4. Прекарпальний та ліктьовий бурсити.

Прекарпальний бурсит зустрічається у великої рогатої худоби і рідше у коней, свине, овець. За характером ексудату може бути серозним, серозно-фіброзним, і гнійним, а за перебігом переважно хронічним.

Етіологія. Механічні ушкодження, утримання худоби на твердій підлозі, у коротких стійлах, рахіт, ураження копитною гниллю передніх кінцівок у овець.

Клінічні ознаки. При гострій формі на дорсальній поверхні зап’ясткового суглоба з’являється обмежену болючу припухлість, з добре вираженою рухливістю та флуктуацією. При серозно-фіброзному запаленні припухлість тістоподібна, крепітуюча.

Хронічний серозний, або серозно-фіброзний бурсит характеризується накопиченням великої кількості ексудату в сумці, потовщення та ущільнення її стінки, болючість та порушення функції відсутня. При фіброзному бурситі припухлість обмежена, тістувата, болюча; спостерігається кульгавість.

При гнійному бурситі припухлість спочатку щільна, а згодом флуктуюча. У тварини підвищується загальна і місцева температура, кульгавість та болючість.

Прогноз при гострому асептичному бурситі сприятливий, в інших випадках – обережний.

Ліктьовий бурсит – зустрічається у собак і коней. За перебігом буває гострим і хронічним, асептичним та гнійним.

Етіологія. Механічні ушкодження: ушиби, тривалий тиск при лежанні собак на твердій підлозі, а в коней – шипами і кінцями гілок підкови при їх лежанні, удар ліктя копитом під час алюру. Інфекційний бурсит спостерігається при миті, бруцельозі.

Клінічні ознаки. виникає болюча, гаряча, обмежена, флуктуюча, або тістувата, рухлива припухлість. При тривалій дії подразника хвороба набуває хронічного перебігу, з накопиченням великої кількості ексудату (гігрома), або проростання сполучної тканини (у собак великих порід). Функція кінцівки при асептичних ушкодженнях не порушується.

При проникних ранах та гнійних процесах виникає гнійний бурсит, який характеризується болючим припуханням, спочатку щільним, а потім тістуватим і флуктуючим; з нориць виділяється велика кількість слизово-гнійного ексудату. У тварин підвищується температура тіла та виникає загальне пригнічення.

Лікування. При гострих асептичних бурситах у перші дві доби застосовують холод та тиснучу пов’язку, а потім теплові процедури, масаж, фізіотерапію. При значному накопиченні ексудату проводять його евакуацію, а в порожнину вводять розчин 0,5%-ного новокаїну з кортикостероїдами. При хронічному і гнійному запаленні застосовують консервативно-оперативні способи, проводять аспірацію вмісту і вводять у порожнину припікаючої дії препарати. Через 3-5 днів бурсу розрізають і видаляють некротизований бурзотелій; далі лікують як відкриту рану. Більш ефективною є екстирпація бурси.

5. Вивих ліктьового суглоба.

Етіологія – різні травми (удари, поштовхи, падіння з витягнутою вперед кінцівкою, круті раптові повороти, падіння з висоти).

Клінічні ознаки. раптове порушення функції кінцівки, її конфігурації. У стані спокою кінцівку тварина тримає напівзігнутою, болючість при пальпації, пасивні рухи утруднені, обмежені , пружинисті. При гемартрозі суглоб збільшений в об’ємі.

Прогноз у великих тварин сумнівний, або несприятливий; у дрібних - від сприятливого до обережного.

Лікування вивих вправляють після проведення місцевого, або загального знеболення тварини, після чого на ліктьовий суглоб накладають імобілізуючу пов’язку на 2-4 тижні.