27.Вплив самовиховання на розвиток професійно-значимих якостей соціального педагога.

Специфіка соціально-педагогічної діяльності ставить, як ми вже зазначали, перед учителем ряд вимог до особистості педагога, які в соц-пед науці визначаються як професійно значимі особистісні якості. Останні характеризують інтелектуальну й емоційно-вольову сторони особистості, суттєво впливають на результат професійно-педагогічної діяльності і визначають індивідуальний стиль соц пед.

Домінантними вважають якості, відсутність кожної з яких унеможливлює ефективне здійснення соціально педагогічної діяльності; периферійними - якості, які не здійснюють вирішального впливу на ефективність соціально педагогічної праці, проте сприяють її успішності; негативними - якості, що призводять до зниження ефективності соц пед діяльності, а професійно недопустимими - ті, що ведуть до професійної непридатності педагогаРозглянемо склад цих груп особистісних якостей детальніше.

Домінантні якості:

1. Гуманність - любов до дітей, вміння поважати їхню людську гідність, потреба і здатність надавати кваліфіковану педагогічну допомогу в їхньому особистісному розвитку.

2. Громадянська відповідальність, соціальна активність

3. Справжня інтелігентність - високий рівень розвитку інтелекту, освіченість у галузі предмета викладання, ерудиція, висока культура поведінки.

4. Правдивість, справедливість, порядність, чесність, гідність, працьовитість, самовідданість.

5. Інноваційний стиль соціально-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей і прийняття творчих рішень.

6. Любов до роботи, яка здійснюється, потреба в знан

нях, у систематичній самоосвіті.

Периферійні якості:

1. Привітність.

2. Почуття гумору.

3. Артистизм.

4. Мудрість (наявність життєвого досвіду).

5. Зовнішня привабливість.

Професійні протипоказання:

1. Наявність шкідливих звичок, соціально небезпечних для суспільства (алкоголізм, наркоманія тощо).

2. Моральна неохайність.

3. Рукоприкладство.

4. Грубість.

5. Некомпетентність у питаннях своєї роботи

6. Обмеженість світогляду.

7. Безпринципність.

8. Безвідповідальність.

28.Самовиховання як мистецтво керувати своєю особистістю.

29.Мотивація самовиховання майбутнього соціального педагога.

Практика свідчить, що висококваліфікованими фахівцями, успішними в кар'єрі і житті, рідко стають ті, хто в студентські роки не навчився самостійно працювати над собою, не оволодів технологією професійного самовиховання.

амовиховання особистості розвивається і відбувається відповідно до своїх внутрішніх закономірностей. Особливості цього процесу обумовлюють три чинники: індивідуальні особливості людини; об’єктивні умови життя та час, необхідний для накопичення практичного досвіду; оволодіння самовихованням як особливим видом діяльності.

Робота із самовиховання починається із самопізнання, самовивчення, усвідомлення своїх успіхів і невдач, аналізу своїх переживань, психічних станів. Цьому сприяють сформовані рефлексивні вміння, які дають змогу об'єктивно аналізувати власні думки і вчинки.

Професійне самовиховання особистості залежить від її індивідуальних особливостей, таких як: природні дані; особливості та рівень інтелектуального, емоційного і вольового розвитку; спрямованість інтересів, потреб, поглядів. Якщо майбутній соціальний педагог ставить перед собою мету – якнайкраще підготуватися до майбутньої професійної діяльності, то завданням професійного самовиховання буде формування професійно-значущих якостей його особистості. Це означає, що соціальний педагог повинен мати високий рівень методологічної підготовки, бути готовим до постійного розвитку моральної культури, до розвитку здатності широкомасштабно та творчо мислити під час проведення соціально-педагогічної діяльності. Найбільш важливу суспільну групу вимог до особистості соціального педагога складають вимоги до морально-педагогічних якостей соціального педагога – це загальнолюдські якості, риси характеру, інтереси, потреби, переконання, мотиви поведінки, спрямованість його особистості. Друга група вимог до особистості соціального педагога стосується його індивідуального досвіду, тобто професійно-теоретичної та практичної підготовленості, включаючи ґрунтовні знання з фундаментальних і фахових дисциплін. Третю групу вимог до особистості соціального педагога складають проблеми розвитку його психічних процесів. Основною проблемою інтелектуального самовиховання студента є розвиток у нього якостей педагогічної уяви, уваги, мислення. Водночас, проявляються такі типи мислення, як аналіз конкретних соціально-педагогічних ситуацій, визначення соціально-педагогічних проблем в конкретних умовах, вироблення варіантів вирішення завдань тощо. Рушійними силами самовиховання майбутніх соціальних педагогів є зовнішні соціальні вимоги та особисте ставлення до цих вимог. Переборення внутрішніх протиріч, що виникають між цими двома факторами, по суті є процесом саморозвитку студента. Аналогічно, як самовиховання є продовженням та умовою успішного соціального виховання, так і професійне самовиховання є продовженням та умовою успішного професійного виховання фахівця.