104.Зміст понять “опіка” і “опікунство”.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки .

Водночас, крім загальних цілей опіки і піклування, закон визначає також спеціальні цілі щодо двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, — неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб.

Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є виховання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих немайнових і майнових Інтересів цих дітей.

Щодо повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування встановлюються для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування .

Опіка встановлюється над неповнолітніми особами віком до 14 років. Піклування встановлюється над неповнолітніми віком 14 -18 років

105.Історичні корені сучасної системи опіки і опікунства.

Стаття Комарихи

Опіка – суспільне явище, тому сягає своїм корінням початків існування людства на землі. Особливо того часу, коли люди почали жити групами, общинами. Будь-яке з таких об’єднань зустрічалося з проблемою ставлення до осіб, які не могли самостійно забезпечити своє повноцінне існування. Зокрема, турботи і підтримки потребували діти-сироти, немічні, одинокі перестарілі, хворі, люди з психічними розладами.

Людство пройшло складний шлях формування гуманної позиції до представників таких категорій осіб. Одні суспільства їх знищували, тим самим вирішували питання розподілу харчів, одягу чи інших благ. Адже їжа та матеріальні цінності мали сприяти фізичному розвитку здорових людей, які б продовжували рід, працювали для общини. В історії інших

народів, зокрема, і українців складалося гуманне ставлення до співгромадян, які потребували опіки. Особливого розмаху діяльність, спрямована на здійснення опіки, піклування, набула з утвердженням християнства, яке несе у своїй основі милосердя, діяльну любов. Як зазначила Т. Семигіна, кожна християнська община виконувала функції органів піклування убогими, хворими, немічними.

У педагогіці опіку розглядають як засіб захисту прав та інтересів неповнолітніх, які не досягли 15 років і залишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Поруч із визначенням дефініції опіки у словниках та соціально- педагогічних працях пропонується пояснення термінів, які можна вважати синонімами. Зокрема: опікування, „піклування про”, „догляд за”, нагляд, опікунство, турбота, доглядання, захист. Наприклад, піклування – одна з правових форм захисту особистих і майнових прав та інтересів громадян. Сучасне українське законодавство передбачає наступні види піклування: піклування над неповнолітніми особами віком від 15 до 18 років, які внаслідок смерті або хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування;піклування над неповнолітніми громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; піклування над особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права і виконувати свої обов’язки