23.Порівняльна характеристика діяльності педагога – майстра і педагога-початківця

Діяльність педагога-майстра

1. Вбачає педагогічні задачі у цілісному педагогічному процесі й обирає рішення з орієнтацією на над завдання

2. Розв'язує переважно стратегічні задачі

3. Уміє викликати певні психічні стани (самовладання)

4. Уміє передавати ініціативу учням, створювати умови для їхньої активної діяльності

5. Працює з усім колективом, однак не випускає з уваги жодного учня

6. Усуває причини

7. Дошукуючись причини, аналізує власну діяльність

8. Головні зусилля спрямовує на зміни в системі своєї роботи (постійний пошук самовдосконалення, самовиховання).

Діяльність педагога-початківця

Сприймає кожну задачу окремо, не пов'язуючи з іншими;

Розв'язує переважно ситуативні задачі;

Відчуває страх, пригніченість;

У розв'язанні задач прагне виступати головною дійовою особою; переважає прямий вплив;

Звертає увагу насамперед на тих учнів, які «випадають» із поля зору;

Спрямовує зусилля на саме явище, а не на причини;

Шукаючи причину, звинувачує інших, посилається на обставини.

19. Способи організації педагогічного процесу. Вплив учителя на учнів. Педагогічний процес – це динамічна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети. Педагогічна взаємодія своєрідна: її зміст та способи визначаються завданнями виховання і навчання людей. Завдання заздалегідь передбачають зміну стану, перетворення властивостей і якостей вихованців. Тому можна констатувати, що педагогічний процес є процесом, у якому соціальні ідеї перетворюються в якості особистості. Педагогічна взаємодія набуває дієвості, якщо технічні прийоми, які використовує вчитель, сповнені високих прагнень гуманістичного відношення до школярів і спрямовані на розвиток їхньої особистості. Визначаючи у свій час навчально-виховний процес як « багатогранний процес постійного духовного збагачення й оновлення» , В.О. Сухомлинський підкреслював, що не можна зводити педагогічний процес лише до педагогічного впливу вчителя на учнів.

Стратегія педагогічної взаємодії характеризується такими особливостями: - ставленням до учня як суб'єкту власного розвитку; - орієнтацією на розвиток і саморозвиток його особистості; - створенням умов для самореалізації і самовизначення особистості; - установленням суб'єкт-суб'єктних відношень. Співробітництво в навчальному процесі являє собою розвинену мережу за такими лініями: 1) вчитель - учень, 2) учень - учень в парах (діадах) й в трійках (тріадах), 3) загальногрупову взаємодію учнів в колективі .

Співробітництво стає продуктивним, якщо: - здійснюється за умови включення кожного учня в розв'язання завдань не в кінці, а на початку процесу засвоєння нового предметного змісту; - організовано як активне співробітництво з учителем та іншими учнями; - у процесі навчання відбувається становлення механізмів саморегуляції поведінки й діяльності учнів; - усвідомлюються уміння створення цілей. Навчання в співробітництві розглядається в світовій педагогіці як найбільш успішна альтернатива традиційним методам. Воно також відображає особистісно-орієнтований підхід. Працюючи у групі, можна спитати у товариша, якщо щось не зрозумів, або обговорити з ними розв'язання чергового завдання. Кожен член групи усвідомлює свою відповідальність за власні успіхи, від яких залежить успіх всієї групи.