46. Виховання як соціальний інститут, специфіка соціального виховання

Виховання має всі ознаки соціальних відносин. Перш за все, це і засвоєння соціальних норм і цінностей, зразків поведінки для збереження і функціонування суспільних відносин. Це і система соціального контролю, завдяки якій поведінка індивіда, груп приводиться у відповідність до визначених зразків діяльності і критеріїв цінностей. Виховання, як соціальний інститут, являє собою систему закладів (навчальних, організаційних, виховних), в яких відповідним особам надано повноваження для виконання функцій організації виховного процесу і регулювання поведінки людей, груп.

У вихованні (соціалізації) людини беруть активну участь різноманітні соціальні інститути - починаючи від дитячих дошкільних закладів - до навчальних, трудових колективів залежно від того, де навчається, працює людина. Проте особливий вплив, уже з перших кроків дитини, справляє сім'я, де, власне, і починається її соціалізація, закладається основа моральності. Тому сім'я, батьки несуть особливу відповідальність за виховання підростаючого покоління.

Сім'я, освіта, а також школа продукують систему способів, форм виховної діяльності, норм поведінки вихователів, колективів, інституцій, засобів соціального контролю і систем цінностей. Саме завдяки цим виховним "продуцентам" встановлюють допустимі рамки взаємовідносин у суспільстві. В ранньому дитинстві у людини формуються елементарні знання про моральну культуру, правила поведінки в суспільстві, котрі в подальшому визначатимуть її морально-ціннісну цілісність. Отже, сім'я закладає фундамент особистості, а її остаточне формування здійснює школа.

Школа, належна організація навчально-виховного процесу, який мають здійснювати кваліфіковані спеціалісти, – основний базовий компонент (інститут) в системі виховання й освіти.

Отже, виховання людини здійснюється в процесі її соціалізації, котра розпочинається і відбувається в соціальному мікросередовищі - в сім'ї, дошкільній дитячій установі, школі, студентському чи трудовому колективах.

Специфіка соціального виховання полягає у тому, що соціальне виховання включає в себе всі види виховання (моральне, трудове, фізичне та ін.). А також у тому, що соціальне виховання – це виховання людей всіх вікових груп і категорій в організаціях, як створених для цієї мети, так і в тих, що займаються ним поряд із своїми основними функціями. Соціальне виховання – це турбота суспільства про покоління майбутнього, підтримка людини суспільством, колективом, іншою людиною, допомога людині в засвоєнні і прийнятті моральних відносин, які склались в сім’ї, суспільстві, прийнятті правових, економічних, громадянських і побутових відношень.

47. Соціальне виховання, його цілі, зміст, сутність, принципи, методи і форми здійснення як предмет соціальної педагогіки

Соціальне виховання – це система соціально-педагогічних заходів спрямованих на становлення та реалізацію людини, групи, суспільства їх духовного потенціалу, а також гуманізацію відносин в соціумі. Соціальне виховання спрямовується на процес формування особистості, тобто на її соціалізацію. Українські дослідники А. Капська, О. Беспалько та ін. розглядають соціальне виховання як створення в суспільстві умов та заходів, спрямованих на оволодіння й засвоєння молодим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій.

А. Мудрик трактує соціальне виховання як виховання, що здійснено державою й суспільством у спеціально створених для цього організаціях. Під соціальним вихованням розуміють не всі виховні взаємовпливи соціуму та людини (групи), а систему державного виховання, яке постає сполучною ланкою між сімейним і релігійним вихованням. Такий погляд має історичну основу — він був поширений у період виникнення соціальної педагогіки як науки.

М.Галагузова визначає соціальне виховання як частину цілісного процесу виховання й трактує його як залучення дитини до спільного життя в суспільстві. Дослідниця обґрунтовує думку про те, що «соціальне виховання як одна з основних категорій соціальної педагогіки є видовим поняттям щодо «виховання» й тому є одним з видів виховання поряд з фізичним, естетичним, трудовим тощо. Вона визначає соціальне виховання як цілеспрямований процес формування соціально значущих якостей у дитини, необхідних їй для успішної соціалізації.

У соціально-педагогічному аспекті соціальне виховання також охоплює, а відповідно й розглядає з педагогічних позицій, практично всі сфери життя й діяльності людини: сімейний соціум, різновікові періоди розвитку особистості, специфіку міського мікрорайону й сільської общини, школу та інші навчальні заклади, різні групи ризику та ін. Ця галузь наукового знання, його теоретичні й прикладні аспекти принципово змінюють погляди на місце й роль особистості в соціумі. Пріоритетними стають її структурно-функціональні зв’язки в системі соціальних відносин, що регулює педагогіка.

Сказане дає підстави розглядати соціальне виховання як комплексний процес становлення й розвитку особистості за участю й підтримкою всіх соціальних інститутів (сім’ї, школи, засобів масової інформації, державних закладів, церкви тощо), орієнтованих на передачу новим поколінням суспільних цінностей. Соціальне виховання передбачає використання не лише виховних потенцій суспільства, мікросередовища, але й власного потенціалу особистості. Соціальне виховання передбачає навчання, освіту, психологічну підготовку особистості, самоосвіту, самовиховання. Це його основні компоненти, що реалізуються в єдиному багатофункціональному процесі й мають чітко виражені соціальні аспекти.

Отже, соціальне виховання як наукове поняття – це та частина педагогічного знання, яка вивчає й вирішує комплексні проблеми людини в навколишньому середовищі, ураховуючи всі впливи, що відчуває індивід на всіх етапах онтогенезу, соціального становлення й розвитку особистості. Соціальне виховання акумулює вплив на педагогічний процес конкретних умов середовища (соціокультурні, природні, екологічні, географічно-кліматичні, соціально-побутові, національно-народні), розглядаючи індивіда в контексті його найближчого оточення. Водночас соціальне виховання – важлива наукова категорія в педагогіці та ланцюгу окремих галузей педагогічної науки: соціології освіти й культури, педагогічної психології та діагностики, педагогічної етнології, дидактики, педагогічної етики, корекційної педагогіки, військової, професійної педагогіки.