
- •1.Роль і місце соціальної педагогіки серед інших наук
- •2...Соціальна педагогіка і соціальна робота
- •4...Предмет,завдання,функції соціальної педагогіки
- •5...Принципи соціальної педагогіки
- •6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності
- •7.Специфіка соціально-педагогічних понять :соціально освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості
- •8..Професійний портрет соціального педагога
- •9.Призначення сфери діяльності та функції соціального педагога
- •10.Кодекс етики соціального педагога
- •11.Особистість соціального педагога
- •12.Значення неперервності освіти у професійній діяльності
- •13.Милосердя і благодійність як культурно-історисні традиції соціально-педагогічної діяльності.
- •3.Наукова цінність і практична значущість соціальної педагогіки як гуманітарної науки
- •14.Організація соціальної допомоги в античному і середньовічному суспільствах
- •15.Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка («виховання джентельмена»)
- •16. А. Дістерверг - засновник соціальної педагогіки
- •17.Педагогічні погляди Вентцеля
- •18.Виховання дітей і молоді в східних словян у додержавний період
- •19.Основні напрями й особливості освітньо - виховної та благодійної роботи в період київської русі
- •20.Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу
- •21.Особливості соціального виховання в радянський період
- •22. Дитячий будинок як маяк соціального виховання в 20-х роках хх ст.
- •23. Мета завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині Зінковського
- •25.Педагогічні погляди макаренка щодо сімейних взаємин і родинного виховання дітей як методика і технологія організації сімейного життя.
- •26.Соціально-педагогічні погляди русової
- •27.Погляди русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання
- •28.Внесок сухомлинського в теорію і практику соціального виховання
- •29.Розвиток соціальної педагогіки в незалежній українській державі
- •31.Причини появи та розвитку волонтерства на сучасному етапі розвитку суспільства
- •32. Характеристика основних груп волонтерів
- •33. Особливості мотивації волонтерів до соціально-педагогічної діяльності
- •34. Напрями соціально-педагогічної діяльності, що потребують участі волонтерів
- •35. Зміст поняття “соціалізація”
- •36. Форми і методи соціалізації особистості
- •37. Принципи соціалізації
- •38. Провідні напрями соціалізації особистості
- •39. Сім’я, освіта, релігія і культура як основні інститути соціалізації дитини
- •40. Основні фактори та види соціалізації особистості, їх педагогічний потенціал та характеристика
- •41. Стадії соціалізації: рання, стадія навчання, трудова, післятрудова
- •42. Особливості соціалізації в зрілому віці
- •43. Проблема використання досвіду старшого покоління в соціалізації молоді
- •44. Мікро-, мезо-, мега- та макрофактори соціалізації
- •46. Виховання як соціальний інститут, специфіка соціального виховання
- •47. Соціальне виховання, його цілі, зміст, сутність, принципи, методи і форми здійснення як предмет соціальної педагогіки
- •48. Мета і завдання соціального виховання
- •49. Сутність і співвідношення понять “соціальна педагогіка”, “соціальне виховання”, “соціалізація”
- •50. Загальна характеристика принципів і змісту соціального виховання з позицій держави та соціальних інституцій
- •51. Виховні організації та соціальне виховання
- •52. Організація соціального досвіду як вид соціального виховання
- •53. Характеристика освіти як одного з видів соціального виховання
- •54. Індивідуальна допомога як вид соціального виховання
- •56. Розвиток вітчизняних теорій соціального виховання
- •58. Поняття “соціальне середовище”
- •60. Соціальна адаптація як активне пристосування індивіда до умов середовища
- •61. Вплив соціального середовища на розвиток і формування особистості
- •62. Несприятливі умови соціалізації як соціально – педагогічна проблема.
- •63. Види і типи жертв несприятливих умов соціалізації.
- •64. Характеристика основних типів жертв.
- •66. Завдання і зміст корекційного виховання.
- •67. Особистість дитини. Розвиток дитини в соціумі.
- •68. Поняття «особистість»: зміст та структура.
- •69. Рушійні сили та фактори розвитку дитини.
- •70. Засвоєння соціальних ролей як складова процесу становлення особистості.
- •71. Соціальна адаптація, соціальна дезадаптація і соціальна реабілітація дитини.
- •72. Роль соціального виховання і самовиховання в соціалізації дитини.
- •73. Поняття "норма" та "відхилення від норми" в соціальній педагогіці.
- •74. Поняття соціальної норми.
- •75. Характеристика явища аномальності.
- •77. Соціально – педагогічні відхилення від норми.
- •78. Особливості, умови та правові норми соціалізації дитини з обмеженими можливостями.
- •79. Класифікація методів соціально – педагогічної роботи.
- •80. Методи переконання, вправи і корекції в соціальній педагогіці.
- •81. Використання соціологічних методів в роботі соціального педагога.
- •83. Сім'я як соціальний інститут.
- •84. Сім'я як об'єкт і суб'єкт соціально-педагогічної діяльності.
- •85. Сім'я та її основні функції.
- •86. Характеристика основних типів сімей.
- •87. Взаємини в сім'ях з порушеною структурою.
- •89. Дитина та її роль у сім'ї, проблеми соціалізації дитини в сім'ї.
- •90. Стратегія і тактика сімейного виховання.
- •91. Сімейне виховання як система.
- •92. Стилі сімейного виховання.
- •93.Підготовка молоді до сімейного життя та її значення.
- •94.Система підготовки молоді до сімейного виховання.
- •95.Педагогічні проблеми статевої соціалізації і сексуальної орієнтації молоді.
- •97.Зміст психологічних механізмів соціалізації дитини в різних типах сімей.
- •98.Поняття сімейного мікроклімату.
- •99. Поняття і види батьківського авторитету.
- •100. Зв'язок сім'ї зі школою.
- •101. Основні напрями соціально-педагогічної допомоги для оптимізації сімейного виховання.
- •102.Сучасні форми соціально-педагогічної допомоги сім’ї.
- •104.Зміст понять “опіка” і “опікунство”.
- •105.Історичні корені сучасної системи опіки і опікунства.
- •106.Категорії дітей, що потребують опіки.
- •107.Система державної опіки дітей-сиріт і дітей, які залишились без нагляду батьків: дитячий будинок, школа-інтернат, притулок, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я та ін.
- •110.Соціально-педагогічна допомога дітям з особливими потребами.
- •111.Загальна педагогічна характеристика дітей з обмеженими можливостями.
- •115.Види соціально-педагогічної допомоги сім’ям, що виховують дітей з особливими потребами.
- •117.Робота соціального педагога з обдарованими дітьми.
- •118.Поняття “обдарованість”.
- •119.Види обдарованості: соціальна, художня, психомоторна, академічна, творча, інтелектуальна. Психофізіологічні особливості обдарованих дітей.
- •120.Видима(явна) і прихована обдарованість.
- •121.Обдарована дитина в сім’ї.
- •122.Основні завдання батьків у підтримці обдарованості дитини.
- •123.Діагностика умов розвитку талановитості
- •135. Основні підходи до діяльності з дітьми-злочинцями
- •150. Стратегічні напрями роботи соціального педагога з підлітками, схильними до проституції:
- •154.Соціально-педагогічна діяльність у дошкільних навчально-виховних закладах,школах,професійних навчальних закладах,вищих освітніх установах.
- •155.Соціально-педагогічна робота за місцем проживання.
- •156.Територіальна громада,як соціалізуючий простір особистості.
- •157.Сучасні підходи до розуміння громади.
- •158.Основні характеристики територіальної громади.
- •159.Соціалізуючі функції громади.
- •160.Неурядові організації як суб»єкти соц.-пед роботи на локальному рівні.
- •161.Типологія неурядових організацій.
- •162.Характеристика діяльності дитячих та молодіжних організацій.
- •163.Напрями роботи міжнародних організацій,які працюють в інтересах дітей.
- •164.Характеристика соціально-педагогічної роботи місцевих громадських організацій.
- •165.Особливості діяльності соціального-педагога в пенітенціарних закладах.
- •166.Псиохологічні особливості неповнолітніх засуджених.
- •167.Зміст, сутність і основні проблеми виправної педагогіки в умовах пенітенціарних закладів. Проблеми загальної і професійної освіти засуджених підлітків.
- •168.Принципи перевиховання:залучення до праці,повага особистості вихованця,самоврядування,співробітництво педагогів і вихованців.
- •169.Соціально-педагогічна діяльність у громадських організаціях та релігійних конфесіях.
- •170.Громадська організація як об’єкт і суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •171.Діяльність дитячих і молодіжних організацій в Україні.
- •172.Неформальні молодіжні об’єднання.
- •173.Християнські конфесії як суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •174.Соц-псих характеристика педагогічної майстерності соціального педагога.
- •175.Система підвищення кваліфікацій соціального педагога.
- •176.Проблеми управління цілісним соціально-педагогічним процесом.
- •177.Типи управлінської діяльності: авторитарний, демократичний, ліберальний.
- •178.Соц-пед характеристика різних типів управління
- •179.Розвиток особистості в процесі самоуправління соціально-педагогічним процесом.
- •180.Принципи управлінської діяльності в соціальній педагогіці.
- •182.Діагностика вихованості і освіченості,рівня розвитку особистості.
- •183.Прийоми управління соціальним вихованням особистості
- •184.Соціально-педагогічний консиліум.
32. Характеристика основних груп волонтерів
Система волонтерського руху функціонує завдяки її людським ресурсам. В широкому розумінні ресурси розглядаються як запаси чого-небудь, що можна використовувати в разі потреби. В іншій інтерпретації вони трактуються як джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися по мірі необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.Традиційною типовою класифікацією добровільних помічників в Україніє поділ їх на три умовні групи в залежності від їх причетності до певної організаційної структури: 1) волонтери, які працюють при Центрах соціальних служб для молоді; 2) волонтери, які є членами різних громадських організацій3) волонтери, які представлені іншими категоріями населення.Волонтери, які працюють при ЦССМ (Центрах соціальних служб для молоді):Діти та молодь:- учні старших класів шкіл та середньо-спеціальних закладів;- творчі об'єднання;- групи самодопомоги;- школи лідерів;- клуби інвалідів;- дитячі та молодіжні об’єднання.Фахівці:- психологи;- педагоги;- соціальні педагоги;- соціальні працівники;- юристи;- лікарі.Батьки проблемних дітей:- батьки дітей-інвалідів;- батьки підлітків з девіантною поведінкою;- батьки підлітків з адиктивною поведінкою.Студенти ВНЗ:- які проходять практику при ЦССМ;- які потребують реальної практичної допомоги у навчанні.Волонтери, які є членами різних громадських організацій: - дитячих; - жіночих; - релігійних; - організацій соціально-медичного профілю; - культурологічних; - організацій патріотичного характеру; - спеціалізованих організацій, що працюють з інвалідами, людьми похилого віку.Волонтери, які представлені іншими категоріями населення:- волонтери, які приходять за власним бажанням; - клієнти; - спонсори; - чиновники.
Так, волонтери першої групи – це, в основному, неповнолітні та молодь (старшокласники та студенти), а також досвідчені фахівці та батьки проблемних дітей та підлітків.
Розглянемо детальніше кожну підгрупу.
1. Підлітки та юнаки, учні старших класів шкіл та середньо-спеціальних закладів, які складають актив різних груп при ЦССМ (в клубах молодих інвалідів, творчих об’єднаннях, школах лідерів, групах самодопомоги, молодіжних та дитячих об’єднаннях). Для цієї групи головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоствердження в очах однолітків, батьків, учителів та можливість нового спілкування з ними на новому, більш довірливому, взаємовідповідальному рівні, а також бажання знайти нових друзів, можливість здобути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля.
Питання надання конкретної допомоги, як правило, не є визначальним. Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків, звичайно, досить низька, проте вони дуже мобільні, вони не мають комунікаційних проблем у спілкуванні з іншими дітьми та підлітками та із задоволенням включаються в організацію та проведення дозвільних форм роботи, що дуже актуально для ЦССМ.
При організації роботи даної категорії слід мати на увазі те, що значна їх частина не затримується у волонтерських загонах: вони перебувають у постійному пошуку, пробують себе у різних ролях. Волонтери-підлітки із задоволенням працюють як у великих, так і у малих групах. Досвід показує, що чим цікавіша підліткам робота, яку вони виконують, тим частіше вони готові включитися до неї. Водночас, робота у волонтерських загонах сприяє розвитку їх комунікативних здібностей. Тому бажання волонтерів-підлітків співпрацювати треба не лише використовувати, але й розвивати. Для підлітків, які не можуть працювати у великих і малих групах, можлива індивідуальна робота, пов'язана з особливими навичками і нахилами: малюванням, літературними здібностями, умінням працювати на комп'ютері, знанням іноземних мов тощо.
2. Студенти вищих навчальних закладів (переважно з відділення педагогіки, психології, соціальної роботи, соціальної педагогіки), які звертаються до Центрів соціальних служб для молоді з приводу практичної допомоги у навчанні за профілем діяльності Центрів або які проходять в Центрах навчальну та виробничу практику.Ця категорія має дещо інші мотиви для добровільної соціальної роботи, насамперед їх цікавлять професійні проблеми: реальні – набуття фахових знань з майбутньої спеціальності, напрацювання навичок роботи – та формальні – отримання заліку, проходження практики. Їх певною мірою хвилює проблема міжособистісної комунікації, особливо спілкування з професіоналами в обраній спеціальності, знайомство з новими методиками і технологіями, все, що може їм допомогти у подальшому стати висококваліфікованими фахівцями і працевлаштуватися. Їх цікавлять ті види роботи, які безпосередньо пов’язані із майбутньою професією, при цьому перевага належить індивідуальній роботи або роботі у невеликих групах. Для студента-волонтера важливе визнання його колег, входження в колектив професіоналів. Вони є реальним кадровим потенціалом для ЦССМ.
3. Батьки проблемних дітей (дітей-інвалідів, неповнолітніх з груп ризику: девіантної, адиктивної поведінки та інші), які об’єднуються в групи самодопомоги. Мотивація участі волонтерів-батьків у соціальній роботі – бажання допомогти собі особисто, а разом з тим і іншим сім’ям з подібними проблемами: сім’ям дітей-інвалідів, алкоголіків, наркоманів тощо. Рівень кваліфікації батьків може бути різним, проте всі вони мають великий життєвий досвід проживання у кризовій сім’ї та спілкування з собі подібними, знання про можливості виживання в кризовій ситуації, і тому дуже потрібні. Вибір напрямів соціальної роботи, за якими працюють волонтери-батьки, визначаються особистою проблемою волонтера.
На відміну від розглянутих вище категорій волонтерів, для переважної більшості волонтерів-батьків не є суттєвою оцінка їхньої праці, для них важливий той ефект, якого вони досягають стосовно своєї сім’ї, сімей близьких людей. Виняток становлять волонтери-батьки, які при підтримці сімей з названими проблемами стають їхніми представниками в органах влади різного рівня. Такі приклади є, і робота таких батьків, безперечно, дуже ефективна, особливо у групах взаємної підтримки.
4. Волонтери-фахівці (психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі), які надають консультативну допомогу соціальним працівникам, іншим волонтерам або практично допомагають клієнтам соціальних служб. Основним рушійним мотивом участі спеціалістів у волонтерському русі є реалізація особистих професійних можливостей. Іноді вона має альтруїстичний характер, іноді спеціаліст намагається розширити коло своїх інтересів, іноді йому необхідне професійне чи особисте самоствердження. Головне завдання ЦССМ – оптимально організувати їх діяльність (точний час, аудиторія чи кабінет, клієнтура), стежити, щоб вони вирішували суто професійні проблеми. Через їх залучення можна вирішити багато соціальних проблем, пов’язаних із професійною діяльністю фахівців. Форма роботи фахівців, як правило, індивідуальна (консультування) та деякі групові форми (лекції, тренінги).
Другою великою групою добровільних помічників є волонтери-члени громадських організацій. Це, в основному, дитячі, молодіжні, жіночі, культурологічні, релігійні організації, організації патріотичного спрямування, громадські організації соціально-медичного профілю, організації, що спеціалізуються на роботі з інвалідами та ін.Найбільш активно соціальну роботу з дітьми та молоддю проводять волонтери дитячих, жіночих, молодіжних організацій та організацій, що займаються соціальною роботою з інвалідами. При цьому вся робота виконується на волонтерських началах. Ці організації надають широкий спектр соціальних послуг різним категоріям населення, але основний акцент у своїй діяльності роблять на матеріальній підтримці окремих осіб, груп чи сімей: фінансовій допомозі, забезпеченні продуктами харчування, медикаментами та ін.
Крім вище визначених груп волонтерів, людськими ресурсами, які поповнюють лави добровільних помічників, (третя категорія волонтерів) є й представники інших категорій населення.
Волонтери, які приходять за власним бажанням. Волонтери можуть прийти в організацію за власним бажанням, прочитавши про неї у пресі і виявивши бажання дізнатися, як вона працює.
Якщо інтереси організації збігаються з інтересами потенційного волонтера, потрібно детальніше ознайомити його з організацією, запропонувати навчання, оскільки здебільшого воно необхідне, залучити до роботи з реалізації конкретної програми. Іноді робота, запропонована волонтеру, є дуже відповідальною, потребує професійних навичок (наприклад няня в притулку для маленьких дітей, консультант «Телефону довіри»).
Спонсори.Вони не завжди здатні підтримати вас матеріально. Але керівники фірми можуть надати вам реальну методичну допомогу в організації роботи вашого товариства, пошуку фінансів. Такий варіант часто називають патронажем. Кращий спосіб організувати патронаж – створити опікунську раду при конкретній організації, де попечителями будуть керівники різних фірм, відомі у місті або країні особи: артисти, музиканти. Попечитель не завжди допоможе вам грошима, але спрацює його ім'я, він залучить інших, дасть пораду. Не слід забувати, що керівники багатьох фірм мають вищу економічну освіту, величезний досвід роботи з фінансами, управлінський досвід.
Юрист фірмиможе безкоштовно надати разову або надавати постійні консультації. Головний бухгалтер фірми допоможе розібратися з фінансовим звітом. Співробітники фірми можуть у вільний від роботи час виконувати роботу, не пов'язану з їхньою основною діяльністю. А деякі компанії навіть оплачують власним працівникам той час, який вони витрачають на допомогу доброчинній організації. Наприклад, при підготовці дитячого свята у фірми можна орендувати зал для проведення доброчинних акцій без орендної плати.
Чиновники. Люди, які працюють в державному апараті, наприклад, у міській адміністрації, також можуть бути волонтерами. Однак, перш ніж залучити їх до цієї діяльності, слід з'ясувати, чи не призведе це до конфлікту волонтера з керівниками. Найнадійніший варіант у такий ситуації, коли адміністрація знає і дає згоду на роботу свого працівника волонтером. Чиновники місцевої адміністрації можуть бути вашими волонтерами лише як приватні особи.
Клієнти.Волонтерами можуть бути і ті, кому надається допомога, – клієнти конкретної організації, наприклад, пацієнти клініки або слухачі виховного центру, батьки клієнтів, а також ті, хто був клієнтом раніше і хоче працювати волонтером в різних програмах.
Діапазон особистісних якостей людини дуже великий і широкий. Людина прагне удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті. Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому у добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів.