48. Мета і завдання соціального виховання

Головна мета соціального виховання полягає у формуванні людини, готової до виконання громадських функцій трудівника і громадянина. Людина розглядається як вища мета соціального виховання, в ході якого забезпечується створення умов, необхідних для реалізації всіх його потенцій, досягнення гармонії в соціально-економічній та духовній сфері існування, високого розквіту конкретної людської особистості. Установка на розвиток особистості зростаючої людини надає «людський вимір» таким цілям, як вироблення у молодих людей усвідомленої громадянської позиції, готовності до життя, праці та соціальної творчості, участі в демократичному самоврядуванні і відповідальності за долю країни і людської цивілізації. Формування всебічної і гармонійно розвиненої особистості стає основною метою (ідеалом) сучасного виховання. У соціальному становленні та розвитку особистості велике значення має фізичне виховання, зміцнення сил і здоров'я.

Мету соціального виховання В. Бочарова визначає «як формування здатності особи до активного функціонування в конкретній соціальній ситуації при забезпеченні повноцінного розвитку цієї особистості як неповторної людської індивідуальності»

Соціальне виховання забезпечується суспільством та державою в організаціях, що спеціально створюються для його здійснення (школа, мережа позашкільних закладів, дитячі та молодіжні організації), а також в тих, де виховання не є провідною функцією (армія, виробництво, громадські об’єднання). Роль держави в організації соціального виховання полягає в тому, що вона не тільки створює його інфраструктуру, але в першу чергу формулює завдання соціального виховання, закріплені в державних програмах та документах (Державна національна програма “Освіта”), і визначає його структуру та зміст. Провідним завданням соціального виховання в кожному суспільстві є створення оптимальних умов для найбільш повноцінного розвитку особистості.

49. Сутність і співвідношення понять “соціальна педагогіка”, “соціальне виховання”, “соціалізація”

Соціальна педагогіка – це галузь загальної педагогіки, наука про закономірності та механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально-орієнтована діяльність освітніх; наукових та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних проблем.

Соціаліза́ція — комплексний процес засвоєння індивідом певних соціальних ролей і інтеграція до певної соціальної групи.

Соціальне виховання - створення в суспільстві умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєнння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій.

Враховуючи те, що соціальна педагогіка має справу з цілеспрямованим керівництвом розвитку особистості як в інтересах суспільства, так і самої особистості, можна стверджувати, що поняття “соціалізація” більш широке у порівнянні з предметом соціальної педагогіки.

Соціальне виховання більшість учених вважають предметом соціальної педагогіки як науки. Отже, поняття “соціальна педагогіка” більш широке у порівнянні з поняттям “соціальне виховання». Доцільно звернути увагу на те, що, визначаючи співвідношення цих термінів, науковці іноді дуже вузько тлумачать поняття “соціальне виховання” і зводять його лише до практичного застосування соціально-педагогічних ідей.

Група вчених (І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, А.О. Малько, Л.І. Міщик, А.В. Мудрик, В.Д. Сємьонов, С.Р. Хлєбік, Г.М. Філонов) зводить соціальну педагогіку до науки про соціальне виховання.

Взагалі, терміни "соціалізація" та "соціальне виховання" тісно пов'язані між собою. Виходячи з широкого тлумачення терміну "соціалізація" як узагальнюючої міждисциплінарної категорії; котра далеко не в повній мірі відбиває особливості соціально-педагогічної теорії та практики можна стверджувати, що в більш загальному вигляді соціальна педагогіка - це наука про соціальне виховання. Вивчення світового досвіду становлення та розвитку соціальної педагогіки як науки приводить до висновку, що зведення сутності соціально-педагогічної науки до процесів соціального виховання й соціалізації особистості характерне не тільки для України, але й для провідних країн світу (США, Франція, Японія).

Отже, соціально-педагогічна наука досліджує сутність, закономірності та принципи виховання в різних соціальних інститутах, розробляє методику соціально-педагогічної роботи, її зміст, організаційні форми, методи та прийоми.