- •1.Роль і місце соціальної педагогіки серед інших наук
- •2...Соціальна педагогіка і соціальна робота
- •4...Предмет,завдання,функції соціальної педагогіки
- •5...Принципи соціальної педагогіки
- •6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності
- •7.Специфіка соціально-педагогічних понять :соціально освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості
- •8..Професійний портрет соціального педагога
- •9.Призначення сфери діяльності та функції соціального педагога
- •10.Кодекс етики соціального педагога
- •11.Особистість соціального педагога
- •12.Значення неперервності освіти у професійній діяльності
- •13.Милосердя і благодійність як культурно-історисні традиції соціально-педагогічної діяльності.
- •3.Наукова цінність і практична значущість соціальної педагогіки як гуманітарної науки
- •14.Організація соціальної допомоги в античному і середньовічному суспільствах
- •15.Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка («виховання джентельмена»)
- •16. А. Дістерверг - засновник соціальної педагогіки
- •17.Педагогічні погляди Вентцеля
- •18.Виховання дітей і молоді в східних словян у додержавний період
- •19.Основні напрями й особливості освітньо - виховної та благодійної роботи в період київської русі
- •20.Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу
- •21.Особливості соціального виховання в радянський період
- •22. Дитячий будинок як маяк соціального виховання в 20-х роках хх ст.
- •23. Мета завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині Зінковського
- •25.Педагогічні погляди макаренка щодо сімейних взаємин і родинного виховання дітей як методика і технологія організації сімейного життя.
- •26.Соціально-педагогічні погляди русової
- •27.Погляди русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання
- •28.Внесок сухомлинського в теорію і практику соціального виховання
- •29.Розвиток соціальної педагогіки в незалежній українській державі
- •31.Причини появи та розвитку волонтерства на сучасному етапі розвитку суспільства
- •32. Характеристика основних груп волонтерів
- •33. Особливості мотивації волонтерів до соціально-педагогічної діяльності
- •34. Напрями соціально-педагогічної діяльності, що потребують участі волонтерів
- •35. Зміст поняття “соціалізація”
- •36. Форми і методи соціалізації особистості
- •37. Принципи соціалізації
- •38. Провідні напрями соціалізації особистості
- •39. Сім’я, освіта, релігія і культура як основні інститути соціалізації дитини
- •40. Основні фактори та види соціалізації особистості, їх педагогічний потенціал та характеристика
- •41. Стадії соціалізації: рання, стадія навчання, трудова, післятрудова
- •42. Особливості соціалізації в зрілому віці
- •43. Проблема використання досвіду старшого покоління в соціалізації молоді
- •44. Мікро-, мезо-, мега- та макрофактори соціалізації
- •46. Виховання як соціальний інститут, специфіка соціального виховання
- •47. Соціальне виховання, його цілі, зміст, сутність, принципи, методи і форми здійснення як предмет соціальної педагогіки
- •48. Мета і завдання соціального виховання
- •49. Сутність і співвідношення понять “соціальна педагогіка”, “соціальне виховання”, “соціалізація”
- •50. Загальна характеристика принципів і змісту соціального виховання з позицій держави та соціальних інституцій
- •51. Виховні організації та соціальне виховання
- •52. Організація соціального досвіду як вид соціального виховання
- •53. Характеристика освіти як одного з видів соціального виховання
- •54. Індивідуальна допомога як вид соціального виховання
- •56. Розвиток вітчизняних теорій соціального виховання
- •58. Поняття “соціальне середовище”
- •60. Соціальна адаптація як активне пристосування індивіда до умов середовища
- •61. Вплив соціального середовища на розвиток і формування особистості
- •62. Несприятливі умови соціалізації як соціально – педагогічна проблема.
- •63. Види і типи жертв несприятливих умов соціалізації.
- •64. Характеристика основних типів жертв.
- •66. Завдання і зміст корекційного виховання.
- •67. Особистість дитини. Розвиток дитини в соціумі.
- •68. Поняття «особистість»: зміст та структура.
- •69. Рушійні сили та фактори розвитку дитини.
- •70. Засвоєння соціальних ролей як складова процесу становлення особистості.
- •71. Соціальна адаптація, соціальна дезадаптація і соціальна реабілітація дитини.
- •72. Роль соціального виховання і самовиховання в соціалізації дитини.
- •73. Поняття "норма" та "відхилення від норми" в соціальній педагогіці.
- •74. Поняття соціальної норми.
- •75. Характеристика явища аномальності.
- •77. Соціально – педагогічні відхилення від норми.
- •78. Особливості, умови та правові норми соціалізації дитини з обмеженими можливостями.
- •79. Класифікація методів соціально – педагогічної роботи.
- •80. Методи переконання, вправи і корекції в соціальній педагогіці.
- •81. Використання соціологічних методів в роботі соціального педагога.
- •83. Сім'я як соціальний інститут.
- •84. Сім'я як об'єкт і суб'єкт соціально-педагогічної діяльності.
- •85. Сім'я та її основні функції.
- •86. Характеристика основних типів сімей.
- •87. Взаємини в сім'ях з порушеною структурою.
- •89. Дитина та її роль у сім'ї, проблеми соціалізації дитини в сім'ї.
- •90. Стратегія і тактика сімейного виховання.
- •91. Сімейне виховання як система.
- •92. Стилі сімейного виховання.
- •93.Підготовка молоді до сімейного життя та її значення.
- •94.Система підготовки молоді до сімейного виховання.
- •95.Педагогічні проблеми статевої соціалізації і сексуальної орієнтації молоді.
- •97.Зміст психологічних механізмів соціалізації дитини в різних типах сімей.
- •98.Поняття сімейного мікроклімату.
- •99. Поняття і види батьківського авторитету.
- •100. Зв'язок сім'ї зі школою.
- •101. Основні напрями соціально-педагогічної допомоги для оптимізації сімейного виховання.
- •102.Сучасні форми соціально-педагогічної допомоги сім’ї.
- •104.Зміст понять “опіка” і “опікунство”.
- •105.Історичні корені сучасної системи опіки і опікунства.
- •106.Категорії дітей, що потребують опіки.
- •107.Система державної опіки дітей-сиріт і дітей, які залишились без нагляду батьків: дитячий будинок, школа-інтернат, притулок, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я та ін.
- •110.Соціально-педагогічна допомога дітям з особливими потребами.
- •111.Загальна педагогічна характеристика дітей з обмеженими можливостями.
- •115.Види соціально-педагогічної допомоги сім’ям, що виховують дітей з особливими потребами.
- •117.Робота соціального педагога з обдарованими дітьми.
- •118.Поняття “обдарованість”.
- •119.Види обдарованості: соціальна, художня, психомоторна, академічна, творча, інтелектуальна. Психофізіологічні особливості обдарованих дітей.
- •120.Видима(явна) і прихована обдарованість.
- •121.Обдарована дитина в сім’ї.
- •122.Основні завдання батьків у підтримці обдарованості дитини.
- •123.Діагностика умов розвитку талановитості
- •135. Основні підходи до діяльності з дітьми-злочинцями
- •150. Стратегічні напрями роботи соціального педагога з підлітками, схильними до проституції:
- •154.Соціально-педагогічна діяльність у дошкільних навчально-виховних закладах,школах,професійних навчальних закладах,вищих освітніх установах.
- •155.Соціально-педагогічна робота за місцем проживання.
- •156.Територіальна громада,як соціалізуючий простір особистості.
- •157.Сучасні підходи до розуміння громади.
- •158.Основні характеристики територіальної громади.
- •159.Соціалізуючі функції громади.
- •160.Неурядові організації як суб»єкти соц.-пед роботи на локальному рівні.
- •161.Типологія неурядових організацій.
- •162.Характеристика діяльності дитячих та молодіжних організацій.
- •163.Напрями роботи міжнародних організацій,які працюють в інтересах дітей.
- •164.Характеристика соціально-педагогічної роботи місцевих громадських організацій.
- •165.Особливості діяльності соціального-педагога в пенітенціарних закладах.
- •166.Псиохологічні особливості неповнолітніх засуджених.
- •167.Зміст, сутність і основні проблеми виправної педагогіки в умовах пенітенціарних закладів. Проблеми загальної і професійної освіти засуджених підлітків.
- •168.Принципи перевиховання:залучення до праці,повага особистості вихованця,самоврядування,співробітництво педагогів і вихованців.
- •169.Соціально-педагогічна діяльність у громадських організаціях та релігійних конфесіях.
- •170.Громадська організація як об’єкт і суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •171.Діяльність дитячих і молодіжних організацій в Україні.
- •172.Неформальні молодіжні об’єднання.
- •173.Християнські конфесії як суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •174.Соц-псих характеристика педагогічної майстерності соціального педагога.
- •175.Система підвищення кваліфікацій соціального педагога.
- •176.Проблеми управління цілісним соціально-педагогічним процесом.
- •177.Типи управлінської діяльності: авторитарний, демократичний, ліберальний.
- •178.Соц-пед характеристика різних типів управління
- •179.Розвиток особистості в процесі самоуправління соціально-педагогічним процесом.
- •180.Принципи управлінської діяльності в соціальній педагогіці.
- •182.Діагностика вихованості і освіченості,рівня розвитку особистості.
- •183.Прийоми управління соціальним вихованням особистості
- •184.Соціально-педагогічний консиліум.
4...Предмет,завдання,функції соціальної педагогіки
Соціальна педагогіка – це наука про соціально-педагогічні механізми становлення особистості в соціумі.
Предметом соціальної педагогікиє дослідження, організація та керівництво впливами соціального середовища на формування духовності людини, групи, суспільства в цілому предметом соціальної педагогіки є формування людини в соціумі:формування самостійно діючої, моральної, гармонійної особистості, яка відповідає за вибір життєвого шляху, творчу реалізацію своїх здібностей у найрізноманітніших сферах (людина-людина, людина-праця, людина-природа, людина-суспільство, людина-сім’я, людина-здоров’я, людина-час, людина-моральність);адаптація людини до соціокультурного середовища і середовища до людини;виховно-освітня допомога соціальному становленню особистості, підтримка незахищеної особистості;сприяння в критичних і екстремальних ситуаціях розвитку життєвих цінностей і відносин особистості.
Метою соціальної педагогікиє створення у соціумі умов для позитивного розвитку особистості, цілеспрямована гуманізація між- та надособових стосунків у суспільстві, гармонізація духовної та матеріальної структур в соціумі.
Основні завдання соціальної педагогіки:
1.Самостійне дослідження та узагальнення досягнень дотичних наук щодо процесу соціального формування особистості, групи, суспільства.
2.Створення умов в соціумі для духовного становлення, розвитку та реалізації в соціумі людини, групи, суспільства.
3.Організація гуманної, демократичної системи соціального виховання в суспільстві.
4.Розробка механізмів регуляції та корекції ставлення:а) особистості до себе, іншої особистості, групи, суспільства, природи;б) групи до особистості, суспільства, природи;в) суспільства до особистості, групи, природи.
5.Дослідження перспектив розвитку соціальної педагогіки в нашій країні та за рубежем.
Прикладні завдання соціальної педагогіки:Формувати в свідомості людини любові до ближнього і всього живого, добра, справедливості.У випадку кризи ставити за мету вийти з неї, визначити шляхи виходу з цієї кризи, визначити мету життя, навчити людей спілкуванню.Розвивати прагнення пізнавати навколишній світ, людину в ньому; розуміти унікальність, духовні та фізичні особливості, права і обов’язки людини в суспільстві.Розвивати почуття власної гідності, самостійності і впевненості у собі.Навчити людей вирішувати конфлікти опираючись на моральні та правові норми суспільних відносин, які діють у соціумі.
функції соціальної педагогіки можна поділити на три групи:а) виховна;б) соціально-правова;в) соціально-реабілітаційна.
5...Принципи соціальної педагогіки
Принцип природовідповідності. Людина – природне істота розвивається за законами природною та соціальної природи. Це означає, що з певних умов може відбутися відповідна спрямованість і динаміка розвитку та виховання конкретної людини.
Сутність принципу у тому, що до людині має бути як до природного суті, а точніше,социально-природному. Його (людини) слід розвивати, удосконалювати тільки з урахуванням її природних можливостей та трохи більше. Інакше його можна лише деформувати і навіть зруйнувати. Принцип природовідповідності диктує необхідність ретельного обліку у процесісоциально-педагогической роботи загальних законів розвитку природи, інакше кажучи, природних можливостей людини. Дотримання цих вимог дозволить найповніше використовувати індивідуальні природні задатки кожної дитини у процесі їх спрямованого, доцільного і найповнішого розвитку. Найвища вимога – це:—знати закони та закономірності розвитку та виховання й уміти будувати в відповідностей із нею всю соціально-педагогічну роботу;—вивчати і чути як вікові і статеві індивідуальні особливості, а й найближчі і перспективні можливості людини – об'єктасоциально-педагогической роботи;—співвідносити обирані метисоциально-педагогической роботи з задатками дитини, кошти її досягнення – з його індивідуальними можливостями;—регулярно працюють з дітьми, мають особливі потреби, вивчати особливості індивідуального,индивидуально-коррекционного ікоррекционно-компенсаторного розвитку, створюючи кожному за найоптимальніші умови індивідуального самовдосконалення;— у процесісоциально-педагогической роботи враховувати якприродосообразность розвитку та виховання, але й можливості саму природу у реалізації цілей.
Принцип гуманізму. Слово «гуманізм», «гуманність» (від латів.humanus – людяний) означає систему поглядів, визнають цінність людину, як особистості, право волю, щастя, захист та охороні життя, здоров'я. Цей принцип у соціальній педагогіці означає пріоритет соціального значення людини, створення умов захисту його прав, розвитку та виховання, надання йому допомоги у самовизначенні, інтеграції у суспільстві.
Найвища вимога принципу:—розвиток виробництва і виховання направляють у інтересах чоловіки й має сприяти його самовдосконалення;—виховання має ставити людини у певні умови, які найбільш відповідають його індивідуальним можливостям і допускають саморуйнування особистості;—гуманізм ні підмінятисягиперопекой, вседозволеністю;—у процесі взаємодії з дитиною має бути забезпечено визнання його права бути собою, поважати його особиста гідність.
Принцип кулътуровідповідності. Людина як соціальне істота розвивається і формується не для життя і самореалізації за умов середовища життєдіяльності — у певній культурі. Разом з культурою людина засвоює той менталітет, притаманним для середовища його життєдіяльності.
Власне принцип культуро відповідності виховання було сформульовано Дистервегом. Він звертав увагу необхідність урахувати вчених місця й часу, за яких людина народився також і у яких він має жити. Людина — продукт свого часу й його культури.
Найвища вимога принципу:
—прилучати дитину з раннього дитинства до національної (народної) культурі;
—залучити до виховної діяльності своєрідність на рідного виховання, можливості народній мудрості про (мови, традицій, звичаїв тощо.);
—починати соціальне виховання з рідної мови, активно включаючи народних пісень, сказання, літературу, і мистецтво. Культури і мови інших народів вивчати і натомість рідної мови і управлінням культури;
—активно використовувати культурну спадщину минулого, культурні досягнення й можливості регіону, духовні цінності світової культури.