6. Переломи кісток передпліччя.

Зустрічаються переважно у множинні (одночасне пошкодження променевої і ліктьової кісток); у дрібних тварин займають 3-є місце після ушкодження стегна і кісток гомілки.

Клінічні ознаки. виникають раптово і супроводжуються змішаною кульгавістю, болючістю, припуханням, крепітацією, при зміщенні уламків – деформація пошкодженої ділянки кінцівки. Тварина робить маятникоподібні рухи хворою кінцівкою. При внутрішньосуглобових переломах спостерігається ненормальна рухомість суглоба, гемартроз. При переломі горба ліктьової кістки він зміщується догори, а ліктьовий суглоб опускається донизу. При пальпації на місці перелому виявляють дефект, рухливість уламків.

Лікування при переломах без зміщення уламків виконують закриту репозицію з використанням імобілізуючих пов’язок.

При багато осколкових переломах кісток передпліччя із ротаційним та кутовим зміщенням відламків виконують відкриту репозицію. При діафізарних переломах проводять з медіодорсального боку оперативний доступ. Шпиці вводять у кістково мозкові канали дистальних або проксимальних відламків, виводячи їх на дорсальній поверхні зігнутого зап’ясткового або плечового суглоба. При виведенні шпиці через дистальний епіфіз променевої кістки її спрямовують дорсолатерально чи медіально, щоб не травмувати сухожилок розгинача пальця. Собакам у тяжкому стані внутрішньо кістковий остеосинтез доповнюють зовнішньою іммобілізацією. При екстракорпоральному остеосинтезі пластину прикріплюють спочатку до дистального відламка променевої кістки.

6. Періартрит зап’ясткового суглоба.

Етіологія. Ушиби періартекулярних тканин, окістя; рани, тріщини й переломи кісток; розтяги, вивихи суглобів; гнійні ураження тканин суглоба, сухожилків та їх піхв; термічні та хімічні опіки.

Клінічні ознаки характерні для хронічних процесів. Гострий та підгострий процес проявляється дифузним, болючим, гарячим припуханням в ділянці суглоба, особливо в місцях прикріплення зв'язок. Пасивні та активні рухи в суглобі болючі, а в спокої тварина тримає кінцівку напівзігнутою. При хронічному перебігу відмічається потовщення суглоба в об’ємі, він щільної консистенції, деформований, з обмеженими рухами. Кульгавість слабо виражена, при навантажені тварина швидко втомлюється , лягає та важко встають.

Прогноз. При гострому і під гострому перебігах обережний, хронічних – несприятливий.

Лікування. З иетою резорбції тканин застосовують масаж, втирання гостро подразнюючих мазей, іонофорез йодистого калію, літію; фізіопроцедури (КВЧ, КВЧ, УФ, ультразвук, лазеротерапія), глибоке припікання з подальшим втиранням подразливих мазей,; теплові процедури, внутрішньо тканинне введення пентинової олії, лідази, тканина, гемо- та імуностимулювальна терапія.

Тема 1. Хвороби грудної кінцівки.

План

1. Дисплазія кульшового суглоба.

2. Параплегія тазових кінцівок.

3. Переломи великої і малогомілкової кісток.

4. Флегмона гомілки.

5. Бурсити в ділянці заплесни.

6. Гнійний остеомієліт плесна.

7. Тарзальні тендовагініти.