- •7. Взаємозв'язок педагогічної теорії і практики.
- •10. Філософська система гуманізму в освіті.
- •11. Філософські концепції розвитку особистості.
- •21. Мета і завдання освіти на сучасному етапі розвитку педагогічної науки.
- •3. . Основні категорії педагогіки, їх визначення та суть
- •4. Система педагогічних наук
- •5. Зв'язок педагогіки з іншими науками
- •6. Джерела педагогіки
- •8. Напрями зарубіжної педагогіки: філософський, психолого-педагогічний, соціальний.
- •9. Поняття „методологія педагогічної науки”. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
- •13. Система освіти в Україні.
- •14. Принципи побудови освіти в Україні.
- •15. Управління системою освіти в Україні
- •26. Особливості навчальних планів, навчальних програм, підручників і посібників.
- •27. Суть педагогічного процесу, його закономірності та рушійні сили.
- •28. Принципи та компоненти педагогічного процесу.
- •29. Поняття про особистість, її розвиток і формування.
- •30. Закономірності та рушійні сили розвитку особистості.
- •32. Вікова періодизація в педагогіці.
- •34. Нерівномірність розвитку. Акселерація і ретрадація в розвитку особистості.
- •37. Вплив середовища на розвиток і формування особистості.
- •38. Роль спадковості в розвитку і формуванні особистості.
- •39. Діяльність як фактор формування особистості.
- •41. Спілкування як фактор розвитку особистості.
- •42. Виховання як суттєвий чинник розвитку особистості школяра.
- •43. Мета і завдання виховання в сучасній українській школі.
- •44. Ідеал національного виховання.
- •45. Народна педагогіка про мету і завдання виховання.
9. Поняття „методологія педагогічної науки”. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
Методологія педагогіки - вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання педагогічної дійсності.
Методологія педагогіки є багаторівневою системою, яку утворюють:
1. Філософська методологія (виражає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у відображенні картини світу).
2. Опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності. Такими принципами є системний підхід, моделювання, статистична картина світу.
3. Конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів дослідження в конкретній науці).
4. Дисциплінарна методологія (сукупність методів, форм, принципів дослідження, які використовують у певному розділі науки, наприклад у дидактиці.
5. Методологія міждисциплінарних досліджень.
Цій багаторівневій системі властива супідрядність рівнів, відповідно до якої філософський рівень є змістовою основою будь-якого методологічного знання, визначає світоглядні підходи до процесу пізнання й перетворення дійсності.
Сучасна загальнонаукова методологія представлена системним підходом, суть якого полягає в тому, що відносно самостійні компоненти розглядаються не ізольовано, а у взаємозв'язках, у системі з іншими. Системний підхід дозволяє виявити інтегративні (лат. integratio - поновлення, об'єднання в ціле будь-яких частин, елементів) системні властивості і якісні характеристики, які відсутні в окремих елементах, що складають систему.
За системного підходу педагогічна система розглядається як сукупність таких взаємопов'язаних компонентів: мета освіти, суб'єкти педагогічного процесу (педагог і учні), зміст освіти, форми і методи педагогічного процесу, засоби навчання і виховання (матеріальна база). Детальніше ці складові педагогічного процесу розглядатимуться пізніше.
Конкретно-наукова методологія кожної науки і відповідно практики, що обслуговується нею, розкривається за допомогою специфічних підходів чи принципів. У сучасній педагогіці такими підходами є: особистісний, діяльнісний, діалогічний, культурологічний, національний, антропологічний.
Особистісний підхід полягає в тому, що при конструюванні і реалізації педагогічного процесу орієнтуються на особистість як мету, суб'єкт, результат і головний критерій його ефективності. Цей підхід наполегливо вимагає визнання унікальності особистості, її інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу; передбачає створення у навчанні і вихованні відповідних умов для природного процесу саморозвитку задатків і творчого потенціалу особистості.
Діяльнісний підхід грунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Цей факт обумовлює необхідність реалізації в педагогічному дослідженні і практиці діяльнісного підходу, що тісно пов'язаний із особистісним.
Діалогічний підхід передбачає перетворення позиції педагога і позиції учня в особистісно-рівноправні. Таке перетворення пов'язане із зміною ролей і функцій учасників педагогічного процесу. Педагог не вчить, не виховує, а активізує, стимулює намагання, формує мотиви учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для саморуху. При цьому дотримується необхідна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги педагога учням у вирішенні навчальних завдань на початковій стадії освіти через поступову активізацію учнів до повної саморегуляції у навчанні і появи партнерських стосунків між ними.
Культурологічний підхід як конкретно-наукова методологія пізнання і перетворення педагогічної реальності зумовлений об'єктивним зв'язком людини з культурою, як системою вартостей. Людина містить у собі частину культури. Вона не тільки розвивається на основі засвоєної нею культури, а й поповнює її новими елементами культури. У зв'язку з цим засвоєння культури є розвитком самої людини і становленням її як творчої особистості.
Національний підхід виходить з того, що національна основа виховання є важливою умовою соціалізації учнів, засвоєння ними основ національної і загальнолюдської культури.
Антропологічний підхід уперше розробив і обгрунтував К.Д.Ушинський. У його розумінні антропологічний підхід означав системне використання даних усіх наук про людину і врахування їх при побудові і здійсненні педагогічного процесу. До антропологічних наук К.Д.Ушинський відніс: анатомію, фізіологію і патологію людини, психологію, логіку, філософію, географію, статистику, політичну економію і історію у широкому розумінні (історію релігії, цивілізації, філософських систем, літератури, мистецтв і виховання). Його положення ''якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім пізнати її теж у всіх відношеннях'' залишається актуальним для сучасної педагогіки