25. Методичні особливості викладання історії психології.

Історія психології – галузь психологічної науки, яка пояснює сучасний стан психології на основі ретроспективного аналізу; реконструює процес розвитку в його динаміці, починаючи з поглядів древніх на психіку (душу) і закінчуючи сьогоднішніми уявленнями про неї. Основними методичними вимогами до викладу лекції з історії психології вважають: 1) зміст лекції формується так, щоб у згорнутій формі строго й логічно були викладені основні етапи історії психології. 2) виклад історичної послідовності подій, що пов’язані з певними науковими відкриттями, слід будувати так, щоб було помітно логіку їх визрівання на базі попередніх наукових даних і об’єктивну підставу їх появи саме у цей історичний момент. 3) викладаючи історію психології, викладач повинен пам’ятати про зміни наукового змісту основних понять. 4) певні відкриття в науці слід показувати в контексті із сучасними поглядами на дану проблему. 26. Методичні особливості викладання загальної психології. Загальна психологія – фундаментальна основ розвитку всіх галузей психологічної науки. Основні поняття загальної психології характеризують психічні процеси, стани, властивості. Загальна психологія має методологічне значення для засвоєння інших навчальних курсів психологічного циклу, оскільки без знання загального не можна вивчити часткове. Вимоги до методики викладання загальної психології: 1) методика викладання повинна акцентувати увагу студентів на відмінності життєвих і наукових уявлень про ті чи інші факти і явища психіки. 2) оволодіння понятійно-категоріальним апаратом загальної психології. 3) організація способів розвитку мислення студента за допомогою навчальних мисленнєвих задач. 27.Методичні особливості викладання вікової та педагогічної психології. Вікова й педагогічна психологія являють собою своєрідне застосування загальнопсихологічної теорії щодо пояснення вікового розвитку психологічних умов ефективності навчання та виховання особистості. До методичних особливостей викладання вікової й педагогічної психології відносять: 1) викладання педагогічної та вікової психології окремо чи в контексті одного курсу. 2) особливості сьогоднішнього стану вікової і педагогічної психології. 3) вирізнення психологічного аспекту навчання і виховання з погляду психології і педагогіки. 4) активізація методів та прийомів практичного навчання. Ці дві прикладні галузі психології, якщо їх розглядати разом як єдину навчальну дисципліну, являє собою застосування загально-психологічної теорії для пояснення вікового розвитку в дитячі роки (це найбільш досліджений відрізок життя людини) і психологічних умов ефективності навчання і виховання людини.  Вивчення цих наук має практичне значення для студентів, вчителів та батьків, будь-якого дорослого людини.  Ці дві галузі психології можуть представляти один або два самостійних навчальних предмета. Методика викладання залежить від того, вивчаються вони як один навчальний предмет або як два різних. Для психологічних факультетів педагогічних вузів вони складають двіс амостійні дисципліни, а для інших (для не психологічних факультетів педвузів і для студентів не педагогічних вузів) вікова та педагогічна психологія зазвичай викладається як єдина дисципліна. 28.Методичні особливості викладання соціальної психології. Соціальна психологія – наука про взаємозв’язок соціального і психологічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовплив на рівні окремої людини, спільноти.

Методичні особливості викладання соціальної психології: 1) при викладанні слід враховувати розвиток вітчизняної соціальної психології у теоретичному та прикладному аспектах. 2) враховувати відносну молодість цієї науки. 3) аналізувати взаємовиключаючі точки зору на одне й те ж питання. 4) враховувати різноманітність думок, пояснень одних і тих самих явищ, різні підходи до їх класифікації. 29. Методичні особливості викладання медичної психології. Медична психологія уособлює зв'язок психології з медициною, особливо з такими її областями, як психіатрія, неврологія, нейрохірургія.  Предмет медичної психології в даний час ще не отримав чіткого й однозначного визначення. Деякі вважають, що поняття «медична психологія» і «клінічна психологія» тотожні. Інші бачать у них різницю і розводять їх. У переліку наукових дисциплін, які увійшли до «Державний освітній стандарт вищої професійної освіти», є навчальна дисципліна під назвою «Клінічна психологія» (150 годин), але предмету під назвою «Медична психологія» в цьому переліку немає. Однак така галузь знань є, і студенти психологічної спеціальності її вже практично вивчають. Що стосується клінічної психології, то, якщо судити з її змісту, розкритого в державному стандарті освіти, вона повинна вивчатися студентами-медиками, а не психологами, бо останні за профілем своєї роботи не мають справи з хворими, що знаходяться на стаціонарному лікуванні (у клініці, лікарні).  Ми будемо виходити з розуміння, що медична психологія являє собою самостійну навчальну дисципліну, і її зміст не тотожне змістом клінічної психології.  Однак предмет медичної психології різні автори, що визнають її самостійною науковою галуззю, визначають по-різному.  Предметом медичної психології як прикладної галузі психологічної науки  можна вважати психологічні впливу, які надають травмуючу або зцілюючий вплив на людину, тобто, психотравмуючі і психотерапевтичніфактори.  Теоретичний зміст медичної психології становлять ті галузі психологічної науки, що вивчають аномальні стану психіки (патопсихологія, нейропсихологія,  спеціальнапсихологія), а також деякі галузі медицини (психіатрія, неврологія та нейрохірургія), що вивчають психосоматичні прояви різних хвороб, психологічні наслідки травм і болючих поразок структури мозку, який лікує ефект психологічних впливів на хворого.  Прикладний аспект медичної психології полягає у використанні наукових психологічних і медичних знань для діагностики, лікування та попередження (профілактики) захворювань нервово-психічного характеру.  Основними розділами медичної психології є: психотерапія, психофармакологія, психопрофілактика, психокорекція, психогігієна.  30. Методичні особливості викладання юридичної психології. Викладання юридичної психології має свої особливості не тільки з боку змісту, а й методики. Оскільки методика викладання постійно шукає найбільш дохідливі прийоми і методи, то вже сьогодні можна виділити її деякі методичні особливості. Юридична психологія в системі державної освіти вивчається в юридичних вузах та на юридичних факультетах університетів. Вона також викладається у вузах правоохоронної системи, економічних та управлінських навчальних закладах. Мета викладання цього предмета студентам-юристам вчені-правознавців бачають у формуванні психологічної культури юриста, яка підвищує ефективність юридичної діяльності, сприяє її гуманізації. Курс юридичної психології викладається також у деяких гуманітарних вузах, що не входять в систему державної освіти:студентам, які спеціалізуються з практичної психології для роботи в галузі соціального захисту, виробничої педагогіки, бізнесу. Причому тут її вивчення будується на базі загальної психології та інших галузей психологічної науки. Тому до програми курсу юридичної психології для студентів-психологів не входять общепсихологические питання, тоді як для студентів інших, не психологічних спеціальностей вони складають приблизно половину змісту навчального предмета. Таким чином, якщо при вивченні юридичної психології головним для студента-юриста є отримання знань про психологію людей, його потенційних клієнтів, то для студента-психолога головне - це пізнання психологічного змісту діяльності юриста. З урахуванням цього складено основні орієнтовні проблемні питання і навчальні завдання. Вирішуючи навчальні завдання, студент-психолог буде подумки бачити себе на місці слідчого, судді, підсудного, свідка, інспектора карного розшуку, адвоката, прокурора і т.д. Розбираючись у різних правових ситуаціях і поведінці учасників дій в цих ситуаціях, психолог шукає відповіді на виникаючі проблеми з точки зору законів психології.

Головне для психолога, який виступає в ролі консультанта або експерта з психологічного пояснення поведінки, дій і діяльності людей, що піддаються правовому розгляду, - це знання психологічної структури діяльності юриста, виконує різні професійні функції. Знаючи діяльність і спираючись на принцип діяльнісного підходу, він завжди зможе кваліфіковано вирішувати такого роду задачі.