166.Псиохологічні особливості неповнолітніх засуджених.

Розглядаючи особистість неповнолітнього засудженого як комплекс взаємопозв’язаних, взаємодоповнюючих індивідуальних психофізіологічних та соціально-психологічних компонентів ми виявлено ряд психологічних особливостей, а саме:

*емоційна та вольова сфери в більшості неповнолітніх засуджених сформовані слабко,

характеризуються неврівноваженістю, імпульсивністю, упертістю, слабовіллям, розгальмуванням

потягів; низьким рівнем самоконтролю й самодисципліни, часто відсутністю наполегливості й

завзятості, що виявляється у труднощах, пов’язаних із навчанням і трудовою діяльністю;

*інтелектуальна сфера характеризується нестійкою активністю, скоріше – інтелектуальною

пасивністю;

*найчастіше вихованець установи перебуває в таких психічних станах, як: недовіра, очікування,

підозрілість, тривожність, дратівливість, безнадійність, пригніченість, відчай і фрустрація;

*вихованцям притаманний інфантилізм, що виявляється у домінуванні пасивних життєвих позицій,

прогресі соціальної ригідності, незрілості життєвої платформи, переважанні дитячої рольової

позиції, завищеній неадекватній самооцінці, уникненні відповідальності;

*потребова сфера вихованців характеризується перевагою матеріальних потреб над моральними,

правовими, наявністю квазіпотреб, задоволення яких призводить до деградації особистості.

Неповнолітні засуджені мають вузький спектр інтересів, спрощену мотивацію поведінки й

діяльності;

*у процесі відбування покарання в місцях позбавлення волі відбувається трансформація

ієрархії системи ціннісних орієнтацій; найбільш значимими для засуджених є цінності що

забезпечують індивідуальне існування;

*більшості вихованців властива неадекватна самооцінка; у сфері самопізнання домінують зовнішні

ознаки, а не внутрішні параметри.

167.Зміст, сутність і основні проблеми виправної педагогіки в умовах пенітенціарних закладів. Проблеми загальної і професійної освіти засуджених підлітків.

Виховання у колективі Макаренко поєднував з правильно поставленим трудовим вихованням. Після тривалих роздумів він прийшов до висновку, що “труд без освіти, що йде поряд, без політичного й суспільного виховання, що йдуть поряд, не приносить виховної користі, виявляється нейтральним процесом.

Діяльність Макаренка з організації праці у дитячих виправних закладах може слугувати прикладом для соціальних працівників, які прагнуть подолати бідність. А.С. Макаренко прийшов до висновку, що праця, яка не має на увазі створення цінностей, не є позитивним елементом виховання, тому що праця так звана навчально-виробнича, і та повинна виходити з уявлення про цінності, які праця може створити

Соціальні педагоги можуть використати на сучасному етапі ідеї А.С. Макаренка стосовно подолання негативних соціальних явищ, виправлення девіантної поведінки підлітків. Ним рішуче переслідувалися хуліганство і насилля над слабкішим. У таких випадках використовувались моральні форми осуду. У разі крадіжки, і в разі пияцтва загальні збори колективу могли винести ухвалу про затримання випуску із закладу до певного строку, про занесення до особистої справи. Проте в окремих випадках за крадіжки вихованців віддавали до суду. І негайно заарештовували.