48

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Особливості формування психологічного портрету підлітка на основі діагностичної процедури ПГР Л.А.Лєпіхової та В.О.Татенка

Курсова робота з педагогічної психології

студентки 2 курсу 23 групи

галузі знань:

0301 Соціально-психологічного факультету

напряму підготовки:

6.030103 Практична психологія

Марини Володимирівни Шаправської

Керівник:

старший викладач

Людмила Миколаївна Фальковська

м. Житомир – 2013 рік

Вступ____________________________________________________________3

Розділ I. Теоретичні аспекти дослідження формування психологічного портрету підлітка.__________________________________________________6

1. Характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка._______6

2. Всебічність розвитку особистості.______________________________11

3. Формування психологічного портрету особистості._______________15

Розділ II. Діагностичне дослідження формування психологічного портрету підлітка._________________________________________________________23

1. Характеристика методик дослідження формування психологічного портрету учнів підліткового віку._______________________________23

2. Дослідження за методикою «Психологічна група ризику - ПГР» (Лєпіхової Л.А., Татенка В.О.)_________________________________25

Розділ ІІІ. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження._____________26

3.1. Аналіз суджень конструктивного та деструктивного плану.__________26

3.2. Психологічний портрет підлітка.________________________________31

Висновки._______________________________________________________32

Список використаних джерел.______________________________________36

Додатки.________________________________________________________39

ВСТУП

Актуальність даного дослідження. Обумовлена необхідністю теоретичної та практичної розробки проблеми психологічних особливостей підлітків, для їх врахування у ефективній педагогічній та психологічній роботі з даною віковою категорією.

Сучасні тенденції в Україні — посилення майнової нерівності людей, різке зниження їх суспільної затребуваності, корозія духовних цінностей, руйнація ідеалів, наростання соціальної і психологічної дезорієнтації та дезадаптації індивіда, високий рівень безробіття, ускладнення криміногенної ситуації, поширення процесів деформації сім’ї — все це однозначно негативно відбивається на психіці дітей і підлітків.

Адже саме перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізичної зрілості організму, а також відносин, які складаються у підлітків з дорослими людьми та однолітками. Еталони міжособистісного сприймання, якими користуються підлітки, оцінюючи оточуючих людей, стають все більш узагальненими і співвідносяться з ідеалами, цінностями і нормами.

Тематика, присвячена проблемі досліджень психологічного здоров’я особистості міститься у численних наукових працях, що присвячені особистісному розвитку: збереження повноти самореалізації особистісного потенціалу (Е.Гуссерль, В.Франкл, М.Хайдеггер, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, О.М.Лєонтьєв, Ф.Б.Березін, І.Д.Бех, Л.І.Божович, П.Я.Гальперін, С.М.Громбах, П.Л. Капіца), розвитку особистості у підлітковому віці (І.Д.Бєх, М.Й.Боришевський, О.К.Дусавицький, В.В.Рибалка, Є.В.Руденський); розвитку адаптаційного потенціалу людини (Д. Уотсон, А.Вейс, У.Хантер, Б.Скиннер, Л.Филипс, Т.Шибутані, Г.Гартман, А.Фрейд, П.Делор, Е.Гюан, А.Дюссер, Ж.Піаже, К.К.Платонов, А.А.Налчаджан, Д.Н.Узнадзе, І.Ф.Аршава), впливу психологічного здоров’я у формуванні настанов на здоровий спосіб життя у молоді (Т.М.Титаренко, Л.А.Лєпіхова, О.Я.Кляпець), при аналізі чинників ціннісної деструкції особистості і дисгармонійного її формування (Є.В.Руденський), соціальної деградації і протиправної поведінки (В.М.Кудрявцев і О.М.Яковлєв).

Формування особистості у підлітковому віці зазнає особливих, часом суперечливих, змін. Це дає підстави говорити про підлітків як тих, що утворюють психологічну групу ризику. Підлітки, невміло використовуючи власний психологічний ресурс, не враховуючи психофізіологічного, емоційного стану, часом будують хибні ціннісні та смисло-життєві орієнтації, створюючи проблеми для себе та оточення. .

У зв’язку з цим актуальною постає обрана нами тема, що прагне долучитися до вирішення проблем оптимізації взаємин у середовищі підлітків та гармонізації їх взаємин в цілому, втілення у практику виховання підростаючого покоління принципу особистісно-зорієнтованого підходу, заснованого на об’єктивному методі - створення психологічного портрету підлітка.

Об’єкт дослідження – процес формування та психологічні характеристики особистості підліткового віку.

Предмет дослідження - Особливості психологічного портрету підлітків, виявлені за допомогою опитувальника «Психологічна група ризику - ПГР» Л. А. Лєпіхової та В. О. Татенка.

Мета дослідження - науково обґрунтувати та експериментально дослідити особливості діагностичної процедури ПГР з метою формування психологічного портрету підлітка з метою оптимізації в реалізації особистісно-орієнтованого навчання та виховання.

Завдання дослідження.

• Дати характеристику індивідуальним психологічним особливостям особистості, які проявляються у підлітковому віці.

• Проаналізувати вплив психологічних особливостей підлітків на їх міжособистісне спілкування.

• Дослідити особливості емоційно-вольової сфери, особистісних якостей, ціннісних орієнтацій, ставлення до різних життєвих проблем методом самооцінювання (ПГР Лєпіхової, Татенка).

Методи дослідження:

1.Теоретичний аналіз та систематизація наукових даних з проблеми.

2.Спостереження, спрямоване на виявлення індивідуальних психологічних особливостей серед підлітків: бесіди, анкетування.

3.Застосування таких методик: методика «Психологічна група ризику - ПГР» Л. А. Лєпіхової та В. О. Татенка.

Гіпотеза дослідження: полягає в припущенні, що аналізуючи основні життєві цінності підлітків і їх мотивацію, реалізуючи метод самооцінювання ( ПГР Лєпіхової Л.А, Татенка В.О), для оптимізації процесу навчання та виховання.

Дослідження проводилось на базі загальноосвітньої школи №2, м.Корець.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові праці, в яких розкрито: положення про кризовий характер підліткового віку Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, вчення про цілісність особистості на шляху дорослішання Б.Г.Ананьєва; особливості формування особистості у процесі педагогічної підготовки (А.М.Богуш, Е.Е.Карпова, Н.В.Кічук, З.Н.Курлянд, А.Ф.Линенко, Р.І.Хмелюк).;вивчення процесу становлення і розвитку життєвих перспектив на різних вікових етапах (М.Й.Боришевський, І.В.Дубровіна, І.С.Кон, Г.М.Мінковський, О.А.Мухаматуліна, С.В.Кривцова, С.М.Обідна, О.Я.Чебикін, Д.І.Фельдштейн).

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТУ ПІДЛІТКА

І.І. Характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка

Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та ін.), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими. Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов'язані з ним переживання й інтереси [40, с. 192].

Усе це є підставою для виокремлення підлітків в особливу соціально-психологічну, демографічну групу з характерними для неї настановами, цінностями, нормами і манерами поведінки, які утворюють специфічну субкультуру.

До основних новоутворень особистості підліткового періоду зараховують претензії на дорослість, рефлексивні процеси (Л. Виготський, І. Дубровіна, І. Кон, Е. Еріксон та ін.); специфічні особливості когнітивної, емоційно-вольової і поведінкової сфер особистості підлітка; взаємозв’язок між порушеннями поведінки й особливостями самосвідомості ( Р. Берні, І. Чеснокова, В. Шашок, Н. Швецова та ін.); проблеми у спілкуванні з дорослими й однолітками ( А. Парафіян, Є. Новікова й ін.); проблеми підлітків у стосунках з рідними ( Дж. Добсон, О. Усанова, С. Шаховська).

Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв'язку з предметним навчанням стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, як зазначала Л. Божович, зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими. Найголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку, породжена роллю в його житті групи ровесників. Тому в навчально-виховній роботі з підлітками необхідно враховувати важливість для їх поведінки і діяльності думки однолітків [40, с. 199].

Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та ін. Основним чинником розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностей, на побудову стосунків з дорослими, ровесниками. Підлітки включаються у різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу їхнього спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, сприяє формуванню моральних якостей особистості [40, с. 202].

Міжособистісне спілкування підлітка реалізується у спілкуванні з дорослими та спілкуванні з ровесниками, їх роль у формуванні особистості неоднакова. Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослими підліток завжди перебуває в позиції молодшого, певною мірою підкореного, а за таких умов не всі морально-етичні норми можуть бути ним засвоєні та апробовані. І лише в стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим [40, с. 204].

Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Це може виявлятись у наслідуванні дещо старших чи однолітків, які в чомусь виявилися вправнішими. Однак вплив ровесників не може применшити значення безпосередніх контактів з дорослими, спільних дій з ними. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Тому для нього надзвичайно важливо зайняти правильну позицію в стосунках з дитиною.

У зв'язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості, впертості. Це пов'язане, як правило, з прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підтримують. Підлітки хочуть, щоб з їхніми думками, бажаннями та настроями рахувалися, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в присутності друзів. Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими. Компетентні, досвідчені батьки і вчителі знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки, і відповідно вибудовують свою взаємодію з підлітками [45, с. 262].

Характерною особливістю підлітка є посилене прагнення до спілкування з ровесниками, передусім з однокласниками, і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. Він прагне заслужити повагу і визнання ровесників, мати в них авторитет. Для цього йому потрібно відповідати очікуванням однолітків, що не завжди є високоморальними. У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально-етичні вимоги. В результаті його самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу, а часом і браваду. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності. Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими [17, с. 165].

У суспільно корисній діяльності відбувається не тільки опанування знань, розвиток умінь і навичок, а й соціалізація підлітка як особистості. Найбільше задовольняє його домінуючі потреби групова суспільно корисна діяльність. Йдеться про спілкування з однолітками, самоствердження серед ровесників, старших школярів і дорослих. Завдяки цій діяльності він засвоює правила поведінки, суспільну мораль, у нього формуються погляди, переконання, принципи, ідеали, життєві цілі. З нею пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина. Основне її значення полягає в тому, що вона дає змогу учневі змоделювати реальну практику суспільних відносин, відповідає його потреба ввійти в активне життя суспільства [40, с. 210].

Поряд із суспільно корисною діяльністю, спілкуванням основним видом діяльності підлітка залишається навчання. Він віддає перевагу тим видам навчальної діяльності, які, за його переконанням, роблять його дорослим у власних очах та в очах значущих інших. Найчастіше його приваблюють самостійна робота на уроці, складний навчальний матеріал, можливість самостійно організовувати свою пізнавальну діяльність за межами школи. Але дуже часто підліткові не вдається реалізувати нові форми навчальної діяльності, оскільки він ще не володіє способами їх виконання. Саме в цьому йому має допомогти педагог, підтримуючи і стимулюючи його пізнавальні інтереси, заохочуючи його подальші зусилля, вселяючи йому віру в себе.

У більшості підлітків, як правило, знижується інтерес до навчання, а школа перестає бути для них центром особистісного (морального, духовного) життя. Здебільшого це спричинено несформованістю навчальної діяльності у молодшому шкільному віці, що не дає змоги задовольнити найактуальнішу потребу підлітка — потребу в самоствердженні. Дбаючи про подолання цієї проблеми, дорослі, передусім учителі, повинні допомогти йому надолужити втрачене у формуванні навчальної діяльності, самостійно визначати навчальні завдання, обирати раціональні прийоми і способи їх розв'язання, контролювати та оцінювати свою роботу [40, с. 212].

У підлітковому віці самооцінка дітей стосується переважно основних моральних якостей: доброти, честі, справедливості тощо. Самооцінка підлітків є досить різноманітною, різнобічною, узагальненою за змістом. Кількість якостей, які вони усвідомлюють, приблизно удвічі більша, ніж у молодшій підлітковій групі. Підлітки оцінюють не тільки окремі риси характеру, а й свою особистість загалом. Вони виявляють певну соціальну зрілість, усвідомлюють себе готовими до життя особистостями. Це виражається в самооцінці якостей, що характеризують їх як діяльних суб'єктів (рішучість, витримка, сміливість, почуття власної гідності, вміння обстоювати свої інтереси). У процесі самооцінювання підліток виявляє свої можливості для прийняття важливого для нього рішення, бере на себе певні обов'язки. Саме самооцінка є передумовою його свободи вибору [40, с. 209].

Отже, можна стверджувати, що особливості проявів і перебігу підліткового періоду залежать від конкретних соціальних обставин життя і розвитку підлітка, його соціальної позиції у світі дорослих. Вирішальна роль у його психічному розвитку належить передусім системі соціальних відносин (відносин із навколишнім світом). Біологічний чинник впливає на підлітка опосередковано — через соціальні стосунки з оточенням.

1.2. Всебічність розвитку особистості

Людина народжується на світ з генетично закладени­ми в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Не слід вважати, що немовля — це «чиста дошка» (tabula rasa) на якій під впливом соціуму «пишуть­ся» ознаки людяності. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні власти­вості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, розвиток інтелекту, самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіо­логічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Щоб підкреслити біологічно зумовле­ну належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та відрізнити їх від тварин, використовують поняття індивіда як протилеж­не поняттю особини тварини [16, с. 374].

Особистість — це індивід із соціально зумовленою системою вищих психіч­них якостей, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда із суспільним та природним середовищем. У філософсько-психологічному аспекті особистість— це об'єкт і суб'єкт історич­ного процесу і власного життя.В ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб’єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об’єктивної дійсності й самого себе [16, с. 376].

Особистість цілісна, її фізичні, розумові, трудові, моральні й естетичні якості взаємозв’язані. Вона характеризується рисами, спільними для всіх людей, рисами, що виражають сутність кожної людини як члена нашого суспільства. Водночас у неї завжди є щось особливе, що відрізняє її від інших людей, щось індивідуальне. Індивідуальна своєрідність особистості неповторна. Індивідуальність — це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється у здібностях людини, в доміную­чих потребах, інтересах, схильностях, у рисах характеру, в почутті власної гіднос­ті, у світобаченні, системі знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі темпе­раменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер тощо. Індивідуальність формує важливу характеристику особистості людини, яка забезпечує властивий тільки їй стиль взаємозв'язків з навколишньою дійсністю [16, с. 382].

Необхідно також підкреслити три найважливіші характеристики особистості. По-перше, це стійкість властивостей особистості. За всієї пластичності, мінливості психічних проявів особистості все-таки виразно виступає відносна сталість її психічного складу, що, зокрема, дає змогу передбачити поведінку особистості в певній ситуації. По-друге, це єдність особистості як тісний зв'язок і взаємозалежність психічних процесів, психічного стану і психічних властивостей особистості. Особистість становить єдине ціле, де кожна риса нерозривно пов’язана з іншими, і тому кожна риса набуває свого значення, часто цілковито відмінного, залежно від її співвідношення з іншими рисами особистості. Тому особистість формується, виховується не «частинами» - формується, виховується особистість завжди в цілому. По-третє, це активність особи, яка відбивається в багатогранній і багатосторонній діяльності, скерованій на зміну, перетворення довколишнього світу, на зміну своєї власної природи, свого психічного стану [16, с. 385].

Розвиток людської особистості –це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні зміни, тобто збільшення одних і зменшення інших її ознак, зумовлюють виникнення якісно нових і знищення старих психічних властивостей. Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу.

Всебічність розвитку не означає його однаковості у різних індивідів. Люди різняться і будуть різнитися за розвитком своїх здібностей та інших властивостей, але в тому вони будуть рівні, що всі вони матимуть однакові об’єктивні можливості вияву і розвитку своїх сил. Всебічність розвитку особистості є основою його гармонійності. За однобокого, потворного розвитку особистості не може бути в ній гармонії. Але остання має свою специфіку, що виявляється в розмірності розвитку фізичних і духовних сил людини, у внутрішній єдності теоретичних знань і практичних умінь, моральної свідомості і поведінки, у відсутності розходжень, розладів між її думками і почуттями, словами і ділами, між тим, що людина думає, говорить про себе і якою вона є насправді [4, с. 202].

Розвиток особистості проходить ряд стадій, кожна з яких характеризується певним способом її життя, відповідною йому структурою психічної діяльності, певним рівнем розвитку її змістової, мотиваційної і операційної сторін. Послідовна зміна цих стадій відбувається за властивими розвитку своїми законами, вона являє собою внутрішньо необхідний рух особистості, від нижчих до вищих ступенів її життя. Особистість проходить ці стадії по-різному залежно від суспільних умов життя, але за всяких умов попередня стадія підготовляє наступну, старий стан особистості перетворюється в новий, причому ці перетворення мають необоротний характер. Школяр, наприклад, не може повернутися до способу життя дошкільника, бо він його вже пережив і всією своєю істотою прагне до нових форм взаємовідносин із суспільним середовищем відповідно до своїх зрослих фізичних і психічних можливостей [4, с. 204].

Рушійною силою цих переходів особистості, як і всякої системи, від нижчих до вищих ступенів розвитку є внутрішні суперечності, що виникають в її житті. Вони стають джерелом активності, намагань усунути ці суперечності, виробити нові способи поведінки, досконаліші дії і зв’язані з ними властивості. Однією з основних внутрішніх суперечностей, які по-своєму виявляються на різних етапах індивідуального розвитку особистості, є розходження між новими потребами, прагненнями, запитами, ідеалами, що виникають у неї, і досягненим нею рівнем розвитку її операційних можливостей. Мотиваційна сторона, як правило, випереджає операційну в розвитку особистості, і це розходження між ними спонукає її до руху вперед, зокрема, воно породжує прагнення особистості до самовдосконалення, яке закономірно виникає на певному ступені її розвитку.

В ході історичного розвитку людства виникла нова, соці­альна форма зв'язку між попередніми і наступними поколін­нями. Старші покоління передають молодому поколінню свої матеріальні і духовні багатства, втілені в них «людські сут­тєві сили». Молоде покоління оволодіває ними, засвоює їх, здійснюючи відповідну їм практичну і пізна­вальну діяльність [4, с. 206].

Таким чином, істотні зрушення в житті суспільства відбиваються на формуванні ціннісних орієнтацій сучасних підлітків. Сьогодні в їх свідомості відбуваються складні процеси, йде болісний пошук дороги до нового суспільства. Різка зміна оцінок (з позитивної на негативну і навпаки), з одного боку, свідчить про те, що свідомість ще не звільнилася від стереотипного мислення, а з іншого - йде непроста переоцінка цінностей, які довгий час більшістю молоді сприймалися цілком однозначно в руслі офіційної ідеології.

Порівняно з попередніми десятиріччями молодь стає більш розкутою та самостійною, починає орієнтуватися в сучасному суспільстві. Але не завжди самостійність позитивне явище, адже стикаючись з доволі сумними реаліями життя підлітки стають цинічними та байдужими до навколишнього світу, погіршуються їх взаємини з батьками. Звісно, що зараз змінилися й життєві цінності нового покоління, якщо років 10– 20 назад головним було навчання, ставлення до оточуючих людей, то зараз молодь не дуже цікавить думка їхніх батьків та друзів, більш помітними стали егоїстичні спрямування молоді. Важливе місце посідає робота, матеріальне забезпечення та фізичний розвиток. На які ж цінності орієнтуються сьогоденні підлітки, з кого вони мають брати приклад? Досить складно дати відповідь сьогодні на це запитання [4, с. 209].