1. Предмет політології. Структура політології як інтегративної науки

ПОЛІТОЛОГІЯ (грец. politika – державні й суспільні справи і logos – слово, поняття, вчення) – наука, об’єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.

ПРЕДМЕТОМ ПОЛІТОЛОГІЇ є вивчення об’єктивних закономірностей світового політичного процесу, політичних відносин в окремих країнах і групах держав; відносини між класами, державами, націями, де головне завдання полягає в тому, щоб утримати, зберегти або завоювати владу; способи управління соціально-політичними процесами.

Політологія виступає як спеціальна теорія політики, котра відрізняється від інших наук наступним:

– вивчає політичну сферу суспільного життя не в загальному ряду багатьох інших об’єктів, як це роблять, наприклад, філософія, соціологія чи історія, а як єдиний і основний об’єкт;

– вивчає не окремі аспекти політичного життя, а розглядає його як багатомірну, цілісну систему;

– головним своїм предметом має пізнання закономірностей діяльності з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.

– має на меті виробити знання, які дадуть змогу орієнтуватися в навколишньому світі й завдяки цьому активно освоювати, перетворювати його, передбачати й свідомо формувати політичну сутність суспільства, упорядковувати стосунки між людьми на засадах загальнолюдських ціннісних орієнтацій.

Структуру політології становлять:

– теорія політики і політичних систем;

– міжнародні відносини і світова політика;

– управління соціальними процесами;

– політична ідеологія;

– історія політичних учень.

До спеціальних політичних наук відносять політичну географію, політичну психологію, політичну історію, політичну антропологію, політичну семантику, політичну етнографію та ін.

2. Закони, категорії та принципи політичної науки

Політичні закони — це сутнісні, стійкі, повторювані зв'язки явищ і процесів політичної дійсності.

Найважливіший закон політології — постійний взаємозв'язок і взаємозумовленість політичних, економічних і духовних процесів суспільства. У політології загальновизнаним є закон, який стверджує, що головну і вирішальну роль у політичному процесі відіграє клас, що володіє власністю.Один із законів, що діє в політичній сфері, полягає в тому, що політична суб'єктність об'єднань і організацій обумовлена інтересами І потребами великих суспільних груп.Наступний закон політичного життя політологи формулюють так: зовнішньополітичні відносини держави є продовженням його внутрішньої політики.Далі, у політичному житті виявляє себе закон поступової раціоналізації політики в ході суспільно-історичного розвитку людства.Суперечливість і конфліктність розвитку політичного процесу — ще один важливий закон політології.

Категорії— це загальні поняття науки (в тому числі і науки про політику), вони невіддільні від її законів та принципів. У них розкриваються необхідні зв'язки, фундаментальні положення науки, суттєві елементи її структури. Категорії є важливим інструментарієм пізнання політичного життя суспільства.

Умовно категорії (основні поняття) політології можна поділити на чотири групи: загальні (політика, влада, демократія, свобода), структури (політична система, політична організація, держава), функціонування (політична діяльність, політичний процес, політичний конфлікт) та розвитку (політична революція, контрреволюція, еволюція). Центральними категоріями політології слід вважати владу, політику, демократію, свободу.

До принципів, необхідних для інституювання політології та важливих для вирішення поставлених проблем, відносять:

1. Визнання верховенства політики над технічними аспектами керівництва суспільством;

2. Домінування державно-офіційного аспекту та державних програм у змісті політики у порівнянні з іншими видами суспільної діяльності;

3. Боротьба і суперництво різних, підчас протилежних за змістом і напрямками діяльності політичних доктрин.

4. Принцип об'єктивності у висвітленні центральних проблем політики.

Таким чином, методологічні засади політології мають характер взаємодії загального та особливого, політичного знання та суспільних наук, теоретичного й емпіричного, зв'язку теорії та практики здійснення політичного керівництва.