Розділ 3. Основні положення організації ведення лісового господарства. Характеристика лісового фонду

3.1 Поділ лісів на категорії

Категорія лісів	Площа за даними лісовпорядкування
	га	%
1. Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення
1.1. заповітні лісові урочища	507,0	2,4
1.2. Пам'ятки природи	3,1	-
1.3. Заказники	992,5	4,8
1.4. Ліси наукового призначення, включаючи генетичні резервати	80,4	0,4
Разом по категорії лісу:	1583,0	7,6
2. Рекреаційно-оздоровчі ліси
2.1. Ліси 3 зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і округів	68,0	0,3
2.2. Лісопаркова частина лісів зелених зон	875,0	4,2
2.3. Лісогосподарська частина лісів зелених зон	1825,0	8,8
Разом по категорії лісу:	2768,0	13,3
3. Захисні ліси
3.1. Протиерозійні ліси	687,5	3,3
3.2. Лісові ділянки, які прилягають до смуг відведення залізниць та автомобільних доріг державного значення	5,0	-
3.3. Лісові ділянки уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів	351,0	1,7
Разом по категорії лісу:	1043,5	5,0
4. Експлуатаційні ліси
4.1 Експлуатаційні ліси	15385,5	74,1
Всього по лісгоспу:	20780,0	100

Існуючий поділ лісів на категорії проведено згідно постанови КМ України № 733 від 16.04.2007 р. про «Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» і затверджено наказом Держкомлісгоспу України № 441 від 21.12.2010 року.

Існуючий поділ площі лісів на категорії лісів відповідає господарському значенню, природним та економічним умовам району розташування лісгоспу.

Територіальне розміщення існуючого поділу лісів на категорії показано на картах-схемах.

3.2. Господарські частини, господарства та господарські секції

Виходячи з існуючого поділу лісів лісгоспу на категорії захисності, їх функціоального значення, встановленого в них режиму ведення лісового господарства і лісокористування, на наступний ревізійний період, утворені такі господарські частини:

Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення :

- ліси природоохоронного призначення з особливим режимом користування на рівнині;

- ліси природоохоронного призначення з особливим режимом користування в горах;

- ліси природоохоронного призначення з обмеженим режимом користування в горах;

Рекреаційно-оздоровчі ліси :

- Рекреаційно-оздоровчі ліси з особливим режимом користування на рівнині;

- Рекреаційно -оздоровчі ліси з обмеженим режимом користування на рівнині;

Захисні ліси :

- Захисні ліси з особливим режимом користування в горах;

- Захисні ліси з обмеженим режимом користування на рівнині;

- Захисні ліси з обмеженим режимом користування в горах;

Експлуатаційні ліси :

- Експлуатаційні ліси на рівнині;

- Експлуатаційні ліси в горах.

До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення з особливим режимом користування віднесені: заповідні лісові урочища; пам'ятки природи; заказники; ліси, що мають наукове або історичне значення, включаючи генетичні резервати.

До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення з обмеженим режимом користування віднесені: заказники.

До рекреаційно-оздоровчих лісів з особливим режимом користування віднесені: лісопаркова частина лісів зелених зон.

До рекреаційно-оздоровчих лісів з обмеженим режимом користування віднесені: ліси 3-ї зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів, лісогосподарська частина лісів зелених зон.

До захисних лісів з особливим режимом користування віднесені: ліси протиерозійні.

До захисних лісів з обмеженим режимом користування віднесені: лісові ділянки, що прилягають до смуг автомобільних доріг державного значення, лісові ділянки уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів.

При організації господарств і господарських секцій лісовпорядкування виходило з породного складу насаджень, їхньої продуктивності та інших особливостей, що обумовлюють застосування різних нормативів і систем господарських заходів, а також цілей ведення лісового господарства, визначених "Основними положеннями організації і розвитку о господарства Івано-Франківської області". Перелік організованих господарств і господарських секцій в межах господарських частин, приведений в таблиці 3.2.1.

Кожна господарська секція орієнтована на вирощування певних корінних або цільових порід у відповідності до типів лісу на основі заходів, що забезпечують одержання до віку стиглості лісу максимального запасу деревини потрібної товарної структури найбільш ефективне виконання захисних, оздоровчих та інших корисних функцій лісу.

Основою для поділу насаджень однієї переважаючої деревної породи на кілька госпсекцій стала значна різниця в продуктивності, віках стиглості, поділ насаджень на високостовбурні і низькостовбурні.

Віднесення невкритих лісовою рослинністю лісових ділянок до тієї чи іншої господарської секції проведено по цільовій породі, яка найбільше відповідає типу проектується для лісовідновлення.

Вік стиглості деревостанів по господарських секціях прийнято відповідно до оптимальних віків рубок в лісах України, затверджених Мінлісгоспом України 21 жовтня 1983 року, наказу Державного комітету лісового господарства України № 269 від 15.10.2009 року і приведених у Протоколі першої лісовпорядної наради (додаток 1).

З метою виявлення резерву підвищення продуктивності лісових ділянок лісовпорядкуванням визначений за укрупненими показниками ступінь використання потенційної продуктивності вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок. Для цього використаний розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, за основними цільовими ціноутворюючими породами, середні таксаційні показники. Моделі росту продуктивності оптимальних деревостанів, що регулярно розріджуються, підготовлені кафедрою лісової таксації Національного аграрного університету ("Модели роста продуктивность оптимальных древостоев", К., УСХА, 1992; "Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии", К., "Урожай", 1987). Порівнюючи оптимальний середній запас на 1 га деревини вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок його фактичним на рік проведення лісовпорядкування, визначають ступінь використання потенційної продуктивності вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок.

Лісові землі в практичній діяльності використовуються достатньо ефективно. Про це :свідчить зменшення питомої ваги не вкритих лісовою рослинністю земель (з 10,0% до 7,9%).

За минулий ревізійний період збільшилась питома вага корінних і цінних лісових насаджень, так питома вага ялиці білої збільшилась на 19,3%, бука лісового на 19,9%, дуба високостовбурного на 21,5%.

Наявність на площі 400,0 га низькобонітетних (5 і нижче бонітету) насаджень пояснюється несприятливими умовами зростання (кам'янисті розсипи на високогір'ї, заболоочені лісові ділянки в рівнинній частині лісгоспу - Росільнянське лісництво).

Насадження з повнотою 0,3-0,4 займають площу 820,6 га. їхня наявність обумовлена таким факторами:

• пошкодження насаджень хворобами лісу;

• несприятливі умови зростання (на дуже стрімких схилах, кам'янистих розсипах);

• пошкодження насаджень вітровалами і буреломами.

Діагностична характеристика типів лісу викладена в "Основних положеннях організації і розвитку лісового господарства Івано-Франківської області", розроблених Львівською державною лісовпорядною експедицією 2008 - 2009 роках.

Насадження з переважаючими породами, що не відповідають типам лісу займають площу 6295,0 га, або 34,2% площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок.

В результаті змін, які відбулися за ревізійний період, площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок збільшилась на 499,5 га, або 2,8% вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок. Загальний запас зменшився на 67,94 тис. м³, або 1,7%.

Основними причинами змін площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок загальних запасів є: вирубування лісу, заліснення не вкритих лісовою рослинністю ділянок переведення незімкнутих лісових культур у вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки природний ріст насаджень, вплив стихійних явищ (вітровали, буреломи).

Площа і запас стиглих деревостанів у порівнянні з даними минулого лісовпорядкування збільшились відповідно на 1219,8 га і 265,40 тис. м³, або 91,0% і 60,1% в тому числі експлуатаційного фонду відповідно на 707,3 га і 154,52 тис. м³, або 73,7% і 50,5% Основними причинами зміни площі і запасу стиглих насаджень є зменшення віку стиглості похідних насаджень ялини, значні обсяги суцільних санітарних рубок в пристигаючих насадженнях ялини.

Направленість і результативність ходу природного поновлення як на невкритих лісовою рослинністю лісових ділянках, так і під наметом лісу в регіоні вивчені достатньо добре. Висновки наукових досліджень і виробничого досвіду з природного поновлення лісу такі: В рівнинних умовах поновлення сосни в корінних соснових типах лісу відбувається переважно нерівномірно і незадовільно. Поновлення дуба в судібровах і дібровах проходить в основному, із зміною порід, переважно насадженнями граба або м'яколистяними породами (берези, осики).

В гірських умовах природне поновлення під наметом лісу відбувається, як правило корінними породами: бук, ялиця, ялина. На відкритих лісових ділянках поновлення корінних порід проходить слабо. Як правило, такі лісові ділянки поновлюються м'яколистяними породами. Ялина добре поновлюється як під наметом розріджених деревостанів, так і на не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок поблизу стіни лісу. Незадовільне при поновлення як під наметом лісу, так і на не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках спостерігається на сухих стрімких і дуже стрімких схилах південних експозицій.

В рекреаційних лісах: лісопаркова частина лісів зелених зон; ліси 3-ої зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій; місця масового відпочинку в інших категоріях земель проведена ландшафтна таксація.

Виходячи з природних особливостей місцевості і цільового призначення лісів проведено функціональне зонування території рекреаційного призначення. Крім того лісовпорядкуванням виявлені місця масового відпочинку в лісах лісогосподарської частини лісів зелених зон і експлуатаційних лісах на загальній площі 71,9 га.

Переважаючим типом ландшафту в рекреаційних лісах є закритий, частка складає 74,8%. Відсоток напіввідкритих і відкритих ландшафтів відповідно складає 12. 12,3%.

За оптимальними нормами співвідношення типів ландшафтів повинно бути: 70-80% закритих, 15-20% напіввідкритих і 5-10% відкритих.

Як видно, фактична ландшафтна структура в частині напіввідкритих і відкритих ландшафтів відрізняється від оптимальної.

Приведення фактичної ландшафтної структури до оптимальної не проектується оскільки рекреаційна діяльність лісгоспу не є пріоритетним напрямком його розвитку.