174.Соц-псих характеристика педагогічної майстерності соціального педагога.

Педагог зв'язується з фахівцями, зі службами соціального захисту, які здатні допомогти дитині. Для цього необхідно, щоб він був професійно підготовлений, досить освічений для ведення виховної роботи. Сьогодні це називається педагогічною майстерністю.

Педагогічна майстерність більшою мірою залежить від особистих якостей педагога, а також від його знань й умінь. Вона визначається об'єктивними й суб'єктивними факторами. Об'єктивні фактори - це система знань, умінь, навичок.

Професійні знання соціального педагога: педагогіка й психологія, фізіологія розвитку дитини, методики виховної роботи. Ці знання необхідні для вивчення дитини, аналізу його вчинків і поводження, особливостей його спілкування, сумісності його в групі інших дітей.

Соціальний педагог повинен уміти: організувати діяльність і співпрацю дітей; володіти деякими прийомами артистизму, мовою, подихом, ритмом і постановкою голосу, мімікою й жестами; знаходити в бесіді той тон і мову, що дасть можливість говорити з жебраками й алкоголіками, наркоманами й повіями або з дитиною, що потрапила в лихо. Не просто говорити, а переконати й вплинути.

Починаючого педагога до майстерності приводить педагогічна техніка, вироблені навички. Це значить, - уміння зрозуміти вихованця, а це знання психології спілкування, відносин, педагогічної психології; мовні вміння: знати особливості мови, знати, як сприймається твоя мова, як вона розвивається; уміння виразити своє відношення до вчинку, до людини, своє емоційне відношення; і в той же час володіння навичками самоконтролю, самоаналізу, самоспостереження.

А наступними факторами професійної майстерності є суб'єктивні фактори. Суб'єктивні фактори - це якості, що характеризують індивідуальність особистості й унікальність її майстерності.

Необхідними й достатніми умовами формування особистості соціального педагога є наступні якості:

Професійна спрямованість особистості виражається в адекватному розумінні цілей і завдань професійної діяльності, наявність сформульованих професійних мотивів, стійких інтересів, схильностей, поглядів, переконань, ідеалів, що відносяться до обраної професії;

Професійне мислення. Воно проявляється в діяльності, у процесі рішення завдань і тому визначають її успішність;

Професійна самосвідомість, тобто свідомість особистістю самого себе в професійній діяльності, у всьому різноманітті своїх професійних якостей, можливостей, здатностей.

Отже, професійна майстерність базується на фундаментально загальній, загальнокультурній підготовці й забезпечується єдністю загального й професійного розвитку особистості.

175.Система підвищення кваліфікацій соціального педагога.

Кожен соціальний педагог 1 раз на 5 років підвищує свою кваліфікацію в інституті післядипломної освіти педагогічних працівників на курсах підвищення кваліфікації. В залежності від категорій слухачів обсяг курсів становить від 72 до 144 годин.

Особи, які пройшли курси підвищення кваліфікації в інституті післядипломної освіти педагогічних працівників, отримують державний документ, що є підставою для їх чергової атестації.

Усвідомлюючи значення ролі соціального педагога в освітньому закладі, на даному етапі курси підвищення кваліфікації ставлять собі на мету:

1) підвищення рівня професійної компетентності соціального педагога;

2) розвиток творчого потенціалу спеціаліста.

Підвищення кваліфікації соціальних педагогів передбачає їх соціально-гуманітарну, функціональну підготовку, індивідуально-творчу роботу. На курсах підвищення кваліфікації соціальні педагоги знайомляться з реабілітаційною педагогікою, що ґрунтується на засадах життєтворчості, покликана допомогти визначити шляхи вирішення соціальної, медичної, психолого-педагогічної реабілітації дитини, життя якої обтяжене хворобою або іншими несприятливими соціально-педагогічними умовами.

Тому ведучі змістові напрямки підвищення кваліфікації соціальних педагогів такі:

– нормативне і правове забезпечення професійної діяльності соціального педагога;

– проектування інноваційних технологій, рефлексивний аналіз кращого досвіду роботи в соціально-педагогічній сфері;

– ініціювання участі соціальних педагогів до реалізації цільових проектів і програм соціально-педагогічного спрямування;

– створення електронних тематичних баз даних інформаційно-аналітичного характеру для соціальних педагогів;

– диференційована організація підвищення кваліфікації соціальних педагогів на основі результатів моніторингу якості їх професійної діяльності.