62. Несприятливі умови соціалізації як соціально – педагогічна проблема.

На кожному віковому етапі соціалізації можна виділити найбільш типові небезпеки, зіткнення з якими людини найбільш ймовірно.

^ У періоді внутрішньоутробного розвитку плода: нездоров'я батьків, їх пияцтво та (або) безладний спосіб життя, погане харчування матері; негативне емоційно-психологічний стан батьків, медичні помилки, несприятлива екологічна середу.

^ У дошкільному віці (0-6 років): хвороби і фізичні травми; емоційна тупість і (або) аморальність батьків, ігнорування батьками дитини і його занедбаність; злидні сім'ї; антигуманність працівників дитячих установ; відкидання однолітками; антисоціальні сусіди і (або) їх діти; відеосмотреніе.

^ У молодшому шкільному віці (6-10 років): аморальність і (або) пияцтво батьків, вітчим або мачуха, злидні сім'ї; гіпо-або гіперопіка; відеосмотреніе; погано розвинена мова; неготовність до навчання; негативне ставлення вчителя і (або) однолітків ; негативний вплив однолітків і (або) старших хлопців (залучення до куріння, до випивки, розкраданню); фізичні травми і дефекти; втрата батьків; згвалтування, розбещення.

^ У підлітковому віці (11-14 років): пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; злидні сім'ї; гіпо-або гіперопіка; відеосмотреніе; комп'ютерні ігри; помилки педагогів і батьків; паління, токсикоманія; згвалтування, розбещення; самотність; фізичні травми і дефекти ; цькування з боку однолітків; залучення в антисоціальні та злочинні групи; випередження або відставання в психосексуальному розвитку; часті переїзди родини; розлучення батьків.

^ У ранній юності (15-17 років): антисоціальна сім'я, злидні сім'ї; пияцтво, наркоманія, проституція; рання вагітність; залучення в злочинні і тоталітарні групи; згвалтування; фізичні травми і дефекти; нав'язливий марення дисморфофобії (приписування собі неіснуючого фізичного дефекту або недоліку); нерозуміння оточуючими, самотність; цькування з боку однолітків; невдачі у відносинах з особами іншої статі; суїцидальні устремління; розбіжності, суперечності між ідеалами, установками, стереотипами і реальним життям; втрата життєвої перспективи.

^ У юнацькому віці (18-23 роки): пияцтво, наркоманія, проституція; злидні, безробіття; згвалтування, сексуальні невдачі, стреси; залучення в протиправну діяльність, у тоталітарні групи; самотність; розрив між рівнем домагань і соціальним статусом; служба в армії ; неможливість продовжити освіту.

Чи відбудеться зіткнення з будь-якої з цих небезпек конкретної людини, багато в чому залежить не тільки від об'єктивних обставин, але й від його індивідуальних особливостей. Звичайно, є небезпеки, жертвою яких може стати будь-яка людина незалежно від його індивідуальних особливостей, але і в цьому випадку наслідки зіткнення з ними можуть бути пов'язані з індивідуальними особливостями людини.

63. Види і типи жертв несприятливих умов соціалізації.

Види і типи жертв несприятливих умови соціалізації. Види жертв несприятливих умов соціалізації умовно можна позначити як потенційні і латентні, які представлені різними типами-категоріями людей.

Латентними жертвами несприятливих умов соціалізації можна вважати тих, хто не зміг реалізувати закладені в них задатки в силу об'єктивних обставин їх соціалізації. Так, ряд фахівців вважає, що висока обдарованість і навіть геніальність «випадають» на частку приблизно однієї людини з тисячі народжених. Залежно від міри сприятливості умов соціалізації, особливо на ранніх вікових етапах, ця схильність розвивається в тій мірі, яка робить її носіїв високообдарованих людьми, приблизно в однієї людини з мільйона народжених. А дійсно генієм стає лише один з десяти мільйонів, що мали відповідні задатки. Тобто більшість Ейнштейнів і Чайковських втрачається на життєвому шляху, бо умови їх соціалізації (навіть досить сприятливі) виявляються недостатніми для розвитку і реалізації закладеної в них високої обдарованості. Оскільки ні вони самі, ні їхні близькі про це навіть не підозрюють, остільки їх і можна віднести до латентного увазі жертв несприятливих умов соціалізації.

Потенційними жертвами несприятливих умов соціалізації можуть розглядатися інваліди; діти, підлітки, юнаки з психосоматичними дефектами і відхиленнями; сироти та ряд категорій дітей, які перебувають під опікою держави або громадських організацій.

Потенційними, але дуже реальними жертвами можна вважати дітей, підлітків, юнаків з межовими психічними станами і з акцентуацією характеру; дітей мігрантів з країни в країну, з регіону в регіон, з села в місто і з міста в село; дітей, що народилися в сім'ях з низьким економічним, моральним, освітнім рівнями; метисів і представників інонаціональних груп в місцях компактного проживання іншого етносу.

Названі типи жертв далеко не завжди представлені «в чистому вигляді». Одні ознаки і обставини, що дозволяють віднести людини до числа можливих жертв несприятливих умов соціалізації, можуть мати постійний характер (сирітство, інвалідність), інші виявляються на певному віковому етапі (соціальна дезадаптація, алкоголізм, наркоманія); одні - непереборні (інвалідність), інші можуть бути запобігти або змінені (різні соціальні відхилення - протиправна поведінка та ін.)