24 Етапи професійного самовизначення соціальних педагогів

Активне професійне самовиховання починається після того, як студент ретельно познайомиться з обраною професією, з вимогами, які вона пред’являє до нього. Професійні вимоги до особистості соціального педагога, будучи усвідомленими і прийнятими студентом, стають потужнім рушієм практичної дії. Головна функція вимог – орієнтувати студента в процесі адаптації до професійної діяльності і спонукати до цілеспрямованого формування своєї особистості. Це – підготовчий етап для самовиховання, етап утвердження в позиції соціального педагога.

Другий етап – це етап програмування змін у своїй особистості.

Наступний етап – етап реальних дій само зміни якостей особистості. Однак, якщо етап реальних дій, а він актуалізується саме під час соціально-педагогічної практики, не буде усвідомлений в достатній мірі, то самовиховання не набуде дійового характеру.

Працюючи над собою, студент починає керуватися принципом “якщо б”, тобто “якщо б я поступив так, то .”Так утворюється ще один етап в процесі самовиховання – етап мислення і уявлення. Завдяки уяві та судженням студента вдається випередити свої майбутні вчинки.

Завершальний етап – етап вправ, на якому можуть утворюватися не просто дії, уміння, а необхідні звички, властивості особистості. В ідеалі слід виробити таку систему мобілізації студента на його самовдосконалення, при якому би він:

- виробляв у себе навички самоспостереження і самопізнання;

- вчився проектувати зміни в своїй особистості;

- свідомо здійснював на себе виховні дії, керував своєю поведінкою, розвитком необхідних якостей;

- опанував аутогенним тренуванням і вчився керувати своїм фізичним і психічним станом.

25. Керівництво колективним самовихованням

Соціальним феноменом самовиховання особистості є колективне самовиховання, важливу роль у якому відіграє лідер, спроможний активізувати колективні інтереси та колективну відповідальність на досягнення кінцевого результату, тобто на формування необхідних соціальних, професійних, особистісних якостей кожного члена групи. Особливістю колективного самовиховання є колективно розроблені та затверджені самозобов’язання. В основі таких зобов’язань студентів групи можуть бути суспільні, трудові, спортивні та інші професійно-значущі справи, а також заходи щодо розвитку особистості кожного майбутнього фахівця. Колективні самозобов’язання за змістом представляють собою колективні вимоги до кожного члена групи, а тому важливим засобом мобілізації та організації зусиль студентів в їхній спрямованості на кінцевий результат навчання – стати справжнім, кваліфікованим спеціалістом. Колективне самовиховання створює умови для критичного і самокритичного ставлення до життя колективу і кожного його члена, для переборення елементів формалізму в навчанні, праці, суспільному житті, воно сприяє виробленню у групі принципової та діяльної суспільної думки. На суспільному фоні по-іншому усвідомлюється і зміст індивідуального самовиховання, воно стає більш інтенсивним і результативним, тому що студент знає, які вимоги до нього поставили оточуючі, чого від нього чекають; він знаходиться в умовах відповідальної залежності, що є головним фактором розвитку. Організацію колективного самовиховання необхідно розпочати з вивчення стану справ, вияснення професійних та ціннісних орієнтацій студентів. Для цього необхідно провести спостереження, анкетне опитування, індивідуальні бесіди тощо. Особливим аспектом керівництва самовихованням є індивідуальна робота з окремими студентами. Перш за все необхідно додатково організувати заняття спецкурсу для вивчення теорії самовиховання, в результаті чого робота студентів над собою стає більш свідомою і продуктивною. З метою підтримки та стабілізації мотивації до самовиховання важливим є те, щоб самовихованням займалися всі студенти групи.