23. Утворення реєстрового козацтва.

Реєстровими  козаками  називали  тих  козаків,  які  офіційно  були  взяті  на  службу польсько-литовською  владою  та  занесені  в  особливий  список -  реєстр.  Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини,  або  захищати  південні  кордони  від  нападів  турків  і  татар.   Вперше  військо  реєстрових  козаків  з'явилося  у  1572  році.  коли  польський  король  Сигизмунд  ІІ  Август  доручив  найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Але  ці  козаки  ще  не  мали  ніяких  особливих  привілеїв.     За  часів  короля  Стефана  Баторія у  1578  році була  здійснена  так  звана  козацька  реформа,  за  якою  вже  600  козаків  наймалися  на  службу  з  внесенням  у  реєстр.  Вони  отримали  чималі  привілеї:  право  землеволодіння,  право  власної  військової  та  судової  влади,  звільнялися відподатків. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом.    Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у напівлегальне становище.      Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу   на  Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля  Стефана  Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними.     Кількість  реєстрового  війська  в  різні  часи  дуже  відрізнялась.  Якщо  у  1617  році  їх  налічувалася  лише  1  тисяча,  т о   вже  в  1619  -  3  тисячі.  А  під  час  Хотинської  війни  1620-1621  років  у  Сагайдачного  було  вже  40  тисяч  реєстровців.  Але  після  повстань  1620-1630-х  років  реєстр  було  зменшено  до  6  тисяч  та  були  накладені  інші  обмеження.  Під  час  Національно-визвольної  війни  під  проводом  Богдана  Хмельницького  козацький  реєстр  коливався  від  20  до  40  тисяч.   Після  1654 року назва "реєстрові козаки” поступово вийшла з ужитку і замінилася термінами "городові козаки”, а з  1735  року – "виборні козаки”. 

24. Козацькі походи проти турків і татар. П. Конашевич-Сагайдачний.

Наприкінці XVI - першій третині XVII ст. козацтво стало впливовою силою, а Запорозька Січ - своєрідною державою в державі. Головною справою вважали захист свого народу від татар і турків.

Українські землі були одним з основних об'єктів набігів татар Кримського ханства. Останнє відокремилось від Золотої Орди у 1449 р., управлялось династією Гиреїв і на початку XVI ст. мало армію із 100 тисяч озброєних вершників. Свої внутрішні економічні проблеми задовольняло шляхом походів і пограбувань російських та українських земель. Від 1450 р до 1556 р татари здійснили 86 грабіжницьких походів, які несли руйнування, пожежі, пограбування, вбивства, захоплення місцевого населення, вбивства, захоплення місцевого населення у полон, а потім продаж в рабство. А Польське-Литовська держава не могла захистити південні кордони, бо фортифікаційні споруди були в запустінні, наймане військо налічувало 4 тис. чоловік і не могло протистояти мобільній і численній татарській кінноті.

На захист українського народу виступило козацтво. Козаки часто ходили походами у турецькі володіння. Найбільш прославився гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Родом він був із Самбірського повіту на Галичині, навчався у Острозькій академії, а з 90-х років XVI ст. перебував у складі Запорозького війська. Про Сагайдачного говорили, що у битву він йшов першим, відходив останнім, у таборі мало спав, не пив сам і під час походів забороняв пити горілку під загрозою кари на горло, тобто смертю.

Перше двадцятиліття XVII ст. увійшло в історію України як «доба героїчних козацьких походів». У 1600 р. українські козаки напали на турецький порт Варну, захопивши 10 галер, визволили бранців і набрали на 180 тис. золотих добра. 1602 р. 30 козацьких чайок розгромили під Килією турецький флот. 1608 р. козаки захопили і зруйнували укріплення Перекопу. Наступного 1609 р. на 16 чайках вони захопили і поруйнували укріплення Білгорода, Ізмаїла та Килії. У 1614 р. козацька флотилія штурмувала Трапезунд, а коли місто не піддалося, козаки здобули Синоп, спаливши арсенал і всі кораблі в гавані.

Перебуваючи у 1616-1622 pp. гетьманом реєстрових козаків, Сагайдачний удосконалив озброєння і вишкіл козацьких військ, зміцнив дисципліну, провів реформу управління. Під його проводом козацьке військо настільки піднесло бойові якості, що всі визнавали близькість козацтва до регулярної армії.

Під проводом Сагайдачного козаки у морському поході в 1616 р. штурмом взяли фортецю Кафу (Феодосія), потопили турецький флот із 14 тис. моряків і визволили тисячі полонених з рабства. Українське військо полководець водив у Молдавію та Лівонію, а в 1618 p., разом з польськими військами королевича Владислава, - і на Москву. Захопивши Путивль, Єлець та інші міста, Сагайдачний став біля Арбатських воріт. Але з невідомих причин штурмувати їх не став і згодом повернувся в Україну.

Найяскравішою подією в житті й діяльності полководця та його козаків був похід 40-тисячного козацького війська на допомогу польській армії у Хотинській війні (1620-1621) з Туреччиною. У ній козаки показали себе як справжні регулярні війська, а їхній полководець - як видатний тактик і стратег.

ЦЕЦОРСЬКА БИТВА 1620 — битва польс.-шляхет. війська з тур.-тат. армією під с. Цецорою поблизу Ясс (тепер Румунія) під час Хотинської війни 1620—21. Під час битви польс.-шляхет. військо почало відступати до Дністра. 7.Х поблизу Могилева (тепер місто Могилів-Подільський Вінн. обл.) було оточене і розгромлене тур.-тат. силами. В бою загинув С. Жолкевський, у полон до турків потрапив Б. Хмельницький. У 1621 об'єднане польс.-укр. військо розбило тур.-тат. агресорів під Хотином.