5. Бурсити в ділянці заплесни.

Зустрічаються у коней і рогатої худоби внаслідок травмувань (ушибів). Частіше зустрічаються хронічні фіброзні бурсити внаслідок хронічного подразнення в місці її локалізації.

Клінічні ознаки. при гострому серозному чи серозно-фіброзному запаленні підшкірної бурси п’яткового горба виявляють гарячу, болючу, обмежену, флуктуючу припухлість. З часом бурса збільшується, проростає фіброзною тканиною, стають твердими, часто осіфікується , порушення функції поверхневого пальцевого згинача і ахілового сухожилка.

У корів при залежуванні виникає запалення підшкірної бурси – серозне, серозно-фіброзне чи гнійне. При цьому виникає локальна припухлість флуктуюча або крепітуюча, при гнійних процесах гаряча.

Прогноз. При гострих асептичних процесах сприятливий, в інших випадках, особливо при осифікуючих бурситах – несприятливий.

Лікування. Після усунення причин при гострих асептичних бурситах спочатку використовують холод, а через 1-2 дні теплові процедури, масаж, введення в бурсу гідрокортизону 125 мг з новокаїном. При хронічних процесах застосовують гостроподразливі мазі. При гнійних бурситах лікують оперативним методом – розріз та наступні промивання антисептичними розчинами.

6. Гнійний остеомієліт плесна.

Зустрічається у всіх видів тварин, особливо корів.

Етіологія. Основні причини – поранення тварин у ділянці плесна з порушенням цілісності кістки, поширення процесу з сусідніх пошкоджених тканин, а також гемато- чи лімфогенним шляхом за наявністю в тканинах організму гнійного вогнища.

Клінічні ознаки розвиваються поступово. Асептичний остеомієліт клінічними методами виявити неможливо. Але з часом з рани починає виділятися гнійний ексудат з домішками бульбашок жиру. Функція кінцівки порушується.

При гематогенному остеомієліті при формуванні секвестральної коробки, у тварини підвищується температура тіла, знижується апетит, з’являється кульгавість при опиранні. З часом в ділянці плесна виявляють локальне припухання окістя, яке зрослося з шкірою, тверде, неболюче, негаряче, з норицею в центрі, звідки виділяється гнійний ексудат з домішками дрібних секвестрів. З появою нориці стан тварини нормалізується.

Прогноз на початкових стадіях обережний, при значному руйнуванні кістки та при ранньому остеомієліті – несприятливий.

Лікування. Проводять курс антибіотико терапії – кефзол, цефтріаксон, лінкоміцин. При ранньому остеомієліті роблять ревізію рани з видаленням сторонніх тіл та кісткових осколків. Гнійну рану лікують – дренаж з рідиною Костко, гіперосмолярні мазі, а в кістковомозкову порожнину через відламки обов’язково вводять антибіотики на 30%-ному спиртовому розчині новокаїну. В інших випадках роблять секвестротомію – розширяють за допомогою долота норицю, гострою ложкою скарифікують внутрішню стінку секвестральної коробки, за допомогою антисептичних розчинів видаляють гній і секвестри; потім порожнину висушують серветкою і вводять у неї антибіотики з новокаїном, а краще – розчин йодоформу ефірного (10-15 мл, 1:10). Йодоформ у рані поволі розщепляється з утворенням йоду.