53.Українські латиномовні поети 15-16 ст.

54.Києво-Печерський патерик.Композиція джерела

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК - визначна пам'ятка давньоукраїнської агіографії.

До Патерика увійшли твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря, його ченцям, подвижникам і святим, він є цінним джерелом для вивчення історії середньовічної України. Текст Патерика неодноразово перероблювався і вдосконалювався, не втрачаючи при цьому своєї генетичної пов'язаності з оригіналом. Автори пам'ятки прагнули показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їх смиренність і жертовність, боротьбу з підступами бісівських сил.

Києво-Печерський патерик складається з різних за жанром творів — житій, похвальних слів, зразків полемічної прози. Найдавніший з відомих нам списків Патерика датується 1406 р. і належить до Арсеніївської редакції твору. Цю редакцію пов'язують із діяльністю тверського єпископа Арсенія, який був вихідцем із Києво-Печерської лаври. Тут простежуються певні зміни у структурі твору — поява служби й похвали Феодосію Печерському, зміна порядку викладу матеріалу та ін. 1460 р. у Києво-Печерському монастирі створюється так звана Перша Касіянівська редакція твору, через два роки — Друга. Ці редакції внесли посутні зміни у структуру твору. Основною одиницею тексту стає «слово» — сюжетно замкнена частина твору, пов'язана з його загальним змістом. У Першій Касіянівській редакції вирізняють 35 слів, у Другій — 38. Послідовно дотримано принцип хронологічного розташування частин твору. Виразно простежуємося значне оновлення топіки пам'ятки, у «словах» вирізняються своєрідні метафоричні звороти, порівняння. Як цілісний твір Києво-Печерський патерик включено до «Великих Четых Міней» митрополита Макарія. Активне звертання давньоукраїнських книжників до києворуської спадщини, в тому числі і творчу переробку вже наявних редакцій Патерика, зумовила доба Бароко. Виразними бароковими рисами позначені виданий польськомовний «Патерикон» С. Косова та рукописна редакція Й. Тризни. Головними композиційними одиницями тут стають житія, житійні оповідання, спостерігається метафоричне переосмислення традиційних сюжетів, посилення нарративних елементів. 1661 р. у Києві виходить друком «Патерик або Отечник Печерський...». Ймовірним ініціатором цього віщання науковці вважають архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Гізеля. Твір фактично став підсумковим для всієї давньоукраїнської агіографії. Його текст двічі перевидавався , а агіографічні розділи увійшли до складу «Четых Міней» Димитрія Туптала.