2.6 Облік витрат діяльності

Витрати операційної діяльності розраховують в рослинництві, тваринництві, на відповідних субрахунках рахунку 23. Собівартість у сільському господарстві розраховується один раз на рік, у допоміжних виробництвах — один раз на місяць. Елементи витрат у сільському господарстві такі самі, як і в інших галузях. Комплексні витрати розподіляються між об'єктами обліку пропорційно до обсягів робіт (витрати на утримання лісозахисних смуг, утримання та експлуатацію сільськогосподарської техніки, витрати на запилення, на обробку посівів отрутохімікатами тощо). Витрати підрозділу розподіляються між об'єктами обліку пропорційно до планових або нормативних витрат. Витрати на заходи з підвищення родючості земель та інші витрати під урожай майбутніх років обліковуються як витрати майбутніх періодів. (Додаток)Орієнтовний перелік статей витрат :

- витрати на оплату праці;

- насіння та посадковий матеріал — в цю статтю не включаються витрати на підготовку насіння до посіву, його транспортування, вони відносяться на виробництво певної культури за відповідними статтями витрат;

- паливо і мастильні матеріали;

- добрива (вартість добрив без витрат на їх підготовку, транспортування тощо);

- засоби захисту рослин .

- сировина та матеріали (без зворотних відходів): у млині — вартість зерна.

- роботи та послуги (вартість послуг власних допоміжних виробництв і послуг, наданих сторонніми підприємствами, зокрема, вартість послуг транспорту, плата за воду для зрошення тощо);

- витрати на ремонт необоротних активів;

- інші витрати на утримання необоротних активів (обліковуються на окремому субрахунку рахунку 91; відносяться на собівартість продукції окремих культур пропорційно до обсягу виконаних робіт, оброблених площ);

- інші витрати (вартість спецодягу та спецвзуття, , витрати на будівництво, страхування майна, врожаю, окремих категорій працівників);

- непродуктивні витрати (витрати від падежу (тварин), худоби (за винятком втрат від стихійного лиха, сум, віднесених на винних осіб, та вартості одержаної сировини), брак у виробництві тощо);

- загальновиробничі витрати.

Специфіка загальновиробничих витрат полягає в тому, що:

1) вони не поділяються на постійні та змінні;

2) вони розподіляються між основними галузями та об'єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат, без витрат основних матеріалів (корми, насіння, сировина);

3) на окремому субрахунку рахунку 91 обліковуються витрати, що стосуються всіх напрямів діяльності господарства, зокрема витрати на:

- утримання основних засобів, складів для зберігання виробничих запасів, засобів природоохоронного призначення;

- рекультивацію земель, захоронения екологічно небезпечних відходів.

2.7 Облік збуту продукції.

Збут - комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, одержання й обробка замовлень, комплек­тація і підготовка продукції до відправлення покуп­цям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця продажу) й організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію). Головна мета збуту - реалізація економічного інтересу виробника (одер­жання підприємницького прибутку) на основі задо­волення платоспроможного попиту споживачів.

Збут є завершальною стадією господарсь­кої діяльності товаровиробника, у ринкових умовах облік та аналіз збуту по­лягає у вивченні кон'юнктури ринку й можливостей підприємства виробляти продукцію, яка буде корис­туватися попитом, а також у складанні планів продажів, на основі яких повинні формуватися плани постачання й виробництва.

В умовах розвитку ринкової економіки бухгалтерський облік повинен виконувати такі завдання як вибір об’єктів обліку та пов’язаних з ними витрат; оцінку ефективності розміру витрат; відображення виробничих процесів з метою управління збутом, класифікація витрат при визначенні собівартості продукції, формування внутрішньої звітності по виробничим процесам [2].

Підприємство має виконати такі завдання зі збуту:

- розкрити сутність збутової політики підприємства та її роль у сучасній економіці;

- розглянути формування збутової політики під­приємства як основу вдосконалення системи збуту;

- визначити аспекти, на які доцільно орієнтувати збутову політику підприємства;

- розглянути цілі та завдання збуту готової продук­ції;

- розглянути загальну модель формування збуто­вої політики, а також доцільність документально­го закріплення збутової політики;

- розкрити сутність та необхідність проведення робочої наради;

- визначити основні завдання маркетингового під­розділу та функції керівника маркетингового від­ділу;

- розглянути стадії загальної методики при підго­товці планів продажів;

- запропонувати напрями оптимізації планування продажів [4, c. 388].

Бухгалтерський облік повинен відображати інформацію про певні ринки збуту, виробничі підрозділи для розробки управлінських рішень. Важливим шляхом оцінки облікових даних щодо збутової політики є розрахунок сум покриття, який здійснюють бухгалтера-аналітики для оцінки впливу ринкової інфраструктури на збут.

Гострою проблемою на сьогодні є неплатежі в розрахунках за постачання продукції між підприємствами-партнерами. Майже половина загального обсягу реалізації продукції складає бартер. Збутовий потенціал розраховується співвідношенням суми експертних оцінок використання підсистем збутового потенціалу і максимального значення (за розробленою шкалою воно склало 296 балів) використання збутового потенціалу підприємства . На основі проведених дослідів показано, що рівень використання збутового потенціалу в усіх групах підприємств нижче 50%. Найвищий цей показник в спеціалізованих середніх підприємствах (47,8%), але дуже слабко використовуються можливості збутового потенціалу в змішаних підприємствах (20,3%).

Цілі збуту продукції виходять із цілей підприємства, серед яких переважає максимізація прибутку. Досягнення мак­симального прибутку можливе лише за умов успіш­ної реалізації таких завдань у сфері збуту, як: опти­мальне завантаження виробничих потужностей за­мовленнями споживачів; вибір раціональних каналів розподілу товароруху; мінімізація сукупних витрат у господарському циклі товару, включаючи витрати післяпродажного обслуговування та споживчого сервісу.[3, с. 129]

2.8 Облік доходів і фінансових результатів

Грошові надходження підприємств  відіграють значну роль у  процесікругообігукоштів. Зокрема,виручка від реалізаціїпродукції  є однією з ланок забезпечення нового кругового обороту  коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень :

1. відшкодовуються витрати підприємства -  матеріальнівитрати ( використання сировини, електроенергії, палива тощо), створення амортизаційного фонду, ремонтного фонду,оплата праці робітників, податкові, включені до собівартості;

2. сплата непрямих податків;

3. сплачуються податкові платежі, що відносяться до фінансових результатів підприємства:

-  податок на прибуток;

- податок на майно;

- податок на рекламу;

- податок на утримання невиробничої сфери.

4. створюється резервний фонд підприємства;

5. створюється фонд налагодження та фонд споживання підприємства;

6. виплачуються дивіденди.

Основними напрямками використання фонду є:

- придбання основних фондів виробничого  і невиробничого призначення;

- фінансування науково - дослідних робіт;

- підготовка та перепідготовка кадрів;

- сплата відсотків по позикам.

Фонд споживання – це джерело засобів підприємства для соціального розвитку і матеріального стимулювання працівників. Враховуються виплати в грошовій і матеріальнійформі, дивіденди, відсотки, виплачені по акціям трудовогоколективу, різноманітні соціальні пільги. Резервний фонд, як правило, формується підприємством в розмірі 10-15% від грошових надходжень ( привідповіднихформах власності підприємства формування резерву є обов’язковим, наприклад, в акціонернихтовариствах). Необхідність створення резерву звалючається в тому, що в ринковій економіці підприємства  являються суб’єктами ризикової діяльності. Тому створюється резерв, щоб у випадкуприпинення діяльності підприємства, були кошти для покриття кредитної заборгованості. Крім прибутку підприємство може зарахувати в фонд емісійних доходів – різниця між комбінаційною ціною та ціною продажу акцій.

Отже, відшкодовуючи авансовані у виробництвовкладення, формуючи доходи і грошові фонди, грошові надходження створюютьекономічніумови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу. Залишок виручки становить валовий дохід. К. Маркс і Ф. Енгельс писали: “ Валовий дохід є та частина вартості ...  і вимірна частина валового продукту ..., котра залишається після відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі + прибуток + рента ”. Валовий дохід – це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства іхарактеризуєїї ефективність.

Головною метою аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є отримання невеликої кількості ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів є:

- оцінка рівня і динаміки абсолютних і відносних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності);

- вивчення структури прибутку за видами фінансових результатів;

- визначення впливу різних факторів на суму прибутку і рівень рентабельності;

- вивчення розподілу та використання прибутку підприємства;

- аналіз відносних показників прибутковості (аналіз порога рентабельності);

- визначення можливих резервів збільшення прибутку і рентабельності, а також шляхів їх мобілізації.

Для забезпечення виробництва здійснюватись процес постачання необхідними предметами праці. За виробництвом продукції відбувається процес реалізації. Всі три процеси взаємопов’язані, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг засобів, на останньому етапі якого натуральна їхня форма набуває характеру грошової. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Інакше кажучи, фінансовий результат – це кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, виражений у формі прибутку (збитків).

Об'єктом розподілу є прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства. Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:

- прибуток, отриманий підприємством у результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;

- прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;

- величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині — на потреби споживання.

На ТОВ « Галицька Аграрна Компанія» розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Розподіл чистого прибутку — один із напрямів внутрішньо-фірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.