stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

на кого – наговорити (наказати, налихословити, наклепати) на кого; обмовити кого; набрехати на кого, про кого; славу (неславу, лиху славу, поговір) пустити про кого; натуркати кому про кого; (образн.) наговорити (набалакати) сім мішків горіхів на кого.

Наголову | Разбить кого наголову – розбити (розгромити) кого ущент, дощенту (упень). Нагоняй | Давать, дать нагоняй кому (разг.) – давати, дати нагінки (прочуханки,

прочухана) кому; вичитувати, вичитати кому; (ірон.) брати, узяти на сповідь кого; читати, прочитати (вичитувати, вичитати) молитву кому.

Нагонять | Нагонять, нагнать страх на кого – нагнати, наганяти страху (холоду) кому.

Нагореть | Нагорит тебе за это (разг. фам.) – буде тобі за це; (іноді) натруситься тобі за це.

Нагородить | Нагородить чепухи (вздору…) – (те саме, що) Наговорить белиберды (чепухи). Див. наговорить. | Чего только он тут не нагородил! – яких тільки дурниць (нісенітниць) він тут не намолов (не наплів, не наплескав, не наторочив)!

Нагота | Во всей [своей] наготе – без ніяких (без жодних) прикрас і додатків; у всій [своїй] наготі. | Навеянный хлеб — не голод, посконная рубаха — не нагота – полов’яний хліб — не голод, а пачісна сорочка — не нагота. Пр. | Нагота и босота (устар.) – голе і босе; злидні злиденні.

Награда | Дать (дано) в награду за что – дати (дано) як нагороду за що. | Представлять, представить к награде кого – висувати, висунути на нагороду кого; подавати, подати (вносити, внести) пропозицію про нагородження кого.

Наградить | Кто награждает, тот и карает – яка рука жалує, та й карає.

Нагреть | Нагреть бока кому (разг.) – надавати стусанів під боки кому; напарити (полатати) боки кому. | Нагреть кого (разг.) – нагріти (обдурити, ошукати, обшахрувати, образи, підголити) кого. | Нагреть руки на чём (перен. разг.) – нагріти (погріти) руки коло чого; поживитися коло чого. | Нагреть себе плечи (перен.) – нагріти собі плечі; намахатися.

Нагрузиться | Он нагрузился (перен. фам.) – він набрався (насмоктався) [як квач]; він налився (нахлющився), що й світу не бачить.

Нагрянуть | Нагрянула гроза – ударила (набігла, налетіла) гроза (туча, громовиця).

Нагулять | Нагулять брюшко (разг. фам.) – нагуляти (відпасти) черевце. | Нагулять жиру (фам. шутл.) – нагуляти (накохати) сала (сальця, жиру); відгодуватися.

Надавать | Надавать подзатыльников кому – надавати (за)потиличників (ошийників) кому; (жарт.) нагодувати (за)потиличниками кого. | Надавать пощёчин кому – надавати ляпасів (ляпанців, лящів) кому; (іноді) наляскати кому; (жарт.) ляпанцями (лящами) нагодувати кого.

Надвигаться | Надвигается буря, гроза… – насуває буря, гроза (туча); збирається (заноситься) на бурю, на грозу (на тучу)… | Надвигается вечер, ночь, надвинулся вечер, надвинулась ночь – заходить вечір, ніч, зайшов вечір, зайшла ніч; вечоріє, звечоріло (повечоріло), ночіє (поночіє), попоночіло (споночіло). [Ночіло. Приглушений крок патруля… Бажан.]

Надвое | Бабушка надвоє сказала – надвоє баба ворожила [або вмре, або буде жива]. Пр. Баба ворожила і надвоє положила: або дощ, або сніг, або буде, або ні. Пр. Казала бабусенька: «Одно з двох: або так, або не так». Пр. Правду казала баба, коли не брехала. Пр. Сліпий казав: «Побачимо». Пр.

Надевать | Надевать, надеть очки – накладати, накласти окуляри; натикати, наткнути на ніс окуляри; (образн. жарт.) сідлати, осідлати носа. | Надевать, надеть сапоги, ботинки

– узувати, узути (обувати, обути) чоботи, черевики; (лок.) уступати(ся), уступити(ся) в чоботи, в черевики; (про багатьох) повзувати. | Надевать, надеть чистое бельё –

надягати, надягти, надягнути (брати, узяти) чисту білизну; брати, узяти білу сорочку. | Надевать, надеть шляпу, шапку – надівати, надіти капелюха, шапку.

Надежда | Быть в надежде на что – мати надію на що; сподіватися на що, чого; надіятися чого, на що. | Возлагать надежды на вашу помощь – сподіватися на вашу допомогу (поміч). | Возлагать надежды на кого, на что – складати (покладати, мати) надію на кого, на що. [За Сибіром сонце сходить, хлопці, не дрімайте, а на мене, Кармалюка, всю надію майте. Н. п.] | Надежда овладела его душой – надія пойняла (опанувала) його душу. | Надежды осуществились (сбылись) – надії (сподіванки, сподівання) здійснилися (справдилися). | Несбыточная, неосуществимая надежда – нездійсненна надія (сподіванка); химера. | Питать, лелеять надежду (надежды) – плекати (пестити, голубити, кохати, живити, гонобити) надію; (поет.) гріти в серці надію. | Подавать надежды – давати (подавати) надії. | Подающий большие надежды – який подає великі

289

Російсько-український словник сталих виразів

надії. | Потерять надежду – утратити (стратити) надію; зневіритися; (іноді) з(без)надіятися. [Надіявся зовсім, щоб її бачити. Васильненко.] | Слабая надежда – мала надія. | Твёрдая надежда – добра (певна) надія. | Теплится надежда – жевріє (іноді тліє) надія. | Тешить себя надеждой (книжн.) – тішити себе (тішитися, утішатися) надією; мати любу надію. | Тщетная надежда – марна (даремна) надія (сподіванка); марне (даремне) сподівання.

Надежный | Дело в надёжных руках – діло (справа) в надійних (у певних) руках. Наделать | Наделать много зла кому – наробити (накоїти) багато зла (лиха, біди) кому. |

Наделать себе беды – наробити (напитати) собі лиха (біди). | Наделать хлопот кому –

наробити (завдати) клопоту (мороки, рахуби) кому. | Наделать шуму (крику) – наробити галасу (ґвалту); нагаласувати (наґвалтувати); збити бучу; (образн.) шелесту великого наробити.

Надеть | Надеть на себя личину – накласти (надіти) на себе личину (машкару).

Надеяться | Как на каменную гору стану надеяться на кого, на что – як на кам’яну гору (як на твердий мур) покладатися (здаватися) на кого, на що. | На Бога надейся, а сам не плошай – на Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. Бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. На Бога надія та й на кума Матвія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. У Бога вір, тільки Богові не вір. Пр. Тоді Бог дасть, як сам зробиш.

Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр. | На ветер надеяться — без помола быть – вітер мовчить, вітряк стоїть — не чекай дива, не буде млива. Пр. | Надеюсь, вы придёте – сподіваюся (маю надію), що ви прийдете. | Надеяться и ждать — одураченным стать – надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг. Пр. Надіявсь дідок на медок, та води не пив. Пр. | Твёрдо надеяться на что – покладати певну надію на що.

Надламывать | Горе надломило кого (перен.) – горе надломило (зломило, підтяло) кого. Надлежать | Надлежало бы кому сделать что – слід би було (треба було б, годилося 6,

належало б) кому зробити що.

Надлежащий | Надлежащим образом – належно (як належить); як слід; як треба; як годиться; як мається бути; до діла (до ладу, до пуття).

Надлом | Душевный надлом (перен.) – душевний надрив (надлом, пригніт, уверед); депресія.

Надменно | Надменно держать себя – поводитися згорда (спишна, гордовито, гоноровито, зарозуміло, чванливо, чванькувато, бундючно); бундючитися; надиматися; дутися.

Надменный | Принимать, принять надменный вид – набирати, набрати бундючного (пихливого, чванливого, гоноровитого) вигляду; пишатися, запишатися (бундючитися, набундючуватися, пужитися, напужитися, дутися, надутися).

Надобность | Без надобности – без потреби (іноді безпотрібно); без діла. [Нікчемно й безпотрібно порубавши свій ліс… Сл. Гр.] | В случае надобности – у потребі; коли (якщо, як) буде (буває, бувала) потреба; коли що; у разі потреби. | В этом нет [никакой] надобности – у цьому (на це) нема(є) [ніякої, жодної] потреби; це [зовсім] непотрібне. | Для своей, иной надобности – на (про) свою потребу, на (про) іншу потребу. | Есть ли в этом надобность? – чи є на це (до цього, у цьому) потреба? | Иметь надобность в чём –

мати потребу на що (у чому); потребувати чого. | Крайняя, неотложная надобность в чём – (до)конечна (пильна, велика) потреба на що (у чому, чого); доконечність чого. [Важливість і доконечність задуманої роботи. Н.-Левицький.] | Мне нет в этом надобности – я цього не потребую; мені цього не треба; мені це без потреби; (розм.) мені це без діла. | По встретившейся надобности – зважаючи на (таку) потребу; тому (через те), що трапилася (виникла) потреба. | По мере надобности – у міру потреби; як до потреби; як треба буде. | По миновании надобности – коли (як) мине (минула) потреба. | Смотря по надобности – коли треба; як треба; скільки треба; як до потреби. | Явилась надобность – виникла (трапилася, зайшла, є) потреба.

Надоесть | Ах, как мне это надоело – ох (ой), як мені це набридло (обридло, огидло, остогидло, настогидло, наприкрилося, надокучило, часом увірилося)!; (іноді розм. образн.) а вже ж мені ця морока! | Надоел, как горькая редька – став мені хріном (як той хрін) у носі. Пр. Став мені сіллю (як сіль, мов сіль) [у] в оці. Пр. Допік гірш(е) від сирої кваші. Пр. | Надоесть хуже горькой редьки кому – обриднути гірше від гіркої (печеної) редьки кому; доїсти кого до живих печінок. | Не надоедай мне! – не докучай (не набридай) мені!; дай мені чисту годину!; не клопочи мені голови! | Слишком надоесть кому – украй надокучити (набриднути, обриднути, остогиднути, настогиднути, наприкритися) кому; (образн. розм.) дозолити до [живих] печінок кому.

290

Російсько-український словник сталих виразів

Надо | Ему как раз того и надо – йому саме того й треба; (жарт.) йому й на руку ковінька.

| Как не надо лучше – якнайкраще (якнайліпше). | Надо быть дождю (лок.) – мабуть (либонь) буде дощ. | Надо думать, надо полагать, что… – треба гадати (думати), що…; мабуть так, що…; думка така, що… | Надо же [было], ведь надо же [было]! (разг.) – і треба ж [було]!; і надало ж [кому]!; і надала ж лиха година [кому]! | Надо и честь знать (фам.) – треба і честь знати, час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри. | Надо ли говорить об этом! – чи треба (чи є потреба) про це казати (говорити)! | Не хочешь, не надо (разг.) – як не хочеш, то (й) не треба. | Парень — что надо! (разг.) –

хлопець — хоч куди! | Сапоги, арбузы… - что надо (разг.) – добрячі чоботи, кавуни… | Так ему (тебе…) и надо! (разг.) – так йому (тобі…) й треба!

Надрать | Надрать за волосы кого – наскубти (надрати) чуба (чуприну) кому; начубити кого; метелиці (почубеньків, скубки) дати кому. | Надрать уши кому, за уши кого (разг.) – нам’яти (наскубти, накрутити, нам’якшурити) вуха кому; наскубти за вуха кого.

Надрываться | Надрываться над работой – рватися (перериватися) коло праці (коло роботи, у праці, у роботі). | Надрываться со смеху – [Аж] надриватися (перериватися) із (від) сміху (реготу).

Надрывать | Надрывать душу, сердце кому – надривати душу, серце (серця) кому; краяти (рвати, шматувати) душу, серце кому. | Надрывать живот (животики) со смеху (от хохота) (разг.) – кишки (боки) рвати зо сміху (з реготу); [аж] за боки братися з (від) сміху (з реготу); [аж] качатися зо (від) сміху (з реготу); (іноді) сміятися (реготати) до розпуки. | Надрывать, надорвать голос – надривати, надірвати (надсаджувати, надсадити) голос. | Надрывать, надорвать грудь, живот (непосильной работой) – надсаджувати, надсадити груди, живіт; уривати, урвати (підвередити, надвередити, увередити) живіт; підвереджуватися, підвередитися; (іноді) порушувати, порушити (надрушувати, надрушити) щось у грудях, у животі. | Надрывать, надорвать здоровье – підривати, підірвати здоров’я; надвереджатися, надвередитися; занепадати, занепасти (на здоров’ї, здоров’ям).

Надрыв | Говорить, петь с надрывом – говорити, співати з надривом (з надсадою). | Душевный надрыв (книжн.) – душевний надрив, душевна надсада.

Надувать | Надувать, надуть губы (разг.) – надимати, надути губи, копилити, скопилити (закопилювати, закопилити) губи (губу). | Надувать, надуть кого (разг.) – убирати, убрати в шори кого; укидати, укинути фука кому; (іноді) шити, пошити у дурні кого. | Федул, чего губы надул? (разг.) – шкода на Павла: зробив з губи копила. Пр.

Надуться | Надулся как индюк – напиндючився (напиндився) мов індик; ходить як індик переяславський; дметься (надувся) як жаба на лопуху (як бульба на воді); надувся як (мов, наче) лопух на вогні; дметься як шкурат (як шкураток) на вогні (на жару). | Надулся как сыч, как мышь на крупу – надувся як (мов…) сич (на віхолу, на вітер, на сову); надувся мов квочка на дощ (як гайворон на мороз, мов миша на крупи).

Надышаться | Не надышится, не может надышаться кто на кого – не надихається (не надишеться) хто ким; дух ронить хто за ким; усією душею впадає хто коло кого. | Перед смертью не надышишься – перед смертю не надишешся. Пр. Навздогінці це націлуєшся.

Пр.

Надышать | Много не надышит кто; недолго надышит кто (разг.) – недовго [рясту] топтати кому; на тонку пряде хто; три чисниці до смерті кому; недовго дихатиме хто; ледве дише (дихає) хто; духу пускається хто.

Наездом | Бывать наездом где – бувати наїздом де; наїжджати (наїздити) коли-не-коли куди.

Наем | Брать, взять в наш у кого что – наймати, найняти у кого що. | Держать по найму

– наймом держати. | Отдавать, отдать, сдавать в наём кому что – наймати, на(й)няти кому що; здавати, здати в найми кому що; винаймати, винайняти кому що. | Работать, служить, жить, ходить по наймам, в наймах, по найму – працювати, служити в наймах, у наймах бути, ходити по наймах; наймитувати (про жінок наймичкувати). | Служить по вольному найму – служити з волі; служити вільним наймом; бути вільнонайманим.

Наесться | Наесться до отвала – наїстися донесхочу (донехочу); заїстися чим; напакуватися (навкладатися) чим. | Этим нельзя наесться – цим не наїсися; з цього наїдку, як з хріну.

Нажать | Нажать на все кнопки (разг. лок.) – пустити в дію всі важелі; докласти всієї сили; ужити всіх заходів (способів).

Нажитой | Худо нажитое впрок не идёт – неправдою прийшло з вітром пішло. Пр.

Нажить | Беду скоро наживёшь, да не скоро выживешь – лихо швидко приходить, а поволі

291

Російсько-український словник сталих виразів

відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр. До біди доріг багато, а від біди і стежки нема. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутися. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. | Нажить беду – напитати [собі] біди (лиха); набігти біди (лиха, біди-лиха); лихо стягти на себе; доскочити [собі] лиха; набратися лиха; доходитися лиха. | Нажить долги (разг. шутл.) – залізти в борги; утопитися в позиках; заборгуватися; напозичатися.

Нажужжать | Нажужжать уши кому (разг.) – натуркати (натурчати, натуркотіти, наскрипіти) вуха (у вуха, повні вуха) кому.

Назад | Взять своё слово, свои слова назад – узяти своє слово, свої слова назад; (іноді)

відкликати свої слова. [Коли ви своїх слів не відкличете, я вас позву до суду. Кримський.] | Два года [тому] назад – два роки [вже] тому (тому [вже] два роки); позаторік; (за) два роки перед цим; перед двома роками. | Два дня тому назад – позавчора; два дні [вже] тому (тому [вже] два дні); (за) два дні перед тим (перед цим); перед двома днями. | Ни вперёд ни назад – ні сюди ні туди; ні вперед (ні наперед) ні назад. | Пятиться, попятиться назад – поступатися, поступитися (подаватися, податися, посуватися, посунутися) назад; задкувати, позадкувати.

Название | Носить название – зватися (називатися); мати назву. | Одно название (только название) – сама назва (сама тільки назва). | Получать, получить свое название –

діставати, дістати (здобувати, здобути) своє наймення (свою назву, своє назвище, своє назвисько). | Поступок, которому нет названия – учинок, якому й назви не добереш (не прибереш).

Названый | Названая мать – названа (наречена, прибрана) мати. | Названая сестра – названа (прибрана) сестра; посестра (посестриця, посестрина). | Названый брат – названий (прибраний) брат; побратим (побратимець). | Названый отец – названий (наречений, прибраний) батько.

Наздравствоваться | На всякое чиханье (на всякий чих) не наздравствуешься – на кожний гук не відгукнешся. Пр. На кожне ачхи не наздоровкаєшся. Пр.

Наземь | Бросить наземь кого – кинути додолу кого; кинути об землю ким.

Назидание | В назидание кому – на науку кому.

Назло | Как назло – як на зло (як на злість); як на ту пеню (причину); як на те. Назначать | Ему так назначено – йому так судилося (так призначено). | Назначать кем –

призначити на кого (за кого); настановляти на кого. | Назначать, назначить цену – визначати, визначити (покладати, покласти) ціну.

Назначение | Письмо пошло по [своему] назначению – лист пішов за [своїм] призначенням; лист пішов, кому (куди) призначено; лист пішов на свою адресу. | Получить назначение – дістати призначення; бути призначеним (настановленим). | По месту назначения – на призначене місце; до призначеного місця; куди (де) призначено. | По назначению, не по назначению – за призначенням, не за призначенням; (іноді) туди, куди слід [було], не туди, куди слід [було].

Назойливо | Назойливо лезть – настирно (настирливо) лізти; лізти як оса (як сльота); лізти сльотою.

Назойливый | Назойливый человек – настирлива (настирна, уїдлива, улізлива) людина; настирливий (настирний, уїдливий) чоловік; настира (уїда); (іноді розм. образн.) сльота. | Назойлив, как муха – настирливий, як муха восени. Пр. Лізе у вічі, мов [та] оса. Пр.

Назревать | Назревает кризис – криза наспіває (наближається); криза на часі; заноситься на кризу; (образн.) криза на порозі. | Назревает необходимость – заходить (настає, наспіває) потреба.

Называемый | Так называемый, называемые – так званий, звані; (іноді розм. ще) так зветься, так звуться.

Называться | И это называется дружба! – і це зветься дружба (приязнь); і це звуть дружбою (приязню)!; і це вважають за приязнь (дружбу)! | Назвался груздём — полезай в кузов – обізвався (обібрався) грибом, лізь у кіш. Пр. Обізвався грибом, то лізь у борщ. Пр. Хто стає(ться) вівцею — того стрижуть. Пр. Пустився в бійку — чуба не жалій. Пр. Вола звуть у гості не мед пити — воду возити. Пр. Купили хріну, треба з’їсти! Пр. Плачте, очі, хоч повилазьте: бачили, що купували — грошам не пропадати. Пр. | Называться, назваться в гости к кому – (те саме, що) Напрашиваться, напроситься в гости. Див. напрашиваться. | Самый, что называется… (разг.) – справжнісінький… | Что называется (вводн. сл.) – що називається; як кажуть. | Что называется специалист –

одне слово, фахівець (спеціаліст). | Это называется тунеядством – це зветься дармоїдство.

292

Російсько-український словник сталих виразів

Называть | Боюсь назвать – не знаю певно (напевне). | Как его называют? – як його прозивають (звуть)?; як він зветься?; як його на ймення?; яке він має наймення?; (зниж. жарт.) як його дражнять? | Как это называют? – як це зветься?; як на це кажуть? | Назвал два-три имени и обчёлся – назвав два чи три (два-три, зо два, зо три) ймення та й усе (та й годі, та й край [лікові]). | Называть вещи своими (собственными, настоящими) именами – називати речі своїми (власними, справжніми) іменами. | Называть кого по имени и отчеству – звати (називати) кого на ім’я й (та) по батькові. | Называть кого по фамилии – називати кого на прізвище. | Называть, назвать кого дураком – дурнем звати, назвати (узивати, узвати, величати) кого; дурня завдавати, завдати (загинати, загнути) кому; (розм.) про чоловіка дурняти, про жінку дуркати кого.

Наизнанку | У них всё наизнанку – у них усе навиворіт.

Наизусть | Выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови). | Читать наизусть –

читати з пам’яті (з голови).

Наилучший | Всего наилучшего – усього найкращого; на все добре. | Наилучшим образом

– якнайкраще (якнайліпше).

Наитие | По наитию [свыше] (книжн.) – з натхненням; з навіяння.

Найти | Найти себя (перен.) – знайти себе. | Нашла коса на камень – натрапила (наткнулася, наскочила) коса на камінь. Пр. Добрий та на доброго й наскочив. Пр. Наскочив чорт на біса. Пр. Наскочив удівець на вдову. Пр. Наскочила кулага на врага. Пр.

Наказание | В виде наказания – за кару (як кара). | В наказание за что – на кару (як кара) за що (за віщо). | Вот наказание; просто наказание; сущее наказание; наказание мне (тебе) с кем – от мука (клопіт, морока, заморока); просто якась кара (мука); просто клопіт (морока, заморока); справжня мука (заморока, морока, справжній клопіт); мука (клопіт, морока, заморока, наслання) мені (тобі) з ким. | Высшая мера наказания – найвища кара. | Жестокое наказание – люта кара (покара); люте покарання. | Заслужить наказание – на кару заслужити; кари заслужити (заробити). [Не тямлю, чим на кару заслужив. Франко.] | Наказание смертью – кара на смерть (давн. на горло); покарання смертю; (давн.) скарання горлом. | Налагать, наложить наказание на кого – накладати, накласти кару на кого; давати, дати кару кому. | Не избегнуть наказания – не втекти [від] кари; не минути кари. | Подвергать, подвергнуть наказанию кого – карати, покарати кого; накладати кару на кого; завдавати кари кому (на кару кого). | Подвергаться, подвергнуться наказанию – підпадати, підпасти під кару; зазнати, зазнавати кари. | Под страхом наказания – під загрозою кари.

Наказывать | Кого Юпитер (Бог) захочет наказать, того он лишает разума – кого Юпитер (Бог) захоче покарати, того він позбавить розуму (у того відбере він розум). | Накажи меня Бог! – скарай мене Боже! | Наказать кого – дати кару кому; покарати кого; (жарт.) кабаки дати кому. | Наказывать, наказать смертью – карати, скарати на смерть (давн. на горло, горлом); карати, покарати смертю; завдавати, завдати на смерть. | Наказывать, наказать так, чтобы помнил (шутл.) – пам’яткового (пам’ятного) давати, дати.

Накачать | Накачать знаниями, сведениями… кого – напхати кого знаннями, відомостями…; набити кому голову знаннями, відомостями… | Накачать водкой (вином) кого – напоїти (жарт, напомпувати) горілкою (вином) кого. | Не было печали, [так] черти накачали – не було клопоту, так чорт надав. Пр. Купив чорта з рогами на свою шию. Пр. Не мав лиха, та оженився. Пр.

Накидывать | На чужой роток не накинешь платок – людям язика не зав’яжеш. Пр.

Людям рота не заткнеш. Пр. Людям губа не заперта. Пр. Великої треба хусти, щоб зав’язати людям уста. Пр. Від чужого (людського) поговору не запнешся пеленою. Пр.

Накипеть | Накипело у кого в душе – накипіло кому на (в) душі (на серці, у серці). Накладной | Накладные расходы – накладні видатки (витрати).

Накладно | Для меня это слишком накладно – для мене це надто (дуже) втратно (невигідно).

Накладывать | Накладывать, наложить [свою] печать ([свой] отпечаток) на кого, на что (перен.) – накладати, накласти (покладати, покласти) [свій] знак, [свою] печать (ознаку) на кого, на що; відбиватися, відбитися (позначатися, позначитися) на кому, на чому.

Наклад | Барыш с накладом на одних санях ездят – де зиск, там і втрата. Пр.

Наклевываться | У него наклёвывается место – йому накльовується (трапляється) посада; здається, що він [таки] матиме посаду (що в нього буде посада). | У него что-то наклёвывается (разг.) – у нього (йому) щось накльовується (закльовується); здається, що

293

Російсько-український словник сталих виразів

у нього щось вийде (щось з того буде).

Накликать | Накликать, накликать на себя беду – накликати, накликати (стягати, стягти) на себе біду (лихо); напитувати, напитати собі біди (лиха).

Наклонный | Кататься по наклонной плоскости – котитися по похилості (по похилій площині, похилом); (іноді образн.) як з гори котитися.

Наковальня | Быть (очутиться) между молотом и наковальней – бути між молотом і ковадлом; опинитися між молотом і ковадлом (під молотом на ковадлі); улізти (залізти) між (межи) молот і ковадло.

Наконец | И вот, наконец – і от (і ось, аж от, аж ось), нарешті. | Наконец(-то)! – нарешті(- таки)!; насилу(-таки)!

Накопление | Первоначальное накопление капитала – первісне нагромаджування (нагромадження) капіталу.

Накопляться | Накопляться, накопилось много работы – набирається, набралося багато роботи. | У него накопился большой опыт – він набув великого досвіду.

Накоплять | Накоплять, накопить знания – набувати, набути знання. | Накоплять, накопить капитал – нагромаджувати, нагромадити капітал.

Накоротке | Накоротке с кем – бути дуже близьким з ким; мати дуже близькі взаємини (стосунки) з ким; приятелювати (дружити, про жінок подругувати) з ким; бути добрим знайомим чиїм; (фам.) бути запанібрата (як панібрат) з ким.

Накрепко | Крепко-накрепко заснуть – міцно-преміцно (твердо-претвердо) заснути; заснути міцним-преміцним (твердим-претвердим) сном; заснути на пень. | Крепконакрепко приказать – гостро-прегостро наказати.

Накрывать | Накрывать, накрыть [на] стол; накрывать, накрыть завтрак, обед, ужин; накрывать, накрыть завтракать, обедать, ужинать – накривати, накрити стіл; застеляти, застелити стіл; готувати, наготувати стіл до сніданку, до обіду, до вечері; лаштувати, налаштувати (лагодити, налагодити) сніданок, обід, вечерю. | Накрыть кого на месте преступления – застукати (заскочити, зловити) кого на гарячому [вчинку].

Наладить | Наладил своё – править (торочить, заторочив) своє(ї). | Наладила сорока Якова

— одно про всякова; наладила песню, так хоть тресни – наш дяк що співа, то все на восьмий глас. Пр. Говорила бабусенька до самої смерті, та все чортзна-що. Пр. Одно про одне товче. Пр.

Налатать | Налагать, наложить наказание на кого – накладати, накласти кару на кого; карати, покарати кого. | Налагать, наложить штраф на кого – накладати, накласти штраф (пеню) на кого; штрафувати, оштрафувати кого.

Налево | Направо-налево; направо и налево – Див. направо.

Налет | С налёта – наскоком (знаскоку); миттю (умить); раптово.

Наливаться | Глаза наливаются, налились кровью – очі набігають, набігли (заходять, зайшли) кров’ю; очі червоніють, почервоніли.

Наличие | Быть, оказаться в наличии – бути; (книжн.) бути в наявності (бути наявним);

(тільки про людей) бути присутнім. | Ввиду наличия [чего-либо] – зважаючи на те, що є [що]; (книжн.) зважаючи на наявність [чого]. | В случае наличия чего-либо – якщо (коли) є (буде) що; у разі, коли є (буде) що; (книжн.) за (при) наявності чого. | Наличие преступления – факт злочину. | При наличии свободных мест, должностей – якщо є (будуть) вільні місця, вільні посади.

Наличность | Быть, оказаться в наличности – Див. наличие. | В наличности имеется сто рублей – наявних грошей (готових грошей, готівки) є (маємо) сто карбованців. | Какая у нас наличность? – скільки [ми] маємо готівкою (готових грошей)? | Свободная наличность – вільні гроші; вільна готівка.

Наличный | За наличный расчёт, за наличные деньги – за готівку (за готові гроші). | Наличные деньги – готівка, іноді готовизна; готові гроші. | Наличный расчёт – розрахунок готівкою (готовими грішми).

Налог | Обложение налогом (налогами) – оподатковування, оподаткування. Наложенный | Наложенный платёж – післяплата (накладна плата).

Наложить | Наложить на себя руки (перен. разг.) – зняти (накласти, наложити) руки на себе; смерть собі заподіяти; самому собі смерть заподіяти (зробити); віку собі вкоротити. | Наложить руку (лапу) на что – накласти руку (лапу) на що; прибрати до рук що; привласнити (загарбати) що. | Наложить ярмо (иго) на кого – запрягти в ярмо кого; підгорнути кого під кормигу; повернути в неволю кого.

Наломать | Наломать (нагреть, намять) бока кому (фам.) – Див. бок. | Наломать дров (перен. разг. шутл.) – наробити дурниць; (іноді) нарубати (наламати) дров. | Наломать

294

Російсько-український словник сталих виразів

(намять) кому шею… – Див. шея.

Намекать | Намекать, намекнуть на кого, на что – натякати, натякнути на кого, на що, про що; закидати, закинути проти кого, проти чого; наздогад (надогад) казати, сказати про кого, про що; (жарт.) стригти куди; ключку закидати куди; гнути, загинати куди.

Намек | Говорить намёками – казати (говорити) натяками (наздогад, надогад, навтямки, навтяки). | Делать злостные намёки на кого – робити злосливі (злі) натяки на кого; (жарт.) закидати гадючку на кого. [Се так на мене закида гадючку, а я… наче мені невтямки. Вовчок. (Сл. Гр.).] | Тонкий намёк на толстые обстоятельства – наздогад буряків (навтяки буряки), щоб дали капусти. Пр.

Намереваться | Он намеревался к вечеру вернуться – він мав намір (збирався, мав на думці) до вечора (на вечір, підвечір) (по)вернутися.

Намерение | Без [всякого] намерения – без [жодного, ніякого] наміру; [аж ніяк] ненавмисне (невмисне). | Благие намерения – добрі наміри (заміри). | Благими (добрыми) намерениями ад вымощен – добрими намірами пекло встелене; з добрих намірів (замірів) поміст у пеклі зложений (зложився); добрими намірами вимощене пекло. [Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився. Українка.] | Иметь, питать намерение – мати намір (замір); мати думку (гадку); мати на думці. | Не с хорошим намерением – не з добрим наміром (заміром); не з доброю думкою (не з добрим духом); не з добром. | Принимать, принять намерение – брати, узяти намір (замір); наважуватися, наважитися; намірятися, наміритися (що зробити). | С намерением – з наміром; навмисне (умисне).

Намерен | Что вы намерены делать? – що ви маєте (збираєтеся) робити?; що (є) думка робити? | Я намерен это сделать – я маю на думці (маю намір, є [в мене] думка) це зробити.

Наметанный | Намётанный глаз у кого – бите око у кого; бите око має хто; звичне (навчене) око в кого (має хто).

Наметать | Наметать глаз (разг.) – набити (привчити, навчити, призвичаїти) око. | Наметать руку (разг.) – набити (наламати, наломити) руку; привчитися (навчитися).

Намечать | Намечать, наметить в мыслях кого – намічати, намітити собі кого; закидати, закинути на кого. [Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав! Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Квітка-Основ’яненко.]

Намозолить | Намозолить глаза кому (разг.) – намуляти (намулити) очі кому.

Намолоть | Намолоть всякого вздору (фам.) – дурниць намолоти (наказати, наговорити, набалакати, наверзти, наторочити, наплести); нісенітниць (не знати чого, хтозна-чого, казна-чого) намолоти (наверзти, наплести, наторочити); плетеників наплести; казна-чого набалакати; наговорити такого, що ні пришити, ні прилатати (ні кому дурно дати); наговорити (набалакати, наверзти) такого, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); намолоти (наказати, набалакати, наверзти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати (наговорити) на вербі груші, а на осиці кислиці.

Намотать | Намотать [себе] на ус (разг.) – намотати (замотати, закрутити) [собі] на вус (на вуса); узяти [собі] на розум.

Намыкаться | Намыкаться горя (разг.) – прийняти (зазнати) горя (горювання); нагорюватися.

Намылить | Намылить голову, шею кому (фам.) – намилити голову, шию кому; намилити (нагріти) чуба (чуприну) кому; намилити кого; дати прочухана (прочуханки) кому.

Намять | Намять (нагреть, наломать) бока кому – Див. бок. | Намять уши, хохол кому (фам.) – нам’яти (нам’якшурити) вуха, чуба (чуприну) кому.

Наносить | Нанести удар в лицо – дати ляпаса (ляща, поличника); ударити по обличчі (по лиці). | Нанести удар кому – завдати удару кому; (розм. емоц.) дати чому, кому. | Наносить, нанести визит кому – складати, скласти (робити, зробити) візит кому; відвідувати, відвідати кого. | Наносить, нанести вред – робити, зробити (чинити, учинити, заподіяти, заподіювати) шкоду; шкодити, нашкодити (пошкодити, зашкодити) (кому). | Наносить, нанести оскорбление кому – завдавати, завдати (заподіювати, заподіяти, чинити, учинити) образу (кривду) кому; ображати, образити (кривдити, скривдити) кого. | Наносить, нанести поражение неприятелю, – завдати, завдавати поразки ворогові; бити, побити ворога. | Наносить, нанести раны кому – завдавати, завдати ран кому; ранити, поранити кого. | Наносить, нанести ущерб кому – завдавати, завдати шкоди (збитків, утрат) кому; чинити, учинити (заподіювати, заподіяти) шкоду (збитки, втрати) кому.

Нанятый | На срок нанятый рабочий (устар.) – строковий; строкар (строковик). Нанять | Нанять кого – найняти кого; згодити кого.

Наобум | Наобум Лазаря – навмання; на щастя (на щасливу долю); на галай-балай. | Не

295

Російсько-український словник сталих виразів

говори наобум, коли не знаешь – коли сам добре не знаєш, то й язиком не плети. Пр. Не бачила очком — не кажи язичком. Пр. Або розумне казати, або зовсім мовчати. Пр. Що маєш казати, то наперед обміркуй. Пр.

Нападать | Все на него нападают, напали – усі на нього нападають(ся) (наполягають(ся), наполягли(ся), напосідають(ся), напосіли(ся), насіли(ся)); (тільки докон.) усі на нього завзялися. | Едун напал (разг.) – їстівець (ненажер, ненасить) напав. | Лень нападает, напала на кого – лінощі (ліньки, баглаї) нападають, напали кого (на кого); лінощі (ліньки, баглаї) обсідають, обсіли (посідають, посіли) кого; баглаї вкинулися кому. | На меня напал сон – на мене найшов сон; мене узяв сон. | Нападает, напала печаль на кого – бере, забрав (обіймає, обняв) сум (смуток) кого; нападає, напав сум (смуток) на кого (кого); нападає, напала журба (туга, печаль) на кого (кого). | Нападать, напасть на кого – нападати, напасти на кого; (про військо) бити (ударяти, ударити) на кого. [І хоче ворогом на тебе бити. Сл. Гр. Наступить військо проти мене… ударить на мене війкою Сл. Гр.] | Напасть врасплох на кого – напасти зненацька (несподівано) на кого (кого); (іноді) збігти (спобігти) кого. | Напасть на след – натрапити (напасти) на слід; узяти слід кого, чий.

Нападение | При первом, при каждом нападении – за першим, за кожним нападом; першого, кожного нападу.

Напастись | На вас не напасёшься! (разг.) – на вас не настачиш(ся)!

Напевать | Напевать под нос – мугикати (кургикати); наспівувати стиха.

Наперекор | Поступать, поступить, делать, сделать наперекор кому – робити, зробити (чинити, учинити) наперекір кому; іти, піти з ким насуперечки (насупереч); робити, зробити (чинити, учинити, іноді наряджати, нарядити) перекір кому; (образн.) на пеню кому робити, зробити; орати клепкою кому. [А я тобі, моя мати, перекір наряджу: повну хату ще й кімнату парубків наведу. Н. п.]

Наперечет | Знает всех наперечет – знає всіх ліком; може перелічити всіх; знає всіх до одного (геть-чисто всіх). | Нас и всего-то наперечёт трое – нас і всіх, хоч полічи (хоч перелічи), троє; нас і всіх тройко. | Они у нас наперечёт – вони у нас під ліком. | Такие работники, как он, наперечёт – таких працівників, як він, хоч полічи (хоч перелічи); таких працівників, як він, мало (небагато).

Напеть | Напеть кому в уши на кого (разг.) – наговорити (наказати, налихословити, наклепати) кому на кого; набрехати кому на кого, про кого; натуркати кому [у вуха] про кого.

Написанный | Красиво написанный – гарно (красно) написаний; краснописаний.

Написано | На лбу написано (разг.) – на чолі (на лобі) написано. | На роду написано кому (разг. устар.) – так судилося кому; так на віку (на роду) написано кому. | Что написано пером, того не вырубишь топором – що написано пером, того не вивезеш (не витягнеш, не виволочиш) і волом. Пр. Писаного сокирою не вирубаєш. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано, того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш

— не зітреш, відрубаєш — не приторочиш. Пр.

Напиться | Напиться пьяным – напитися п’яним (упитися п’яно); упитися (налигатися, нарізатися, насмоктатися, надудлитися); залити (налити) очі (сліпи); зачмелити голову; набрати повну голову; забити палю. […Тільки не за кожним разом таку палю забивали, хоча й насухо ніхто не виїжджав. Свидницький.]

Наплакаться | По всем покойникам не наплачешься – чужим горем не нажуришся; на всі гуки не повідгукуєшся.

Наплакать | [Как] кот наплакал кого-чего (разг. фам.) – [Як] кіт (комар) наплакав кого, чого.

Наплевательский | Наплевательское отношение к делу – байдуже ставлення до діла. | Смотреть с наплевательской точки зрения на что – дивитися й посвистувати на що; ставился байдуже (забайдужки, байдужгісінько) до чого; начхати кому на що.

Наплевать | Мне на это наплевать (разг.) – мені на це начхати (наплювати); мені про це (до цього) байдуже (байдужісінько). | Наплевать в глаза кому (разг.) – наплювати у вічі (в очі) кому; плюнути межи очі кому.

Наплести | Наплести чепухи (ерунды, глупостей) (разг. фам.) – наплести (наторочити, наплескати, набазікати, нацвенькати, наверзти) нісенітниць (дурниць, казна-чого, не знати чого, харків-макогоників, харків-макогоненків); (образн.) наказати сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати (наговорити) такого, що й купи не держиться (що й у шапку не зібрати).

Наплясаться | Ты (он…) [у меня] напляшешься (напляшется…) – я тебе (його…) зажену на слизьке (на гаряче); я тебе (його…) пережену через гречку.

296

Російсько-український словник сталих виразів

Наповал | Убить наповал – убити з маху (одним махом); убити на смерть (відразу). Напороть | Напороть чепухи (фам.) – наплести (наверзти) (дурниць, нісенітниць);

наробити дурниць (казна-чого).

Направление | В каком, в том, в этом направлении – в якому, у тому, у цьому напрямі (напрямку); (розм. також) кудою, тудою, сюдою. | Давать, дать направление чему –

спрямовувати, спрямувати (скеровувати, скерувати) що. | Держать направление куда, к чему – простувати (прямувати) куди, до чого. | Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі до чого. | Литературное направление – літературний напрям; напрям (прямування) у літературі. | Направление мыслей – напрям думок; (іноді) напрям думання. | По направлению к чему, от чего – у напрямі до чого, від чого; просто до чого, від чого; як іти (ідеш), як їхати (ідеш) до чого, від чого. | Сохранять какое-либо направление – дотримуватися якогось напряму.

Направляться | Поезд направляется в Киев – поїзд (потяг) іде до Києва.

Направлять | Направить лыжи куда (перен. разг.) – попростувати (попрямувати) куди. | Направить на истинный путь (на путь истины) кого – навернути на путь істини (на праву, на добру путь, на добру стежку, тропу) кого; наводити, навести на пуття кого, настановити на добрий розум кого. | Направлять, направить на ум – настановляти, настановити (наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити) на [добрий] розум; навчати, навчити розуму – простувати, попростувати (прямувати, попрямувати) куди; (образн.) стежку гаптувати куди.

Направо | Направо-налево; направо и налево (без разбора) – направо-наліво; направо і наліво.

Напраслина | Возводить, возвести напраслину на кого – зводити, звести напасть (наклеп) на кого; натягати, натягти (наволікати, наволокти) напасть на кого; клепати, наклепати на кого; зводити, звести (волокти, наволокти) пеню на кого; прикидати, прикинути пеню кому.

Напрасно | Напрасно утруждать себя – завдавати собі даремно праці (роботи); марно (дурно) турбувати себе. | Совершенно напрасно – [Геть] зовсім даремно (дурно); даремнісінько (дурнісінько); (фам.) гарма-дарма.

Напрашиваться | Напрашиваться на комплименты – напрошуватися (напрохуватися, набиватися) на компліменти (на солодкі, на приємні слова). | Напрашиваться, напроситься в гости – напрошуватися, напроситися (напрохуватися, напрохатися, набиватися, набитися) в гості. | Невольно напрашивается мысль – мимоволі (мимохіть, несамохіть) напрошується (напрохується, проситься) думка.

Например | Как, например – як от (як ось); як от, наприклад (як от, приміром). Напролет | Всю ночь напролёт – (цілу-)цілісіньку ніч; через цілу (цілісіньку) ніч.

Напролом | Идти напролом (перен. разг.) – іти пробоєм.

Напропалую | Идти напропалую (разг.) – іти напропале (на відчай [душі]); діяти безоглядно.

Напрягать | Напрягать, напрячь последние силы – напружувати, напружити (натужувати, натужити) останню силу; (тільки докон.) змогтися на останнє.

Напрямик | Говорить напрямик – казати (говорити) прямо (просто, навпростець, напрямець, напрямки, щиро, відверто); без підхідців казати (говорити). | Действовать напрямик (перен.) – діяти (чинити) прямо (просто). | Идти, ехать напрямик – іти, їхати просто (прямо, навпростець); простувати (прямувати).

Напугаться | Напугался кто – налякався хто; набрався страху хто; набрався заячого духу хто. [Дон Жуан: …Ей, Сганарелю. Набрався ти тут заячого духу! Українка.]

Напускать | Напускать, напустить страху (страх) на кого – наганяти, нагнати страху (ляку) на кого; завдавати, завдати страху (ляку) кому; наганяти, нагнати духу (холоду) кому. | Напускать на себя дурь – удавати (робити) з себе дурня (дурника); строїти (клеїти) з себе дурня (дурника). | Напускать на себя равнодушие – удавати з себе байдужого.

Нараспашку | Душа нараспашку у кого – щира (відверта, щиро-відверта, непотайна) душа в кого; щиро-відверта вдача в кого; щиро-відвертої вдачі хто; уся душа ніби списана на виду в кого; душа світиться наскрізь у кого; ні з чим не криється хто; (образн.) серце на долоні в кого; (іноді з відтінком іронії) увесь зверху хто; розхристана душа в кого.

Нарицательный | Это стало нарицательным именем (перен.) – це стало загальною (невласною) назвою; це стало прозивним ім’ям.

Народец | Ну и народец! (фам.) – ну й людці!

Народиться | Месяц народился (разг.) – народився (настав) молодик (молодий місяць).

Народный | Народная дружба да братство дороже всякого богатства – дружба народів

297

Російсько-український словник сталих виразів

та братство дорожчі за всяке багатство. Пр.

Народ | Глас народа — глас Божий (давн.) – глас народу — глас Божий. Пр. Коли люди брешуть, то й я з ними. Пр. | Если вздохнуть всем народом - ветер будет – як уся громада дихне, то вітер дмухне (бурхне). Пр. | Простой народ - чёрный народ (устар.) – простий народ (прості люди, простий люд); простолюд (простолюддя); простацтво (простота); (давн.) поспільство.

Нарочно | Как (будто, словно, точно) нарочно – наче навмисне (зумисне); як на те.

Наружность | Наружность бывает обманчива – зовнішній вигляд часом обманює; урода буває облудна.

Наружу | Весь (вся) наружу – увесь (уся) зверху; геть увесь (уся) перед очима; цілком одвертий (одверта). | Всё наружу у кого – усе зверху (назовні) в кого. | Вывести наружу кого, что (перен.) – вивести на світло денне (на чисту воду) кого, що; викрити кого, що. | Недостатки выступили наружу – вади (хиби) вийшли на(з)верх.

Нарушать | Нарушать, нарушить слово, клятву, обычай… – ламати, зламати, зломити (порушувати, порушити, переступати, переступити) слово, присягу, звичай… | Нарушать супружескую верность – ламати (порушувати) подружню вірність; (розм. жарт.) скакати в гречку (в горох, через пліт). | Нарушить договор – зламати (зірвати) умову (договір).

Нарядно | Нарядно одетый, одетая – гарно (пишно) вбраний, убрана; (з)одягнений, (з)одягнена (одіжний, одіжна, ошатний, ошатна); (розм. часом жарт.) як (мов) із скрині вилізла. [Дивітесь, люди добрі, який я зодягнений та ошатний. Барвінок.]

Наряду | Наряду с этим – воднораз; водночас; заразом; у той самий (у той-таки) час. Населять | Кавказ населяют многие народы – на Кавказі живе (проживає) багато народів. Насильно | Насильно мил не будешь – на милування нема силування. Пр. Силою не бути

милою. Пр. Силуваним конем недоробишся (не поїдеш). Пр. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Пр. Силком не націлуєшся. Пр. Силою (насильно) колодязь копати не пити води [з нього]. Пр.

Насильственный | Насильственная смерть – не своя смерть; насильна (гвалтівна) смерть.

Насквозь | Видеть (знать) насквозь кого (разг.) – бачити (знати) наскрізь кого; (іноді зниж.) знати як облупленого кого. | Промокнуть насквозь – змокнути (промокнути) до рубця (до нитки).

Наскок | С наскока (с наскоку) (разг.) – знаскоку.

Насколько | Насколько возможно – якмога (якомога); як спромога; що спроможність. | Насколько мне известно – як (скільки) мені відомо; скільки я знаю. | Насколько… настолько… – скільки…, стільки…; як (який, яка, яке, які)…, так (такий, така, таке, такі)…

Наскоро | [Скоро] наскоро – дуже швидко; якнайшвидше; швиденько; [одним] духом (за один дух); живохватом; за одним махом.

Наскочить | Наскочить на беду – нахопитися (наскочити, наразитися) на лихо (на біду); (образн.) попасти біді в зуби.

Насладиться | Насладиться жизнью – натішитися життям (з життя); (іноді) нажитися.

Наслаждение | Доставлять, доставить наслаждение кому – давати, дати насолоду (втіху) кому; тішити, потішити кого. | От наслаждения – з насолоди (з великої втіхи, з розкоші). | С наслаждением – з великою втіхою (з насолодою); залюбки; любо-радо. | Чувственное наслаждение – чуттєві втіхи (насолоди, розкоші).

Наследие Див. наследство.

Наследство | Вступать, вступить в наследство – обіймати, об(ій)няти (посідати, посісти) спадщину (спадок). | Доставаться, достаться в наследство, по наследству кому от кого – припадати, припасти кому у спадщину (на спадщину, у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) по кому, від кого; діставатися, дістатися кому у спадщину (у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) по кому, від кого. | Доставшийся по наследству – спадковий; припалий у спадщину (на спадок, у спадок). | Лишать, лишить наследства кого – позбавити, позбавляти спадщини (спадку) кого; не давати, не дати спадщини (спадку) кому. | Наследство предков, деда, бабушки, отца, матери – предківська спадщина (предківщина), дідівська спадщина (дідівщина, дідизна), бабизна (бабівщина), батьківська спадщина (батьківщина), материнська спадщина (материзна). | Получить в наследство что – дістати (одержати, здобути, прийняти, перейняти) у спадщину (на спадщину, як спадок, у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) що; успадкувати що.

Наслышан | Много о ком, о чём наслышан (разг. устар.) – багато чув про (за) кого, про (за) що.

Наслышка | Говорю об этом понаслышке – кажу про (за) це тільки з чуток; кажу про (за)

298