3. Суспільно-географічний аналіз трудових ресурсів Хмельницької області

3.1 Загальна характеристика трудових ресурсів Хмельницької області

Хмельницька область завжди була добре забезпечена трудовими ресурсами і багато років була джерелом постачання їх для інших областей України та колишньої УРСР. Проте їх кількість за останнє десятиліття постійно зменшується, що в 1,6 рази менше. Це зумовлено занепадом в основному сільськогосподарської ланки в області: розформування колективних господарств. Як результат – припинення діяльності підприємств по переробці сільськогосподарської сировини. Свій внесок щодо скорочення чисельності працюючих зробила також світова економічна криза. Саме тому дослідження географії трудових ресурсів Хмельницької області є дуже важливим. У сучасних умовах ця тема набуває нового забарвлення з огляду на зміну геополітичної ситуації, структурні трансформації в економіці Хмельниччини, перетворення в системі освіти й нові уподобання молоді тощо.

Чисельність населення вікової категорії 15 – 69 років станом на 01.01.2009 р. становила 974335 осіб, або 72,6% від усього населення області. За умов перехідного періоду відбулися значні зміни кількісно-якісних характеристик населення, що стало реакцією на змінювані умови життєдіяльності. За цей час багато разів змінювалися напрями, масштаби та міжрегіональна та міжпоселенська інтенсивність міграційних потоків, посилився динамізм демовідтворювальних процесів.

За період з 2001 по 2009 рр. чисельність населення у віці 15–69 років скоротилась на 77947 осіб або на 7,3%. Така динаміка є наслідком значних природних втрат населення в Хмельницькій області. Як видно з рис. 1, останні 19 років на Хмельниччині відбувається депопуляція, з якою пов’язано зменшення чисельності трудових ресурсів. Вагомою складовою втрат працездатних контингентів є і міграція, найбільше від'ємне сальдо якої зафіксовано в регіоні в 1996 та 2001 рр.

Результатом довготривалого збереження негативних тенденцій демографічних процесів в регіоні стали зміни не лише в чисельності, а й у структурі населення, зокрема її працездатної частини, що наочно підтверджується при порівнянні графічних моделей статево-вікової структури населення для 2001 (за даними Всеукраїнського перепису населення) та 2009 (на 01.01.2009 р.) рр. В умовах, коли зниження народжуваності випереджало зростання смертності населення, відбулося так зване «старіння знизу», що призвело до збільшення середнього віку трудових ресурсів.

Оцінюючи наслідки цих структурних трансформацій трудових ресурсів, наведемо вислів відомого демолога Альфреда Сові, який назвав старіння населення «найменш спірним, найбільш просто вимірюваним, найбільш послідовним у своєму розвитку, найбільш пристосованим для прогнозування, і мабуть, найбільш тяжким за своїми наслідками» [31, 70]. Як відзначають західноєвропейські дослідники, крім погіршення демографічних показників, негативними наслідками старіння є зниження здатності до освоєння нових професій і застосування нових технологій, негативний вплив на ефективність виробництва, бо з віком величина зарплати збільшується, а продуктивність праці зменшується.

З табл. 1 видно, що найбільш високі темпи скорочення чисельності мали саме молоді контингенти (вікові інтервали 15–29 та 30–44). У перспективі це зумовить надмірне демографічне та економічне навантаження на населення у працездатному віці особами непрацездатного віку. Так, на 1000 осіб працездатного віку в області у 2008 р. припадало 715 осіб непрацездатного віку. Найбільш навантаженими серед районів Хмельниччини є Славутський, Старокостянтинівський та Ярмолинецький райони. Через надлишок вільних трудових ресурсів, що виникає у них, гостро стоїть проблема працевлаштування населення. Ця проблема зумовлена порівняно високим природним приростом населення, нераціональною структурою господарства й недостатністю місць прикладання праці (колгоспів). Ці причини та ряд інших змушують місцеве населення покидати свої місця постійного проживання в пошуках роботи, що спричиняє зменшенню кількості економічно активного населення.

Порівняльна статистика 2001 та 2009 рр. свідчить, що скорочення чисельності трудових ресурсів у сільській місцевості було більш інтенсивним, ніж у міських поселеннях, і склало 9,2% проти 7,0% відповідно.

Таблиця 1. Динаміка окремих груп населення у віці 15–69 рр. у Хмельницькій області

Категорії трудових ресурсів	Чисельність, осіб		Абсолютний приріст за 2001–2009 рр., осіб	Темпи росту (2009 відносно 2001 рр.), %
	2001 р.2	2009 р.3
Все населення у віці 15–69 років	1007649	974335	-33314		96,7
у т.ч. 15–29	293784	284932	-8852		97,0
30–44	300679	276837	-23842		92,1
жінки у віці 45–54 років та чоловіки у віці 45–59 років	215511	235380	19869		109
жінки у віці 55–69 років та чоловіки у віці 60–69 років	197672	177186	-20486		89,6
чоловіки у віці 15–69 років	480649	464570	-16079		96,7
жінки у віці 15–69 років	527000	509765	-17235		96,7
міське населення у віці 15–69 років	535277	522866	-12411		97,7
сільське населення у віці 15–69 років	472369	451469	-20900		95,6

Аналіз статистичних показників початку 2009 р. дозволив встановити таке. Чисельно в працездатній частині населення переважають жінки над чоловіками, що є результатом надсмертності останніх. На початку 2009 р. чисельність жінок (15–69 років) була більшою за чисельність чоловіків на 45195 осіб, або на 6%. Така диспропорція статевих груп у регіоні, спеціалізацією якого є нематеріаломісткі машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість актуалізує завдання збалансування регіонального та локального ринку праці щодо тендерної ситуації.

У нових економічних умовах важливого значення набуває категорія віку. У структурі трудових ресурсів (15–69 років) на найбільш продуктивні вікові групи – молодь (15–29 років) та особи зрілого віку (30–44 років) припадає відповідно 29,2% та 28,4%. Частка осіб післяпенсійного віку в населенні вікового інтервалу 15–69 є досить високою порівняно з іншими регіонами й дорівнює 18,1%. Саме тому характерною ознакою формування трудових ресурсів району є стабільний процес збільшення частки населення у молодшому за працездатний вік та у працездатному при помітному зменшенні частки населення у віці старшому за працездатний вік).

Розподіл трудових ресурсів за типами місцевості (міської та сільської) загалом відповідає співвідношенню міського та сільського населення. Так, на 01.01.2009 р. 53,7% трудових ресурсів складали міські жителі, відповідно 46,3% – сільські. В цілому, це говорить про відносно низький рівень урбанізації у Хмельницькій області.

Щодо освітніх характеристик трудових ресурсів, то за даними Всеукраїнського перепису (2001 р.) на 1000 осіб міського населення у віці 10 років і старше в регіоні припадало 149 осіб з повною вищою освітою, що відповідало тоді середньому показнику для міського населення в Україні. За даними на 31.12.2009 р. питома вага працівників з повною, базовою та неповною вищою освітою становила 54,6%, у тому числі з повною вищою освітою – 29,9% [25, с. 190], що є досить хорошим показником серед регіонів України (Житомирська область -21%, Луганська – 24,1%). Такий стан справ бажає кращого і зумовлений традиційною господарською спеціалізацією Хмельниччини, культом важкої фізичної праці та наслідками освітньої та міграційної політики радянських часів.

Значна територіальна диференціація демографічних, соціально-економічних, розселенських та інших процесів у межах Хмельницької області обумовили суттєві відмінності в динаміці чисельності населення вікових груп в інтервалі 15–69 років. Тип динаміки, який переважає в усіх без винятку адміністративно-територіальних утвореннях, характеризується як регресивний. Найбільш високі темпи скорочення трудового потенціалу мали такі райони, якрмолинецький, Славутський, Новоушицький, Віньковецький, Старокостянтинівський та Теофіпольський. Найбільший приріст трудового потенціалу спостерігався в м. Нетішині (12%), м. Камянець-Подільському, м. Хмельницькому і його районі, оскільки саме тут розвиток як матеріальної, так і нематеріальної сфер більш розвинений ніж в районах (додаток А). Саме тому у містах обласного значення легше знайти роботу і достойну заробітну плату.