8. Розвиток державності на Русі в х ст.( період правління князів Олега, Ігоря, княгині Ольги).

ОЛЕГ(882 - 9І2)

У 882 році Олег організовує похід на Київ. Підступно вбивши київського князя Аскольда, він захоплює владу і утверджується в Києві як великий князь. Формально Олег правив від імені Ігоря, регентом якого він був, але фактично він був повновладним князем. Олег об'єднав Руську Північ з Півднем і проголосив Київ столицею цієї держави. Звідси літописне з його вуст "Се буде мати градам руським". Олег крок за кроком приєднував до Київської держави племінні союзи древлян, полян, сіверян, радимичів, ільменських словен, сіверян, кривичів, радимичів, уличів, можливо, дулібів і хорватів, а також інші менші етнічні об'єднання. Водночас започатковується процес державотворення, вдосконалюються управлінські структури, судочинство, посилюється збирання з князівств на користь держави данини.

В часи князювання Олега пожвавився економічний розвиток суспільства. Розбудовувався стольний град Київ. Давньоруська держава часів Олега залишалася все ж таки не досить консолідованою. Влада київського князя в землях племінних княжінь була ще слабкою, часом формальною, а системи управління, стягання данини й судочинства - примітивними й діяли час від часу, коли наїжджали княжі дружинники з Києва. Та країна була, як на свій час, економічно розвинутою й мала велику військову потугу, про що свідчить сама можливість здійснення переможного воєнного походу Русі на Візантію у 907р. Письмові угоди Києва з Константинополем 907 та 91І років стали першими політичними актами молодої держави.

ІГОР(9112-945рр.)

Після смерті Олега на чолі Давньоруської держави став син Рюрика - Ігор. Започаткована Олегом політика знаходить своє продовження в часи князювання Ігоря. Своє князювання він почав традиційно для князів цього періоду - із жорстокої боротьби проти автономістських настроїв. Він знову приєднав до держави княжіння уличів і древлян, що відпали було після звістки про кончину Олега.

На 40 рр. X ст. припав новий спалах воєнної активності давньоруської панівної верхівки. Київський князь поширив свою владу на східний Крим і Тамань. Ігор вчинив два великих походи на Візантію, що мали на меті як захист південних рубежів, так і забезпечення вигод для руських торгових людей у Константинополі та інших грецьких містах.

Великі й малі війни приносили славу й багатство князям і старшим дружинникам. Водночас вони відривали від мирної праці багато народу, у війнах гинули тисячі людей, що послаблювало економіку держави. Головним же джерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньми залишалося стягання данини, яку князі прагнули увесь час збільшувати. Особливо жорстоким було збирання полюддя, що в X ст. йшло безпосередньо на утримання військової дружини. Саме під впливом своїх дружинників князь Ігор, зібравши один раз полюддя з древлян, повернувся туди щоб стягнути його вдруге, за що був убитий повсталими 944р. Найбільш суттєвою відміною його князювання від свого попередника було перетворення збирання данини у своєрідну карну політику відносно непокірних, за що він був убитий древлянами. Все це дозволяє зробити узагальнення, що Олег і Ігор виступили будівниками першого етапу Київської держави.

ОЛЬГА (945 -964рр.)

Після смерті Ігоря залишився малолітній син Святослав, тому правління державою перейшло до його дружини Ольги. Своє князювання вона розпочала з придушення древлянського повстання. Проте смерть Ігоря гостро ставила питання про форми і методи державного управлінні. За князювання Ольги відбуваються деякі принципові зміни в процесі державотворення. Вона прийняла ряд рішучих заходів, спрямованих на впорядкування стягнення і норм данин н, введення замість неї урочної системи. "Полюдь" замінюється так званим "повозом", який був своєрідним першим кроком на шляху до постійного державного податку. Створюються осередки централізованої князівської влади на місцях-"становища" і "погостя". На місцях вводиться, на всіх невласних Києву землях, єдина по суті адміністративна і судова системи. Це сприяло активному одержавленню князівств, поступовому перетворенню їх на державну територію Київської Русі. В часи Ольги розбудовувався, прикрашався і зміцнювався стольний град Русі. З князюванням Ольги можна пов'язувати настання другого етапу в розвиткові давньоруської державності. Він ознаменувався візитом Ольги до Константинополя близько 946р. Уперше в історії глава Давньорусько/держави ішов до Візантії на чолі мирного посольства. Результатом цього візиту було укладення союзної русько-візантійської угоди.

Не можна не згадати найзначнішу в житті Ольги подію: її хрещення. Відсутність точних фактів викликала кілька припущень, де й коли христилася Ольга: в Києві чи в Царгороді, куди приїхала вона - за літописом - у 955-му році. Однак, в документах про перебування Ольги в Царгороді імператор Костянтин не згадує такої видатної справи , якої хрещення. Отже, треба гадати, що охрестилася Ольга до подорожі, можливо, 955 року в Києві.