64. Характеристика основних типів жертв.

Соціалізація відбувається під впливом найрізноманітніших факторів і в умовах, що інколи здійснюють негативний вплив на людину. Тому об’єктивно з’являються люди, які можуть стати або стають жертвами негативних умов соціалізації.

Розрізняють наступні типи жертв негативних умов соціалізації:

1. Потенційні жертви: діти, підлітки і молодь з граничними психічними станами та акцентуацією характеру; діти мігрантів (міграції типу місто-місто, місто-село, регіон-регіон, держав-держава); діти, що народилися в сім’ях з низьким економічним, освітнім та моральним рівнем.

2. Реальні жертви: інваліди; діти, підлітки та молодь з психосоматичними вадами та відхиленнями; сироти та інші категорії, що утримуються державою чи державною організацією.

3. Латентні жертви: це особи які не змогли в силу тих чи інших причин реалізувати закладені в них задатки.

65. Соціально-педагогічна віктимологія, її основні завдання.

Соціально-педагогічна віктимологія досліджує ті категорії людей, які стали або можуть стати жертвами несприятливих умов соціалізації, в ній визначаються напрямки соціальної та педагогічної допомоги ім. Людина є не тільки об'єктом і суб'єктом соціалізації, але може бути і жертвою несприятливих умов соціалізації (інваліди, сироти, особи з девіантною поведінкою)

Соціально-педагогічна віктимологія розробляє принципи, цілі, форми і методи профілактики, мінімізації, компенсації, корекції тих обставин, внаслідок яких людина стає жертвою несприятливих умов соціалізації.

Соціально-педагогічна віктимологія, будучи складовою частиною соціальної педагогіки, вирішує певне коло завдань: по-перше, досліджуючи розвиток людей різного віку з фізичними, психічними, соціальними відхиленнями, розробляє загальні та специфічні принципи, цілі, зміст, форми і методи роботи з профілактики, мінімізації, нівелювання, компенсації, корекції цих відхилень, по-друге, вивчаючи віктимогенні фактори і небезпеки процесу соціалізації, визначає можливості суспільства, держави, інститутів та агентів соціалізації з мінімізації, компенсації та корекції їх впливу на розвиток людини в залежності від його статі, віку та інших характеристик, по-третє, виявляючи типи віктимних людей різного віку, сенситивності людей тієї чи іншої статі, віку, типу до тих чи інших віктімогенним чинникам і небезпекам, виробляє соціальні та психолого-педагогічні рекомендації з профілактики перетворення віктимних особистостей у жертви соціалізації.

66. Завдання і зміст корекційного виховання.

Корекційне виховання – створення всіх умов для пристосування індивіда до нормального життя в соціумі, послаблення дії або подолання усіх тих недоліків або дефектів розвитку, які сприяли перетворенню індивіда в жертву.

Завдання і зміст колекційного виховання залежить від характеру і ступеня складності конкретної аномалії розвитку.

Корекційне виховання - це виховання типологічних властивостей і якостей особистості, інваріативних предметній специфіці діяльності (пізнавальній, трудовій, естетичній), які дозволяють адаптуватись у соціальному середовищі.

Основне завданнякорекційно-розвивальної роботи – підвищення загального рівня розвитку дитини; восповненя прогалин її попереднього розвитку і навчання, розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу.

Це такі категорії дітей:

- діти з порушенням здатності до навчання – характерний значний розрив між досягненнями в певних сферах і загальним рівнем інтелекту; можуть спостерігатися проблеми з мовою, читанням і письмом, а також труднощі з аргументацією, гіперактивність, неуважність;

- важковиховувані діти – виявляють несприятливість і опірність щодо виховного впливу;

- педагогічнозапущенідіти – навчання, виховання і розвитокякихпредставляєважкупедагогічну задачу;

Корекційненавчаннямаєпередбачатинормалізаціюпорушенихконтактівдитини з оточуючими та соціальнуінтеграцію. Цейрозділнавчанняспрямований на усуненняпсихогеннихпорушень у дітей з вадамимовлення (страху мовлення, почуттяобмеженості і пригніченості, фіксації на своємудефекті), розвитоккомунікативнихумінь і навичок, вихованняактивності і товариськості [14, С.69]. Система корекційних занять для дітей з мовленнєвимивадами повинна будуватись з урахуваннямїхпсихотерапевтичної і психокорекційноїспрямованості. Дієвимзасобомпсихокорекціївиступаєказкотерапія. Через казку перед дитиноюрозкриваютьсяглибиниїївласноговнутрішньогосвіту, відбуваєтьсязнайомство з основнимипсихологічнимипоняттями, розвиваєтьсяїїіндивідуальність. Зогляду на цевважаємо за доцільневикористанняказкотерапії у психокорекційнійроботі з дітьми, якімаютьмовленнєвіпорушення.