67. Особистість дитини. Розвиток дитини в соціумі.

Визначення поняття "дитина" змінюється залежно від конкретних особливостей країн. Конвенція з прав дитини: Дитина – це людська істота, яка недосягла віку 18 р. Сімейний Кодекс України: "Перший статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина від 14 до 18 р.; до 14 р.- малолітньою"

Згідно з міжнародним і українським законодавством дитина від народження має невід»ємні права: право на життя; право на свободу і особливо недоторканість.

Від народження дитина всіма своїми особливостями ( будова тіла забезпечує можливість прямого ходіння; структура мозку – можливість розвитку інтелекту; будова руки – перспективу використання знарядь праці), підтверджує свою належність до людського роду, що фіксується поняттям індивід.

За сучасною класифікацією людей індивід займає проміжне становище

(людина→індивід→особистість→індивідуальність).

У дитини як і в дорослої людини співіснують біологічні і соціальні якості. Біологічне – все те, що охоплюється поняттям організм.

Розвиток дитини – процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних і духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників , серед яких найважливішим є цілеспрямоване навчання і виховання.

Формування особистості – це процес соціального розвитку людини і становлення її як суб»єкта діяльності, члена суспільства тощо.

68. Поняття «особистість»: зміст та структура.

Поняття "особистість" характеризується суспільною сутністю людини, пов'язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Біологічна характеристика людини в нього не входить.

Структура особистості багатогранна , найхарактерніші її компоненти такі: скерованість – вибіркове ставлення людини до дійсності;можливості - сукупність здібностей, яка забезпечує успіх діяльності;характер; самоуправління.

Особистість характеризують такі ознаки: розумність – визначає рівень інтелектуального росту; відповідальність; свобода(прийняття самостійних рішень); особиста гідність; індивідуальність, несхожість а інших.

Своєрідність психіки, особистісна неповторність індивіда визначають індивідуальність –це сукупність зовнішніх і внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідність і відмінність від інших людей. Виявляється у здібностях людини, основних потребах, інтересах, рисах характеру і почутті власної гідності у світобаченні, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих проців в індивідуальному стилі діяльності, типів темпераменту.

69. Рушійні сили та фактори розвитку дитини.

Рушійними силами розвитку особистості є внутрішні і зовнішні суперечності: спадкові дані і потреби виховання; рівень розвитку особистості і її ідеал; потреби особистості і її моральний обов»язок.

До закономірностей розвитку особистості належать такі: розвиток особистості має наслідуваний характер; особистість людини розвивається під впливом середовища; людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки; людина розвивається в діяльності; зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї.

Вивчення індивідуальних особливостей неможливе без знання вікових характеристик. Загальноприйнятою є така класифікація:

1.Період внутріутробного розвитку( 9 міс.)

2. П. новонародженості -2-3 тижні.

3. П. грудного віку – до 1 року.

4. Переддошкільний період - ясельний вік 1-3роки.

5. Дошкільний – 3,6,7р.

6. Молодший шкільний - 6-7, -11-12р.

7. Підлітковий – 12-15р.

8. Старший шкільний вік(юнацький): у дівчат з14 до 18р.; у хлопців з 15 до 19,20 р.

Основними напрямами всебічного розвитку особистості є : моральне, розумове, трудове, естетичне , фізичне виховання.