім часом поняття взаємодії все частіше зустрічається у визначеннях адаптації. Саме поняття “взаємодія” припускає деяку рівноправність суб’єктів і об’єктів, їх взаємозв’язок, взаємний вплив, взаємну дію. Природно, що у контексті біологічної адаптації, за умови високої залежності індивіда від малорухомого середовища, термін “пристосування” більш точно відбиває суть процесу. Оскільки зростає інтерес дослідників до соціально-психологічної адаптації, то і поняття “взаємодія” стає більш актуальним. Як правило, опис процесу адаптації як взаємодії щільно пов’язаний з визнанням активної ролі особистості в процесі адаптації. Поняття взаємодії найбільше точно відбиває особливості процесу соціально-психологічної адаптації.

На студентський вік припадає процес активного формування соціальної зрілості, яка полягає у здатності кожної молодої людини опанувати сукупність соціальних ролей. Цей період збігається з періодом юності і відрізняється складністю становлення особистісних рис. Розвиваються такі якості особистості як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем – сенс буття, життєві цілі, спосіб життя, любов, вірність тощо. Однак, у 17-19 років, коли відбуваються пошуки власного духовного простору, коли загострюється потреба смисложиттєвого самовизначення, взаємодія з „іншим”, „новим” може породжувати конфлікти, протистояння, викликати неадекватні реакції та оцінки. 

Маємо констатувати, що адаптація студентів-першокурсників в умовах нового середовища, в умовах нової системи освіти у вищих навчальних закладах не завжди проходить успішно.

Дослідження процесу адаптації першокурсників в умовах ВНЗ дозволяють виділити наступні головні труднощі:

–        переживання, пов’язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя;

–        невизначеність мотивації вибору професії;

–        недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідності приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії і вчинки;

–        невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що підсилюється відсутністю звичного повсякденного контролю педагогів та батьків;

–        нові умови діяльності студента у ВНЗ – це якісно інша система співвідношення відповідальності і залежності, де на перший план виступає необхідність самостійної регуляції своєї поведінки;

–        пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах;

–        налагодження побуту і самообслуговування, особливо при переході до гуртожитку;

–        відсутність навичок самостійної роботи та ін.

Усі ці труднощі різні за своїм походженням. Одні з них об’єктивно неминучі, інші носять суб’єктивний характер і пов’язані зі слабкою підготовкою, вадами виховання в родині і школі.

Знання індивідуальних особливостей студента, на основі яких будується система включення його в нові види діяльності і нове коло спілкування, дає можливість уникнути дезадаптаційного синдрому, зробити процес адаптації психологічно комфортним.

В результаті вивчення психологічної та педагогічної літератури з проблем вищої школи, дослідження практичних аспектів адаптації першокурсників у Вінницькому національному технічному університеті розроблена теоретична модель адаптації студентів в умовах вищих навчальних закладів.

Вона базується на поглядах психологів, які визнають наявність зовнішньої і внутрішньої видів адаптації, синтез яких і визначає поняття “загальної адаптації”. Зовнішня адаптація передбачає професійну і соціальну адаптації, внутрішня –  біологічну і психологічну адаптації.

Багатовимірну систему зовнішньої і внутрішньої адаптації ми можемо визначити як “соціально-психологічна адаптація”, складовими якої є:

·        професійна адаптація: профорієнтаційна адаптація; адаптація до навчального процесу (дидактична адаптація);

·        соціальна адаптація: пристосування індивіда до групи, всього студентського колективу; прийняття нормативно-правових вимог перебування у ВНЗ; осмислене прийняття норм моралі та культури; адаптація до умов проживання у гуртожитку

·        біологічна адаптація: адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень; режим і якість харчування;

·        психологічна адаптація: стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішності (неуспішності) професійної, соціальної та біологічної адаптацій; вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності.

На процес адаптації впливають відповідні фактори, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також  стійкість і результат адаптації. Знання і аналіз цих факторів є неодмінною умовою і передумовою керування  адаптаційними процесами.

1.2. Смисложиттєві орієнтації як чинник рівня адаптації

Сучасна вища школа, як і вся держава, в даний час знаходиться в стані перебудови. Загальна ситуація нестабільності надає різноманітні впливу як на суспільство, так і на особистість. Відбувається розмивання, зміна ціннісних орієнтацій, норм поведінки, самих процесів соціально-психологічної адаптації і, як наслідок, свідомості життя. Це призводить до загострення, ускладнення процесів входження людини в змінюється соціум. Тому необхідно і актуально вивчення відповідних особистісних адаптивних механізмів, виявлення їх особливостей, психологічних проявів і механізмів.

У навчальних закладах також відбуваються перехід на нові моделі навчання, істотно змінюються навчальні плани, вводяться нові професії та курси, форми організації занять, впроваджуються нові педагогічні технології, освітні стандарти. Стає іншим, нарешті, основний вид діяльності студента - вчення. Змінюється все, але психологічно головне для особистості - це адекватне самозміна самого себе, саморозвиток відповідно до мінливими вимогами навчання професії і життя в цілому.Все це вимагає від викладача і студента зміни багатьох стереотипів навчання та навчальної діяльності. Успішна соціально-психологічна адаптація забезпечує включеність суб'єкта в діяльність, у взаємодію та спілкування. Адаптація до динамічного соціуму і процесу набуває сенс не простого пристосування, а особливого роду праці, творчості, пошуку. Найчастіше задані умови життя і діяльності вимагають від студента надмірного напруження, включають цілий ряд психогенних чинників, ускладнюють процеси соціально-психологічної адаптації та соціалізації. При такому особистісно - діяльнісного, суб'єктивному розгляді характеру адаптації на перше місце виходить вивчення особистості сту дента та пов'язаних з нею феноменів. Необхідні цілеспрямовані дослідження впливу смисложиттєвих орієнтацій на успішність соціально-психологічної адаптації студента до нових умов діяльності. Ефективність процесу соціально-психологічної адаптації, на наш погляд, багато в чому залежить від смисложиттєвих орієнтацій людини.

1.3. Псхологічні особливості юнацького віку які проявляються у процесі адаптації

Розглядаючи адаптацію студента до навчання у ВНЗ як процес пристосування особистісних якостей до умов даного ВНЗ і формування на цій основі нових особистісних соціально і професійно значущих якостей, що забезпечують реалізацію особистісного потенціалу студентів.

Слід підкреслити, що студентський вік співпадає з періодом юнацького віку, коли відбувається переоцінка цінностей, особистість набуває таких рис, як самостійність, рішучість, цілеспрямованість, наполегливість, вміння володіти собою, вільним часом. В цей період змінюється ставлення до таких моральних цінностей, як сенс буття, мета в житті, дружба, кохання, родина тощо. Але цей процес пошуку власного шляху в житті, місця в суспільстві не завжди відбувається спокійно і рівномірно, а навпаки, іноді спричиняє конфлікти не тільки з собою, але і з іншими. Виділяються такі труднощі, з якими стикаються студенти, вступаючи у новий етап життя:

переживання, пов’язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя;

невизначеність мотивації вибору професії;