Теоретико – методичні основи фізичного виховання

(теорія та методика фізичного виховання)

І. Знання навчального матеріалу передбачає наявність сформованих у студента - випускника таких умінь:

- реалізувати в практиці фізичного виховання різних верств населення дидактичні принципи, засоби, методи навчання, адекватні стану здоров’я, віковим особливостям та рівню фізичної підготовленості особистості;

- враховувати вікові особливості під час проведення уроків фізичної культури, диференціювати навантаження для школярів з врахуванням їх стану здоров’я та можливостей організму;

- здійснювати організаційно-методичне забезпечення різних форм фізичного виховання в режимі навчального дня, позакласної роботи у співпраці школи, сім’ї і громадськості;

- планувати, робити аналіз і самоаналіз процесу фізичного виховання;

- використовувати міжпредметні зв’язки, проводити педагогічні дослідження в процесі фізичного виховання.

ІІ. Програмові вимоги до державного іспиту з теоретико – методичних основ фізичного виховання (теорія та методика фізичного виховання):

1. Базові поняття теорії фізичного виховання: “фізична культура”, “фізичне виховання”, “фізичний розвиток”, “спорт”.

2. Нормативно-правове, науково-методичне та програмове забезпечення системи фізичного виховання.

3. Характеристика основних завдань системи фізичного виховання: освітні, виховні, оздоровчі.

4. Характеристика основних і допоміжних засобів фізичного виховання.

5. Фізичні вправи – основний засіб фізичного виховання, їх зміст і форма.

6. Класифікація фізичних вправ.

7. Поняття про техніку рухових дій, її компоненти: основа і деталі техніки.

8. Методика навчання руховим діям, етапи навчання.

9. Мотивація, як компонент структури навчальної діяльності.

10. Фізичні навантаження і відпочинок, їх різновиди.

11. Взаємозв’язок фізичного виховання з іншими сторонами загальної системи виховання.

12. Методика виховання стійкого інтересу до занять фізичними вправами.

13. Загальна характеристика методів фізичного виховання (специфічні і неспецифічні).

14. Поняття “фізичні якості”, їх класифікація та характеристика.

15. Поняття “м’язова сила”, вікова динаміка, методика розвитку, критерії оцінювання.

16. Поняття “швидкісні здібності”, вікова динаміка, методика розвитку, критерії оцінювання.

17. Поняття “гнучкість”, вікова динаміка, методика розвитку, критерії оцінювання.

18. Поняття “спритність”, методика розвитку, критерії оцінювання.

19. Поняття “витривалість”, вікова динаміка, методика розвитку, критерії оцінювання.

20. Характерні риси, типи, види уроку фізичної культури, його структура.

21. Основні вимоги до уроку, методика їх реалізації.

22. Особливості методики проведення підготовчої, основної і заключної частини уроку.

23. Поняття про щільність уроку, її різновиди.

24. Підготовка вчителя до уроку (попередня, безпосередня).

25. Особливості змісту і методика проведення уроків фізичної культури з учнями молодшого шкільного віку.

26. Особливості змісту і методики проведення уроків фізичної культури в середніх класах.

27. Особливості змісту і методики проведення уроків фізичної культури в старших класах.

28. Дозування навантаження на уроках фізичної культури.

29. Сутність диференційованого фізичного виховання школярів.

30. Критерії оцінювання знань, умінь і практичних навиків на уроках фізичної культури.

31. Планування навчальної та позакласної роботи в школі.

32. Технологія розробки конспекту уроку з фізичної культури.

33. Педагогічний контроль, його різновиди, часові параметри контролю.

34. Методика залучення школярів до самостійних занять фізичними вправами.

35. Фізичне виховання дітей в сім’ї, форми роботи учителя фізичної культури з батьками.

36. Особливості фізичного виховання школярів за місцем проживання.

37. Особливості фізичного виховання у дитячих і молодіжних громадських організаціях.

38. Фізичне виховання у дошкільних закладах.

39. Фізичне виховання у позашкільних закладах.

40. Особливості методики фізичного виховання дітей в літніх таборах відпочинку.

ІІІ. Термінологічний словник з теорії та методики фізичного виховання.

1. Абсолютна сила - здатність людини долати якнайбільший опір або протидіяти йому в довільному м'язовому напруженні.

2. Активна гнучкість - здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою в суглобах за рахунок власних м'язових зусиль.

3. Активні форми туризму - це прогулянки, поїздки, подорожі, у яких поєднується відпочинок з елементами спорту (орієнтування на місцевості, виконання спортивних засобів пересування, альпінізм) та пізнавально-прикладними задачами.

4. Амплітуда - це розмах руху, величина якого визначається в кутових градусах, лінійних мірах або за домовленістю.

5. Ациклічні вправи - це такі, при виконанні яких спортсмен знаходиться по їх завершенні в іншому положенні, що виключає можливість багаторазового цілісного їх повторення.

6. Вибухова сила - здатність людини проявити свої максимальні силові можливості за найкоротший час.

7. Визначальна ланка техніки - це найважливіша частина способу техніки вирішення рухового завдання.

8. Відносна сила - це кількість абсолютної сили людини, що припадає на кілограм маси її тіла.

9. Відпочинок - процес відновлення, надвідновлення організму після навантаження.

10. Відчуття ритму - це здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.

11. Гнучкість - здатність людини виконувати рухи з максимальною амплітудою в суглобах.

12. Деталі техніки - це другорядні особливості рухової дії, які не порушують її основного механізму.

13. Дозування навантаження - це зміна його обсягу та інтенсивності.

14. Елементарні способи управління - це шикування і перешикування для спільних дій, показу і виконання вправ; перехід від одного місця занять до іншого; розпорядження для виконання окремих завдань щодо обслуговування занять; індивідуальні завдання під час засвоєння вправ і виховання фізичних якостей тощо.

15. Еталонна техніка - це теоретично розроблена і науково обґрунтована техніка фізичних вправ.

16. Загальна витривалість - здатність людини тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів.

17. Загальна щільність - це відношення суми раціонально затраченого часу до тривалості уроку помноженої на 100%.

18. Змагальний метод - комплексний метод виховання та тестування всіх різновидів здібностей людини, що проявляються у співставленні сил в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або високі досягнення.

19. Зміст уроку - складне явище, певний набір фізичних вправ і пов'язаних з ними знань, діяльність учнів і робота вчителя, а також результати - наслідок цієї роботи.

20. Ігровий метод - комплексний метод виховання фізичних здібностей в ускладнених умовах швидкої зміни ситуацій.

21. Індивідуальна техніка - це еталонна техніка, яка пристосована до особливостей фізичного розвитку та психомоторних якостей даного спортсмена.

22. Індивідуальні помилки – це помилки, які виникають на основі індивідуальних особливостей учнів.

23. Інструктування - це система рекомендацій і вказівок, які розкривають порядок і спосіб досягнення мети, вирішення завдань.

24. Інтенсивність навантаження - це кількість виконаної роботи за одиницю часу.

25. Інтервальний метод - повторне виконання вправ через сталі інтервали відновлення, котрі можуть бути ординарними, екстремальними або жорсткими, від чого і залежить спрямованість тренування.

26. Класифікаційні змагання - це змагання, які проводяться згідно зі спортивною класифікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної роботи.

27. Класифікація фізичних вправ - розподіл їх на взаємопов'язані групи за спільними ознаками.

28. Коловий метод - серійне повторення вправ, об'єднаних у комплекс за визначеною схемою, які виконуються у порядку послідовної зміни "станцій" (навантаження та спрямованість регулюються тривалістю, інтенсивністю роботи та відпочинку, а також підбором необхідних вправ).

Існує декілька варіантів методу:

• колове тренування за методом інтервальної вправи з жорсткими паузами відпочинку (силова, швидкісна та швидкісно-силова витривалість);

• колове тренування за методом інтервальної вправи з ординарними паузами відпочинку (силові та швидкісні здібності).

• колове тренування за методом тривалої безперервної вправи (загальна витривалість);

29. Комплексний урок - це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямах: засвоєння знань, оволодіння руховими діями, виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.

30. Координаційна витривалість - здатність людини тривалий час виконувати складно координаційні вправи без порушення ритму їх виконання, рівноваги та взаємо узгодженості.

31. Мета навчання в школі - підготовка всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом всього життя.

32. Метод регламентовано-конструктивної вправи - вивчення вправ за частинами, а потім з'єднання їх у цілісний рух чи комбінацію (вивчаються складні вправи та їх комбінації).

33. Метод цілісної вправи - вправи вивчаються в цілому з вибірковим вичленуванням деталей (вивчаються прості вправи або ті, що не розчленовуються на деталі).

34. Методи - це способи взаємної діяльності учня і вчителя, спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.

35. Методи суворо регламентованих вправ – це методи, при використанні яких діяльність учнів організовується та регулюється з найбільшою регламентацією, що виражається у: жорстко організованій програмі рухів (склад рухів, порядок їх повторень, зміни, зв'язки); нормуванні навантаження та повному керуванні його динамікою у процесі вправ, а також у суворо встановленому порядку чергування навантажень з відпочинком; використанні визначених зовнішніх умов, що полегшують точне керування діями учнів.

36. Методика - спеціально упорядкована сукупність методів, методичних прийомів, засобів та форм навчання.

37. Методика вдосконалення фізичних якостей - це раціональне застосування відповідних фізичних вправ та адекватних методів їх виконання з метою ефективного вирішення конкретного педагогічного завдання в окремому занятті та системі занять.

38. Методика фізичного виховання - спеціальна галузь педагогіки, яка упорядкована сукупністю методів, методичних прийомів, засобів і форм фізичного виховання.

39. Методичні прийоми - це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання.

40. Моторна (рухова) щільність - це відношення суми часу затраченого на виконання фізичних вправ до тривалості уроку помноженої на 100%.

41. Негативний перенос - це така взаємодія навичок, при якій раніше утворена навичка ускладнює процес формування наступної.

42. Некласифікаційні змагання - це змагання, програма яких певним чином відхиляється від класифікації і під час їх проведення допускаються передбачені програмою порушення правил змагань.

43. Обсяг навантаження - визначається тривалістю виконаної роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті.

44. Оздоровчі сили природи - це сонячна радіація та властивості повітря і водного середовища, які підвищують ефективність процесу фізичного виховання.

45. Основа техніки рухів - це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб.

46. Пасивна гнучкість - здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою в суглобах за допомогою зовнішніх впливів (партнер, прилад, обтяження тощо).

47. Педагогічний контроль - здійснюється спеціалістом із використанням тих засобів і методів, які він може кваліфіковано застосовувати, його основними складовими частинами є: система факторів впливу на учнів; контроль стану учнів до і після впливу на них; оцінка ефекту впливу.

48. Перемінний метод або "фартлек" (гра швидкостей) - вправа виконується тривалий час з істотними змінами інтенсивності (більш жорсткий метод виховання загальної витривалості).

49. Планування - це складання теоретично і методично обґрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення в сутність явищ і закономірностей процесу фізичного виховання.

50. Повторний метод - повторне виконання навантажень з визначеною інтенсивністю, потужністю, швидкістю, величиною обтяжень, кількістю серій, підходів та встановленим рівнем відпочинку в залежності від конкретної мети заняття (вміло застосовуючи компоненти навантаження, даний метод можна використовувати для виховання практично всіх фізичних здібностей).

51. Позитивний перенос - це така взаємодія навичок, при якій раніше утворена навичка полегшує процес утворення наступної навички.

52. Помилка - це відхилення в техніці виконання вправ, яке призводить до значного впливу на кінцевий результат виконання вправи.

53. Принципи фізичного виховання - це позиції, що визначають найбільш загальні, відправні положення керівництва процесом фізичного виховання.(свідомості й активності, наочності, доступності й індивідуалізації, систематичності, міцності і прогресування).

54. Проста рухова реакція - це здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник.

55. Реакція вибору - здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.

56. Ритм - відносно правильно організований розподіл зусиль у просторі і часі, або - це послідовна закономірна зміна швидкостей виконання окремих рухів рухової дії.

57. Рівновага - це здатність людини зберігати стійку позу у статичних та динамічних умовах, за наявності опори або без неї.

58. Рівномірний метод - вправа виконується тривалий час без суттєвих змін інтенсивності (використовується для виховання загальної витривалості, підтримки набутого рівня тренованості, адаптації до нових навантажень та для закріплення рухових навичок).

59. Рух - це моторна функція організму, що виражається у зміні положень тіла або окремих його частин.

60. Рухова дія – цілеспрямована система рухів, сформована для вирішення конкретного рухового завдання.

61. Рухова навичка - це здатність виконати рухову дію автоматизовано, акцентуючи увагу на умовах та результаті дії, а не окремих рухах, які входять до її складу.

62. Рухова реакція - здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

63. Рухове вміння - це здатність виконати рухову дію (вирішити рухове завдання) при умові концентрації уваги на кожному русі, що входить до складу рухової дії, яку вивчають.

64. Рухове вміння вищого порядку - це вміння використовувати вивчені рухові дії в реальних умовах різних видів діяльності.

65. Самовиховання - це свідома, систематична праця особи над собою, спрямована на формування й удосконалення позитивних та усунення негативних якостей відповідно до вимог суспільства.

66. Самоконтроль - це систематичні самостійні спостереження за зміною стану свого здоров'я, фізичного розвитку та функціональної готовності організму в процесі занять фізичними вправами.

67. Сила - це здатність людини долати опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

68. Силова витривалість - здатність людини якомога продуктивніше тривалий час долати помірний зовнішній опір.

69. Система фізичного виховання - це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи, що забезпечують фізичне виховання громадян.

70. Складна рухова реакція - здатність людини якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.

71. Спеціальна витривалість - здатність людини долати втому, стосовно конкретного виду рухової діяльності (в тому числі виробничої).

72. Спорт - багатогранне суспільне явище, ядром якого є змагальна діяльність та підготовка до неї, безпосередньою метою якої є досягнення найбільш високих результатів, розширення людиною меж своїх можливостей, що реалізується через спеціальну підготовку та систематичну участь у змаганнях, пов'язаних з подоланням труднощів, що постійно зростають.

73. Спортивна техніка - це найбільш раціональний та ефективний спосіб вирішення поставленого рухового завдання.

74. Спостереження та аналіз уроку - це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони І навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити й оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, намітити рекомендації тому, хто проводить урок.

75. Спритність - це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.

76. Стартове положення - це стан "оперативного спокою", в якому немає зовнішніх рухів, але концентровано втілюється цілеспрямованість до дії.

77. Темп - частота повторення циклів руху або кількість рухів за одиницю часу.

78. Теорія - це система основних ідей в тій чи іншій галузі знань; форма наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв’язки дійсності.

79. Теорія фізичного виховання - складова частина педагогічних наук, яка вивчає фізичне виховання як феномен соціального життя, його мету і завдання на різних етапах розвитку суспільства, його кореляції з іншими науками, способи, методи та форми організації спортивної практики.

80. Техніка фізичних вправ - це ті способи виконання рухової дії, за допомогою яких рухове завдання вирішується з відносно більшою ефективністю.

81. Типові помилки - це помилки, які допускаються більшістю учнів на початку вивчення вправи.

82. Траєкторія руху - це шлях, пройдений тілом від початкового до кінцевого положення і вимірюється в лінійних або кутових одиницях.

83. Урок - це основна форма занять фізичною культурою в школі.

84. Фізична витривалість - здатність людини долати втому у процесі рухової діяльності.

85. Фізична досконалість - історично обумовлений рівень здоров'я, розвиток рухових здібностей людини, що відповідає вимогам військової справи, трудової та інших сфер суспільної діяльності і забезпечує високу дієздатність, нормальний перебіг життєво важливих функцій, довголіття.

86. Фізична культура - частина культури суспільства, що проявляється у створенні, раціональному використанні спеціальних засобів, методів та умов спрямованого фізичного вдосконалення людини. Термін "фізична культура" має й більш вузькі значення: фізична культура особистості (засвоєні людиною знання, вміння та навички на основі використання засобів фізичного виховання, показники розвитку, тощо); фізичною культурою називають предмет у навчальних закладах та інше.

87. Фізична освіта - засвоєння людиною в процесі спеціального навчання системи раціональних способів керування своїми рухами, необхідного в житті фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.

88. Фізична підготовка - це організований процес рухової діяльності людини з метою оптимізації розвитку її фізичних якостей.

89. Фізична реабілітація - відновлення частково втрачених функцій організму, внаслідок перенесених травм і захворювань, за допомогою засобів фізичного виховання.

90. Фізична рекреація - ведення активного відпочинку за допомогою різних засобів фізичного виховання.

91. Фізичне виховання - це соціально організований педагогічний процес, спрямований на формування здорового, фізично досконалого, підготовленого, активного, спритного, стійкого підростаючого покоління, на зміцнення здоров'я, всебічний розвиток фізичних та духовних сил, підвищення працездатності, творчого довголіття, продовження життя людей, зайнятих у всіх сферах діяльності суспільства.

92. Фізичне навантаження - певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівня його функціонування для подолання при цьому об'єктивних та суб'єктивних труднощів.

93. Фізичний розвиток - процес становлення, зміни морфофункціональних властивостей організму, фізичних якостей, здібностей, що вдосконалюються під впливом умов існування, виховання протягом індивідуального життя людини та поколінь. У поняття "фізичний розвиток" входять не тільки такі ознаки, як довжина чи маса тіла, окол грудної клітки, а й ті, що характеризують функціонування систем організму, міжсистемних взаємозв'язків, всебічний розвиток рухових якостей та здібностей.

94. Фізичні вправи - рухова активність людини, організована у відповідності до закономірностей фізичного виховання.

95. Фізичні якості - це розвинуті в процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність.

96. Фізкультурний рух - специфічна форма соціального руху з метою підвищення рівня фізичної культури населення; спрямована діяльність державних, громадських організацій, народних мас на розвиток фізичної культури та спорту.

97. Фізкультурний самоконтроль – сукупність операцій самоконтролю (самоспостереження, аналіз і оцінка власного фізичного стану, поведінки, реагування), що здійснюється індивідуально - безпосередньо в процесі занять, у загальному режимі дня, згідно з правилами, прийнятими у сфері фізичної культури.

98. Циклічні вправи - це такі, при завершенні яких спортсмен знаходиться в тому положенні, в якому починав виконувати вправу.

99. Швидкісна витривалість - здатність людини якомога довше виконувати м'язову роботу з біляграничною та граничною інтенсивністю.

100. Швидкісна сила - здатність людини якнайшвидше долати помірний опір.

ІV. Короткий зміст питань, що виносяться на державний іспит з теоретико – методичних основ фізичного виховання (теорія та методика фізичного виховання).

1. Базові поняття теорії фізичного виховання: «Фізична культура», «Фізичне виховання», «Фізичний розвиток», «Спорт».

Фізична культура, сказано у І статті Закону України «Про фізичну культуру і спорт» - це «складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров′я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини, з метою гармонійного формування її особистості».

Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені Главою ІІ вище згаданого закону. Показниками стану розвитку фізичної культури є:

• рівень здоров′я фізичного розвитку та підготовленості різних верств населення;

• ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності;

• рівень розвитку системи фізичного виховання;

• рівень розвитку самодіяльного масового спорту;

• рівень забезпеченості кваліфікованими фахівцями;

• рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу;

• відображення явищ фізичної культури у творах мистецтва і літератури;

• матеріальна база;

• рівень спортивних досягнень.

Фізичне виховання – це соціально організований педагогічний процес, спрямований на формування знань, умінь і практичних навичок щодо фізичного самовдосконалення, підвищення розумової і фізичної працездатності, розвитку фізичних якостей, утвердження пріоритетів ведення здорового способу життя впродовж життя.

Велику увагу фізичному вихованню приділяв Х.А. Гельвецій. Його основними завданнями він вважав: зміцнити тіло і дух, зробити людину сильнішою, міцнішою, здоровішою, а отже щасливішою. Учні щоденно декілька годин повинні приділяти таким фізичним вправам, як біг, боротьба, стрибки, плавання, заняття гирями, їзда верхи тощо.

Багато цінного для сучасної практики фізичного виховання можна почерпнути з методики Д. Локка. Метою виховання він вважав підготовку джентльмена, який вміє розумно і прибутково вести свої справи, має здоровий дух у здоровому тілі і вміє поводитись у товаристві.

Джентльмен – це людина фізично сильна і загартована. Звідси три завдання: виховання тіла, характеру, розуму і комплексний підхід до їх розв′язання – єдність фізичного, психічного і розумового.

Сьогодні значний внесок у систему фізичного виховання вносять такі вчені як В.Г. Арєф′єв, В.Н. Платонов, Б.М. Шиян, Б.М. Мицкан, Т.О. Круцевич та інші.

Фізичний розвиток – за визначенням І.Д. Глазиріна – це процес становлення, зміни морфологічний властивостей організму, фізичних якостей, здібностей, що вдосконалюються під впливом умов існування виховання протягом індивідуального життя людини та поколінь. У поняття «Фізичний розвиток» входять не тільки такі ознаки як довжина чи маса тіла, охват грудної клітки, а й ті, що характеризуються функціонуванням систем організму, міжсистемних взаємозв′язків, всебічний розвиток рухових якостей та здібностей (П.Н. Башкиров, 1962).

Б.М. Шиян поняття «Фізичний розвиток» розкриває у різних тлумаченнях:

1. Як процес зміни форм і функцій (морфофункціональних властивостей) організму людини протягом її індивідуального життя;

2. Як сукупність ознак, що характеризують зовнішні показники «фізичного стану» організму на тому чи іншому етапі його фізичного розвитку (ріст, вага, окружності тіла, спірометрія, динамометрія тощо).

Фізичний розвиток характеризується змінами показників, які можна умовно поділити на три групи:

• Показники будови тіла, які свідчать про морфологічні зміни тіла людини;

• Показник розвитку фізичних якостей, що характеризують зміни рухових функцій;

• Показники здоров′я, що віддзеркалюють морфологічні і функціональні зміни систем організму людини.

Спорт - це цілеспрямована спеціальна підготовка з метою досягнення високих результатів у загальних умовах з конкретного виду спорту. Це світ емоцій, складний комплекс людських взаємовідносин, популярне видовище, одне з найбільш масових соціальних рухів сьогодення (І.Д. Глазирін, 2003).

В.М. Платонов (1997) вважає, що до кінця ХХ і на початку ХХІ століття чітко визначились три різновиди сучасного спорту: олімпійський, масовий та професійний спорт.

Б.М. Шиян виділяє основні функції спорту. Визначальною функцією спорту він називає змагальну функцію. Змагальній діяльності у спорті властиве гостре (але не антагоністичне) суперництво, чітка регламентація взаємодії учасників змагань уніфікація змагальних дій, умов їх виконання і способів оцінки досягнень. Все це обумовлено відповідними (локальними, національними, міжнародними) спортивними класифікаціями та правилами змагань.

Виховна функція передбачає з одного боку підвищення ефективності змагальної діяльності, з другого – сприяє всебічному вихованню соціально активної особистості. Однак, спортивна діяльність сама по собі бажаного виховного ефекту не забезпечує. Вплив спорту може мати як позитивний, так і негативний ефект.

Функція підвищення фізичної активності передбачає підготовку до різних видів суспільної діяльності і і покликана сприяти всебічному розвитку людини, вдосконалювати їх фізичні і духовні здібності, розширювати арсенал життєво важливих рухових вмінь, підвищувати їх надійність у складних умовах.

Оздоровча і рекреаційно-культурна функція спрямована на зміцнення здоров′я людей, забезпечення активного відпочинку, формування естетичних смаків.

2. Нормативно-правове, науково-методичне та програмове забезпечення системи фізичного виховання.

До основних нормативно-директивних документів, якими керується шкільна фізична культура відносять Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Державну програму розвитку фізичної культури, навчальні програми для всіх ланок системи (починаючи з дітей дошкільного віку і до військовослужбовців), Національна спортивна класифікація, Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України, Національну доктрину розвитку освіти України (стаття 6 «Фізична культура – основний засіб формування здорового способу життя») та Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту України, зокрема 4 стаття Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні спрямовані на практичну реалізацію Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Вони розкривають основні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і спорту,

визначають їх роль у житті суспільства, показують тенденції розвитку фізкультурно-спортивного руху, та накреслюють практичні заходи щодо впровадження фізичної культури в побут громадян, а також основні засади організаційного, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та інших її забезпечень на певні етапи суспільного розвитку. «Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості і населення України» розкривають систему тестування фізичної підготовленості населення, включає виконання комплексних рухових дій, що дозволяє визначити і оцінити рівень розвитку основних фізичних якостей – витривалості, сили, прудкості, спритності, гнучкості, що мають суттєве значення для життєдіяльності людини, її фізичного стану здоров′я.

3. Характеристика основних завдань системи фізичного виховання: освітні, виховні, оздоровчі.

У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть умовно об′єднані в три групи: освітні, оздоровчі і виховні.

Вирішення освітніх завдань у процесі фізичного виховання полягає в тому, щоб:

• зробити знання надбані як суспільством так і світовою наукою і практикою, доступними для кожної особистості щоб поставити їх в основу фізичного самовдосконалення;

• сформувати основні, спеціальні, життєво прикладні рухові уміння й навички з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, стану їх здоров′я, рівня фізичної підготовленості;

• навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у щоденному побуті впродовж усього життя.

Група оздоровчих завдань спрямована на:

• забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку;

• зміцнення та збереження здоров′я загартування та виховання навичок здорового способу життя;

• вдосконалення будови тіла, формування правильної постави, навичок правильного дихання, запобігання та корекція плоскостопості, уміння здійснювати фізичний самоконтроль, дотримання правил техніки безпеки під час занять руховою активністю, особистої гігієни;

• забезпечення творчого довголіття, високої розумової і фізичної працездатності впродовж усього життя.

Вирішення виховних завдань передбачає:

• розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму;

• патріотичне та моральне загартування молоді, виховання волі;

• виховання любові до краси рухів;

• розширення сфери екологічного впливу навколишнього середовища на особу;

• виховання загальнолюдських якостей – доброти, взаємодопомоги.

4. Характеристика основних і допоміжних засобів фізичного виховання.

Основним засобом фізичного виховання є фізичні вправи. Фізичними вправами називаються лише ті рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям. Найбільша питома вага у вирішенні завдань, навчання і вихованням, належить фізичним вправам. Це зумовлено низкою причин, серед яких:

• Фізичні вправи на відміну від інших рухових дій виконуються відповідно до закономірностей фізичного виховання;

• Фізичні вправи (як система рухів) виражають думки й емоції людини, її активність, ставлення до навколишнього середовища, а отже впливають на фізичну і духовну сферу особи;

• Фізичні вправи – один із способів передачі суспільно-історичного досвіду в цілому і в галузі фізичного виховання зокрема, а це робить їх потужним засобом виховання;

• Фізичні вправи впливають не тільки на морфофункціонадльний стан організму, але й на психічний стан особи;

• Фізичні вправи є предметом навчання у фізичному вихованні з метою використання у процесі самовдосконалення. Іншими словами вони «спрямовані на себе», тоді як інші рухові дії спрямовані на предмет виробничої діяльності;

• Фізичні вправи задовольняють природну потребу людини в руховій діяльності.

Допоміжними засобами фізичного виховання прийнято вважати: сонячну радіацію, повітря, землю та водне середовище. У процесі фізичного виховання названі оздоровчі сили використовуються у двох напрямах:

• Як супутні умови занять фізичними вправами (відкрите повітря, гірський клімат тощо), коли вони доповнюють, підсилюють чи оптимізують дію фізичних вправ;

• Як відносно самостійні засоби загартування та оздоровлення коли організовуються спеціальні процедури, що дозуються певним чином (повітряні, сонячні, водяні ванни, босо ходіння, загартування тощо).

5. Фізичні вправи – основний засіб фізичного виховання, їх зміст і форми.

У практиці фізичного виховання використовується велика кількість різноманітних фізичних вправ, які відрізняються між собою як за Фомою так і за змістом.

Зміст фізичної вправи утворюють з одного боку всі ті рухи й операції, які входять до тої чи іншої вправи, і з другого – ті складні і багатогранні процеси, які відбуваються в організмі під час виконання вправи. Вони можуть розглядатись у багатьох аспектах: психологічному, фізіологічному, біомеханічному, біохімічному та ін.

Форма фізичної вправи являє собою її внутрішню і зовнішню структури.

Внутрішня структура фізичної вправи характеризується взаємодією тих процесів, які відбуваються в організмі під час виконання тої чи іншої вправи: при виконанні наприклад таких різних за змістом вправ як біг і піднімання штанги, процеси нервово-м′язової координації, взаємодія моторних і вегетативних функцій, а також співвідношення енергетичних процесів (аеробних та анаеробних) будуть суттєво відрізнятися.

Зовнішня структура фізичної вправи – це її видима сторона, яка характеризується співвідношенням просторових, часових і динамічних параметрів руху.

Форма і зміст фізичної вправи органічно взаємопов′язані причому зміст – визначальна і динамічніша сторона, яка відіграє провідну роль щодо форми.

5. Класифікація фізичних вправ.

Класифікація фізичних вправ передбачає розподіл їх на взаємопов’язані групи за спільними ознаками.

В сучасній теорії фізичного виховання найбільш науково обґрунтовані для практичного застосування класифікації фізичних вправ за такими ознаками.

1. Класифікація фізичних вправ за ознакою переважного впливу на прояв і розвиток фізичних якостей:

• силові, що передбачають подолання опору;

• швидкісні, що передбачають короткочасне виконання рухових дій з великою швидкістю;

• швидкісно-силові, які вимагають прояву великих зусиль за якомога коротший час;

• на витривалість, які передбачають тривале виконання рухових дій без перерви для відпочинку або їх повторне виконання до втоми;

• на спритність, виконання яких вимагає складно координаційних дій, незвичайних вихідних положень, перебудови рухової діяльності відповідно до зміни ситуації;

• на гнучкість, що виконується з великою амплітудою;

• на рівновагу, які виконуються на обмеженій площі опори – на підвищені та рухомій опорі.